Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Рожко

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Ні Но, [ 2009-08-19 17:33:33 ],
на сторінці поезії     "Вакансія"   Рожко Сергій

Серже, текст цікавий.
позитиви його ти, думаю, знаєш і сам. знаю їх і я. тому поговоримо про слабкі моменти. лише моменти, звісно :)
по-перше, твоє завжди залишиться твоїм. експресія, пунктирна меланхолійність, стримана напруга, максималізм, задавнені переживання, ліричність, маскована різкістю. проте образи ватро різноманітнити. не заради оригінальності.
заради переосмислення.
по-друге, текст сирий.
у текстах подібної коснтрукції чи не найголовнішим є ритм. різкий, гострий, мов зблиск катани. далі за планом - образи. філігранні, лаконічні, виважені. кожен - контрольним у лоб.
і, звісно, чіткі, зрозумілі рими. які виступають читачеві навігатором у авторському світі неприручених образів і первісної думки :)
словом, твій текст поки вистигає. чекає, доки ти відійдеш на кілька кроків і поглянеш на нього іншими очима.
і він того, безумовно, вартий.

з повагою
я :)
Коментатор Сергій Татчин, [ 2009-10-01 11:09:15 ],
на сторінці поезії     "«еміграція» роду «жіночого»"   Рожко Сергій

моя коротка реца зветься "нєвєста з одним крилом".
друге крило, фату тоєсть, вітер Сходу, разом з ломом листя, пожбурив у провалля /це у кращому випадкові, бо про гірший випадок я навіть і думати боюся/.
взагалі-то, автір знає про героїню щось таке, що нам, пересічним читачам вдається вловити не одразу. та й чи вдається - ми, певно, додумуємо вже зовсім своє. швидше за все, ми векторно проектуємо - від тексту у безмежжя - авторську претензію до ліричної героїні віршу. мовляв, от бачиш чим все кінчилось... а я ж казав... а ти не послухалась... от і маємо на небі дірку від бублика - зеро тоєсть: тримай парасолю.
хай автір не ображається - таким чином я нівелюю певний претензійний щем (отруєний?) тексту, який, оминаючи героїню як вода кілок, розливається широким плесом на нас - його довірливих читачів.
вірш вийшов загадково_еклектичний. хоча й про "погоду". стійко про "погоду" - яку робить впродовж усіх 32 рядків його лірична героїня. але, як ми вже всі знаємо, діло кінчається до_щем. вірш лишає післямак чогось недовтіленого... втраченого... якоїсь фатальної помилки - хай і не трагедійної... але як знати.

"І нехай буде так." - констатує автор.

"І нехай буде так." - /вторимо на бекграунді /в такт авторові ми/ - хай! хай емігрує і попробує - чи дійсно там так легко, як марилося ще маленькою.
а ми, твої друзі, читачі тоєсть, завжди з тобою! нам такі еміграції нє к ліцу - ми поспостерігаємо звідси.
1   2   3   4   5   ...   10