Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ніна Сіль (1967)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Антракт
    Серце озвалося зліва –
    теж, видно, хоче ласки.
  •   Паранджа
    Подаруй мені
    паранджу –
  •   Літня відпустка
    День при дні,
    день при дні
  •   Весілля
    У місті – о Боже! –
    весільний кортеж!
  •   Схід і захід
    спалює минулий день,
    схід
  •   ***
    Просякне листя сонцем
    за весну,
  •   Веснянка
    А вже весна!
    На білому світі
  •   Хованки
    Я від сонця заховалась –
    а воно мене знайшло!
  •   Дощ і... дощ
    Дощ хлюпоче:
    – хлюп-хлюп-хлюп,
  •   ***
    Сумовитий, шумовитий,
    день, до щему дощовитий,
  •   Протест
    Ні, я не хочу –
    так, я дуже не хочу! –
  •   Картинки з натури (цикл)
    У Львові
    все збирається на дощ.
  •   Ноктюрн
    Мій погляд,
    важкий, як камінь,
  •   Дзвони
    Ген дзвін
    з-за гори
  •   Чайний діалог
    Чай – не чорний
    і не зелений,
  •   Макіяж
    На старому пергаменті свОго лиця
    я намалюю собі вуста:
  •   Ода Роботі
    Вона тебе відпускає
    тільки коли вже смеркне –
  •   Ювілейне
    Я півміста оббігала з клунками –
    за подарунками.
  •   П Л А Ч І
    Життя настало -
    як весна, як казка:
  •   ***
    не молодший від мене –
    хіба що
  •   Хронометр
    Хронометр життя
    відбиває ритм,
  •   ***
    Найпрекрасніша пісня - сумна,
    найпрекрасніше слово - печальне.
  •   Серце восени
    Я серця свогО
    не чула давно.
  •   МАМИН ДИПТИХ
    горе робить мене німою
    перед тобою...
  •   ЖалОба
    Я у чорному - не відучора,
    і лицем і поставою - чорна,
  •   Не образа
    Ні, це не образа - просто біль ,
    ні, це не байдужість - просто втома.
  •   З того світу...
    Я до тебе
    не просто приходжу -
  •   На смітнику
    Старі журнали мод,
    подерті і
  •   Лист мамі
    Мамо, мамо моя...
    Від тебе - зеленими поїздами,
  •   Вирій
    Я голову схиляю на крило -
    мені, як птиці,
  •   Весна невтішна
    Когось би рідного -
    покликала,
  •   ***
    Я залИшу
    тобі на пам’ять
  •   ***
    Забули пальці
    дотик струн -
  •   ***
    тебе побачу -
    боляче стане очам!
  •   ***
    висушить вогкість вуст,
    погляд в спину -
  •   ***
    Ти тримав
    лице моє в долонях
  •   ***
    Чуже плече -
    пече,
  •   ***
    Не мовчи
    поруч вночі –
  •   Колискова
    Спи, дитинко, люлі-лю,
    літо в лісі заблукало,
  •   ***
    Туман манкий...
    І роси сіє вечір.
  •   ***
    Провесінь!..
    Очі мої,
  •   ***
    Не питайте мене нічого :
    все одно я не скАжу правди.
  •   М і т о з
    Ти мене поділив надвоє:
    – Це мені – а це, бабо, тобі.
  •   Егоїстично-ностальгійний сюжет про силует
    В тому домі,
    де ми
  •   Весняно-весняне
    Чорні панчішки
    на чорній
  •   Котра година?
    Гойдалка –
    ніби маятник
  •   Рондель
    Дні біжать як вода –
    а мені
  •   Золото
    Добре твоє слово –
    на вагу золота,
  •   Цироз
    Коли він вмирав,
    так тяжко,
  •   В черзі до гінеколога
    Череваті похмурі хмарини
    заклопотано купчились в небі,
  •   ***
    Приміряємо шкури
    братів наших менших.
  •   ***
    Моє серце -
    безлюдний острів,
  •   Чоловікові на ім’я Час
    Чомусь так сталось,
    що чоловіки
  •   Інсталяція
    Залізо-бетонна конструкція
    у формі живої жінки
  •   ***
    І той,
    хто зціловує сльози з очей,
  •   ***
    День – очорнила.
    Ніч – мов чорнило.
  •   Трепанація Львова
    Сірим криком набрякло місто.
    Ні за спухлого душу – гине.
  •   Без берега
    Небо ночі – надкушена слива:
    там де сонце – оранжева м’якоть,
  •   НЕнормативНЕ
    Скільки в мені всього –
    ого! –
  •   Смертельна пісенька
    Весна! І сонце!
    Руда - не сива! -
  •   ***
    Ти лежиш
    на моєму столі
  •   ***
    Серце стисло. Тримаюся стисло
    Відповідно до норм і приписів.
  •   Спадкоємність
    Крізь холодний застояний морок
    скоро й нас заволає на герць
  •   ***
    І був їй голос. І була вона
    у голосі - і трепетна, і ніжна,
  •   ***
    Сонце стояло крайнеба,
    як пам’ятник вмерлому дневі.
  •   Химерні мурахи
    мурахи відрощують крила -
    хочуть летіти -

  • Огляди

    1. Антракт

      Серце озвалося зліва –
      теж, видно, хоче ласки.
      Будильник співає опів на
      шосту – чи, може, п’яту?

