— На підприємстві сабантуй
пошти шо кожної суботи,
тож схаменися, не ревнуй
до кожного стовпа навпроти!
Ну, танцювала з Босом я,
подумаєш, біда велика?
Він мій начальник, не сім'я,
не репетуй, давай без крику!
А те, шо обіймав мене
чуть нижче пояса, то п'яний,
на ранок навіть не збагне
з ким фліртував, повір, коханий.
Що до бухгалтера, то він
у нас якийсь дивакуватий.
За груди мацав навздогін,
бо звик гантелі рахувати.
І охоронець не моргав, то в нього
сіпаються очі.
Від тебе, любий, голова,
у мене пухне серед ночі!

02.01.2023р.

Димар курив ядучу люльку
І зиркав, як на полі зла
Клювали ворони голубку,
(Злетіти в ирій не могла.)
Яка у тім була причина:
Не поділили небосхил,
Чи не достатньо для спочину
Безвісно канувши могил?
Спостерігав за лютим дійством,
Увесь її пташиний рід.
Хто співчував, а хто з призирством
Нещасну плоть до себе гріб.
Хоч горобці здійняли галас,
Ніхто спинятися не хтів
Допоки горличка не впала
Від кігтів посеред снігів.
Кружляв орел у верховині,
Всі розлетілись, ні гу-гу...
Лиш від голубки залишилось
Криваве пір'я на снігу.

Жорстокість всюди розпускає
Свої залізні кулаки,
А подолати люту зграю
Всім заважають дрижаки.

28.11.2023р.

Тетяна Левицька — Коли ти ще мене любив...

Коли ти ще мене любив,
мій сумовитий друже,
то не боявся ані злив
і те, що занедужав.
Як лагідно мене хотів
до серця пригорнути —
у божевіллі почуттів,
гірких сльозах покути
летів крізь бурі, снігопад
за ніжністю в негоду...
Як прикро, що вернуть назад
нічого вже не можу.

Повернута чи поведена любов, або цьомики у відповідь
(літературна пародія Ярослава Чорногуза)

Науявляєш ти химер,
Веселая подруго,
Іще скажи: Ну мов помер,
Старпере недолугий.

Колись я лагідно хотів...
Тепер жорсткіш. В “Європу”*.
У божевіллі почуттів
Я бризкаю окропом.

Не поспішаю стрімголов
Пізнати в бурі щастя.
Моя обачна є любов:
Боюсь, щоб не впеклася!

27 квітня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)

*В “Європу” - самі здогадуєтесь, куди...

Ексремальна любов
(літературна пародія)

Науявляла ти химер,
Подруго недолуга,
А я зізнаюсь, що не вмер —
Завів для втіхи друга.

Консервативну не любив,
А мріяв про "Європу".
Тепер до друга залюбки
За щастям мчу галопом.

І поспішаю стрімголов
До голубка сусіда,
Хоч необачна та любов —
Не підхопити б — СНІДу.

27.05.2023р.

У вагон метро заходять
іноземців двоє,
й емоційно між собою
голосно говорять.
Влаштували крики, сварку,
повсихали б вуха,
з рота мат летить відбірний,
а народ те слуха.
А одна панянка каже:
"Боже, як чудово -
я обожнюю прекрасну
італійську мову."

Віктор Кучерук

Як хочеться жити й кохати,
І бути весь час молодим,
Щоби ненаситні дівчата
По черзі спішили в мій дім.
Як хочеться жити й кохати
Не жінку свою, а оту,
Якої тугі груденята
Я бачу в чужому саду.
Як хочеться жити й кохати
Розквітлих принадно дівчат --
Робити для кожної свято,
Не відати жалю утрат.
Як хочеться жити й кохати
Обраницю кожну свою,
Адже порятунку в кімнаті
Нема від бажання вогню.
Як хочеться жити й кохати
Сьогодні старому мені,
Але на вустах синюватих
Утомлено корчиться:" Ні!"

Пародія

Як хочеться жити й кохати
І бути весь час о-го-го,
Аби табунами дівчата
Хотіли утішить мого.
У чергу ставали кохатись:
Красиві, хоч лисий давно.
І щоб в них були груденята,
Як в зірки із порно-кіно.
Адже божевільний по хаті
Я бігаю, мов жеребець,
Так хочеться сильно кохати,
Мов ґедзь укусив за терпець!

26.03.2023р.

"Ні від кого так не божеволів."

Серце захлинається від болю -
Похвальби в твій бік — чужі слова...
Ні від кого так не божеволів,
І нікого так не ревнував.

Не позбудуся ніяк напасті,
(Чи вона привиділася в сні?)
Ця любов дана мені на щастя,
А також на муки, ой страшні.

Лють в очах. І стрілами погрози
За невинний комплімент летять...
О Боги, чи я втрачаю розум?!
Як своє зустріну майбуття?!

Наче відкрива могильні плити
Геть оскаженілий буревій.
Кожного готовий я убити,
Хто на тебе кине погляд свій.

Уявляю: у тюрмі-безодні
Я сиджу і лихо роки мне.
Залицяльників зарізав сотні,
Кожен зек жахається мене.

О Боги, даруйте силу волі -
Не зважати на отруйну мить.
Від кохання щоб не збожеволів...
Й до ста літ з красунею прожить.
(Ярослав Чорногуз)



Божевілля в квадраті
(пародія)

Серце захлинається від болю
І оскаженілий я сиджу,
Ніби у в'язниці втратив волю
На свою і на твою біду.

Та ніяк позбутися напасті,
З голови не лізеш — хоч убий.
Думав, що ми створені для щастя,
А ти хочеш всіх підряд любить.

Посміхнулась радо чоловіку,
То угледів із чужим в кущах.
Померещилось, чи хочеш втіхи?
О Боги, напевно, їде дах!

Наче, під могильною плитою
Задихаюсь від думок — "ти де?"
Кожного зарізати готовий,
Хто на тебе око покладе!

Уявляю як в тюрмі-безодні
Я сиджу і в штанях лихо мну.
Повно зеків і дали б по повній,
Добре, що молився Перуну.

О, Боги, що ж коїться зі мною?
Ця любов вже з розуму зведе!
Хочу миру, щастя, супокою,
І самому в гречку де-не-де.

(Тетяна Левицька)
25.03.2023р.

Очі бабця намастила
Фіолетовим чорнилом,
А ще пурпуровим губи,
Може, хто таку полюбить?
Так нафарбувала брови,
Що сміялися корови
І всі кури позбігались,
Індики перелякались.
Ну, а цап ввійшов у раж —
Ось, що значить — макіяж!

15.03.2023р.

Що ж ти, Танько, захандрила,
п'єш жури холодний чай?
Щастя, мов коня за гриву,
ухопи й не відпускай.
Зранку встань, зроби зарядку,
усміхнися небесам,
з'їж з горішком шоколадку,
випий коньячку сто грам...
Не пиши про старість вірші,
не лякай: "Усі помрем!!!"
Не було б чого ще гірше,
мо... не пустять у Едем?
Викинь на смітник подалі
і пігулки, і ціпок.
День заграє на роялі,
ти ж пустися у танок,
і нічого, що подагра,
і склероз давно дістав.
Хтось не може без Віагри,
а ти можеш хоч до ста...
У ставку скупайся гола —
може, хто захоче в рай?
А чи любить, в чистім полі
ти ромашку не питай.
Як на те, то ще не вечір...
Радість сяє без кінця
тим, хто мрії молодечі
мужньо втілює в життя!

21.02.2023р.

