Прикурю цигарку, ти не з’явишся…
Прикурю цигарку, ти не з’явишся…
Подумаю: «Світ занадто великий
І всі ті паранормальні явища –
Звичайнісінікі небилиці».
Докурю той дзигар до середини,
Тебе все не буде й не буде…
Ти на відстані не одної години
Гуркоту поїзда. І нікуди
Я не дінусь від себе самого,
Навіть, як викурю всю отруту,
Бо між нами – дорога,
Кілометри лихого маршруту.
Хоч кури, а хоч злись, або пий –
Не буде ні толку ні сліду!
Світ занадто великий, занадто прямий
І треба віддати належне Евкліду.
Накурися хоч так, аби вилізли очі
Чи наплач два відерка солі –
Всеодно не зробиться так, як хочеш
Проти Божої волі.
І я піду далеко-далеко
В нелюдське й неземне містечко,
Може, тебе принесуть лелеки
І ми звиємо там гніздечко.
Може, коли я забудусь і впаду
Заховаюся за бур’янами,
Подивлюся сон, як небесну розраду –
Прокинуся вже не з собою, а з нами.
А як ні, то встану пом’ятий,
Роззуюсь, обличчя помию,
Босяком по асфальті, збиваючи п’яти,
Йтиму до тебе, аж поки не прийду.
11.10.2009
Коментарі (2)
Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25