      Я наступаю на горло
      його настирливій пісні:
      не піду на роботу,
      не встану варити їсти,

      бо зліва озвалося серце –
      пора викликати лікаря,
      бо ти десь здалЕка сердишся,
      а зблизька злива вичитує

      про те, що попри контракти –
      шлюбні, медичні, тощо, –
      я тепер, милий, в антракті:
      по замовчанню...

      2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Паранджа

      Подаруй мені
      паранджу –
      вона так мені
      до лиця:
      чорна-чорна,
      як тінь людська,
      що ступає
      за ту межу,
      де у темряві
      меркнуть очі –
      подаруй мені,
      мій хороший…
      Хай це буде
      моя броня,
      я в ній буду,
      як в лицарських латах –
      бо так хочеться, Боже, мовчати,
      аж болять від слова вуста.

      2008



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Літня відпустка

      День при дні,
      день при дні
      тону в блакитному
      неба вині,
      тону у жовтому
      сонця вині,
      тону в зеленому
      лісу вині –
      не виринаю,
      ні!

      2011



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Весілля

      У місті – о Боже! –
      весільний кортеж!
      Аж серденько тьохнуло гірко:
      я теж
      у квітах, у білім весільнім вбранні
      летіла – і світ усміхався мені!
      Всі хмари, всі яблуні, всі ліхтарі,
      усі перехожі, малі і старі! –
      всі очі сіяли назустріч мені –
      а мама моя не всміхнулася, ні...
      І я – молода, наречена, невіста –
      осліпла від смутку,
      кружляючи містом;
      в машині, між дружок,
      в м’якому полоні
      кружляла покірно –
      і білі, й червоні
      тремтіли троянди,
      і плечі тремтіли
      під білим убором,
      під вельоном білим...

      1996



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    5. Схід і захід

      Захід
      спалює минулий день,
      схід
      запалює минулу ніч,
      а тим часом
      навіть «дякую» твоє
      звучить,
      як прокляття...
      A я – не плачу:
      бачиш?–
      це
      після слів прекрасних
      вже й слова страшні
      починають втрачати
      сенс.

      1993



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***

      Просякне листя сонцем
      за весну,
      за літо, і –
      вже восени –
      засяє.
      А опаде –
      під снігом поховає,
      у зиму заховає
      цю весну.

      1995



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Веснянка

      А вже весна!
      На білому світі
      знову весна!
      Течуть сніги –
      такі ще недавно
      білі сніги!
      І знову вона –
      така ще недавно
      юна вона –
      іде із ним –
      таким ще недавно
      закоханим!..

      1995



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Хованки

      Я від сонця заховалась –
      а воно мене знайшло!
      Де дістало –
      цілувало,
      поки маком зацвіло,
      зашарілось,
      завстидалось
      і – втекло!

      1994



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Дощ і... дощ

      Дощ хлюпоче:
      – хлюп-хлюп-хлюп,
      я – охоче!–
      сплю, сплю, сплю;
      дощ дахами:
      – дум-дум-дум,
      а думками –
      сум, сум, сум;
      смуток ніжністю присплю,
      посміхнусь тобі: люб-лю;
      нас захлюпнуть не дощі –
      любо-любо-любощі;
      ніч шепоче:
      – люб-люб-лю,
      я – не сплю, не сплю,
      не сплю...

      1994



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***

      Сумовитий, шумовитий,
      день, до щему дощовитий,
      день, дощами перемитий,
      літній - в осінь перелитий,
      ясним сонцем не зігрітий,
      мною в радість не сповитий,
      ніби немовля з водою,
      не простою - дощовою -
      вихлюпнутий!..

      1995



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Протест

      Ні, я не хочу –
      так, я дуже не хочу! –
      щоб моє Життя
      зненацька змінило ім'я
      і стать заодно –
      на жіночу!
      Не хочу – страшно! –
      щоб це ім'я
      замість звичної "Же"
      почало починатися на
      літеру "еС"
      і закінчуватися м'яко! –
      бо тоді
      на мені
      доведеться поставити хрест
      та ще й крапку!



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Картинки з натури (цикл)

      У Львові
      все збирається на дощ.
      В мені
      усе збирається на сльози.
      А я, з того всього,
      збираюся борщ
      варити.
      І як би то так зробити,
      щоб сліз туди не нападало -
      знов пересолений буде!