Бабця вихідна в суботу,
Тож не треба на роботу.
Та о п'ятій в сонну мить
Знов будильник дзеленчить.
Ні, не відпочинуть руки!
Діти смикають й онуки,
Розривають на шматки —
Вгрузла бабця в пелюшки.
Нарубала дрова й носить,
В полі косить сінокоси,
І готує всій рідні,
Не лише у вихідні.
У хліві: кролі, корови,
Кури, гуси гонорові.
Хочуть пити, їсти всі —
Вереск зранку звідусіль.
Сорочки пере для сина,
Вигрібає з магазину,
Що там є — усе підряд.
Поливає грядки, сад,
Догоджає зятю, доні,
Грає на акордеоні.
І було б усе, як слід,
Якби нашу бабцю дід
У неділю не посватав —
Гарний, молодий, завзятий...
А що бабця? От біда!!
Заміж хоче в сорок два!!

16.03.2023р.

***
Чоловік спіймав дружину
з іншим чоловіком.
Другу, вкотре за провину,
Знов наквасив пику.
Жінка плаче, — що ж ти робиш
Йолопе безглуздий?
Скоро так усіх розгубиш
ти найкращих друзів!

***
Чоловік застукав жінку —
Грішним не до втечі.
— Що він робить в нашім ліжку?
— Дивовижні речі!

***
Невістка мамі натякає,
— Уже година третя!
— Та не хвилюйся, хай гуляє!
Не мило — не зітреться!

***
Ухажор прийшов до пані
Жир зганяти на дивані.
Через тиждень ледь не вмер —
Поламався тренажер!

Два Голуби не поділили Небо,
Так чубляться, що лускаються ребра.
Синиця роз'єднати їх хотіла,
Отримала по дзьобу — відлетіла.
Всі Горобці зібрались на подвір'ї
Позирить, як втрачають гулі пір'я,
І чим закінчиться двобій кривавий.
Хто переможе — лівий, а чи правий?
— Ти, сірий, сміливіше бий у воло! —
Підтримує Зозуля друга вголос.
Загомонівши роблять ставки Гуси.
— Спиніться, врешті-решт!!! — волає Бусол,
— Один кульгає, інший вже загинув...
Ворона доїдає мертвечину...
В гіллі притихла Солов'їна зграя...
Ніхто у високості не літає.
Спостерігає Грак за дійством збоку.
На всю іванівську тріщить Сорока.
— Сова сказала, поки не голодні,
Літайте де завгодно, як завгодно!!!

Мораль: всім Неба досить і Світила!
Лише від люті не зламайте крила.

— На підприємстві сабантуй
пошти, шо кожної суботи,
тож схаменися, не ревнуй
до кожного стовпа навпроти!
Ну, танцювала з Босом я,
подумаєш, біда велика?
Він мій начальник, не сім'я,
не репетуй, давай без крику!
А те, шо обіймав мене
чуть нижче пояса, то п'яний,
на ранок навіть не збагне
з ким фліртував, повір, коханий.
Що до бухгалтера, то він
у нас якийсь дивакуватий.
За груди мацав навздогін,
бо звик гантелі рахувати.
І охоронець не моргав, то в нього
сіпаються очі.
Від тебе, любий, голова,
у мене пухне серед ночі!

29.12.2022р.

Лежу я під ялинкою
Закушую скоринкою.
А поруч вся сім'я.
Бабуся, кум із жінкою,
Дідуть, сусід із білкою
І "драгоценная"!
Тож лежимо тихесенько,
Ялиночка гарнесенька
Іскриться на добро!
У небі ясна зіронька,
Всміхається, не віриться,
Що випили відро!

1.01.2020р

Годила рідному, як мати,
тож до комфорту швидко звик.
Вже зранку бігала по хаті,
як песик висунув язик.

Зі шваброю і куснем мила,
ганчіркою — туди, сюди.
Сама себе занепастила,
а він утік до молодих.

Не треба готувати: супу,
вареничків, грибних підлив.
Чим більше цілувала в "дупу",
тим менше він мене любив.

Каже чоловіку жінка,
— Щось з козою в нас не те.
Вже не хоче і барвінку,
Що під плотами росте.
П'є лиш воду, їсть погано,
Ще такою не була.
Може відведеш, Іване,
Нашу Кралю до козла?
Гарних кіз в селі чимало
А козлів, мабуть, катма.
Краля весело стрибала
З хвіртки в хвіртку, а дарма.
Та нарешті хтось порадив
Зазирнути в інший двір.
— На краю села насправді
Є один козел, повір.
На горбочку біла хата,
І господар вдома теж.
Наш Іван жартує: "свате,
Часом кралечку не ждеш?
Ось привів козу на злучку!"
Дядько вилами підпер.
— Сам запліднюй цю стрибучку!
В мене прізвище — Козел!!!

07.08.2022р.

Радісна дружина зранку
чоловіка похмелила.
— Ти назвав мене, Іванку
Королевою, мій милий!

— Це ж потрібно, от заразо,
Так набратись з кумом вчора,
Щоб не вимовити фразу —
Відчепись, стара корова!

22.07.2022р.

Це трапилося в потязі… Дорòга…
Один студент, щò без кохання сох,
Із полки третьої побачив раптом нòги
В рожевому обрамленні панчох.

То був капрон – пори́ тієї фішка.
Студент цього осмислити не встиг
І без вагання закохався в ніжки,
А головне, в володарку цих ніг.

Він, як супутник, біля неї вився –
Там був то апогей, то перигей…
Росли дві дочки (він же одружився,
І сàме з нею, так що все о’кей).

Була й розлука – строгий тест для нього…
Забутись важко в царстві мудрих книг.
Бо він все любить ті рожеві нòги
І, головне, володарку цих ніг.

І в тридцять рòків він кохав не гірше,
Ніж в двадцять два. Кохання править ним.
Він пише їй освідчення у віршах,
Ховаючи сльозу посеред рим.

Живе він тим, що змилуються боги,
Й настане мить, і ступлять на поріг –
Хай в інших вже панчохах – рідні нòги,
А головне – володарка цих ніг.

© Михайло Лєцкін
СІЧЕНЬ 1962
#МихайлоЛєцкін #поезія

-------------------
Дорогий пане Михайле, прийміть з гумором! Ваш вірш мені сподобався, але уявила зовсім іншу ситуацію.

Панчішки.
( пародія)

Це трапилось в купе... нудна дорога...
Один студент, що без кохання скнів,
З полиці третьої угледів ноги
В панчішках модних, й ледь не обімлів!

Рожеві... обрамляли файні ніжки...
Метляли перед носом угорі,
Аж рот відкрив, капронові панчішки
Запали в душу, буцімто здурів.

Вночі плекав фантазії жадані,
І дочекатись не було вже сил.
А вранці з верхотури злізла пані —
Сто років і страшна, мов — крокодил.

24.10.2021р.

Подруги зустрілися, не бачились давненько.
Перша в тілі, друга – ні, як свічечка тоненька.
— Як вдалося похудати? - запитала статна.
— Темпераментний мужчина і дієта знатна.
Необхідно і твоєму сісти на дієту,
— А для м'язів не зашкодить? Я кажу про «Это».
— Не зашкодить! Твій, як завше, шлунок набиває.
Мій не палить і не п'є й "Камасутру" знає.

Намотала все на вуса пишка про дієти,
Стало соромно, що любить смажені котлети.
Як вечерю готувала, подругу згадала.
Можна дійсно обійтися без горілки й сала.
Чоловік прийшов голодний, з'їв би навіть вовка.
— Любий, зараз, почастую!
— Ой, яка ж ти ловка!
От за що тебе кохаю!
— Невже за котлети?!

Насторожено дружина почала з дієти:
— Я сьогодні випадково подругу зустріла.
Тася каже, щоб петрушки я побільше їла…

Розказала про корисне, він з-під лоба косить,
В миску глянув:
— Як світ Божий таких дурнів носить!?
Бутерброд і чашку кави вранці тільки бачив.
Міг би випити сьогодні, - чоловік зазначив
Ради неї в барі кинув свого кума Ваську,
А вона мені патяка, що зустріла Таську.
Їж сама пучок петрушки з азіатським рисом.
Дай борщу, цибулі сала! Чуєш, стара крисо!

