Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олена Городецька (1985)
прихильниця красивого, відшуковувач цінного серед непомітного, захисниця талановитого, покірна коханка мистецтва...




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Ти.
    Хвала твоєму Серцю.
    Воно м’яке, чутливо-ніжне.
  •   Сьогодні
    Хочеться обійняти
    Твою голову
  •   Раз, два...
    Дихання стає частішим
    я боюсь що нас можуть
  •   Ми
    Пальці м’яко торкаються
    Тіла
  •   .
    Разом зі снігом
    на землю падає
  •   .
    Підпиляй мій характер
    як нігті
  •   О.С.
    М'якими яскравими
    образами
  •   Я просто тінь
    Я дарую тобі свою квітку,
    не боюсь за наступний день.
  •   Ті, хто...
    Я чутлива до чужої
    чутливості
  •   Давай.
    Щойно вітер став тим,
    хто дозволив увійти
  •   Я вразлива простора мінливість.
    Я необмежена словами площина.
    Все, що довкола мене
  •   Своя я - собі свята
    Дивна приязнь до дрібниць
    любов до сюжетів
  •   Щоб
    Падав смуток сірого
    кольору
  •   Стукіт
    Той стукіт з’їдає мене
    я відмовляюсь
  •   у нас нема нас
    Мої думки тремтять
    У зародку,
  •   я - своя
    Мені не стійко. Малюю думками собі майбутнє.
    Різного роду, різного настрою.

  • Огляди

    1. Ти.
      Хвала твоєму Серцю.
      Воно м’яке, чутливо-ніжне.
      Червоне.
      Гаряче.
      Солодко-гірке.
      Медове. Добре.
      Гармонійно розлито-злите.
      Перевите.
      Зв’яжи мені з нього шапку
      Мені пасує червоний...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Сьогодні
      Хочеться обійняти
      Твою голову
      подивитись
      У твої голубі очі
      Хочеться сказати щось
      Що-небудь
      Як-небудь
      Просто торкнутись словами
      Твоїх уст
      Крізь них пропустити
      Своє тепло
      Тобі холодному.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Раз, два...
      Дихання стає частішим
      я боюсь що нас можуть
      почути
      думками занурююсь у твоє
      тіло
      продираючи м’які стінки
      артерій
      хочу бути в тобі
      Слухати зсередини
      дивитись на світ
      твоїми зіницями
      впіймай мій погляд
      я тут
      в тобі
      не сумуй за минулим
      дивись лише вперед
      тепер нашими
      очима.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Ми
      Пальці м’яко торкаються
      Тіла
      нігті ковзають по гладкій його
      поверхні...
      я хочу тебе
      серце б’ється в ритм з Твоїм
      кожен цей стук
      творить нове життя
      в мені
      тоді хочеться померти від
      страшного приємного
      неземного відчуття
      Життя
      що пульсує як вулкан
      в тобі
      в мені
      що найбезмежніше
      у нас удвох



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. .
      Разом зі снігом
      на землю падає
      небо
      і я падаю
      з ним.
      Коли ти обіймаєш мене
      все відбувається навпаки:
      я падаю
      в небо.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    6. .
      Підпиляй мій характер
      як нігті
      тією ж пилочкою
      пропиляй мені вихід
      у світ,
      твій світ.
      Заховаю свій смуток
      у найглибшу кишеню
      і одягну на своє незахищене
      тіло
      теплу, зв'язану з ниток
      твоєї хоробрості
      сукню,
      яка служитиме довше,
      ніж шкіра, бо страшно мені
      вже не буде ніколи.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    7. О.С.
      М'якими яскравими
      образами
      обплели мене думки про тебе.
      Ховаючи очі у твої
      кишені,
      під повіками я сховала
      холод вчорашнього вітру.
      Твої руки пахнуть попелом,
      мої - смичком віолончелі.
      Ти малюєш словами,
      я римую ноти.
      Добре, що ми зустрілись,
      але
      бджоли не потрудяться нас
      запилити
      бо ми розцвітаємо
      у різний час.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Я просто тінь
      Я дарую тобі свою квітку,
      не боюсь за наступний день.
      Коли приходить самотність,
      зібраний букет
      холодно тліє,
      а моє загасле тіло
      танцює блідою тінню
      на стіні, біля твого ліжка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Ті, хто...
      Я чутлива до чужої
      чутливості
      коли хтось скавулить,
      мої повіки б'ються у такт
      з його серцем,
      пашіє соромом душа.
      І я, немов тепла ковдра,
      хочу обійняти його
      і заснути
      разом.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    1. Давай.
      Щойно вітер став тим,
      хто дозволив увійти
      в твою запилену душу.
      М'ягкі наче подушки
      твої переконання,
      лежать у невідповідному для них,
      темному й пожовклому від нагару
      місці.
      Ти боїшся себе,
      бо надто велика
      твоя сутність.
      Давай поєднаємо наші
      кольори.
      Давай створимо нашу спільну
      палітру
      і просто своїми
      руками
      намалюємо собі
      життя.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Я вразлива простора мінливість.
      Я необмежена словами площина.
      Все, що довкола мене
      в моєму світлі
      рветься
      до тепла.
      Я не є річчю посеред
      речей
      і не складаюсь з них.
      Не хочу бути точкою
      у просторово-часовій
      сітці буття.
      Я вразлива простора
      мінливість.
      Завжди нова для себе.
      Не втрачай мене,
      Світе!