      2002



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Ноктюрн
      ***
      Мій погляд,
      важкий, як камінь,
      не відвЕсти
      від прірви обличчя,
      не зрушити
      з дна обличчя,
      не піднЕсти
      з землі обличчя –
      він такий незворушний,
      як камінь...
      Він може
      тільки насилу
      відірватись
      від мОго обличчя,
      відбитого на нічному
      автомобільному склі,
      крізь яке побіжно
      просвічує світ -
      сам вслід за світом,
      занадто важким,
      щоб могти його втрИмати
      поглядом...

      2002



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Дзвони

      Ген дзвін
      з-за гори
      день гойдáє:
      – Гóйда-да!
      Життя –
      не біда:
      крýтить-вéртить в каруселі
      від колиски до постéлі
      і до смертного одрá.

      Гей! Дзвін
      з-за гори
      день колише:
      – Гóйда-да!
      Рано-рано
      череда
      дзвоники гойдáє,
      дзвони розсипає
      попід ноги нам,
      поміж ягоди,
      ягоди-афúни –
      пíдемо за ними,
      назбираєм дзвону,
      принесем додому:
      бабі й дідові,
      мамі й татові,
      сестрі й братові, –
      стане всім!
      Бог із ними –
      Бог із ним!

      Ген дзвін
      з-за гори
      день гойдáє:
      Гóйда-да,
      гóйда-гóйда-гóйда-дá!

      2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    15. Чайний діалог

      Чай – не чорний
      і не зелений,
      без більш-менш приємного
      кольору, смАку і запаху –
      зате з чаїнками...
      Чаїним голосом
      чоловік,
      чоло задерши,
      кигиче в стелю:
      – Чаю! Хочу чаю!
      А немає!
      Нема й не буде.
      Хоча й… –
      живуть же люди!
      А мені –
      чи не простіше
      вмерти?
      Наперед
      запечатати душу в конверт – і
      надіслати
      до запитання:
      ану ж хтось шукає
      живої душі?..
      Час від часу
      заходьте на пошту...

      2004



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Макіяж

      На старому пергаменті свОго лиця
      я намалюю собі вуста:
      виберу барву брунатну,
      ту,
      що у нас її досі з звичкою
      називають коричневою.
      А відтак
      додам
      (домалюю) ще:
      чорним кольором - брови і очі,
      червоним - щоки, рудим - волосся,
      так,
      щоб навіть мені здалося,
      ніби все це насправді у мене є.
      А словами я
      намалюю собі життя -
      таке простісіньке,
      щоб усі повірили,
      навіть я! -
      ніби воно, те життя,
      теж насправді моє -
      так само,
      як очі, щоки,
      волосся, вуста...
      І станеться все це -
      я все це утну! -
      тільки тому,
      що ніколи не зможу
      вже змалювати -
      порятувати -
      (бодай в уяві!) -
      ніякими
      в світі фарбами,
      словами, ділами,
      ні навіть життям -
      чи життями! -
      Ту,
      котрої вже ніби й нема:
      Україну!..



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Ода Роботі

      Вона тебе відпускає
      тільки коли вже смеркне –
      і тоді ти приходиш до мене:
      голодний, невтішний, нестерпний.
      З порогу
      кИдаєш мені, коханій,
      обсмоктану кістку погляду –
      єдину, тверду і коротку;
      навпОмацки в ванні
      змиваєш
      денний бруд
      в примарній надії
      позбутися заразом і її
      слідів,
      присохлих до тіла;
      сердито
      бурчиш на світло,
      якого нема,
      через силу,
      при свічці за свідка,
      ковтаєш вечерю,
      як сльози,
      ретельно
      оминаєш мої очі,
      замовчуєш мої слова,
      відводиш мої руки –
      і ховаєшся за Її спину,
      і повертаєшся до Неї
      думками й очима,
      і мовчки щоразу
      вирАзно
      дякуєш Їй за хліб,
      як Богові...
      А тоді
      лягаєш у ліжко,
      широке, як поле –
      щоб спати;
      займаєш на ньому
      свій полюс –
      напевно, Південний,
      (бо мій –
      точно
      Північний) –
      остаточно
      відокремлюєшся своєю ковдрою
      і старанно засинаєш
      своїм сном,
      готуючись
      вранці знов
      повернутись до Неї...
      А мене
      залишаєш далеко,
      десь аж за Полярним Колом,
      одиноко вгортатися в ковдру
      і власний смуток,
      тихо мерзнути в ноги і серце –
      і снити
      тобою...