Жінка плаче.
— Може, хрону, щоб застряг у носі,
Коли ти не розумієш про дієти й досі.

2009р.

Коли я набридну тобі ти скажи,
що більше десерти не любиш.
Я вимкну мобільний, й на ліжку журби
до ранку страждатиму, любий.

Із горя, одчаю кальян запалю,
можливо, нап'юся у зюську.
А після без сумніву, смутку жалю
наквашу задок драній Люсьці.

Й нехай будь-що-буде, посадять мене
за темні злочинницькі ґрати.
Згадаєш цукерочки і Каберне,
захочеш халви скуштувати.

Та щоб не було цього, милий, тобі
нечасто даватиму цукор.
Смаколики - очі мої голубі -
солодка бентега і мука.

Я на весіллі тещі ляпнув - ненько,
у відповідь - синочок дорогий.
Тепер за пивом бігає раненько
і без її турбот хоч вовком вий.

В одній квартирі, як душа у душу,
укупі в сауну і ресторан,
Завжди похмелить, як у горлі сушить,
їй Богу не брешу - живу, як пан.

Я рідній тещі наніч ноги мив би.
Не наливала б, то давно помер.
Її щоденно на руках носив би,
як би ж вона не важила - центнер!

Змушена міститись в спальні,
чоловік у залі спить.
Прибігає якось зрання,
заїкається, тремтить:
" Хтось кричить вночі зухвало,
патогенна зона там!!!
Так я опинилась в залі,
завдяки гучним котам.
Мабуть, рідний впав із дуба -
простір, меблі всі нові.
Співчуває: " Лячно, люба?" -
Точно вавка в голові!

Чоловіка Лідка має,
А сусід її – бой-френд,
То «Мартіні» пригощає,
То запросить на вік-енд.
А вона душею й тілом
Спочиває, п’є вино.
Чоловіку бреше вміло,
Як на мене, вже давно.

Чи я гірша, мамо, Ліди?
Щоб з"явився в тебе зять,
Нарядилась до сусіда,
теж душею спочивать.

Я за сіллю, так, для виду.
Він впустив і пригостив…
Газ-водою та про Ліду
Цілій вечір говорив.
Він від неї шаленіє,
Шансів мало без вина.

Мати донечку втішає:
– Натка, та ти що дурна?!
Пошурупай мізком швидко,
Люба доню в інший бік.
Річ у тім, що наша Лідка –
Прокурор вже майже рік.

– Та ти що?
– То факт, Наташо!
– А сусід, мабуть, дебіл.
Прокурорша, генеральша?
А страшна, мов крокодил!

– Не дебіл, а хлопець вправний.
Тещу цеглою прибив.
Завели на нього справу,
Ось тому і «полюбив»!

Кажуть люди... Доля зла,
закохаєшся в козла.
Щоб в"язниця не світила
Покохаєш крокодила!

Придовбався чоловік в ранці до дружини,
До округлених сідниць, живота та спини.
Чи з ноги не тої встав,випити кортіло.
Чи її приревнував й чортеня крутило.

- Я не знав, що взяв за жінку величезну льоху.
Зараз ти однаково, що спереду, що збоку.
Вади пудрою та кремом не замаскувати!
Зайвих п’ять кіло набрала, хоч тікай із хати.
А як вийдемо на люди? – Сміху не спинити!
Всі подумають, як може він таку любити.

- Розумію, – каже жінка, – напиши на лобі:
«Я до неї не торкався років сім!». Тай годі!!!
Бо як я про твої вади стану розмовляти,
То ти дійсно піруетом вилетиш із хати!!!

І
Аби копійку не втрачати,
Поперлася в село.
Згадала, що просила мати
Кров’янки півкіло.
Придбала моркви, бараболі,
Цибулі, буряків.
Та радо дякувала долі,
Що чоловік зустрів.

ІІ
Ледве виповзла з маршрутки,
Перейшла дорогу,
Чоловік хапає сумки
Та… ламає ногу.
Крок ступив… Зусилля марні.
Платить за машину.
Їдуть на таксі в лікарню
Накладати шину.
Хабара хірургу тика,
Ще за гіпс та плівку.
Стогне жалібно каліка,
Просить на горілку.
«Економила ж раніше, –
Жінку точить думка.
– На цей раз у тричі більше
Коштувала сумка».

Натягнувши рукавиці,
Вдерся злодій до крамниці.
Завгодя узяв ганчірки
Намотати на кросівки,
Щоб відбитки не лишити
І було все шито-крито.

Вкрав пельмені «Геркулес»,
Буженину, майонез,
Марочний коньяк «Жан-Жак».
Стало парко – зняв піджак.
Прихопивши цигарок,
Поскидав усе в мішок.
Як почув, що йде двірник,
Невловимим Зорро зник.
Та пишається, мовляв,
Що на цей раз не попав.
Все продумав як-не-як…
Лиш забувся про піджак.

А там паспорт у кишені...
Ось такі, браток, пельмені!

2010 р.

Треба швидко в дитсадочок одягатись Тані.
Вже мала стоїть в чоботях, гольфі, сарафані.
Одягнув на доню тато не одну кофтину,
Щоб, не дай Бог, застудити дорогу дитину.
Шубку з кролика, з ангори – теплі рукавички,
Під вушанкою сховались навіть дві косички.
Шарфом замотав кирпатий, тільки видно вії,
Не страшні тепер малечі люті буревії.
Вийшли з дому на дорогу… Змерзла бачить тато.
Глянь, у доні ніжки голі. Де штанці? У хаті!

2010 р.

І
Відчиняй, кохана, двері,
Вийди на нараду,
Хоч сьогодні не вечеряв,
Слухай серенаду.
Не питай, дружино люба,
Де мене носило,
Тільки ти – моя голуба,
Пташка сизокрила.

Приспів
Лиш для тебе б’ється серце
І душа в облозі.
То буває кінь спіткнеться
На крутій дорозі.

ІІ
Не ревнуй, твоя морока
Підпирає ганок,
Хоч шинкарка синьоока
Наливає гарно.
Нам сваритись – марні збитки,
Золота, єдина,
Люди брешуть, що сусідка
«Наморгала» сина.

Приспів
Лиш для тебе б’ється серце
І душа в облозі.
То буває кінь спіткнеться
На крутій дорозі.

ІІІ
Подивись, у небі зграя
Витинає гамми.
Хай кумася пригощає
Інших пирогами.
Відчиняй, кохана, двері,
Вийди на нараду,
Хоч сьогодні не вечеряв,
Слухай серенаду.

Приспів
Лиш для тебе б’ється серце
І душа в облозі.
То буває кінь спіткнеться
На крутій дорозі.

2011 р.

На Лісовому гарно, Боже ж мій!
Пахтять каштани - свічечки крислаті.
Хай заздрить Дерибасівська, Бродвей
кубельцю київських "аристократів".

Киянин мирно в комунальці жив,
та згодом дочекалися вказівки
переселитись з центру на масив
в бетонові багатоповерхівки
у недоторканий сосновий ліс,
окрасу міста, затишок природи.
Хоч марився Андріївський узвіз,
ми не втрачали слушної нагоди
зібратися гуртом у вихідні.
Хто ніс півлітру, хто - бідони квасу.
Розводили багаття і на пні
на шампури нанизували м’ясо.
Чадило на Троєщенське село,
дим виїдав яскраві очі неба.
Бомжів і наркоманів не було,
у штучнім кайфі не було потреби.
Пісні лунали, грали в бадмінтон,
лупили м’яч в березові ворота.
Той ліс гудів, як вулик, ніби сон...
А зараз… І сусід не знає, хто ти.

