Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Роман Кисельов (1976)

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Роман Кисельов, [ 2009-01-06 17:32:33 ],
на сторінці твору     "***"  

Перший Ваш вірш, Аню, який мені сподобався (з тих, які прочитав). У решті, як на мене, занадто герметична образність. А я тих віршів, яких негайно хоча б у цілому не розумію, взагалі не люблю читати. Для мене поезія пов’язана з задоволенням, тому потребу якихось розумових розшифровок або психічного переналаштування сприймаю як те, що з читанням не сумісне.
А зміст, Аню, цікавий. Це Вам кажу як давно одружений чоловік. І я знаєте яке бачу рішення для ліричних Ваших героїв? Сприймати шлюб як соціальний контракт, причому важливий і навіть сакральний, але не вбачати в ньому шляху до насолоди тими душевними тонкощами, які дає кохання. Цей контракт передбачає свої переваги і свої втіхи на душевному рівні, але зовсім не ті, що від кохання. І саме їх треба сподіватися і вимагати від шлюбу. Бо описані у вірші емоції – наслідок розчарування. А все тому, що сподівання в ліричного героя (отого, чиєю дружиною збираються стати) були неадекватні. Чи є в шлюбі кохання, чи немає – ці явища просто необхідно усвідомлювати окремо. Повірте – хороший рецепт.
І Щедрого Вам вечора. І гарного Різдва.
Коментатор Роман Кисельов, [ 2009-01-06 22:12:30 ],
на сторінці твору     "***"  

Щодо прозорості, Аню, думаю таке. Само собою, що в цікавому творі має бути якийсь матеріал для введення розуму в тонус, якісь приховані смисли тощо. Це передбачає певний рівень інтелекту в читача, тому авторові завжди легше звинуватити останнього в тупості, ніж визнати свою байдужість до читачевого сприймання твору. Зрештою, думаю, можна писати не для всіх, але треба принаймні уявляти собі отого ідеального читача, який, не знаючи Вашої біографії, душевного і естетичного досвіду, зрозуміє твір відносно легко і адекватно.
А складне в поезії я як читач поділяю на два типи. Перший – це суто інтелектуальні труднощі з розумінням. Коли це через брак ерудиції або тямущості в читача – правий автор (якщо тільки він не займається свідомим інтелектуальним позерством і складність сказаного виправдана складністю думки). Інші труднощі з розумінням виникають тоді, коли автор наївно думає, що якимись супернезвичайними формальними засобами чи карколомною образністю можна виразити найтонші душевні стани. Таке вважаю взагалі дітвацтвом. Якщо якимось чудом почуття таки бувають донесені до читача вербальними засобами, то це значить, що автор силою свого таланту створив правильний код, а читач силою свого – правильно його розкрив. Це інтимний момент, коли твір захоплює чи навіть потрясає. Зі свого читацького досвіду знаю, що цей код ніколи не буває надто складним чи надто індивідуальним, герметичним. Звичайно, це суб’єктивний висновок. Хочете вірте, хочете ні.
Христос народився! Іду їсти кутю.
P.S. А покликання присилайте. Охоче почитаю.
Р.К.