      2000



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Ювілейне

      Я півміста оббігала з клунками –
      за подарунками.
      Бачила небо над головою,
      чула – дощик ходив за мною,
      стріла дорогою три хризантеми,
      смутком і запахом схожі на мене –
      тільки й того.
      А тобі
      не знайшлося нічого.
      Була, правда, в прОдажу
      класна машина –
      так і стоїть мені перед очима:
      точно купила б її в подарунок,
      якби не скрута з грошима.
      А поки
      досить і тОго,
      що:
      я твоя Єва –
      ти мій Адам,
      я вже нікому
      тебе не віддам:
      ні чОртові в зуби,
      ні Богу за пазуху,
      ані ніЯкому
      королеві за кума.
      Ти –
      моя наймиліша дума,
      ти мій тут-тут,
      коли навіть там-там!
      Я твоя Єва,
      Ти – мій Адам!

      2000



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. П Л А Ч І

      1.
      Життя настало -
      як весна, як казка:
      "Яка ж ти, моя донечко,
      прекрасна!"
      Життя минуло -
      як гроза, як злива:
      "Яка ж ти, моя доню,
      нещаслива..."
      Життя було.
      Одненьке. Не збулОся.
      Все в інеї -
      і серце, і волосся...

      2.
      Це волосся стільки пам'ятало -
      стільки мук і всякої біди!
      Я його легесенько обтЯла -
      і забула бІди назавждИ:
      ті, колишні біди, -
      назавждИ...


      3.
      Ой, не плачте, діти, не плачте,
      я вмираю від ваших сліз!
      Ой, простіть же мені, пробачте
      це життя,
      щасливе до сліз!

      4.
      О Боже мій,
      коли-то вже відплАчу,
      коли вже
      всі покути відплачУ,
      коли-то вже
      зароблю на окрайчик,
      кавалочок життя,
      не згірклий від плачУ?..

      5.
      Втечу у сон -
      нехай вві сні здійсниться
      усе,
      хай ранок не торкне повік.
      Втечу у сон -
      і хай воно святиться,
      ім'я Твоє,
      о Господи -
      повік!

      6.
      Була моя любов
      весела, як веселка,
      між землею і небом
      народжена
      з сонця й дощу...
      Тепер моя любов
      така сумна, як пісня,
      така мені вона,
      як наша пісня,
      яку не доспіваєш
      без плачУ...

      2001




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***

      Ніхто
      не молодший від мене –
      хіба що
      ненарожденні,
      для кого
      колиска і Всесвіт - те саме:
      Мама...
      Ніхто
      від мене не старший –
      тільки мертві,
      хіба що,
      у вічній своїй колисці,
      довічній нашій домівці,
      що навіть Її ім'я ми
      по-різному вимовляєм,
      поки живі ще...
      І ніхто не молодший від мене,
      ніхто від мене не старший –
      тільки світ цей
      вічнозелений,
      лиш цей світ –
      не дай Боже, пропащий...

      2000



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Хронометр

      Хронометр життя
      відбиває ритм,
      диктує ритм,
      нав'язує ритм:
      – Так-то, так-то! -
      А я - ніяк
      не встигаю за ним,
      збиваюся,
      пропускаю такти!
      - Як то? Як то? -
      монотонно дивується він.

      2001



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      Найпрекрасніша пісня - сумна,
      найпрекрасніше слово - печальне.
      Бо немає у радості тайни -
      лиш в печалі живе таїна...

      2007



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Серце восени

      Я серця свогО
      не чула давно.
      То, може, воно
      відлетіло у вирій?
      Може...
      Але - Боже!-
      до кого ж пристати
      йому дорогою?
      Воно ж не схоже
      на птаха жодного!
      Його ж не приймУть
      ні зграя, ні ключ -
      заклюють!
      ................................................
      -Тихо...
      Не дихай...
      До грудей
      притули руку,
      і - ні звуку...
      Чуєш? Стукає -
      обережно,
      як гілка в вікно...
      ВпізнаЄш? -
      Це воно...

      1997



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. МАМИН ДИПТИХ

      1.
      Мамо,
      горе робить мене німою
      перед тобою...
      Мамо,
      щастя робить мене німою
      перед тобою...
      Двоє -
      тільки двоє нас,
      я дізналась про це
      пізно.
      Двоє -
      загубились колись, так рано,
      знайшлися -
      пізно.
      Тільки встигла ти
      все на світі мені розказати
      своїми піснями,
      мамо,
      встигла ти
      цілий світ мені напоїти
      своєю любов'ю,
      мамо...
      А тоді -
      так тужили в розлуці,
      чи німо, чи криком -
      не дні, а рОки.
      І тоді,
      як знайшлися - здалося,
      минуло у згубі
      стонадцять рОків.
      А тепер
      знов, як здАвна -
      щастя
      робить мене німою,
      горе
      робить мене німою
      перед тобою,
      мамо...

      2.
      Але ж мамо, мамо, зачекай!
      Не втікай - то в Київ, то в Варшаву.
      Пам'ятаєш донечку ласкаву?
      У мені хоч раз її впізнай!

      Ще лишись. Ще пісню заспівай,
      хай твій голос тут побуде з нами.
      Як дитина ревно просить маму,
      так і я - аж сльози через край!