За далиною літ життя моє
враз утекло, та мало що змінилось.
Під вікнами зозуленька кує,
пташиний рід витьохкує так мило.
У нічку зоряну медовий гай
в ожині темній цвіркунів голубить.
Та по масиву пізно не гуляй...
Я прогулялась... Вибили всі зуби!

2014 р.

На ланах концерт давали... Весело? Та де там!
І ведучій відгукнулась із душком котлета.
А у полі - ні тополі, жодної копиці.
Ніде справити потребу головній артистці.
За машиною присіла, глузду ризик вартий,
А водій агітбригади був мастак на жарти.
Навіть хто зівав - заплескав фабулі вистави,
Бо кепкуп завів двигун і рушив різко вправо.
Ще такого свисту, «браво» зроду не бувало!
Животи понадривали, в буряки наклали!
Пліткували аж в райцентрі ледве не щоденно,
Що принади у артистки майже на півсцени.
На цей раз жартун заядлий не чекав на помсту,
Бо найдужче реготав там голова колгоспу!
Телефонував на ферму, ото була втіха!
«По міндобривам відбій - гній тут сам приїхав!»

2018 р.

Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
"Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика".

Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
"Не второпаю, кохаю...
З Толіком сиділа.
Випили на брудершафт,
Цьомнулися сухо,
А мій вилупок і кат
Зацідив у вухо!
Суп варила. До сусіда
Вбігла за горохом.
Мій дурко усе провідав,
Підбив ліве око!
Напросився кум Давид
Зарубати курку,
Йолоп із ножем біжить,
Як дурбелик з дурки!
А на тій неділі, пане,
В'юшив падло в рило,
Лиш тому, шо до Степана
На масаж ходила.
Сторожу несла харчо,
Ляпнула на блузку.
Присягаюсь! Нi за що
З носа пустив юшку!
Однокласник раз в сто років
Запросив на каву.
Хтось доніс... Я була в шоці,
З тих пір шепелявлю!
І даю, і наливаю,
Чищу дім й корита!
Ваша честь, сама не знаю
За що була бита!"
2018р.

В рідне селище Корчі
Син заїхав по харчі.
Тож поклали в сумку
Кролика та курку,
Качку, гуску, шинку,
І пузату диньку.
Баночку сметани,
різні марципани.
сиру, ковбаси кілець.

«Що?! Всього лоток яєць?
Кури не несуться?
Трухане - поб'ються!
Це вам не котлети!
Заверніть в газети,
Пильно гляньте, мамо,
Щось поклажі мало?
Що? Забули сало?
Ви мене дістали!
Як тут будеш ситим?
Досить говорити
Про своє коліно,
Утрамбуйте щільно,
Щоб вмістити пляшку.
Ні, не буде тяжко!
Дайте невеличку
Та несіть заничку.
Не діждешся й хрону,
Хоч не їдь додому!
Покладіть ще меду,
Яблука не треба!
Потовчете яйця,
Блискавку не вдасться
Застібнуть напевно..
Ось і так щоденно.
Ворушіться швидше,
Стежкою в Ставище
Довго шкутильгати!

Співчуває мати:
«Важко без машини».

«Мамо, спрямте спину,
Замотайте ногу
І гайда в дорогу».

Син не переймався,
Татко хоч не Тайсон,
Призвіще - Бамбула,
Ще допре баула.

Хто, скажіть, у тому винен.
Що в батьків така дитина?
Зліпиш із черствого тіста -
Будеш мати егоїста!
2017р.

Вбігла Мурка у сільраду
до Маркіза на нараду.
"Кажуть звірі волохаті,
що проліз ти в депутати.
Тож по дружбі, - гне лінійку,
недолуга вередійка.
Як візьмеш у референти,
будеш мати дивіденди,
не втомлюсь тобі мурликать."
Кіт нервово нявкнув: "Тихо!
Є маленька заковика.
Не тобі, мені на лихо
на посаду, кицю, квота.
Вовк дасть згоду - я не проти.
Лосі, олені згодяться,
будеш прибирати в зайця."
Опустила кішка вуха:
"Задовбала гуртовуха.
Не беруть у референти
і не платять аліменти."

Про мораль подумай, кішко:
спершу - РАГС, а після - ліжко.

2016р.

- Набридли, любий, будні,
Поїдемо на море.
Шовкові сняться руни
Чарівного Босфору.
За хвилькою ще хвиля
У філіжанці срібній.
Розляжусь, як богиня,
Ти - падишахом, рідний.
На теплім узбережжі
Лазурні краєвиди.
Покірна без одежі,
Прекрасна, мов Ісіда,
На пляжі золотому
Приємно знемагати.
Не схочеться додому
В Козару повертатись.
Кохати стану п'янко,
Розніжено, медово!
- Я б залюбки, Тетянко,
Але ж у нас Корова!
Свиней і птиці швора.
Города - соток двадцять.
Для селянина море,
як тундра для китайця.
Тож збігай до сусіда,
Скупайся у грабарці
Бо теж мені Ісіда -
Сто сорок без куфайки!

(грабарка - копанка)

2018р

Стара бабуся (поліклінік жертва)
Застрягла у приймальні терапевта.

- У Вас аналізи у нормі, бабцю.
І серце, ніби виповнилось двадцять.
Здоровим людям не потрібні ліки.
Хоч відправляй у космос, - каже лікар.
Зраділа бабця:
- Часу я не гаю!
Давно у космос на мітлі літаю.
І робот, синку, он дивись - на спині,
а гуманоїди насправді - сині.
Весь посуд переб’ють, а після чаю
собі й мені у чарки наливають.
Ще докторе, ті сині б’ються зранку,
тож випишіть касторку й валер’янку.
Мені в аптеці не дали вже вчора,
послали в космос!
- Ви, що бабцю... хвора!?

2015р.

Нині у пошані кішки,
слимаки, сороконіжки.
Мабуть, гине в морі краб,
бо їдять зелених жаб,
тарганів, вужів смердючих…
І коліт їх не замучив!
Жирну гусінь, хробаків...
Що замовив - те і з’їв.

Для японця чи китайця
насолода - бичі яйця.
Ще гурманам до снаги
скорпіони й павуки.
І здалися їм ті змії,
не бояться алергії.
І не париться народ,
що гидоту суне в рот.

Сарану на дальнім сході,
як курчат уже розводять.
І слизьку, мохнату жуть
в ресторанах подають!
Чи екзотики замало?
Краще б їли шлунок, сало!
Кролики, як не крути,
це вам, друзі, не коти!

Наш народ вживає зранку
Потрушки, кишки, кров’янку,
бо на український смак
свинка - афродизіак!
Ракотиці, вушка, хвостик,
Пропоную навіть гостям.
І рекомендую всім,
хоч сама все те не їм!

Приїхала я по лисички
в село до рідної сестрички.
І тиждень витріщала беньки
на кулінарні витребеньки!
На рульку, голубці, печінку,
борщ, запіканку, зрази, шинку,
салат, кулагу, квашенину,
язик, тефтелі, смаженину,
ковбаски, бограч, бануш, фляки,
сир, галушки, рубець, форшмаки,
вареники, суп, бараболю,
гречаники, гарбуз, квасолю,
кров’янку, деруни, паштети,
биточки, «Київські» котлети,
шпик, підчеревину, сардельки,
реберця з чорносливом, стейки,
грибочки, шубу з оселедця,
налисники, теляче серце,
млинці, оладки, верещаку,
пиріг з корицею і маком,
мочанку, кльоцки, полядвиці,
і коровай, і паляниці!
Лящів, карасиків та щуку!
Коньяк, горілку, медовуху,
вино, спотикач, калганівку,
лікер, слив’янку, пунш, перцівку,
настоянку, глінтвейн, сивуху,
ситу, шампанське, хріновуху,
калинник, самогон, зубрівку,
третяк, наливку, цитринівку.
Квас, лимонад, узвар і пиво!
Щоб всім жилось отак щасливо!
Смаколиками хлібосольно
гостей частуєш, Україно!

