Україно,рідна мати,
Ти, колиско, серцю мила
Ти плекала нас ланами,
Сонцем лагідним ростила.
Ти голубила вітрами,
Соловейком щебетала,
І кущем калини ніжно
До серденька пригортала.
А тепер ридаєш гірко
І кривавими сльозами
Укриваєшся,землице,
За своїми ти синами.
І не втямиш як то може
В мирний та буденний час
Знести руку брат на брата,
Далі що чекає нас?
Та любов твоя свята
поєднає Захід з Сходом,
Центр і Південь, і тоді
Об’єднаємось народом.
І над світом пронесеться
України слава й сила…
Дбаймо ж браття про Вкраїну,
Бо вона у нас єдина!

14.12.13р.

В нашу світлицю в цей тихий вечір
входить коляда;
свічку запалить, Бога прославить
із Різдвом вона.

Хай оце Дитятко Боже
кожному із нас поможе
у Різдвяну нічку гожу
віднайти дорогу Божу!

Світло ялинки,тепло родини,
на столі кутя;
Різдво стрічаймо і хай лунає
всюди коляда!

Хай оце Дитятко Боже
кожному із нас поможе
у Різдвяну нічку гожу
віднайти дорогу Божу!

січень 2013року

Різдвяний вечір мерехтить вогнями,
Чарує таємничістю й піснями,
Дарує спогади про тих,
Хто цю мить розділяє з нами.
Хай світло Божого Різдва
Несе тепло у щире серце,
Нехай лунає коляда
І сміх хай у оселі ллється!
Нехай сповняються усі
найзаповітніші бажання,
У хаті мешкають завжди
Добробут, Злагода й Кохання!

Зимова казка розчиняє
дверцята мрій в Новому році,
Хурделеця сніжком мете,
Барви вогнів на кожнім кроці.
Красуня пишна серед зали,
У запал тостів й святкування,
Радість несе у кожну хату,
А з нею щастя і кохання.
Нехай поряд з шампанським ллється
І щирий сміх в кожній оселі,
Нехай всі люди завжди будуть
Добрі,щасливі і веселі!
Нехай усі дарунки долі
До вас приходять крок за кроком!
Від серця щирого вітаю
Усіх вас друзі : “З Новим роком!”

2010

Печаль та смуток огортають,
А серце так щемить від болю
І рветься наче птах до світла,
Чи поневолений на волю.
До тебе, серцем лину ,спокій!
Душа ж єспрагнена любові,
Потрапивши в тенета страху
Несила зняти вже окови.
А день чи тиждень, може місяць,
Життя минає день за днем,
А груди біль так обпікає,
І огорта таким вогнем,
Що сили покидають тіло
І пісня вже стає немила,
Життя ж втрачає сенс на мить,
І знову серце гомонить.
І знов там ожива надія,
Але чи здатне прорости
Зерно добра, зерно любові
У серці, де померла мрія.
Не залиши Ти, Боже мій,
Свого дарунку без підмоги,
Бо лише в Тобі правда є
Й до Тебе всі ведуть дороги!

Якось ніяково мені за те,
що я живу, а інші..
Хтось заглядає у вікно,
немаючи і хліба крихти.
Так хочеться усе змінити,
не сиротіли щоби діти,
ще при живих своїх батьках,
щоб було кому їх зігріти.
Чому життя таке ласкаве одним,
для інших - є жорстоким?
Чому не всі його смакують,
а лиш по смерті мають спокій?
А може ми - і є життям!
Воно є в нас,
тече по нашим жилам..
То може змінимо його?
Хоча б своє -
це кожному по силам.
Хтось руку з хлібом
витягне в вікно,
хтось сироту зігріє,
приголубить.
Усе ми зможемо,
коли разом,
покажемо як ближнього
ми любим!

Нехай життя тече ріка,
до берегів суденця зносить,
хай зиму змінює весна,
а літо золотава осінь...
Я ж буду тихим джерельцем,
яке в ріку життя впадає,
і, розчиняючись у ній,
усе довкола напуває.

Тяжкі часи спіткали Україну,
Сім ворогів,немов тих сім мечів
Прошили серце рідної країни
Життя забрали в дочок і синів.
Та не зламати їм душі народу,
Не відібрати віру у Христа
Коли такі як Миколай Чарнецький
Із радістю несуть свого хреста.
О,любий отче,владико Миколаю,
Ти добрий приклад українцям всім,
Ти молитвами до Матінки Святої
Приносиш радість й щастя в кожен дім.
Дозволь Тебе нам щиро величати
І прославляти в Господі повік,
А тебе просим нас благословляти
В здоров*ї й радості прожити нам свій вік.
Ти упокоївся й став зіркою на небі,
За твої подвиги Господь нагородив-
Допомагаеш ти усім в потребі,
Коли б і хто Тебе не попросив.
Світися,Славна Зірко України!
Молись за нашу Церкву і нарід
І будь від злого Ти нам охорона-
застерігай нас від гріхів і бід.

У кожного в житті своя дорога,
наповнена і радістю й сльозами,
і добре,коли поряд вірні друзі,
що сльози ті розділять разом з нами.
Ні слава,ні багатство не замінять
поради друга й мужнього плеча;
з тобою посміється і поплаче,
за честь твою стоїть він докінця.

Нехай уста радіють слову «дружба»,
нехай в серцях палахкотить вогонь;
і ти життя проживши,не забудеш
вірного товариша свого.

Життя спливе,залишиться лиш смуток
за юності безжурними роками,
а серце буде завжди зігрівати
та дружба,що вирує поміж нами.
Ціна є у коштовностей висока,
але не вистачить її сплатити
тому,хто втратив свою дружбу,
щоб знов її до серця запросити.

Ти - все, що в мене є в житті,
Моя опора і моя розрада.
Для Тебе серце б'ється кожен день,
Ти в ньому є і цьому дуже рада.

Ти в смутку витреш сльози із очей,
Протягнеш руку у важку хвилину,
Усмішку щиру, Ти візьмеш собі
Й розділиш,Ти зі мною гарну днину.

Ніколи,Ти не зрадиш, не покинеш,
Завжди мене провадиш по житті,
Про мене кожен день з любов'ю дбаєш,
у розпач впасти не даєш мені.

З Тобою хочу бути я завжди,
Для Тебе своє серце я відкрила.
О, Господи, до Тебе полечу,
Лише пошли мені любові крила.