      Заспівай тихенько, як колись,
      ту, колишню, про коня й дівчину,
      ту прекрасну, що за нею гину -
      голосом до мене прихились.

      Не лишай мене, не покидай
      Отаку - слабку і нездужаву.
      Не втікай - то в Київ, то в Варшаву -
      в старості на мене зачекай...

      2001



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ЖалОба

      Я у чорному - не відучора,
      і лицем і поставою - чорна,
      як стара потемніла фреска,
      ніби це крига часу скресла
      наді мною,
      як над рікою,
      вже, здавалося, й неживою
      після такої зими...
      ...Господи, сохрани
      дні мої - по всенощних горя...

      1997



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Не образа

      Ні, це не образа - просто біль ,
      ні, це не байдужість - просто втома.
      Сонце нам не освітило дому,
      місяць ночі нам не освятив.

      Це не божевілля - просто сон:
      він мені багато напророчив,
      пам'ять мою правдою наврочив,
      спомином безбожних молитов.

      Це вже не брутальність, а біда,
      це вже не жорстокість, а розпука -
      піднеси свої гарячі руки,
      остуди до білого вікна!

      Тужить вітер. Барви губить світ.
      Крона неба опадає снігом.
      Привид ночі виринув з-під криги
      білих рік - і вечір почорнів...

      Вже образ немає - біль лишивсь,
      вже нема байдужості - лиш втома.
      Вже мій шлях в тумані золотому
      десь на віки-вічні загубивсь...

      1997



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. З того світу...

      Я до тебе
      не просто приходжу -
      я щоразу до тебе вертаю
      з того світу, із того краю,
      де сама себе не знаходжу

      Як додому з війни солдати,
      як невинні з тюрми на волю -
      до притомності
      з дикого болю -
      так я мушу до тебе вертати.

      Залишивши життя за собою,
      я іду, мовчазна і окрема...
      Подаруй мене мені знову.
      Зустрічай -
      я вертаю до тебе!

      1996



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. На смітнику

      Старі журнали мод,
      подерті і
      викинуті
      на смітник.
      Їх сторінкИ -
      криві дзеркала:
      ці лиця, здається,
      спотворені гнівом,
      жахом,тугою;
      тіла ці, здається,
      згорблені горем,
      покорчені мукою!
      А розрівняєш листок: та ні ж!
      все це тільки здалось,
      а насправді - лиш
      молодість, спокій, краса...

      Так і моє життя,
      як старий журнал
      на смітнику...
      Хто б порозрівнював
      сторінкИ...

      1996



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Лист мамі

      Мамо, мамо моя...
      Від тебе - зеленими поїздами,
      до тебе - немОвленими думками
      повертаюся.
      Мамо,
      ти болиш мені, як і я тобі,
      ти звучиш мені, як і я тобі,
      ти завждИ в мені, як і я в тобі,
      а молЮся ночами - тільки я тобі.
      ПриглЯнусь інколи
      до очей твоїх -
      а там я, ніби
      маленька ти.
      ШкодА, мамо,-
      не знала я
      тебе маленькою,
      ніколи не здибАлася
      з тією дівчинкою біленькою,
      що бігала селом
      твоїми ногами...
      Між нами
      стільки жалЮ,
      що аж серцю тісно -
      як тільки воно не трісне!-
      але як же я, мамо,
      тебе люблЮ...

      1994



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Вирій

      Я голову схиляю на крило -
      мені, як птиці,
      хочеться у вирій...
      То хай би я полетіла,
      а вам би лишила
      тіло
      (воно - зрозуміле:
      змарнують - змарніле,
      вцілуюють - вціліле)...
      і тоді,
      хоч як би воно дзвеніло
      у дзвони серця,
      хоч яким би криком
      нелюдським дерлось,
      рвалось із клітки,
      що зветься грудною, -
      хоч як би воно
      вмирало за мною!, -
      я не почую
      і не повернусь,
      бо буду далеко...
      І може тоді хоч,
      зі мною - далекою -
      буде вам легко.

      1993



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Весна невтішна

      Когось би рідного -
      покликала,
      комусь би любому -
      поплакала:
      весна кульгавою калікою
      до мене ледве дочалапала...

      Хоч як її заклично кликала,
      хоч як її, неквапну, квапила -
      весна,
      що мала бути втіхою,
      всю мені ніченьку
      проплакала...

      1993



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. ***

      Я залИшу
      тобі на пам’ять
      замість фото –
      рентгенограму.
      Тоді
      ти зможеш сказати,
      що бачиш
      мене наскрізь?



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***

      Забули пальці
      дотик струн -
      Забули струни
      дотик пальців...
      Крізь пил німих імпровізацій
      сльозою проникає сум...

      Бринить давно забутий біль -
      звучить предтечею страждання.
      І переношене кохання
      вже на життя не має сил...