Картаєте, що випив я шампань,
а до Різдва на п"янку - квота?
І-а, і-а, Слониха, не буянь...
Лягну, не пригадаєш, хто ти!

Так, я Віслюк... Наклюкався і-а...
Гикаю і-а, часом каюсь.
Ви, що забули, як у рік Бика,
самі, тварюки, нализались.

Лисиця - Вовку врізала, а Крук,
украв у Зайця самогону пляшку.
Зізнався Півень, що давно пітух
і заволік у ліжко Чебурашку!

Мораль проста. Ти не суди, до поки,
не витягнеш свою колоду з ока!

2010р.

В домі безлад, брудний посуд,
ні чашки, ні миски.
А мені начхать на осуд -
вивертаю мізки!
В холодильнику "Донбас"
миша здохла зранку.
Певно, зашаптівся квас.
Не чіпайте мамку!
Є цибуля, бараболя,
листячко зелене,
три яйця є, дай їм волю,
злопають без мене!
Не гасайте, совість майте!
Зберігайте тишу!
Телевізор не вмикайте!
Мамка вірші пише...

Дочка провідує батьків, а мати
давай її смачненьким пригощати.
Котлетки подає, кров'янку з гречки,
борщ, голубці із сиром пиріжечки.
Наїлася дочка, півлітру вдула.
- Піду!
- Ой, лишенько, була б забула,
ось передай!(І набирає з бочки
від тещі - зятю солені грибочки).
- Сама ж не їж, як хочеш більше знати,
грибами цими отруївся тато!

п.с
- Чому ж Ви, мамо, не сказали зразу,
я вже наїлась!
 - От зараза!
Та не хвилюйся, а то буде грижа.
Ти ж знаєш добре, татко вижив!

Із суботи на неділю,
Вовка мучило похмілля.
І проспався б до обіду,
як би Заєць не провідав,
не приніс, як то годиться,
хворому опохмелиться.
Цілий день пили без свідків, 
а під ранок до сусідки
подалися, щоб Лисиця
теж дала опохмелиться.
Розійшлись би друзі миром,
якби Вовк не був ревнивим.
Куций вдарив по Шекспіру
й сірий взявся за сокиру.
Добре в Зайця спритні ноги -
не діждався б допомоги.
Та відтоді кілька років
ходить бідний косоокий.

Про мораль скажу вам тихо.
Краще не будити лихо...

2016р.

Онук, що у столиці модний кутюр'є,
приїхав у село провідать прабабусю.
Старенька - глухувата, їсти подає,
розпитує про справи, хоче бути в курсі.

І він розповідає: "Падаю із ніг,
зірки дістали, чорнороті папараці".
А бабця думає, не приїздив торік,
під небом ночував, робили операції.

Дизайнер з апетитом уплітає борщ.
Зажурено бабуся дивиться на дреди,
на бороду кудлату - точно правнук бомж,
подерті джинси і на голу ногу - кеди.

Сльозу пустила, як зібравсь в дорогу гість
сказала: "Залишайсь, не випущу із хати!
Ось дідові шкарпетки, одягай, не бійсь,
знімай штани, швиденько залатаю лати".

2018р.

Сватав сивий дідуган
кучеряву Надю.
- Йди за мене, хоч не пан
у Верховній Раді,

але маю бугая,
корову, теличку,
ферма за селом - моя,
дім, город, тепличка.

Вівціі, кури у хліві,
кози, поросята.
Гарно, добре на селі -
будеш працювати.

 Надя каже:
"Ще чого,
що я вам - кобила?
Я працюю раз в Різдво
і то, як є сила".
 
- Хоч не молодий я пан,
ти ж бо серцю люба,
потримаюся за стан,
як не вріжу дуба.

 - Ой, тримались вже до вас
і за стан й не тільки.
Кажуть люди, що й на квас
не дасте копійки.

- Ще одне я поясню,
прояви турботу,
може, і мою матню
випереш в суботу?

- Вам не прачка, попрошу
вийти, діду, з хати.
Я білизни не ношу,
щоб й собі не прати.
12.01.2020р.

Цілу ніч не спав поет
вірш писав старанно,
щоб розчулений сонет
зворушив кохану.

Мучився, редагував ,
рвав папір на слові,
і душевнно дарував
почуття любові.
Швидко бігало перо,
не відволікався,
а коханій, як назло,
закортіло щастя.
Написала  кілька слів:
"Ти мене ще, любиш?"
Враз поет позеленів,
став сердитим, грубим:

Відписав їй: "Не пиши
дурощі Наташо,
і за горло не души,
заважаєш нащо?
Перебила, як завжди
думку полум'яну.
В мене Муза, а ти йди..."
І послав у баню...

А коли натхненному
закортіло любки,
подзвонив, а та йому
показала зубки.
Я у бані з обома,
тож закрили тему.
А ти Музу обіймай
і пиши поему!

29.01.2020р.

Бабця плаче, що нема
чим за газ платити.
її пенсії - катма,
як надалі жити?
Депутат про ДніпроГЕС,
знов лапшу на вуха.
Радить бабці: "В тебе пес
у дворі, тож слухай.
Продавай Дружка, й сплати
всі борги державі".
Каже бабця : "То купи,
він сліпий, кульгавий.
Бо водила на село
думала продати,
люди кажуть, що було -
винесли із хати
за опалення і газ
і гарячу воду.
Щоб напав собачий сказ
на катів народу!
Знаємо таких давно,
що  лиш травлять байки.
Хай своє продасть лайно
і своєї лайки!"
04.02.2020р.

В МСЕК прийшов мужчина славний,
заявив, що хворий вщент.

- Сподіваєтесь Ви марно,
бо не наш Ви пацієнт.
Цілі руки, нирки, ноги,
мізки теж, чудовий зір.
Ми не бачимо знемоги,
зовні точно - Річард Гір.
В нормі серце і печінка,

(чоловік раптово зблід).

- То чому ж говорить жінка,
що у ліжку - "інвалід?"
07.02.2020р

Що ж це сталось, мама мія
у Європі - пандемія.
Вже й до нас дісталась, видко,
люди мруть, як мухи швидко.
Бабцю Ліду, їй стороків -
поховали ненароком.
Прожила б сто двадцять, віриш,
якби не коронавірус?
Дід Петро побачив вранці
на базарі двох китайців,
з переляку серце стало -
в сімдесят його не стало.
А сусід мій, що на дачі
подивився передачу,
як уберегтись від грипу -
тепер в дурці, миє пику.
Жорж Васильович ще в липні
заразився у Єгипті
а у дев'яносто в травні
вмер від жаху на Тетяні.
В масках люди ходять хмурі,
міряють температуру,
миють руки поміж пальців й
ненавидять всіх китайців.
17.03.2020р.

- Мамо, вийду за Степана,
хлопець дивної краси.

- Та красава зранку п'яна,
Боже, борони, спаси!

А чому б не за Миколу
і жила би, як усі?

- Жлоб, не купить й Кока- коли,
не дасть гривню на таксі.

- А якщо узять Івана,
каже знявся у кіно?

- Та кому ти віриш, мамо,
він з вальтами вже давно!

Краще вийду я за Льоню
грамотій, писав роман.

- Ти звихнулась, мабуть, доню,
то пропащий наркоман!

- А...Тоді я за Андрія,
дуже хочеться, а зась,

не вгадаєш - лотерея,
то любов, то в пику дасть.

- Залишається Віталько
і не палить, і не п'є.

- Доцю, з ним не зробиш ляльки,
не мужик - Мірей Матьє.

Погуляй, на білім світі
парубки перевелись...

- Від гульні бувають діти...
Після, мамо, не сварись!

Жаліється дружині чоловік:
"Сьогодні знову від сусіда втік.
Як тільки закортіло калганівки,
із під землі з'являється Пахілько.
Вже замахав, нахабний тут, як тут,
а на халяву роги не ростуть.
Вечеряєм подалі у альтанці,
он самогонка, як сльоза у склянці,
чому б не випити у вихідний,
тим паче, зранку на Пахілька злий".
Поставили на стіл картоплю й кільку
і, як назло, сам чорт припер - Пахілька.
"Приєднуйся, сусіде, по сто грам."
І той завзято наливає сам.
Сидять...Мов жучка крутиться - дружина
поблизу грається чиясь дитина.
Коли міцне заплутало язик,
гість блискавично у будинку зник.
Дружина теж заквапилась до хати.
Став чоловік над мискою куняти,
у рот не лізуть випивка, харчі,
зморило із виделкою в руці
заснув, хропе, рум'янцем зашарівсь,
лише та дівчинка, що у дворі
підбігла до пияки:"Що з тобою?
Ти трахнувся об лавку головою,
чи знову замахав тебе Пахілько?"
Той лико не плете, міцна горілка!

Бабця плачучи прийшла
ввечері до хати.
Дід питає:"Де була?
Трястя твою матір!

Де була?" - Заладив дід,
баба неохоче:
"Я зомліла, а сусід
гірше поторочі.
Відволік мене за став,
думав помираю,
штучним диханням спасав,
тепер клопід маю".

"Чи ж не клопіт, розлучись,
як мене не любиш...
Не мели, старий, дурниць-
проковтнула зуби!

Корисна річ страховка
( про Вовчика промовка),
тим паче, на заводі
механіку Володі,
від злої примхи долі,
преміювали поліс.
Ще не пройшло й неділі,
"щасливчик" на весіллі
не дожувавши шкварки
попав під іномарку.
Відтоді з ним нещастя
траплялись дуже часто.
То злодій вріже в пику
в під'їзді. Як на лихо,
впаде з небес цеглина
на голову невинну.
То курка клюне в око,
а бідному морока,
то сказиться корова,
а постраждає Вова.
Тарган залізе в вухо,
то вкусить - цеце муха.
Пожар, потоп, напевно,
чинилися б щоденно.
За травми побутові
на лікування Вові
відшкодували б гроші,
бо Вовчик наш хороший.
Жаль, кинувся невдало
під шину самосвала.
Ні, не загинув Вовка -
скінчилася страховка...

У старій вітровці Вовка
заховав доляри,
а дружина ту вітровку
віддала бомжарі.
Безпритульний за заначку
купив дачку, тачку,
на околиці квартиру,
автомат й сокиру.
Віддубасив Вовчик Раю
розбазікав дещо,
лиш єдине утішає
це кондрашка в тещі.
Теревенив достоменно -
все ж таки, приємно.

- Там болить а там пече -
подруга жаліється:
то викручує плече,
то щемить голівонька.
Ноги ватні, хоч не встань,
і не йди нікуди.

- То чому ж про тебе, Мань,
вже пліткують люди?
В понеділок за ставком
ти була з Іваном,
у вівторок із Петром,
в середу з Степаном.
Бачили тебе в четвер
з Василем, так близько!

- Щоб тим людям хтось запер
рота і очиська!!!
Хай їм грець, немає мови,
от - ядучі гади.
Орган лиш один здоровий,
а вони ще й заздрять!
25.09.2020р.

На городі восени
овочі і бур'яни
стали жваво сперечатись,
кого вибрать в депутати.
Огірок сказав хвалебний: -
Я з дитинства за зелених.
Он погляньте всі на мене -
в пухирцях і весь зелений,
а зелені знають справу,
не викошують отави.
- Рот закрий! - сказала Диня, -
я найкраща господиня,
балатуюся щораз!
- І обдурюєш весь час!
- Краще виберіть Суницю -
перспективна молодиця -
і солодка, і зваблива,
заживемо ми щасливо!
- Ще чого? - б'є Хрін у груди, -
від солодкого вже нудить.
Ну рум'яна, годить наче,
але ж шльондра, всі те бачать.
- Не вкладеш у рот даремно, -
відгукнувся Гарбуз чемно.
Мо, мене у депутати,
я шановний і багатий,
ледь вміщаюся в городі.
- З нас тих олігархів годі,
ти на вигляд не простий,
а в середині - пустий.
А чому б нам, любі друзі,
не підтримати в союзі
Буряка, він те, що треба,
поважають, бачить небо.
Ні, не всі -Часник був проти -
він якийсь слизький на дотик,
і не сплачує податки.
Я - міцний і маю "бабки".
- Ні! Ти - деспот агресивний,
з іншими розв'яжеш війни.
Нам потрібен мир і спокій!
Помідор червонощокий
глянув на Петрушку хмуро
й висунув кандидатуру.
- Пропоную я Цибулю!
Кріп три пальці склав у дулю
і підніс їх Помідору:
- Ось це бачив? У коморі
від Цибулі й дідько плаче,
нам потрібен хтось інакший.
Ось, наприклад, Редька Біла!
- Та ви що тут - подуріли? -
спалахнула Бараболя, -
та її тре гнати з поля,
цю гірку, спесиву пані
з Кукурудзою у бані
бачили. Поставим риску -
з феміністки мало зиску!
- Дорогі, я йшов у мери,
розійшовсь Червоний Перець,
не здирав ні з кого шкіри,
викажіть мені довіру.
Буде все у нас в порядку!
- За кордоном твої статки!
Вибрали б ми Баклажана,
але зранку в зюську п'яний.
Кабачок насупив брови:
- Казнокрад, нащо ця мова.

Й тут сказала всім Селера,
- Я - дружина мільйонера
і народним депутатом
був на скликанні мій тато.
На політиці я знаюсь,
всіх скарбів не обіцяю,
але гречку, сало й масло
роздаватиму завчасно.
Збільшу пенсії утричі,
а тарифи будуть нижчі.
Світло, газ, водопроводи
проведу я на господи.
Обіцяю, завіряю -
жити будете у раю!
Українська буде мова,
я даю вам чесне слово,
припиню війну на сході,
буде мирно на городі.
Всім сподобалися речі,
вибрали б без заперечень,
але втрутилась Квасоля:
- Я скажу, якщо дозволять.
Там приїхали завхози,
тож погрузять всіх на вози
й повезуть нас продавати,
тож не лізьте в депутати!
Кавуни уже при владі,
правлять у Верховній Раді.

Про мораль скажу вам, люди.
Так ведеться у нас всюди -
бюлетні кидаєм в скрині
за бандитів в Україні!

16.10.2020р

(гумореска)

Перед шафою зрання
крутиться дружина.

- Стільки старого драння,
добра половина
полетіла б на смітник
і було б не шкода!
А Марині чоловік
подарує - "Шкоду".
Взяти Таньку - крокодил,
ні рожі, ні дупи,
Папік спадок залишив -
мрамор йому пухом!
Навіть, Райці Дикобраз -
те ще було стерво,
пощастило на цей раз
вискочить за негра.
Соньці тоже повезло,
камбалі лупатій.
ПТУ, село селом -
мільйонер посватав!
Запросила на вино
кілька раз у гості,
збанкрутів, тепер лайно
возить у колгоспі!
Мілка Чукча - точно змій
і живе у казці,
а від тебе, рідний мій,
не діждатись ласки!
Я ж дружина - золота,
не наставлю роги,
ти об мене все життя
витираєш ноги!
Завтра в офісі фуршет,
а я гола й тонка,
із коштовностей лише -
золота коронка!
Чим прикрити срамоту?
Видави хоч фразу!!!

- Стули пельку золоту!!
Не доводь до сказу!!!!

- Що з тобою трапилось,
чоловіче добрий?
Сонечко затьмарило,
у понові мовби.
Знову мучить печія!
( горе думи роєм).
Чим же ти, душе моя,
як рояль розстроєний?
Будуть пролежні, вставай,
вимови хоч слово!
Слізно смикаю. - Ай... ай!
- Що зчинилось, Вово?
Бігаю, мов золота,
з ложкою сметани.
- Любий, відкривай вуста,
може, краще стане?
Певно грип! Кидає в жар -
"Ковід" - день останній!
Рот відкрив - який удар!
Рідний в зюзьку п'яний!

Пишалася словесністю Корова:
- Я, - незрівняна, в мене лепська мова!
Харизматична, все іде від серця -
створю шедевр - сам чорт не розбереться.
Невігласи - поети віртуальні,
штампують вірші про любов - банально!
Хупавий стиль! Та де там Півням й Осам
поезію відчути, це не просто.
На божий дар, лиш відгук: - "Геніально!
Феноменально, вишукано, пані!"
Бо, так і є! Я зріла примадонна!
На голові корови вже корона,
але не приховати роги гострі!
Даруйте їй, коли заходить в гості.
Корова є - корова, кожен знає,
де ходить, там свої млинці лишає!

2015р.

Кілька років у подружжя не було інтиму.
Побували в екстрасенса, з'їздили до Криму.

Навесні дружина каже свому чоловіку:
«Ігноруєш, забуваєш про любовну втіху.
Тож, купи собі «Віагри» - бачу не спроможний!
Сам не гам і куму заськи, а хіба ж так можна?»
І спромігся він пігулки у аптеці взяти,
та не знав, що буде з ними у «рулетку» грати.
Як в інструкцію поглянув на побічні дії -
три косини стали дибки, й висипались вії.
Так, «Віагра» ефективна від безсилля, втоми,
але ж інколи бувають болісні судоми.
Кропив'янка, набряк квінке, астма алергічна.
Думай пити чи не пити, от ділема вічна.
Чоловік, як навіжений, кожен день читає,
як «Віагра» на печінку і нирки впливає.
На міхур, на шлунок, м'язи, зводить до ікоти,
найстрашніше - діареї, тиску та нудоти.
Кілька раз на рік дружина лащилась до нього,
навіть, на причинне місце, закладала ноги.
Чоловік її цурався, й ніби сам не проти,
та раптово пригадає про тиск і нудоти!

Кілька років у подружжя не було інтиму.
Побували у ворожки, з'їздили до Криму.
А коли в дружини дуже голова боліла,
чоловік нарешті зваживсь на рішуче діло.
Жінка каже: « ти до мене сильно не тулися!
Вчора термін у «Віагри», як на зло, скінчився!»

Чоловік на "Сайт знайомств" -
зареєструвався.
В профіль викапаний - Фокс,
логін просто - Вася!
Як побачила світлину
симпатична Тая,
то відразу ж на імтимну
зустріч натякає.
За порадою прийшов
наш герой до тата.
- Крається душа у кров,
є одна кирпата.
Дуже хочу з нею я
зблизитись, й так далі...
А світлина ж не моя -
співака з Італії.

- В тебе краще синку є
за "смазливі" риси.
В Конго звозиш - наплює,
що старий та лисий!

Фокс - герой фільму

Сину у в'язницю написала мати,
що без нього важко землю обробляти.
Вже давно сусіди садять бараболю,
а її скрутило від спинного болю,
хоч бери лопату й падай на межу.
Пише син: " Чим можу, тим допоможу!
Пам'ятаєш, мамо, обшук в нашій хаті?
Треба на городі докази шукати.
Викопаєш частку заживеться знову,
вистачить на трактор і нову корову!"

Тільки листоноша зачинила двері,
як город скопали - міліціонери!

Вигадка на користь, невеликий гріх.
Все ж таки синок, чим міг, тим допоміг!

Як у нашого у Женьки -
рудокосі і шатенки,
і біляві, і чорняві,
лисі, гладкі, кучеряві,
і фігурні, і товстенькі,
і худющі, як опеньки.
Молоді, підстаркуваті,
флегматичні, і завзяті,
і розумні, і не дуже
із Євгеном - палко дружать.
Щирі і сором'язливі,
симпатичні й некрасиві,
холостячки і заміжні,
мазохістки дивовижні.
Зростом куці й височенькі
зранку бігали до Женьки.

Яких тільки не було,
а тепер пусте село.
І багаті і убогі
наставляють Жені - роги.
Галі, Мані, Каті, Тані
у Єгипті, чи Ірані,
у Італії й Парижі
заробляють на стриптизі.

Не кусає Женька губи,
безсоромник - у Гей - клубі.
Є товар на всі смаки -
не страждають мужики!

Дзвонить чоловік дружині!

- На стілець сядь, мила!
Горе в нас, біда віднині!
Й жінка уявила:
що їх кум попав під потяг,
донька під машину,
не дай Боже, на роботі
хтось підстрелив сина...

Чоловік волає в трубку:
- виклич допомогу!
Слизько, впав зламав я руку!

- Хух... ну слава Богу!

- Зустрічаюсь одночасно
з мужиками обома!
Коля - гарний, Вітя - класний.
Вибрати кого? Сама
не збагну. Микола в сексі
лагідний, мов кошеня,
а у Віктора є - "Мерсік",
хоч у ліжку - маячня,
необтесаний і грубий.
Дай пораду, де моє?
- Не страждай дурнею, люба!
Чоловік почує - вб'є!

В бабці з дідом восени
завелися таргани.
Кинулася зразу
нищити заразу.
"Примою", бурою,
"Рейдом", кислотою,
дустом, "Дихлофосом".

А таргани тимчасом
плодяться. Нечисть клята,
нема на неї ката,
не склала лапи жодна,
гуляє де завгодно
наївшись хімікатів.
Осіла в теплій хаті,
не здохла - знахабніла.
Лиш діда отруїла!

Дід якби не пив вино -
врізав дуба вже давно!

У перукарню збігала, зробила макіяж,
вдяглася у коротку сукню, в сіточку панчохи.
Намріяла жагу кохання, увійшла у раж.
Збрехала чоловіку, що ночую у Явдохи.
Наприскала кругом "Шанель" - парфуми чарівні
й примчалась за любов'ю до письменника галопом.
А цей "придурок" цілу ніч розповідав мені,
як козаки розбили москалів під Конотопом.

13.12.2020р.

Друг подарував Івану -
симпатичну ігуану.
Влаштував терарій дома,
чистив кліть, міняв солому,
годував мошвою звично,
ящірку ту екзотичну.
А рептилія зубата
полюбляла в спальні спати
і хазяїна щосили
за мізинець укусила.
Розізлився той скажено,
та тваринка дуже чемно
подивилась на Івана,
і хоча боліла рана,
пожалів він бідолаху,
бо дракониха із жаху
пильно заглядала в очі
лагідно і дні, і ночі,
ніби то її страшенно
палець той болів щоденно,
й не загоювався місяць.
Не знаходила вже місця,
за хазяїном тихенько
бігала, неначе ненька.
Він на кухню чи у ванну,
а вона за ним позаду.
Дуже віддана тварина
ніби шкодувала - "винна".
Навіть плакала бувало,
сльози капали - страждала.
Та коли рука розпухла,
він звернувся до хірурга.
Лікар подививсь уважно,
розпитав про ігуану
й розповів жахливі речі.
Та отруйна потороча
йде за жертвою охоче,
бо Івана з'їсти хоче.

Не всі люблячі і вірні,
тож не будьте ви наївні!

15.12.2020р.

Раз Петрівна подалася
на елітний Спа-курорт,
відпочити при нагоді
від набридливих турбот.

Витрачала щедро гроші
на голки, масажі.
За готівку - терли, м'яли,
кутали у грязі.
На новітні процедури -
статки викидала.
Брали всі не по тарифу
й решти не давали.
Ставили п'явки і бджоли,
ще чогось багато.
Можна було б за ті кошти
"Жигулі" придбати.

У готелі до Петрівни
залицялись хлопці.
Коньячку пропонували
випити по стопці.
Не така Петрівна - хвойда,
щоб піти на зраду,
й на чужих міняти свого -
голову сільради.
Тож зустрівшись з чоловіком
кинулась на груди.
- Ти за мною сумувала?
- Ну... а, як же - всюди!
- Чесно в ресторан ходила?
- Тільки на масажі.
- У кіно, театр, танці?
- Що ти, любий, кажеш?
Не ревнуй мене надмірно,
я твоя навіки,
не якась там вертихвістка,
що шукає втіхи.

В двері стукають... Заходить
коліжанка близька,
із курортниці не зводить
заздрісні очиська.
- "Як Петрівно, відпочила?" -
а та їй зухвало.
- Розкажу тобі відверто -
всім підряд - давала!
Екстрасенсам, санітарам,
масажистам і швейцарам
Тому, тому, й тому!
Уявляєш скільки грошей,
з яким настроєм хорошим
їхала додому?

- Ой, Петрівно, хто б подумав,
гарна, роботяща
і в селі ніхто не знає,
що така гуляща.

Чоловік не те намислив
про свою дружину,
та й угрів у ліве око
вірну половину.

Небо трусить сніг лапатий,
розсипає чисту вату
на дерева і дороги -
час подякувати Богу.
Я іду защедрувати
до кумів, близенько хата.
Зорі - казкою містерій.
Лунко стукаю у двері.
На поріг кума виходить,
у світлиці чути говір.
Я вклоняюся, вітаю,
кум - чарину наливає.
На столі всього чимало:
копчена пахвина, сало,
шинка, м'ясо і ковбаси -
уплітають гості ласо.
Жирна в холодці гомілка,
самогон, вино, горілка,
і шампанське, і перцівка -
може луснути печінка.
Гуска з чорносливом, шуба,
подивитись навіть любо.
Скумбрія і оселедці,
пироги й теляче серце,
відбивні, форшмак, опеньки,
і млинці, і фрикадельки,
голубці, смачні салати -
чом би не защедрувати...
Я співаю, - дайте гроші,
якщо щедрі і хороші,
і веселі, і завзяті -
хай в душі квітує - свято!
В серці - неймовірні ружі,
щоб любили не байдужі,
щастя сяяло у хаті,
радощів було багато!
У хліві: кролі, корови,
кури, свині, сіно, дрова.
Бог беріг від зла і бід,
щоб міцнів наш родовід,
панував мир у родині.
Будьмо! Слава Україні!!!

Син приніс із лісу
Цуценя вовчиці.
Кинув жирну кістку,
Вилив борщ у миску.
Прив'язав до плота,
Посадив у буду.
Ніяка сволота,
Красти більш не буде.
Вовкодав не пудель,
Навіть не вівчарка.
Сторожити буде
За помиї й шкварку.
Годував, як зграю,
Назвав - "Генералом".
Злодії в сараї
Всіх курей покрали.
Вовк - одна насмішка.
Заведемо - лайку.
Хижий звір й на кішку
Навіть, і не гавкнув.
Не діждешся дяки,
Хто про вовка мріє.
Звір той, не собака,
Гавкати не вміє!

- Це - парадокс,
чим старшою стаю
тим більше, Мань,
цікавляться мужчини.
В метро заходжу,
зразу всі встають,
на зебрі переводять
без причини.
Підносять сумки
до під'їзду. Мань,
раніше не було
такого зроду,
і в молоді роки,
таких зізнань
в симпатії...
вже не дають проходу.
Ще створюю
фурори дотепер.
(У санаторії
була інтрижка).
Крутився біля
мене кавалер,
і все вмовляв,
щоб не вставала з ліжка.
Тримав за руку,
інший, як в кіно,
про біль сердечний
натякав щоразу.
Свого старого
кинула б давно!
- То лікарі, Петрівно!
- От зараза!

Мамо, наліпи вареники
Під'їжджаємо до Жмеринки.
Хочеться з суницями,
вишнями, чорницями,
лівером, картоплею,
з шварочками й морквою.
З сиром і родзинками,
з різними начинками.
Я приїду з кумом,
ти ж дурниць не думай.
Не забуть про м'ясо,
збігай, мам, за квасом
і пивком холодним,
дуже кум голодний.
Набери із бочки
солені грибочки.
Та дивись, щоб сало
кошеня не вкрало,
бо без сала радо
кум за стіл не сяде.
Націди з бідона
пляшку самогону,
краще, мам, дві склянки.
Запечи кров'янки!
Що сидіть без діла!
Блін... мобілка сіла...

1
Тепле море... краля кльова...
Зразу взяв на абордаж.
Зав'язалася розмова
І в очах зорить кураж.
Захопився, бо білявка,
Що й не снилось небесам.
Чи киянка, чи кримчанка? -
Зараз не згадаю сам.

Приспів:
У курортний ми роман мало віримо,
Та любов накрила нас несподівано.
Хвилі грають полонез і п'янять вином.
Хай любов єднає нас, чвари йдуть на дно.

2
В щічку цьомнув ненароком,
Зашарівся наче мак.
А дівчина синьоока
Подає таємний знак.
Посміхнулась білозубо,
В гарний човен повела,
А прокинувсь- де ти люба?
Ні красуні, ні весла.

Приспів:

3
Гаманця нема й мобілки,
Тільки чайки навкруги.
Отакої, тут не мілко
І не видно береги.
Добре, що кмітливий змалку,
Знаю краля не втекла.
Обернулася в русалку
І за пивом попливла.

Приспів:
У курортний ми роман мало віримо,
Та любов накрила нас несподівано.
Хвилі грають полонез і п'янять вином.
Хай любов єднає нас, чвари йдуть на дно.

Повелась на генерала -
В генерала не "співало"...
Вийшла заміж за майора -
Той дівчат возив на море...
Заручилась з капітаном -
Приповзав на рачках п'яний...
Лейтенанта полюбила -
В шлюбну ніч угріла в рило...
Побувала за сержантом -
Муштрував, був справжнім катом...
А зв'язалась з рядовим,
Переїхала у Крим,
Там зустріла генерала
У якого не "співало".
Не щастить... військових повно,
Де ж подівся мій полковник?

Коханий, вибачай сьогодні певно
Моє бажання спить, немов дитя.
Ти в змозі сам згадати достеменно
Усіх наяд, що скрасили буття.

Голивсь... Щока не колеться, це добре.
І руки не холодні, та дарма.
Ховаю носика у теплу ковдру,
Мене для тебе, поки ще, нема!

Тремтять блаженством губи соковиті,
Ще й до грудей прилипли, мов реп'ях.
Стривай, горобчику, вчорашня оковита
Вилазить боком і зриває "дах"?

Рукою сон зняло, буравлю стелю.
Теляча ніжність серце гарячить.
Скидаю пристрасно шовкову льолю!
Зусилля марні, мій горобчик спить.

У неділю до обіду
сперечались два сусіди.
Що у цьому світі краще —
мати силу, а чи щастя?
— Ліпше всім здоров'я мати,
і не будемо вмирати, —
каже той, хто був старечим.
А молодший заперечив:
— В мене був бугай здоровий,
важив десь, як три корови,
та не мав удачі нині —
опинивсь на скотобійні.

Тож нехай у вас все вдасться,
всім бажаю — сили й щастя!

03.02.2022р.