Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Богдан Ославський (1986)

Рубрики / Тексти


Огляди

  1. Весняні дерева вздовж алеї...
    Весняні дерева вздовж алеї
    (Бруньок ще – жодної)
    Стрепіхаті, як подих Борея,
    Як стрижка у дами модної.

    Весняні дороги блискучі
    Від води, що випала вранці.
    Блимають лейблами «Dolce» і «Gucci»
    Такі липучі коханці.

    Весною зелене і чорне
    Зливаються так гармонійно.
    Я би злився, та вона не пригорне
    І вакантні мої обійми.

    Весною то мокро, то сухо.
    Під підошвами гуща кофейна,
    А мені якось так, ніби стухли
    Яйця, запиті дешевим портвейном.

    Може вже досить ото травити,
    А взяти приклад із твого кота.
    Ми розбіглися. Все! Ми Квити!
    «C’est la vie». І нехай буде так.
    Початок квітня 2010 (Калуш)



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Нічний запис з Львівського вокзалу
    Люди в тимчасовому стані.
    Прозорий шовк напівтонів
    Млявого жовтого світла.
    Блимають на екрані
    Перебиті несвіжим салатом снів
    Рекламні ролики. Ікла
    Привокзальних собак
    Ріжуть повітря частіше ніж м’ясо.
    Мало хто викликає довіру.
    Поїзди закладають такт
    Коливальних рухів людської маси
    У залах. Спати доводиться в міру,
    Але не більше, бо ризикуєте
    Проспати графік чи гаманець,
    Чи наспати болячку шиї.
    Все ж приємно, бо в кишені є те
    Що поставить моїм вокзалам кінець –
    Квиток на «нічний» до Коломиї.
    2009



    Коментарі (4)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Прикурю цигарку, ти не з’явишся…
    Прикурю цигарку, ти не з’явишся…
    Подумаю: «Світ занадто великий
    І всі ті паранормальні явища –
    Звичайнісінікі небилиці».

    Докурю той дзигар до середини,
    Тебе все не буде й не буде…
    Ти на відстані не одної години
    Гуркоту поїзда. І нікуди

    Я не дінусь від себе самого,
    Навіть, як викурю всю отруту,
    Бо між нами – дорога,
    Кілометри лихого маршруту.

    Хоч кури, а хоч злись, або пий –
    Не буде ні толку ні сліду!
    Світ занадто великий, занадто прямий
    І треба віддати належне Евкліду.

    Накурися хоч так, аби вилізли очі
    Чи наплач два відерка солі –
    Всеодно не зробиться так, як хочеш
    Проти Божої волі.

    І я піду далеко-далеко
    В нелюдське й неземне містечко,
    Може, тебе принесуть лелеки
    І ми звиємо там гніздечко.

    Може, коли я забудусь і впаду
    Заховаюся за бур’янами,
    Подивлюся сон, як небесну розраду –
    Прокинуся вже не з собою, а з нами.

    А як ні, то встану пом’ятий,
    Роззуюсь, обличчя помию,
    Босяком по асфальті, збиваючи п’яти,
    Йтиму до тебе, аж поки не прийду.

    11.10.2009



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25