Знов дощ мені любов нашіптує,
Торкає шибку мокрими щоками.
Я вкотре промовчу імя твоє,
Що мною не говорене роками.
Я приголублю спогад, серцем заколисаний.
Всміхнусь, хоч ти і не побачиш.
Ось лист, уже роками писаний,
А в ньому- скільки ти для мене значиш.
І я б листа цього відправить рада-
Адресу десь згубила, друже.
Стрілою в серці твоя зрада
І знову боляче.
І гірко.
Дуже.

Я хочу прокинутись від твоїх долонь
Вогонь
Усе інше я хочу лишити в ночі
Мовчи
Я хочу любити тебе до світання
Бажання
І не знати, що десь є розлука
Мука
Я люблю наше спільне з тобою ложе
Може
Відчуваю до болю знайомі губи
Згуби
Я тебе не забуду відтоді
Годі

Тихий зимовий вечір
І душа моя без прикрас.
У самотність закутую плечі
І думками лечу до Вас.
Поспішаю згадати осінь,
Що сміялась над нами зливою.
Ваші руки люблю я досі,
Тільки з Вами була я щасливою.
Памятаю як з Вами прощалися
І як довго мене Ви чекали,
Та от тільки згадати не можу
Чи мене Ви тоді кохали...