Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Наталя Дитиняк (1985)
...Писала, спасала себя,
а думала, что - человечество.
Р.Казакова

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Софія Кримовська, [ 2010-03-09 23:21:40 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

Мінімум три місця у вірші сильні. Перше - "Тобі мій світ здавався грою слів,
та ти розгледів тільки половину"... Друге - зустріч на шляху у різні боки тунелю.. і третє - світло обом, хоч і у різних місцях...
Гарно. Подивиться, будь ласка, два місця: "по довгому тунелі" і "в різних кінцях" (бажано б наголос вирівняти)
Натхнення!!!
Коментатор Сергій Татчин, [ 2010-03-09 23:26:49 ],
на сторінці поезії     "...Відданість"   Дитиняк Наталя

а якщо вірш (вибачаюсь на слові верррррлібррр? /хитро мружиться/
Коментатор Сергій Татчин, [ 2010-03-09 23:28:23 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

з 2009-10-05 багацько води втекло.... /віднімає_множить_ділить/
наС З тобою - с/з тут диссонує. і - безперечно - різнИх ...

Для нас - до строку зірваних з орбіт -
з обох боків тунелю сяє світло.
до строку/назавжи/довіку...etc

сорі, якщо що...:)
Коментатор Адель Станіславська, [ 2010-03-09 23:43:16 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

Дуже гарний вірш!
Наталю, а в останньому рядочку, я б запропонувала змінити "в різних" на "в обох". Як гадаєте?
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2010-03-09 23:55:49 ],
на сторінці поезії     "...Відданість"   Дитиняк Наталя

(перелякано): як?? знову не в тому мішечку шукала? так... тут в мене білі рими, тут чорні, тут... ой, куди ти стрибаєш?.. переплутались... знову до ранку сортуватиму...

в стосунках, як і у віршах, важливо, щоб хотілося перечитати, а не переписати :)
Коментатор Софія Кримовська, [ 2010-03-10 00:27:41 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

відмінок однина множина
називний туне́ль туне́лі
родовий туне́лю туне́лів
давальний туне́лю, туне́леві туне́лям
знахідний туне́ль туне́лі
орудний туне́лем туне́лями
місцевий на/у туне́лі, туне́лю на/у туне́лях
кличний туне́лю* туне́лі*
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2010-03-10 00:38:45 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

дякую за підказки.
щось спробувала повиправляти... як тепер?

результати математичних дій виходять невтішні, тому я намагаюсь уникати поєднання слів і чисел :)
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2010-03-10 00:43:20 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

дякую, Адель, за приємний коментар і хорошу пораду :)
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2010-03-10 00:58:10 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

дякую, Адель, за приємний коментар і хорошу пораду :)
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2010-03-10 00:58:27 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

дякую, Адель, за приємний коментар і хорошу пораду :)
Коментатор Світлана Луцкова, [ 2010-03-10 01:15:42 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

Наталю, як на мене, справжня "акварель" - пастельно, жіночно і тонко. І світло - в обох кінцях тунелю.
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2010-03-10 01:16:06 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

якщо я не помиляюся, тут місцевий відмінок. з закінченнями ніби все добре.
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2010-03-10 01:18:36 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

щиро дякую, Світлано :)
Коментатор Олена Осінь, [ 2010-03-10 13:24:49 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

Гарно! Буває, що дороги, нехай і рейсові, а повертають у зворотному напрямку, і тоді у нього буде можливість доторкнутися до ще нерозгаданого, розгледіти. :)
Коментатор Пилип Прилип, [ 2010-05-15 14:53:32 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

Чудесний вірш, Наталю! Ти підхопила вдале слово з коментаря п.Ярослава. Багата українська мова! І як прекрасно що є на світі така чудова чуйна дівчина!
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2010-07-14 15:00:44 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя

Наталочко, як добре, що для наших ліргероїв часу не існує. :)
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2010-07-15 12:37:17 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя

.................................................
Він : [поволі проступаючи зі мли скорої ночі]

Він : [поволі проступаючи зі мли скорої ночі]

А як інакше. Ти не здатна пригадати
ані своє, ні наше - грубі в’язня лати
тебе тримають на знекровленій твердині,
та це мине - недолю дано оминати.
І покарання, що отримала ти - ніжне,
але, по суті, ти й вела життя не грішне.
Не те що я... Та менше з тим, прийдеш до тями,
коли вернути видасться буття колишнє.

Як до вподоби ця твоя сентиментальність!
Такі чесноти придають душі сакральність,
на жаль, найменше цим світам пасує гідність,
вони ж останні - як осуджена реальність.
Ти б не повірила, якби вернула пам’ять,
де опинилася. О, згадки тяжко ран’ять.
Та я живу із ними, маю навіть віру,
що звідси підемо, допоки все тут спалять.

Ні, не дивися так печально, я з тобою,
хоч не по імені, та клич мене порою,
ім’я у світі цім єднає групи в’язнів,
тож клич єство моє, а не імлу з марою.
А щодо вигляду мого – являй бажання,
у ніч минулу був я лицарем кохання,
для тебе все було мов сон, я розумію,
але яким же був той сон липкий, до рання!

Я ж тільки дух отут, та Дух і всім тут править,
Він милосердно дав і сили задля справи
мого єства, з тобою зв’язаного вільно,
і ночі час, до світанкової заграви.
Тож не втрачаємо ні миті, полетіли?
Я покажу тобі дива такої сили,
на самім-самім дні життя, де світ цей гасне,
де жах і радість на краю буття могили!

А тіло лишимо твоє отут, на хмарці,
о не лякайся, повернеш у нього вранці...
„Твій дух і мій пірнають глибше дна морського,
де стережуть шляхи пітьми протуберанці...”
Гляди, обабіч нас руїни, вмерлі царства,
все нижче ми, на суднім дні, це шлях митарства!
Але мовчи, нас не повинні тут відчути,
бо смерть не стерпить жодного бунтарства.

Під нами темний лід, за ним пропащі душі,
вони розтратили усе, тому і злющі,
опісля пекла тут одні лише пропащі,
їдять самі себе у самоїдській гущі.
А тут угору! Глянь, обабіч древні мури,
і скаменілості могутньої статури,
усе це сходить на поверхню – в крайнім світі,
де чаклуни найперші, а найнижче - люди.

Світ присмерку. Ми на одній із веж - над містом.
Округ ліси і мочарі боліт – намистом,
тут різна чортівня, і губляться дороги,
і кожен стрічний погляд із ворожим блиском.
І горизонти повні злої небезпеки.
Цивілізації розтанули – ні Меки,
ані Парижу, Лондону, Нью-Йорку, Делі...
Чутки і оповіді замість фільмотеки.

Тут сталося усе, чому не дати ради...
І на твоїй Землі – уміння чаклувати
зросте із ентропією, а хворий люд
собі відразу створить кращі форми страти.

А хижі чари доконають світ ще більше,
і замість Божого з’являється все інше.
Хоча, можливо, і задумано отак,
і вгору вже давно зросло найголовніше...
............................................................
............................................................
Коментатор Світлана Горбаль, [ 2010-07-23 09:47:40 ],
на сторінці поезії     "Додам тобі пастельних кольорів"   Дитиняк Наталя

Натусь, ти як завжди просто неймовірно висловлюєш свої думки!!!
P.S. Тішуся, що маю твою збірочку ))
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2011-02-17 12:04:19 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя

Вона:

Найдовша ніч... І не вловлю ні меж, ні рамок…
Літали довго, та не видно, де світанок.
Сумні світи… І на землі це входить в норму:
немає меж. Життя втрачає зміст і форму.
Ми, люди, надто потопаємо в безмежжі.
Нам мало, мало… Ми чомусь ламаєм межі.
А як без них? Що без окреслення шукати?
Душа без тіла – як найвища форма страти?

Та, як на мене, це примарлива свобода.
І вже яснішою стає моя пригода.
Бо я ж звичайна, як і всі, земна істота,
яка чомусь всьому земному чинить спротив.
Вдягнувши крила, споглядаю на руїни
людських чеснот, які змінились на провини.
І вже сама готова крила поламати,
щоб спорудити захисні, надійні лати.

А далі що? З цього безмежжя є рятунок?
Чи ти і сам себе закутав в обладунок?..
Коментатор Мирослав Дердюк, [ 2011-03-02 20:20:21 ],
на сторінці поезії     "Коли сонце лягає спати..."   Дитиняк Наталя

Останній рядок дещо строкатий, краще було б "вибивати" по вікнах печаль!
1   ...   3   4   5   6   7   8