Серденько моє макове
Тремтить із вітром.
Торкайся! Торкайся мене!
Сонячний струмінь,
Гаряче в грудях.
Разом дихати легше

Лелека відмірює вічність болотом,
Поважно витягує шию,
Ступаючи в зелень води.
Він ситий світанками, небом, польотом.
Вертаючись в місто, я заздрю йому...

Між хвилями простір є,
Час для спокою і для сну,
Час для вбирання світла
Легенями та думками.

Хвилею ніч іде
І старовинний хаос.
Піною страх сичить,
Голод глибин бунтує,
Камені гуркотять,
Втеча тече водою.

Зламані крила снів.
Місяць розбився...

Я почула вітри
І стрибнула зі скелі у хвилі
А на дні
Дивну мушлю знайшла
І додому принесла її.
А вона
Захотіла
Розбитись.
2008