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Своя я - собі свята
      Дивна приязнь до дрібниць
      любов до сюжетів
      мовчазний рух
      крикливий зашморг
      своя я - собі свята
      на свята гола голова
      моє життя - суцільні зміни
      воно подібне на зім'ятий папір,
      де люди і події - це рубці



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Щоб
      Падав смуток сірого
      кольору
      заволокуючи своїми
      випарами
      прохожих на вулицях
      Бруківка витирала
      об мої ноги
      свої не
      навмисно
      викочені сльози
      Поки спали птахи
      у нас був час
      щоб кохатись
      Поголименіноги
      я віддамся тобі
      назавжди.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Стукіт
      Той стукіт з’їдає мене
      я відмовляюсь
      від болю
      не хочу чути і бачити.
      Пальці здирають час
      який нам виділено
      Куди я дінусь?
      крізь мій мозок
      продерлось сотні дротів
      що несуть в собі не
      інформацію а
      Смерть
      кожен з них прорізав мою голову
      торкаючись тонкими залізними
      Нігтями
      моїх спогадів бажань снів
      я роздираюсь бо
      не хочу
      виношувати в собі
      штучний
      скрипучий
      холодний
      Світ...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. у нас нема нас
      Мої думки тремтять
      У зародку,
      Нависаючи на щоденних, злободенних справах.
      Мистецтво жити.
      Кожен з нас по-своєму
      Намалював собі щастя
      І снується у власних
      Примарах,
      Заспокоюючи себе
      Все новими кольорами.
      Думки навіюють
      Холод.
      Я тремчу разом з ними.
      Намалювати ніч, щоб заснути.

      Думати руками – моє
      Щастя.
      Я розмовляю очима
      Ти любиш вухами
      Смакую пальцями
      Намацую Твій смак,
      Біля губ він чіткіший,
      Тепліший, приємніший.
      Ти відчуваєш мої наміри.
      Розумієш мої натяки.
      Візьмись за мене,
      Я покажу як рухати крилами.
      Летимо разом, заплющ
      Свій розум, віддайся небу.
      У нас нема рук, у нас нема нас.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    7. я - своя
      Мені не стійко. Малюю думками собі майбутнє.
      Різного роду, різного настрою.
      Що далі? Як іти. Як рухатись. Навіщо. Шукати,
      Винюхувати щастя.
      Яке воно. Воно в тобі самому.
      Тишком-нишком. Майже не помітне.
      Я в процесі...
      Мої руки пахнуть дотиками.
      Дотики провили у них
      рівчаки, неповторні.
      Мої руки живуть. На них
      моє життя. Яке воно?
      Чи правлять руки світом?
      Будують життя твоїх і майбутніх твоїх.
      Не бійся. Надійся.
      В твоїх руках
      нема твого життя.
      Ми на долоні в Одвічного Бога.
      Кожен. Унікальний.
      Неповторно-пахучий в своєму вияві.
      Ми помремо колись
      для іншого життя
      Я. Та.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5