Я хочу ,щоб завтра було саме так:
Щоб я забула все, про що ти говорив
Про все,що я тобі казала і писала
Про те,що ти хотів ,а я не знала
І те,що не зумів,а я навіть не старалась.
Я хочу навчитися не бачити тебе
Пробачити зате,що ти не той кого хотіла
І зрозуміти те,що я сама придумала ці крила,
Ім’я яким «фантазія « було……
Я хочу,щоб мої очі тебе не шукали
Забули просто,й більш не пам’ятали …
І я зітру із губ своїх, тепло твоїх ,
що ніжно якось так припали ….
Забуду..Стру..Я вмію це,я знаю!
Ну от…ти знов прийшов до мене..
Я знаю..не надовго…та нехай
Чому? Скажи, з якого краю?
Чи просто заблукав,попутав темнії стежки?
Я думала на тебе я чекаю…
Та іншу любиш ти,а значить все брехня!!!
Ти знаєш,горда я..і може навіть дуже
Та що зробить..що є того уже не зміниш..
Не вмію я ганятись за коханням,
шукати «так» серед сто тисяч «ні»
І знаєш ,себе тепер карати буду довго
Що все раніше реально оцінити не змогла...
Тепер лиш знаю ,дививсь тоді ти не на мене
Не злюсь,не думай,просто розумію я
Що ти не мій…А я ніколи не твоя))
2009 р

Мигтить хвилина, йде година
Біжить життя і мчать століття
І все втіка, не здоженеш.
Заходить сонце і виходить
І все бистріш , бистріш,
Але літа назад не ходять
І ти на місці не стоїш,
Тебе несе ця хвиля долі,
Незнаєш ти куди і як
Живеш, немов колосся в полі,
Кукди дмухне ,туди й впадеш.
Здавалося б живеш,живеш,
Але роки- суворі стражі долі,
Беруть усіх незнаючи імен

І ось ти є,а завтра будеш
Ти ніби тут, але немає
Ти мав би буть ,але не хочеш.
Життя пливе навлоло тебе,
Але лиш мить і навпаки.
Тебе несе цей день у завтра,
Та що робить як вчора цікавіш?
Як рибу сітями витягує рибалка,
Тебе потік життя несе.
Не так як хочеш,не так як любиш
І те не те,і той не той
І все не так як ти те хочеш,
Але якби ти знав чого хотів?
І знов наступить завтра,
Те саме заитра,що і кожен день,
І ти відкриєш вранці очі ,
До тебе заговорить новий день
А ти промовчиш,та нетреба,
Живи у ньому як востаннє,
І лиш тоді він стане знов новим.
2008 рік