Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Володимир Сірко (1986)




Огляди

  1. Морок
    Сумний тягар
    одна лиш тінь,
    забутих слів,
    твоїх хотінь.
    Нечутний шепіт,
    близькість снів-
    все це пройшло,
    нема ярінь,
    бездумних порухів,
    зітхань.
    Як світла мить -
    ось тут було
    і вже летить,
    кудись далеко, там де ніч
    і морок тихий...



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Вогонь всередині
    Багряний відблиск,
    небокрай,
    горить багаття,
    зачекай,
    один лиш подих пережди,
    тоді рушай.
    Далеко йди,
    щоб вже ніхто не оповів,
    про дивний край степів й лісів
    і сонця сонця чорного.
    Чекай
    Не згадуй більше, не співай
    про шум дібров
    і темний гай, про сонця лід
    про ті світи, в яких ти жив колись...
    Іди.
    Ніщо не згадуй, все забудь,
    життя проходить не вернуть,
    колишніх радості і страху,
    Життя проходить,
    з ним іти ?
    Чи зупинитись і в світи,
    пухмурі й темні, без вогню,
    жбурнути іскру
    саме ту,
    єдину блискітку вогню
    Що залишилась від багаття того,
    Вже дивного, страшенно древнього й святого...






    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Забутий сон
    Північний місяць,
    сон навкруг,
    мені не спиться,
    Я твій друг
    враз проказав примарний шепіт,
    солодкий голос, вир емоцій
    враз оповив - не стало моці
    його струсити, геть підти
    у ті незвідані сади,
    де лиш блукають інші люди,
    такі ж незнані і зіпсуті,
    як суть моя, що бродить стиха
    не знаючи якого лиха чекати знову і звідкіль.
    Північний місяць, промінь світла
    немає сну, душа спочила,
    але все мучить відчуття
    коли ж було моє життя,
    тоді вві сні чи зараз наяву ?



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  4. Останній вечір
    Одна лиш мить - останній шанс
    ступити в вічність тимчасову
    забути все
    звільнити нас
    не промовляючи ні слова
    не відкриваючи очей
    не чути віддиху отого
    шалених порухів легень
    які єднали нас.
    Той день
    єдиний день - осінній вечір
    ступив так тихо на поріг,
    що ті слова я все ж зберіг,
    не знаючи чому й для чого,
    все ж не сказав тобі нічого
    лиш коли вийшов на поріг
    сльозу самотню постеріг
    я на щоці твоїй
    єдина...



    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

  5. Прадавній поклик
    На гук Богів Прадавніх я спішу,
    запізнююсь,
    боюсь,
    та все ж іду,
    бо тільки но проснувсь,
    від сну тяжкого,
    що скував давно,
    мою країну.
    Знаю, все одно,
    полуда не спаде вся вмить,
    потрібна боротьба
    Ну що ж...
    Куди Богам спішить ?



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  6. Весняний вечір
    Три тюльпани в целофані
    Ноль емоцій,
    на дивані, ти мене зустріла щиро
    в цій трипроклятій квартирі
    цього вечора пустого,
    ти мене зустріла злого,
    на цей світ і на весну,
    бо любив тебе одну,
    ще не так давно,
    проте, час пройшов
    в ні се ні те
    обернулись почуття,
    ти вже більше не моя,
    слава богу.
    В цю весну, розлюбив я ще одну,
    жінку, наче моїх мрій.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  1. Звуки ночі
    Краса мине,
    Пройдуть роки,
    та залишаться на віки,
    твої слова,
    вірніше слово,
    що ти сказала.
    Ось раптово, я знов згадав,
    згадав і вечір, і Дніпро,
    ту осінь дивну,
    все одно,
    я не почую більш від тебе,
    того, що чув тоді, колись,
    Коли стояли, і лились,
    чарівні звуки,
    Звуки ночі.




    Коментарі (1)
    Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Примара
    Ти думала підкореним я став,
    Бо лиш тебе все підіймав,
    на той примарний п"єдестал,
    Що ти коханням називала.
    Так це було, та я не раб,
    і не збираюся ним бути,
    Мені не тяжко все забути,
    і зруйнувати п"єдестал,
    який насправді лиш стояв,
    в твоїй уяві нездоровій.
    На цьому все, пока, прощай.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. Неволя
    Неволя нам не дасть спаніти,
    Розслабитись, погомоніти,
    Неволя розуму.
    Для нас - закриті двері майже всюди,
    Допоки волі не здобудем,
    Тяжкої воленьки,
    А там, знайдеться не один гетьман,
    Що ладен в рай нас повести,
    Чистіші божої роси, у нього очі.
    Як у всіх, що рай земний нам обіцяли,
    і доти людям потурали, допоки міцно не взяли,
    до рук страшної булави,
    якою знову нас загнали в неволю тяжкую.





    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

  4. Сни
    Колись побачив я тебе у сні,
    А наяву не зміг пізнати,
    Тоді веселому мені,
    Тепер несила відрізняти, сон та реальність.
    Де ти є?
    Куди поділась?
    Дай вгадаю,
    Ти довела мене до краю,
    та й розчиналась в моїх снах.
    Як злий міраж на небокраю.



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25