Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юрко Ґудзь (1956)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   УРОК ІСТОРІЇ або Варіації на тему “Польоту над гніздом зозулі”
    Коли вам скажуть: ви живете
    в найкращому з існуючих суспільств,
  •   Я так довго один...
    Я так довго один.
    Вже дощі
  •   Коли не буде влади...
    Коли не буде влади,
    насильства і покори,
  •   Після немилосердної спеки...
    Київ, травень 1986
  •   В травні шістдесят восьмого...
    В травні шістдесят восьмого
    нам було по десять — дванадцять років.
  •   Вже ніч пройшла...
    Вже ніч пройшла.
    і знову треба жити,
  •   (З + 1 + 1)
    білий світ — чорнийхліб — теплий хліб
    німина тихо сіно жує
  •   Н.Ш.
    Запах парфумів „Клема",
    Теплі долоні тільки початок…
  •   ВДОМА
    КРИШТАЛИК НЕБА РАННЬОЇ ВЕСНИ
    І СНІГ ТАК ВІДБИВАЄ СОНЦЕ
  •   МАТЕРІ
    Розп'яті на хрестах раби —
    Небесної свободи авіатори,
  •   Теплий Олекса
    Був вечір. Теплий вітер
    Крізь запах хвої
  •   ПОЕТАМ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
    Ластівка зводить гніздо,
    носить з урочища глину.
  •   В.Н.
    Сторінка закінчилась,
    і він перекреслив
  •   Очі згубились...
    Очі згубились
    в чорному лісі,
  •   Коли з'являлися рядки...
    Коли з'являлися рядки
    я ще не знав —
  •   НАПРИПОЧАТКУ був вогонь...
    НАПРИПОЧАТКУ був вогонь
    була вода наприпочатку
  •   ЗУСТРІЧ
    Збільшилось самоти,
    Збавилось гордості...
  •   Ти запитуєш мене...
    Ти запитуєш мене,
    коли я закінчу картину,
  •   Зимовий ранок.
    Зимовий ранок. Темно ще.
    У темряві іду до школи.
  •   СПІВАНКА
    Ой біля кленового ґанку
    забули дівочу співанку!

  • Огляди

    1. УРОК ІСТОРІЇ або Варіації на тему “Польоту над гніздом зозулі”
      Коли вам скажуть: ви живете
      в найкращому з існуючих суспільств,
      в найгуманнішій в світі державі,
      то знайте: до вас заговорила
      СТІНА

      Коли тобі скажуть: все, що діялось
      в нашій Імперії,
      все, що в ній відбувається зараз,
      все в ній — для твого блага,
      знай: до тебе звертається
      СТІНА

      Коли ж тебе підведуть до СТІНИ,
      обличчям до холодного каменю,
      і, навіть, якщо замість куль
      тобі в потилицю вженуть транквілізатор,
      знай: ще можна встигнути
      на дно свідомості сховати
      окраєць вільної небесної блакиті...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Я так довго один...
      **
      Я так довго один.
      Вже дощі
      Білих вишень зламали скерцо.
      На зелений жертовник весни
      Покладу своє серце...

      **
      Позакидало снігом всі дороги.
      Відходять мовчки ночі, дні.
      І поряд з образом святого
      Вінок цибулі висить на стіні.

      **
      Передчуттям вселюдських свят
      Зігрієм душу в ніч зимову,
      І тиху поведем розмову...
      Після параду буде снігопад.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Коли не буде влади...
      Коли не буде влади,
      насильства і покори,
      не доживем...
      То нині хоч
      не будьте холуями,
      у сильних світу —
      хоч день один,
      одну годину...
      З отих врятованих
      хвилин
      сплетіть колиску
      для дитини.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    4. Після немилосердної спеки...
      Київ, травень 1986

