Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ірина Кримська (1964)

Рубрики / Горизонт свічі

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Чекання під снігом
    Присипає сніг чекання тихе,
    крони усіваючи, дахи,
  •   Кредо
    Не відчуваю ні скорботи, ні печалі,
    а тільки знаю, що моя душа
  •   Ось вересень притишився...
    Ось вересень притишився, присів
    край двору на старенькому ослоні.
  •   Симфонія дощу
    Симфонія сумного дива.
    Утомлені пюпітри крон.
  •   вже осінь...
    Вже осінь об'їжджа для себе
    золотогривого коня,
  •   Я увійду
    Я увійду згори у сизий степ,
    притлумлю трави, крилами обдавши.
  •   Музика
    Музика із тиші йде, із небуття,
    із сплетіння душ, із їх злиття,
  •   Пам'яті Михайла Клименка

    Хто пасинкує твій пречистий сад,
  •   Гей, вересню!
    "Гей, вересню, дорога не близька!.." —
    гукають вересня сини жаркого літа.
  •   Казка
    У осінньої музи повен грушок-падалиць,
    терпким медом скликає вона ельфів тихих околиць.
  •   Яблучно
    Запахло яблуками. Хто і скільки раз
    складав передосінній тузі вірші?
  •   Осінь
    На ситець осені лягли настурції личка,
    і сонцем пройнялася низина.
  •   остання квітка
    Пахне осінь нагідками,
    пахне квітка дощами.
  •   Зацвів бузок
    Бузок метеликів мільйони
    зловив за ніжний повідок:
  •   Дорога
    Біжить, біжить дорога униз,
    неначе за зіркою падає долу...
  •   Соло
    Ще соло. Мабуть, завжди соло.
    І соло — звук. І соло — слух.
  •   Стусові

  •   останнє
    Останнє яблуко висіло
    навпроти крайнього вікна.
  •   Кожен день - поезії епоха
    Кожен день — поезії епоха.
    Кожен вірш — епоха диких мрій.
  •   Б.В. Остапенку

  •   Морок

  •   Бажання
    Зерниною згубитись у ріллі
    і колоском зрадіти на світанку!
  •   Писатимеш
    Жбурнула жменю калинових сліз
    остання пісня лебедина.
  •   Це воля?
    Це воля? Та неволя відчутніша.
    Прозорі грати, непрозора тиша.
  •   Долоня піврозгорнута тремтить
    Долоня піврозгорнута тремтить —
    тремтять терпкого полину листочки.
  •   Змикає сум повіки...
    Змикає сум повіки обважнілі,
    проходить сном в свідомість навпростець.
  •   Остання мить Тараса
    Сохла душа. У приречених пензлів
    сила згоріла. Дні в прірву зливались.
  •   Ода осені
    Багрянця мить і сяйво жовтизни
    розсипались з осінньої казни
  •   Безголосся ночі
    Як щільно тисне безголосся ночі!
    Мовчання — мова скраплених світил,
  •   Сон
    Наснилося, що випав перший сніг.
    А сон цвіте і не боїться стужі.
  •   Хвилина буття
    Буває, настає хвилина німоти,
    хвилина милування першотвором.
  •   раптом
    Калини ягідка у ямку над ключицею
    упала до мене: холодна і тремка.
  •   Душа
    Краплиною душа мандрує моїм тілом,
    тривожить млосно закутки усі.
  •   Акварелі
    Де акварелі контури розмиті
    І спокій спокоєм барвинить білину,
  •   Дід
    Дідусь по стежці човгав чобітьми,
    І ніжно до кирзи спориш торкався.
  •   Доля і здолання
    Мрію жити і навчитись жити.
    Як дерева, додавати вітам
  •   Вікна
    Світ відчиняє вікна в нас,
    коли ми відчиняєм вікна в світ.
  •   Летить
    Летить і летить за вітром
    листочок. Прощально тріпоче.
  •   Шлях
    Я вже давно в долоню власній долі
    поклала свічки куций недогарок.
  •   Голос
    Голос променем відбивається від стіни,
    від тиші плеса відсахнувся.
  •   "І"
    Моя маленька з крапочкою "і",
    Істота,
  •   ні, я не стану голосом епохи
    Ні, я не стану голосом епохи.
    Я — лиш свіча у темному вікні.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки