Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олександр Сушко (1969)
У народа палець заболить -
У поета серце розривається

Володимир Михайличенко

Інфо
* Народний рейтинг 4.907 / 5.39
* Рейтинг "Майстерень": 5.194 / 5.73
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Переглядів сторінки автора: 157530
Дата реєстрації: 2009-09-12 20:25:45
Звідки: Київ
У кого навчаюсь: Важко сказати. Але особливо ставлюся до кількох поетів - Бориса Мозолевського, Василя Стуса, Дмитра Павличка та Ліни Костенко.
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2024.05.07 13:47
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Автор збірок поезій "Квіти юності" , "Монологи", повісті Два роки". Публікувався в журналах "Дніпро " та "Київ". Лауреат кількох загальноукраїнських фестивалів. Член спілки естрадних діячів України. Працював керівником інформаційного відділу однієї з загальноукраїнських газет та кореспондентом.

Найновіший твір
Пописати
Зорані очі



Оригінал тексту автора

Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.

Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
тільки живими і нескаліченими,

щоб діточок віддали нам скоріше,
їх матері напоїли теплом,
щоб одне одного бачили зриміше,
наче крізь збільшувальне скло,

щоб ми навчились прощати образи
враз припиняти чвари і склоки,
хамство рубати під корінь одразу -
адже життя надзвичайно коротке…

Гномик небесний ніби був поряд,
вмить розчинився у темряві ночі.
Ти відчуваєш магічний погляд -
зоряні…
зоряні…
зоряні очі.

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік



Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.

Оце.

Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Випив, поспав, знову випив. Отож.
Ну, а правиця моя харалужна
Пише, аж пліснявий гикає корж.

Чітко бажання встигаю замовити,
Швидше, ніж кішка стрибає на тин.
Музи мої настовбурчили хоботи,
Їх пребагацько, а я лиш один.

щоб ми навчились прощати образи,
Мнякати кривди і пити усмак.
Кожен мій вірш - канонічна шарада,
Слово в строфі - мов на комині рак.

Гномик небесний ніби був поряд,
Гавкає песик (мабуть, алабай).
В мене багато таких от історій,
Буду писати! А ти почитай.