      1983



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. ***

      Знаю:
      тебе побачу -
      боляче стане очам!
      Але й тоді,
      але навіть там,
      на дні
      зіниць моїх,
      чорних, як гріх -
      горем спалених
      дочорна,-
      шукатимеш себе дарма:
      нема!
      Ні тебе, ні мене -
      нікогісінько!
      ...А голівонька -
      вся сивісінька...

      1996



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ***
      Подих
      висушить вогкість вуст,
      погляд в спину -
      не озирнусь,
      поклик - пострілом!-
      не повернУсь,-
      ані здалеку,
      ані зблизька...
      Твого імені -
      не торкнусь,
      безіменному -
      усміхнусь...
      За той усміх
      скорботних уст -
      помолися...

      1996



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Ти тримав
      лице моє в долонях
      трепетно, як душу,
      в очі зазирав
      сонячно, як сонях,
      любові не дошукуючись,
      бо вся я
      нею сяяла...
      А коли вже забула сяяти,
      всім здалося,
      що я зникаю,
      хоч насправді я тут -
      навпаки!- з’являюся,
      щоб створити ілюзію
      своєї присутності,
      чи-то переконатися
      у власній наявності,
      насилу повертаючись
      десь звідтам,
      де нині
      і присно
      і вовіки -
      Ти тримаєш
      лице моє в долонях
      трепетно, як душу,
      в очі зазираєш
      сонячно, як сонях,
      любові не дошукуючись,
      бо вся я
      нею сяю!..



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***
      Чуже плече -
      пече,
      в чужих очах -
      острах,
      коли
      за сльозою сльоза тече
      по моїх
      щоках.
      Чужі
      промовлять:
      -Не плач,- як:
      -Молчать!,-
      покладуть на вуста
      німоти печать,
      не побачать
      посухи
      в гарячих очах,
      шерхлі губи
      нічого їм
      не прокричать,
      сльози всякнуть в серце -
      назад, -
      і вони
      відітхнуть нарешті:
      - Ну от,
      вже й полегшало
      (бідній)...
      ...Але ж ти -
      рідний!
      Чому
      не підставиш своє плече
      і не скажеш мені:
      - Поплач...

      1996



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Не мовчи
      поруч вночі –
      словом ласкавим
      серце залоскочи,
      хай навіть з відстані
      двох розкинутих рук,
      коли шепіт лиш
      прилягає до вух,
      коли звук
      тоне в темному мареві
      в голові
      і
      родить сни –
      як плоди
      мого невимовного
      щастя.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Колискова
      Спи, дитинко, люлі-лю,
      літо в лісі заблукало,
      в закапелку задрімало -
      може й я тебе присплю...
      Спи, малесеньке, засни,
      помандруємо на Возі
      ген по зоряній дорозі
      через зиму - до весни.
      Спи, хороше, в зорях ніч,
      як у цвіті синя липа:
      тільки гілку прихилити -
      срібний цвіт торкнеться пліч.
      Засинай, моє маля,
      засинай, моє кохане,
      скоро знов засвітить ранок
      сині зорі оченят...
      Тихо диха тиха ніч.
      Тихо спить моя дитинка.
      Як в куточок намистинка,
      закотилася сльозинка
      в тепле вушко...
      Ще блищить...

      1992



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ***
      Туман манкий...
      І роси сіє вечір.
      Медвяний келих
      сонячного сяйва
      зімлілим небом
      випитий до краплі.
      А місяць вже кує
      сріблясту шаблю,
      і срібні іскри
      сиплються зірками
      в нічної тьми
      бездонний чорний глечик...
      Піднявшись, скупана,
      із трав духмяних,
      ніч по землі
      волочить чорні коси,
      їх довгі пасма
      місяць відтинає...
      Минає ніч.
      Світлішає... Світає...
      Зворушливий,
      як проліскова просинь,
      у лоні неба
      тОркається ранок.

      1994



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ***
      Провесінь!..
      Очі мої,
      небо, земля і дерева
      знову -
      нАдзелень.
      Хмари з неба
      вже не впадуть
      снігом німо,
      тільки з башти
      час рівномірно
      дзвоном:
      дзень-дзелень!..

      1996



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***

      Не питайте мене нічого :
      все одно я не скАжу правди.
      Не питайте, що є сьогодні,
      не питайте, що буде завтра,
      не питайте мене про мене,
      ні про інших, ближніх і дальніх,
      ні абстрактно, ані конкретно,
      ні в загальному, ні детально;
      не питайте нічого важливого,
      не питайте нічого певного:
      ну, хіба – про улюблені квіти,
      або ще – про улюблене небо.
      Але більш не питайте нічого,
      бо від мене правди не дІждетесь:
      не тому, що брехня моє хобі,
      просто правда моя – погибельна.
      Цей безтямний політ над прірвою...
      Вже душа як липка – обдерта.
      Не питайте: в моєму вимірі
      тільки крок від правди – до смерті...

      1996



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.35 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. М і т о з

      Ти мене поділив надвоє:
      – Це мені – а це, бабо, тобі.
      – А мені? –
      зітхнув ненароком Телесик;
      – А мені? –
      заголосило кількаро бабенят;
      – А мені? –
      суворо спитала мама;
      – А мені? –
      як завжди, промовчав тато;
      – А мені? –
      поцікавився раптом ще дехто...
      Ну що ж,
      доведеться дробитись...

      2007



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Егоїстично-ностальгійний сюжет про силует
      В тому домі,
      де ми
      вже давно не живем,
      в тій кімнаті,
      в котрій
      не бувало гостей,
      на стіні тій,
      що просто навпроти вікна,
      тій, де Місяць
      мене малював сто ночей
      (та стіна,
      певно, й досі
      не білена), –
      там залишИвся
      мій силует,
      загубився, забувся
      мій силует,
      в самоті десь подівся
      мій силует.
      Чи на нього наклеїли
      чийсь портрет?
      Чи його завісили
      кИлимом?
      все одно мені,
      все одно...
      Але –
      раптом лишилося
      все, як було:
      гола біла стіна,
      і навпроти – вікно?
      І тоді – послухай! –
      може це він,
      коли немає
      інших причин,
      будить тебе,
      незнайомий хлопче,
      посеред ночі?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Весняно-весняне
      Чорні панчішки
      на чорній
      землі
      біля лісу –
      перша ознака
      весни…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Котра година?
      Гойдалка –
      ніби маятник
      невидимого
      годинника.
      Діти –
      як тягарці,
      міряють час на секунди
      малими своїми тілами,
      втиснутими
      в кріселка
      дією
      невидимих сил:
      відцентрової, і доцентрової,
      і сили земного тяжіння…
      діти
      пірнають в час –
      і виринають
      голівоньками:
      гойда-да!
      Час – як вода,
      діти – як діти.
      Будь ласка, скажіте –
      котра година
      за тутешнім
      теперішнім часом?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Рондель
      Дні біжать як вода –
      а мені
      повертатись в пустелю,
      де не буде ні дня,
      що сьогодні
      біжить як вода…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Золото

      Добре твоє слово –
      на вагу золота,
      але золота
      в мене нема…
      Недобрі слова –
      роздаєш задармА.
      ДармА…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Цироз

      Коли він вмирав,
      так тяжко,
      ніби народжувався –
      так само
      страшно і боляче,
      так само
      мокро й криваво,
      так само синьо
      було його шкірі,
      так само важко
      було йому дихати.
      Коли він вмирав
      сімдесятилітнім дідом,
      не доживши
      й до сорока –
      останнім його бажанням,
      єдиною світлою мрією
      було:
      щоб йому
      зробили укол:
      щоб виссати
      ватку зі спиртом
      після ін’єкцій…

      2009



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. В черзі до гінеколога

      Череваті похмурі хмарини
      заклопотано купчились в небі,
      як вагітні жінки
      в трикотажних одежах
      тут, в лікарняних стінах.
      І була в їхніх рухах –
      тих у небі
      і цих у лікарні –
      якась обважніла поспішність,
      яксь невиразна загроза
      і туга.
      І нічим було
      милуватись вгорі –
      ані тут, на землі,
      між жінок при надії –
      але зір мій немов прикипів
      і очей було не відірвати:
      вабить загроза, вабить…
      Раптом хмари злилися водно,
      в одне здоровенне лоно,
      і воно розверзлося з громом,
      і вродилося спільне дитя,
      виношене поодинці –
      злива!!!
      …А ми у стражданні самотні…



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. ***

      Приміряємо шкури
      братів наших менших.
      Натягаємо
      на руки, на ноги,
      на інші
      фрагменти й поверхні.
      Видивляємось
      на себе у дзеркало:
      ех ловко ж нам, ловко
      в чужих
      шкурах!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. ***

      Моє серце -
      безлюдний острів,
      від усіх берегів -
      далекий...
      А тебе
      мені сни приносять,
      як нежданих діток -
      лелеки...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Чоловікові на ім’я Час
      Чомусь так сталось,
      що чоловіки
      мені коштовностей
      не дарували...
      І тільки ТИ
      до міді моїх кіс
      досипав срібла
      щедрою рукою.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Інсталяція
      Залізо-бетонна конструкція
      у формі живої жінки
      уся з бетону – як викапана
      стрижнем у домні виплавлена
      з головою кінцівками тулубом
      з прізвищем ім’ям і по батькові -
      без лиця. без життя. без любові.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***

      І той,
      хто зціловує сльози з очей,
      хто ніжність плекає
      в розпачливих пальцях,
      кому,
      як безногий жебрак на асфальті,
      душа моя зболена душу пече;
      і той,
      хто акордом знервованих струн
      примушує пам’ять
      зіп’ятись навшпиньки,
      смичком, ледь здригнувшись,
      торкнутися скрипки -
      і - лихом об землю,
      як циган-хитрун;
      і той,
      хто один мені - батько і син,
      невінчаний муж мій,
      зворушливий лицар,-
      невже він мине?
      спопеліє в зіницях?
      Лиш спогадів жменю
      жбурне навздогін...