      Після немилосердної спеки,
      безкінечної вбивчої спеки,
      коли розжарені хвилини
      кліщами впиваються в скроні
      і розбухають,
      набравшись затруєної крові,
      прокинутись в затхлій кімнатці,
      де заплутався час,
      і в якій за останнім наказом Командора
      заборонили відкривати вікна,
      прокинутись в безжалісній кімнаті,
      де стіни — обеліски самоти,
      прокинутись від шуму зливи,
      від шелесту дощу,
      і більше вже не спати —
      дерева темні покидають сад.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. В травні шістдесят восьмого...
      В травні шістдесят восьмого
      нам було по десять — дванадцять років.
      Як прагнули в той травень,
      як сумували за ним,
      коли було нам двадцять,
      І на останніх сторінках конспектів
      писали слово Liberte...
      Тепер вже тридцять...
      Обвалюється простір, час —
      болючі перетворення надії
      в дію.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Вже ніч пройшла...
      Вже ніч пройшла.
      і знову треба жити,
      І вежу Вавілонську будувать.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. (З + 1 + 1)
      білий світ — чорнийхліб — теплий хліб
      німина тихо сіно жує
      тихе світло у світ прибує

      чорний хлів святим місцем
      стає
      тихим святом стає білий
      світ

      чорний хліб — моє тіло й Твоє
      білих  крил  тихоліт, теплосніг
      над Малим, до Маріїних
      ніг...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    8. Н.Ш.
      Запах парфумів „Клема",
      Теплі долоні тільки початок…
      Крутиться, крутиться наш сіnemа,
      Вже проминули Хрещатик.

      Київ як привид розтав —
      Юрби статистів і гуркіт параду.
      Гілку вербову хтось розтоптав,
      Тихо Великдень під вікнами став,
      Чорні дерева зійшлись на пораду.

      Потім дорога вела через ліс,
      Довго ми йшли по набухлому полю...
      Що я для тебе крізь зиму приніс?
      Серце одне, що воскресло від болю...

      7/IV-87



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ВДОМА
      КРИШТАЛИК НЕБА РАННЬОЇ ВЕСНИ
      І СНІГ ТАК ВІДБИВАЄ СОНЦЕ
      ЩО ПРОТЕПЛІЛИ НАВІТЬ СНИ
      І МЕРТВЕ ОЖИВА ВІКОНЦЕ
      В НІМОМУ ХРАМІ НА ГОРІ
      ТАМ СОНЦЯ ПИЛ НА ВІВТАРІ
      В РОЗБИТИХ БАНЯХ СИНЬ ХЛЮПОЧЕ
      ВОСКРЕСЛО НЕБО І НЕ ХОЧЕ
      ЧИТАТЬ РОЗКРИТІ ПСАЛТИРІ



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. МАТЕРІ
      Розп'яті на хрестах раби —
      Небесної свободи авіатори,
      А мимо них — улюбленці юрби,
      Вожді, царі, космічні гладіятори.
      І тільки ти застигла край дороги,
      Твоя печаль, спасенна і невтішна,
      Твоя безпомічна молитва
      До ранку тіні наші береже...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    11. Теплий Олекса
      Був вечір. Теплий вітер
      Крізь запах хвої
      Ворушивсь.
      Хазяїн бороду приміряв
      До днів майбутньої весни
      І зажуривсь про щось...
      А від зими
      Лиш горбик снігу
      Біля призьби.

      Ворзель. Теплий Олекса
      ЗО/ІІІ-84



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. ПОЕТАМ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
      Ластівка зводить гніздо,
      носить з урочища глину.
      Дім свій я довго ліпив,
      завтра надовго покину.

      Ластівки глину беруть
      з рову, де нас постріляли.
      Наші серця вам на гнізда підуть...
      Ночі ще теплі. Роси вже впали.

      З неба, землі і води,
      з кров'ю, сльозами і потом
      ліпим гніздо і вертаєм сюди
      наші болючі, забуті сліди,
      наші тіла, перемотані дротом.

