Усі коментарі - Вікторія Стукаленко

Коментатор Юлія Фульмес, [ 2010-02-04 18:02:27 ],
на сторінці поезії "***" Стукаленко Вікторія

Довершено, зримо. Чекаємо на наступні Ваші вірші :)

Коментатор Вікторія Стукаленко, [ 2010-02-05 00:23:57 ],
на сторінці поезії "***" Стукаленко Вікторія

Дякую :)

Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-04-25 08:58:57 ],
на сторінці поезії "* * *" Стукаленко Вікторія

Гарно і щиро...Поетично і майстерно...Успіхів!

Коментатор Вікторія Стукаленко, [ 2010-04-25 09:18:20 ],
на сторінці поезії "* * *" Стукаленко Вікторія

Дякую! :)

Коментатор Людмила Линдюк, [ 2010-04-30 13:44:49 ],
на сторінці поезії " ***" Стукаленко Вікторія

Люблю такі твори - виважені, з життєвою мудрістю, на перший погляд, прості, але такі глибокі... Дякую!

Коментатор Юрій Лазірко, [ 2010-05-06 20:25:25 ],
на сторінці поезії "***" Стукаленко Вікторія

Важко аби не погодитись.
Дружба не пахне горілкою, але міцність має не аби-яку силу.

Коментатор Любов Долик, [ 2010-05-10 14:59:02 ],
на сторінці поезії "* * *" Стукаленко Вікторія

Гарний вірш! Така проста прозора думка - а заворожую і додає якогось дивного затишку і спокою в серце. А от слова "двома" я б забрала з першого рядка - на мою думку, без нього вірш милозвучніший, не збивається з ритму... Погляньте самі!

Коментатор Олеся Овчар, [ 2010-05-11 08:21:23 ],
на сторінці поезії "* * *" Стукаленко Вікторія

Аж замріялась, уявляючи намальовану Вами картину... Гарно!

Коментатор Патара Бачія, [ 2010-05-11 11:03:24 ],
на сторінці поезії "* * *" Стукаленко Вікторія

Було б добре, щоб на всісенькій Землі... Але, нажаль, де люди - там війни.(

Коментатор Вікторія Стукаленко, [ 2010-05-11 13:02:18 ],
на сторінці поезії "* * *" Стукаленко Вікторія

Ваша правда. Але це ще раз говорить про те, що розвиток свідомості відпущено на "самотек", а має бути широка програма розвитку власне Людини.
Дякую за відгук.

Коментатор Вікторія Стукаленко, [ 2010-05-12 23:21:46 ],
на сторінці поезії "* * *" Стукаленко Вікторія

Дякую за добрі слова :)

Коментатор Наталія Крісман, [ 2010-05-16 11:29:10 ],
на сторінці поезії "* * *" Стукаленко Вікторія

Що за люди ці поети:
Ненормальні чи чудні?
Що за думки дивні злети:
Словоблудство це чи ні?

Та навчитись римувати
Може навіть дітвора.
А поезію складати –
Той, хто з даром до пера.

Цього дару не навчитись,
Не купити, не продать.
З ним ще треба народитись,
Власну Музу відшукать.

Все ж не часто зустрічаєм
Ми поетів в цім житті,
Тільки вірші їх читаєм,
Коли сумно на душі.

В них знаходимо надію,
В них втікаєм від журби,
І немов на крилах мрії
В кращі линемо світи.

Що за люди ці поети?
В чому ж сила їхніх слів?
Ще ніхто незримі злети
Їх думок не зрозумів!

Коментатор Вікторія Стукаленко, [ 2010-05-16 12:19:25 ],
на сторінці поезії "* * *" Стукаленко Вікторія

Дякую, пані Наталіє! Дійсно, цих людей - поетів ніколи не зрозумієш. :)

Коментатор Олеся Овчар, [ 2010-05-19 10:49:24 ],
на сторінці твору "* * *" Стукаленко Вікторія

Дуже сподобалося... Цікаво, тонко, влучно. І образ, і стиль передачі відчуттів.

Коментатор Вікторія Стукаленко, [ 2010-05-19 21:45:00 ],
на сторінці твору "* * *" Стукаленко Вікторія

Красно дякую за відгук :)

Коментатор ккк ох, [ 2010-05-20 10:08:59 ],
на сторінці твору "Перша зустріч" Стукаленко Вікторія

Коментар почну з комплыменту: у Вас дуже мила і така тепла світлина на аваторці.
Знаєте, я дуже розумію відчуття, описані ВАми.
Була я торік у Лаврі, там де коштовновний спадок України, дуже вражає! не те що багатством, золотон...ні, там якась дуже особлива атмосфера..ти її відчуваєш і аж волосся встає диби. От тільки наглядачі у залі забороняють довго витріщатись - це погано!
Чого тільки стоїть Скіфська пектораль, посуд, прикраси, бойові обладунки...відразу уява малює красивих жінок які носили такі от сережки чи гривни на шиях, і повни гордо ходили по вулицях, пишались своєю вродою.
А обладунки - захищали наших пра(в степені) дідів, які хоробро та завзято воювали на українських полях...
І це перенесення в інший час, уява, фантазія недає зрушити з місця коли ті лобом і носом прилип до скла, яке розділяє той час він нашого...ЧЯ навіть уявити неможу, що відчуваєш коли тримаєш це в руках....
Просто неймовірно!

Коментатор Вікторія Стукаленко, [ 2010-05-20 10:41:30 ],
на сторінці твору "Перша зустріч" Стукаленко Вікторія

Дякую за відвідини і співзвуччя душ :) . Оце відчуття пра(в степені) роду - дає розуміння, що ти - всього-навсього вершина піраміди у цьому вимірі часу, і станеш спочатку гранню, а потім і основою цієї ж піраміди, і на тобі відповідальність за її існування.
Всього Вам гарного і красивого!

Коментатор Любов Долик, [ 2010-05-24 20:51:35 ],
на сторінці поезії "Передвечір’я" Стукаленко Вікторія

легко-тонко - гарно!

Коментатор Юрій Сидорів, [ 2010-05-24 23:15:26 ],
на сторінці твору "* * *" Стукаленко Вікторія

Я Вам оповім одну оповідку, бо Ваш вірш нагадав саме про неї.
Корабель йде морем. Зимно, але навігація. За ним, як завжди, летять птахи - баклани-чайки etc. Сідають, злітають, відстають, наздоганяють...
А одного разу летіло вороння. Звідки, куди - невідомо. Втомились, мабуть, сіли. Тисяч 5 - не менше. Аж чорно небу. Сіли (я вже писав), закуняли. Вітер, холод. Змерзли. Злітати - а дзуськи. Примерзли. Я не бачив, як вони хотіли чи намагались. Але всі висіли головами донизу, бо не змогли розтиснути лапки. Тисяч 5 - не менше. І шкода - і ні. Бо самі знаєте, чим вони ще примітні.

Дякую за мініатюрку.
З повагою, Г.С.

Коментатор Вікторія Стукаленко, [ 2010-05-25 02:37:53 ],
на сторінці твору "* * *" Стукаленко Вікторія

Сумна картина - чорне небо. і такий фінал...

Дякую за відвідини.

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?