Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Аліса Серпень

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Афродіта Небесна, [ 2008-08-31 05:13:23 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса

Стооооп! Як так ЗМИЛО? Куди? Цей Сьомий доказ нетраханості, бравого алконавтика, нафтика, кендюха..
- Цель Вашего приезда?
- Набити морду Санті!
Коментатор Чорнява Жінка, [ 2008-08-31 05:18:17 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса

Як-як? З милом змило! Таїна велика це ПМівська! кудись змиваються сублімаційни плями... І стає все таким чииистеньким, таким романтичненьким, таким нетраханим у своїй крутізні...

Послухайте краще заупокойну равликам:

Ціхо в Лєсу, тільки равлик бухой
Пилить ПМ циркулярной пилой,
Мягко залізо в тєло вошло,
Разом із мушлею дєцтво пішло...
Коментатор Сонце Місяць, [ 2008-08-31 05:18:39 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса

нас не доженуть
ні-ког-да
а напевне нешкода
зрештою
Одноруких мало а
хот-догів взагалі
уже нема
а шо є??
Коментатор Ярослав Нечуйвітер, [ 2008-08-31 11:14:40 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса

Було б цікаво почитати наступний сюжет-казочку про шабаш в країні Пташиних Мрій! :))
Перечитавши три сторінки коментів - ніщо інше в голову не приходить... чи то з головою щось... :)
Коментатор , [ 2008-08-31 12:37:14 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса


Да-да-да!
Да-ну-да!
ДА!
Коментатор , [ 2008-08-31 12:39:20 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса


І да!
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2008-08-31 13:16:36 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса

О, чарівний Духу Лудженого Чайника, виконай і моє заповтіне бажання - не хочу більше бути Магом, хочу бути юним, нестямним, щасливим у коханні равликом! :(
Коментатор , [ 2008-08-31 14:51:12 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса

Ги, дядя, а хто вам мішає? Он у лісі скіки білочок бігає! Яку хош бери!
Хоча ні.. Ви перше у Ылизи дозволу спитайтесь, бо вона ж вас Магом зробила.. Ще абідіться..
Коментатор Афродіта Небесна, [ 2008-08-31 14:58:41 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса

Нє, Маню.. Тут тільки заклінаніє допоможе..
Ви, Маже (так Вас у кличному відмінку?)), оте заклинаннячко, що я Маші виписувало повторюйте двічі на день, як зуби чистите.. Вранці - пріварот, ввечері - отварот.. За тиждень покажетесь мені з амбулаторною картою..
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2008-08-31 15:03:02 ],
на сторінці твору     " ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)"   Серпень Аліса

- Carpe diem! Сказала комусь десь в небесах Афродіта Небесна. - Я дух з Лудженого Чайника.. Хочеш виконаю три твоїх найпотаємніших, найбезсоромніших бажання?

- О, чарівний Духу Лудженого Чайника, виконай і моє заповітне бажання, - подумав я, - Не хочу більше бути МАГом, хочу бути юним, нестямним, щасливим у коханні равликом! :)

- От вам заклінаніє, продовжила десь у небесах Афродита, повторюйте за мною,
За кудрявою горой
[умца-умца-ум-ца-ца]
Кракозябра ходіт злой
[ене-бене-карамболь]
Куріт сорную траву
[ту-ту-ру-ту-ту-ту-ту]
Патаму что ідіот...
...Трах-ібі-дох!


Я із усміхом повторив і…
Все спрацювало!
Але тому, що я не до кінця був упевнений, чи просто через свою злу, чоловічу, звичку повністю не довіряти навіть найпрекраснішим із жінок - я розділився!
Одна моя частина ніби залишилася МАньєристом Галантним, а інша стала отим щасливим у коханні юним равликом!
Звісно, мене мало цікавило все, окрім об’єкта мого щасливого кохання. Її якось звали. На жаль, я вже не пригадую як. Але це було справжнє щастя. Вона, замшілий пеньок, тепле Сонечко. Наші ріжки ніжно сплітались, а ніжки-животики м’яко торкалися, ковзали, не знаходячи між собою жодної піщинки, травинки, пилинки, які могли би завадити відчуттям щастя... Але друга моя частина все зіпсувала. Глибшого горя я не відчув у своєму житті ніколи!..
Це було навіть не смішно. Моя мінікопія витворяла на напівзогнилому пеньку такі речі, які скомпрометували би мене у цьому ПМ лісі, якщо не назавжди, то на сто найближчих поколінь равликів абсолютно точно!
Ні, я відчував, що десь там, на периферії мого глузду, буяють зараз гострі відчуття, які можливо асоціюються найменшою частинкою мого єства як щастя. Але ж... Я сторожко озирався. Ситуація була вельми не простою... І коли на галявину із гучним карканням прилетіла зграйка місцевих Свідків, я розділив щасливих коханців жорсткою необхідністю Розлуки. Підхопив на свою півпрозору долоню себе і поніс цю вмираючу від болю нищеного кохання істоту до Сил ПМ Землі, які тільки і могли виправити цю ситуацію на краще.
В якусь мить я зовсім спрозорів і полетів, бо потрібно було поспішати.
У розщілині скель, на краю великої рівнини ПМ лісу, вже безліч років жив Дух Дракона, якому здавалося, що він сторожить Сили Землі. Як розповіли мені записи, знайдені у старих мурашниках, колись він був просто Драконом, який досивів до повної прозорості, і порозумітися із яким не було жодної можливості.
Я завжди оминав ці місця, але тепер мені потрібно було негайно рятувати свою другу половинку, а разом з нею і усього себе від великого нещастя.
- Привіт Маньєристе, - сказало мені щось високо над ущелиною, яку я хотів пролетіти, сховавшись у попутній хмаринці, - Напевно краще тобі спуститися на землю.
- Привіт, - і так як щось незриме не пускало мене летіти далі, я опустився прямо посеред ущелини, біля великої печери – з надписом „Miseris succurrere disco”.
Зміст надпису мені сподобався і тому два палаючі вогні у глибині печери, дуже схожі на очі, мене не злякали.
- Привіт, - повторив я, - Мені потрібно до Сил ПМ Землі, бо сталася невелика неприємність і ось моя краща частинка, яка без глузду, і ось ніби я, який без щастя, і все це може загинути. Вірніше, те що залишиться від мене без нього після метаморфоз нікого не порадує...
- Знаю, я все знаю. Але ти мене мало цікавиш. Ти ж бачиш, що написано „Miseris succurrere disco”? І нещасний, кому я маю допомогти, тут зовсім не ти. Нещасний – вона.
Моя рука знову набула тілесності. І, керована якоюсь силою, долоня, на якій сиділо моє нещасне „я”, повернулася своєю тильною стороною. І на ній був інший равлик. Якби равлики вміли дрижати, я б сказав, що він, вірніше вона, дрижала.
- Ось кому я і допоможу, - сказали очі, ставши значно більшими. І я раптом все зрозумів, відчув і жахнувся відчутому.
- Але ж... – спробував запротестувати я
- Ніяких але ж! Ти сам винуватий!
- Добре, але я прошу про одну дрібничку.
- Це допустима дрібничка. Нехай так і буде.
- І ще, ваша Драконівська Величносте, одне питання, аби я у майбутньому більше вам не набридав із цим.
- А, це просто, я тільки вчуся у Сил ПМ Землі, прийде час і ти будеш вчитися, якщо, ну ти розумієш...

Я зрозумів Дракона, хоча уже й стрімко зменшувався у розмірах, у т.ч. і пам’яті. За мить я вже об’єднався зі своєю другою частинкою. І ми разом продовжили зменшуватися.
Коли наше-моє зменшення закінчилося, над нами раптом з’явилися ласкаві ручки-вусики того, іншого, равлика.
- Мама! – сказав я залюблено.
- Ось ти де! А я думала куди ти заповз, будь обережний, у цьому ПМ лісі багато небезпек. Я прошу тебе, синку, доки не виростеш великим, справжнім равликом, жодної самостійності...

Я повз уві слід за любою мамою. Життя було таким чудесним і насиченим неймовірними відкриттями! Я повз і ріс, ріс і повз, і мені чомусь здавалося, що колись я таки кудись доповзу, і виросту, і точно стану чимось більшим, ніж просто равликом, а може і кимсь іншим, кимсь іншим...
Коментатор Аліса Серпень, [ 2008-08-31 17:02:37 ],
на сторінці твору     "ПОЛІТ НАД ГНІЗДОМ ДРАКОНА (VIII)"   Серпень Аліса

Якусь мить він зовсім спрозорів і полетів, бо потрібно було поспішати.
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2008-08-31 20:12:51 ],
на сторінці твору     "ПОЛІТ НАД ГНІЗДОМ ДРАКОНА (VIII)"   Серпень Аліса

Гарненько :)

А ще там були старі копальні, зі слідами предтеч :(((
http://maysterni.com/publication.php?id=19361
http://maysterni.com/publication.php?id=19362

Де були заховані деякі із старовинних таємниць ПМ країни. Про них навіть говорити остерігалися. Таємниці припадали пилом забуття, але кінцево не зникали. Час від часу жаский зір якоїсь із них пробивався нізвідкіля і знову зникав у нікуди. Але весна і літо у такі роки були короткими і прохолодними...
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2008-09-02 09:18:56 ],
на сторінці твору     "ОСТАННЄ КОЛО (IX)"   Серпень Аліса

Дуже гарненько, подумав досвідчений читач-равлик і поправив руками-вусиками окуляри, - утім, поповзу я до початків цієї історії, перечитаю її знову. Дівчатка ж бо виростають, і наступного літа вони бачитимуть уже зовсім інші речі. І хто зна чим тоді все обернеться.
Як це казав тут хтось - "сarpe diem"...
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2008-09-03 08:17:01 ],
на сторінці твору     "ОСТАННЄ КОЛО (IX)"   Серпень Аліса

Щасливо! :)
Боюсь навіть уявити, якою побачу цю дівчинку наступного разу...
Коментатор Ярослав Нечуйвітер, [ 2008-09-03 10:46:03 ],
на сторінці твору     "ОСТАННЄ КОЛО (IX)"   Серпень Аліса

А й справді - почався Вересень - равлики відлітають у теплі краї! :)
Па-па! До наступних зустрічей!
Коментатор Аліса Серпень, [ 2008-09-07 22:01:20 ],
на сторінці твору     "ОСТАННЄ КОЛО (IX)"   Серпень Аліса

Пройшло зовсім небагато часу, і Аліса дізналася, що в країні Пташиних Мрій з’явилися круки. Це клоновані зеленою жабою Яць, Бесна, та Нявка. Аліса, що перебуває зараз у Країні ПО, на превеликий жаль, не може повернутися, вона може лише послати вісточку і коротеньке чарівне слово, яке знешкоджує круків. Це слово: Киш!
Коментатор Аліса Серпень, [ 2008-09-07 22:30:41 ],
на сторінці поезії     " СОН АЛІСИ"   Серпень Аліса

Сон виявився віщим. Круки дійсно зявилися. Але Аліса знає чарівне слово, яке їх знешкоджує.
Круки стають від нього свійськими птахами. Врешті решт вони ж не винні, що вони круки...Може їм самим від цього неприємно і моторошно.
(див."Останнє коло"Проза. Аліса Серпень)
Коментатор Макс Непорада, [ 2008-09-07 23:19:46 ],
на сторінці поезії     " СОН АЛІСИ"   Серпень Аліса

Яка жахлива ніч. Богині гиготять.
А замість язиків у них зміїна зона,
Поезія скавчить, мов скривджене дитя
Чекаючи на суд якогось Соломона.

Не знаю, хто це знову так роздратував клоновану дівчинку, але ж і вірш у неї бездоганний. Жодного відхилення.
Коментатор Сонце Місяць, [ 2008-09-07 23:29:48 ],
на сторінці поезії     " СОН АЛІСИ"   Серпень Аліса

Поезіє, тримай стьоб
на радість хворим на догани Максам...
Коментатор Сонце Місяць, [ 2008-09-07 23:35:21 ],
на сторінці поезії     " СОН АЛІСИ"   Серпень Аліса

2 Аліса,-
а Ви меньше гамцяйте на ніч, то й меньше всякого снитиметься :))
1   2   3   4   5   6   7   8   9