      Скоро холодна зима
      Губи зведе німотою...
      Смерті на світі нема —
      Я повернусь за тобою.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    2. В.Н.
      Сторінка закінчилась,
      і він перекреслив
      останнє слово
      в короткій фразі
      “я так боюсь смерті!”
      Замість нього
      він хотів написати...
      Та вже не залишилось
      місця, —
      сторінка закінчилась,
      червоно-чорний адмірал
      влетів в кімнату...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Очі згубились...
      Очі згубились
      в чорному лісі,
      Місяць скотився
      з небес.
      Шурхоти, шерехи,
      в листі,
      Осінь стомилась,
      як пес,
      і прилягла...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Коли з'являлися рядки...
      Коли з'являлися рядки
      я ще не знав —
      щоби вони виросли, треба
      з'єднати їх з власною долею.
      А коли зрозумів,
      було вже пізно:
      віршовані рядки
      переплелися
      з жилами моїми,
      крізь тіло й душу
      проросли...
      Як би й хотів —
      не розірвати
      те сплетіння...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. НАПРИПОЧАТКУ був вогонь...
      НАПРИПОЧАТКУ був вогонь
      була вода наприпочатку
      дощем пропахло полотно
      одним червоним вишита сорочка
      ти попросила: “Принеси
      холодного й п'янкого розмарину”
      та де його візьмеш посеред ночі,
      наприпочатку смерті і життя,
      наприпочатку нашого кохання,
      торкаючись устами всіх початків.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ЗУСТРІЧ
      Збільшилось самоти,
      Збавилось гордості...
      Це вже не ти, —
      З іншої повісті.

      Травень. Гуркоче парад.
      Цезій на плитах.
      Хто ми? Йдемо куди?
      Що нам робити?

      В лоні затруєно плід,
      Зболеність кроків.
      Топче Вкраїну орда
      Ядерних блоків.

      Села похмуро мовчать.
      В'їзд заборонено.
      Тільки дерева кричать
      Чорними кронами.

      Ось і розмові кінець.
      Мчить електричка.
      3 мокрих байдужих небес
      Сіється мжичка.

      Легко сміються уста,
      Очі зажурені…
      Дівчинко моя золота,
      Як нас одурено!


      ІІ

      В глибинах всесвіту занедбана душа
      ніяк не знайде вічного притулку.
      Свій біль і смуток вже не поспіша
      несуть комусь. Шукати порятунку
      вже не потрібно їй.
      Збулося все…
      Життя земне потроху відболіло,
      і всі страждання світлом стали.
      Ми тут зустрілися і — не впізнали
      самих себе, забутих на Землі…



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Ти запитуєш мене...
      Ти запитуєш мене,
      коли я закінчу картину,
      яка збереже
      хоч кілька прикмет
      нашого покоління,
      розтоптаного підковами
      безкінечних парадів.
      Більше про це
      не питай.
      Ти сам добре знаєш,
      як ми живем
      і чим доводиться
      платити
      за хліб і молоко,
      яка ціна
      врятованим словам,
      збереженим картинам,
      і скільки черепів
      уважних
      нам дивляться
      у збайдужілі
      спини.
      Ми тільки відгомін
      майбутніх партитур,
      німих оркестрів
      початкові ноти, —
      та треба йти,
      дорога мусить жити
      і після нас...
      Відходить день,
      і так повільно
      навколо чорної тополі
      все ходить, ходить
      довга тінь...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Зимовий ранок.
      Зимовий ранок. Темно ще.
      У темряві іду до школи.
      Порожній кляс,
      До першого уроку півгодини.
      Заходять діти, тихо привітавшись,
      І мовчки ждуть.
      Сьогодні я вам розповім
      про перший подвиг мужнього Геракла—
      (у слові “мужній” живе холодний вуж),
      Всесвітній дурень нищить звірів,
      Кентавр Хірон поранений кричить…
      Дітей обличчя напівсонні,
      Ще зберігають тіні сновидінь.
      Коли вночі підхоплюються, плачуть
      від жаху, в передчутті
      майбутнього життя...

      Дзвінок. І треба йти.
      Останнє, що встигаю — поглянути в вікно
      очима хлопчика з “камчатки”:
      Хитає вітер чорне дерево,
      і, грузнучи в снігу,
      до нас бреде немейський лев.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. СПІВАНКА
      Ой біля кленового ґанку
      забули дівочу співанку!

      Усі розійшлися,
      ні слуху, ні духу —
      і ті, що співали,
      і той, що їх слухав.

      Усі розійшлися...
      Ніхто не почує,
      як тиха співанка
      під ґанком сумує.

      Вже вечір надибав
      спочинок у мальвах.
      Самотня садиба
      у зоряних сальвах.

      Як тихо на світі!
      Знов зірка упала…
      Дівоча співанка
      до ранку не спала.

      Вже літо згоріло.
      Відпахло чар-зілля.
      Шумлять, дотлівають
      осінні весілля.

      А той, що їх слухав,
      сидить біля ґанку —
      ніяк не згадає
      забуту співанку...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --