Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Людмила Линдюк (1947)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-05-12 16:59:36 ],
на сторінці поезії     "Чому..."   Линдюк Людмила

Ви вже знаєте, що я теж там друкуюся?Сподіваюся, щось читали з мого і там? Дякую за запрошення і обов'язково прочитаю! Успіхів!
Коментатор Юрій Лазірко, [ 2010-05-12 21:15:55 ],
на сторінці твору     "У полоні зими"   Линдюк Людмила

"Я буду татом! – голосно відповів Василько.Михасик здивовано поглянув на діда" - а чому не на Михасика?
"бабка" - я ви змінив на "бабуня", дід - може дідусь?
Так що треба вміти, щоб бути татом? :)
Коментатор Лариса Ліщук, [ 2010-05-12 22:15:11 ],
на сторінці твору     "До кого ходить радість"   Линдюк Людмила

З великим задоволенням читаю Ваші оповідання, і ніби знову повертаюся у дитинство, таке далеке і неповторне. Дякую Вам і чекаю нових творів.
Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-05-13 12:28:46 ],
на сторінці твору     "У полоні зими"   Линдюк Людмила

Тому що розумів: Василько йому краще дідуся не пояснить. Бабка і дід - взято з розмов у с. Космач на Івано-Франківщині. Залишаю так.Успіхів, Юріє! Дякую за візит!
Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-05-13 12:30:56 ],
на сторінці твору     "До кого ходить радість"   Линдюк Людмила

Зараз я не маю слів,аби відповісти Вам подякою. Бажаю успіхів!
Коментатор Юрій Лазірко, [ 2010-05-13 16:24:48 ],
на сторінці твору     "Велетень"   Линдюк Людмила

п.Людмило,
Вам вдаються на славу прозові мініатюри для дітей.
ІНХО,
З повагою,
ЛЮ
Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-05-13 20:32:30 ],
на сторінці твору     "Велетень"   Линдюк Людмила

Нарешті чую схвальне слово метра! Дякую, хоча ...не очікувала... Приємно. Запрошую і до прозових "дорослих", і на "стихи.ру, проза.ру. Але відчуваю ваше відношення до моїх віршів, і стає трішки гірко... Бажаю успіхів!
Коментатор Юрій Лазірко, [ 2010-05-13 22:03:32 ],
на сторінці твору     "Велетень"   Линдюк Людмила

Чому гірко?
Коли би вони мені не подобались - я би їх не критикував.
Я вибачаюсь, звичайно, коли що не так.
З повагою,
ЛЮ
Коментатор Юрій Лазірко, [ 2010-05-13 22:22:12 ],
на сторінці поезії     "Віночок надій"   Линдюк Людмила

п.Людмило.
Я знову до Вас. Знову зазначу лише моменти, де мені зупинилося.
(шукає поглядом стола з тістечками до кави, кхм)
***
"Де наснаги у світ взяла?" - "для світу", "наснагу", "світу"(і без `у`)???
***
"і не вартим було колись:" - здається що "вартим" - прикметник... значить "невартим", ні?
***
"коли твій юнацький неспокій" - мені чомусь хочеться читати "юнацькИй"... а чому? гммм.
***
"Згодом – ти ж невтомно крутилась" - теж якось не пливно з течією
***
"постарів, зносився сувій..." і тут... не пливно...

Ой..............., п. Людмило. Я би ще попрацював над віршем...
А мо` то з моїм слухом нині не те.
Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-05-14 09:59:13 ],
на сторінці поезії     "Віночок надій"   Линдюк Людмила

Слух у Вас, я Вам скажу!...Тому мені й гірко, що така, м'яко кажучи, неграмотна за сорок років в іншій країні!Дякую за візит,успіхів!
Коментатор Любов Долик, [ 2010-05-16 12:06:47 ],
на сторінці твору     "Над старым маминым письмом"   Линдюк Людмила

Пронизливо і правдиво!
Чудова робота, пані Людмило!
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2010-05-16 12:26:42 ],
на сторінці поезії     "Не край землі..."   Линдюк Людмила