      1998



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***

      День – очорнила.
      Ніч – мов чорнило.
      Сни на папері.

      Північ – причинна.
      Місяць – дитина.
      Запах у двері –

      неба – чи лісу?
      Дерево – списом
      місяць проколе.

      Небо – мов очі
      грізно-пророчі:
      що там довкола?



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Трепанація Львова

      Сірим криком набрякло місто.
      Ні за спухлого душу – гине.
      Люди з плоті його виймають
      По цеглині.

      У бетон заталують бруди,
      Замість чорний граніт плекати.
      Чорний біль затамують груди –
      Біль утрати…

      Тих скарбів, що були під ногами,
      Що віками твердо лежали
      І блищали, як чорні коралі –
      Враз не стало.

      2009



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Без берега

      Небо ночі – надкушена слива:
      там де сонце – оранжева м’якоть,
      а довкола – густий фіолет.
      Небо ночі…

      Море ночі – вабливе, вабливе:
      підставляє розбурхані груди
      під мої мимовільні цілунки.
      Море ночі…

      Вітер ночі – так схожий на легіт! –
      лиш на згадку про берег
      і моря, і неба, й життя! –
      мене кидає в дрож
      вітер ночі…

      2009



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. НЕнормативНЕ

      Скільки в мені всього –
      ого! –
      скільки в мені кіло-
      о!-
      грамів!
      а
      грамів –
      ше
      більше!
      Не-змір-но!
      Но –
      то ше не всьо:
      молекули, атоми, електрони
      зі своїми орбітами і законами
      обертання,
      палички Додерляйна,
      тургор, осмос! –
      словом, я – космос,
      як писав Сковорода.
      Да!



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Смертельна пісенька

      Весна! І сонце!
      Руда - не сива! -
      і я весною
      налита вщерть!
      Що з того, що я
      сьогодні щаслива,
      коли у мене
      коханець - Смерть!

      Горить моя
      голова під сонцем -
      і ніде дітись,
      хоч круть, хоч верть!
      Що з того, що люблю
      тебе, як сонце,
      коли у мене
      коханець - Смерть!

      До сонця дорогою
      можна згоріти
      від палких чоловічих
      очей і серць!
      Та що мені
      всі коханці світу,
      коли у мене
      коханець - Смерть!

      Несуть на плечах
      мене, зігріту,
      до Сонця - небом,
      навпростець -
      і що мені
      всі спокуси світу,
      і що мені -
      коло Сонця! -
      Смерть!

      2002



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***



      Ти лежиш
      на моєму столі
      білою хмаркою віршів –
      наче перший сніг
      на сусідській стрісі:
      близько-близько,
      а вúсоко.

      Ти ростеш
      у моїй голові
      луною тихою – тихше! –
      нині в мені
      повно твоїх віршів,
      як у дзбані води… чи ні:
      як у дзвоні – дзвону!

      Дзвони мені, дзвони,
      тендітна вишня жінко
      з лицем ікони –
      тож ми з тобою
      аж тут, у цьому вірші,
      на ти…



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. ***

      Серце стисло. Тримаюся стисло
      Відповідно до норм і приписів.
      Перевесла і коромисла
      І пісні вже навіки тут перевелись.

      Повтікали в потойбіч, на той світ,
      Де оселі осяяні світлом душ,
      Де всі людські часи – доконані,
      Де травичка росте «мене-не-руш».

      2009



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Спадкоємність
      Крізь холодний застояний морок
      скоро й нас заволає на герць
      ця країна мертвих героїв,
      де свобода дорівнює смерть…

      2010



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      І був їй голос. І була вона
      у голосі - і трепетна, і ніжна,
      одна така, однісінька-одна,
      у передзим’ї квітка передсніжна.

      Вона жила у голосі - на всю
      і глибину, і висоту, і силу,
      на всю свою незглиблену красу
      звучала - аж душа мені бриніла.

      А вірші зачаїлись у рядках,
      мов зерна, що в ріллю весняну впали,
      готові зазвучати так, що - ах! -
      і тільки того голосу чекали...

      2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      Сонце стояло крайнеба,
      як пам’ятник вмерлому дневі.
      Сонце лежало крайнеба,
      як округлий розжарений камінь.
      І розпливлося крайнеба
      кров’ю мого серця,
      клятвою: "Я повернусь,
      та ніщо не повернеться знову"...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.06 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    32. Химерні мурахи
      Літо:
      мурахи відрощують крила -
      хочуть летіти -
      прозорі блискучі крила -
      летіти у вирій -
      це так романтично, ах! -
      ви бачили в небі
      ключі крилатих мурах?



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25