Як Ви розумієте, я не раджу, а працюю з текстами. Точніше кажучи, осмислюю.
А хіба не простіше за все висловитись словом похвали? Але я так не люблю.
Можна освідчитись у коханні десятки разів десятку дівчат, кожного разу пояснюючи 9або обґрунтовуючи), за що саме – наприклад, за красиві ноги, за європейську кухню, за французькі манери тощо. І можна за це отримати по пиці, або домогтись взаєморозуміння.
А з віршами – інакше. Я хотів би не просто написати, що вірш гарний або не зовсім, що я в захваті або ні. Я напишу більше.
Мені відома краща рима до іменника «стяг». «Життях». Воно ж не одне. Ось мені один медіум повідомив, що я переживаю сьоме. І що в одному з попередніх я був римлянином і мене вбили акінаком. І я не вижив, але відродився.
Приємно бачити, що ми віршуємо про Україну.
І про мир – також.
А ще приємніше, якщо ділитися тим, що хвилює поета, через свіжі поетичні образи.
Подивившись на дату створення вірша, я глибше просяк авторською думкою, бо тоді було непогано. І не тому, що був позаминулий президент, а тому що наше життя чомусь вибудовується так, що ми тільки і робимо, що з теплом згадуємо минуле.
А чи будемо ми саме так пригадувати часи сучасного державного лихоліття?
Дякую за вірш.

З повагою,
Г.П.С.
Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-05-16 13:34:04 ],
на сторінці поезії     "Не край землі..."   Линдюк Людмила

Гаррі,дякую за розширений коментар з літературознавчою підкладкою. А то вже думала: не залишить він мене ...живою! Успіхів!
Коментатор Таня Петик, [ 2010-05-16 16:26:02 ],
на сторінці поезії     "Не край землі..."   Линдюк Людмила

У Вашому вірші дуже розширена думка і він не залишив мене байдужою.
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2010-05-16 19:10:15 ],
на сторінці поезії     "Не край землі..."   Линдюк Людмила

Є, біля чого зупинитись.
«Нас звитяжний стяг». Займенник і прикметник єднаються через с-з. І утворюється нове слово. А чому не написати «Нас єднає звитяжний стяг?» Або «нас веде переможний стяг»?
Звукопис відлунює кращим.
«Їй – всій». Займенникова рима.
Корисний вірш в сенсі об’єднання, яке ризикує бути втраченим у масштабі країни.
Така вона зараз.
Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-05-17 09:11:50 ],
на сторінці поезії     "Не край землі..."   Линдюк Людмила

Щиро дякую, Таню, саме того й хоче автор, коли пише твори. Успіхів і Вам у творчості!
Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-05-17 16:17:08 ],
на сторінці поезії     "Не край землі..."   Линдюк Людмила

Ото ж така моя грамотність: не розумію, що "всій" - займенник. Дякую за підказку "нас єднає звитяжний" стяг, але довелося перебудовувати й нижній рядок, що порушило динаміку... Буду ще думати. успіхів!
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2010-05-31 21:51:31 ],
на сторінці поезії     "Мирнії прапори"   Линдюк Людмила

Мені здається, що впіймав червону нить вірша, а потім вона поблякла - і я її загубив.
Залишився тільки вірш.
Голокою туєї ниті міг бути прислівник "ВкотрЕ".
Скільки до нього існує гарних рим....
І смішних, і помезних. Помре, пропре, не вмре, старе...А пішло щось друге, якщо не третє.
Зараз 2010 рік.
Завтра - перше червня. Якщо не згадувати шкільні роки (а на флоті нас долучали до політики - як у частині захисту нашої, так і по частині конспектування основних векторів і положень), то ніколи вона мені так не осточортівала (а я навряд чи в самоті саме у цього перетині доль), як зараз.
У нас були часи, коли було чому патріотично радіти. Нині - ні. Принаймні, мені не хотілось би.
Цінність вашого вірша незбагненно висока.
Він наштовхує на роздуми.
І гарно, що на свої, а не тільки на авторські.

З повагою,
Г.С.
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2010-05-31 21:53:00 ],
на сторінці поезії     "Мирнії прапори"   Линдюк Людмила

"Голкою", "помпезних". Ось так.

Забув подякувати за корисний вірш.
Знову був я,
ГС.
Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-05-31 22:06:12 ],
на сторінці поезії     "Мирнії прапори"   Линдюк Людмила

Відчуваю хорошу злість. Колючі натяки на "незбагненну високість" цінності цього вірша теж.
Але вже те добре, що він викликав роздуми... І не тільки мої. Але ...голкою...помпезних - для мене велика незбагненність... Успіхів!
1   ...   5   6   7   8   9   10