Дорога Зоряно, я зворушена, насправді у житті рідко доводиться чути такі слова, адже так?
Отож красно дякую, радісно на душі, що Ви похвалили мої вірші :))

Знаєте, давно вже хотіла висловити своє ставлення до таких речей. Але це довга розмова :)
Якщо ж коротко, то я не прихильник виставлення моєї говірки на посміх. Пам’ятаєте "залізяку на пузяку" – колись так сміялися з укр. мови, аж Квітка-Основ’яненко мусив написати "Марусю", аби довести... утім, це зі школи всі знають.
У деяких випадках це доцільно, цікаво, але прикро, що здебільшого говірки використовують для жартів.
Окрім названих Вами, можу додати ще такі: Керча Тамара "Было ци не было", Кешеля Дмитро "Державна копоня чи листи до презідента", Петровцый ыван "Послідні співанкы", Фединишинець Володимир "Аванте, авангарде" тощо. Бачимо, достатньо є таких творів, причому й говірки в них різні, бо в нас таки й справді кожне сільце має своє слівце.
Мені більше до душі дорога Мідянки ;))
та й фонетичні особливості передати сучасною азбукою майже неможливо, тоді виходять спотворення, тож нащо я буду до такого долучатися?
Я занадто дорожу маминою мовою, щоб власноруч нищити те, що й так занепадає. Верховинська говірка не мала так багато лексичних запозичень, ніж долішні говори, вона зберегла багато давнього,автеничного ще з часів до татарського чи угорського нашестя. Але в останні десятиліття я не маю можливості часто чути живе, не спотворене суржиком мовлення верховинців. Давно планую написати щось на зразок есе про лексикон моєї бабусі – травознавця, психолога і коломийкарки, але...
Тут є вірш мій "До рідної мови звертаюся нині" – але тепер я б не так написала...

Володимире, не зустрічалися на форумі з Мідянкою?
Я мала проблеми з телефоном (міняла акумулятор і картку кілька місяців тому :)) і тепер не маю його номера. Але хотілося б кілька творів помістити. Чи етично це без дозволу автора?
Чи написати Петрові листа?

Оксанко, ой не сердьтеся, я просто припустила, може...
наприклад, я просто боюся своє прізвище написати – щоби хтось із знайомих не висміяв :))
хоча наважуюся вже десь із півроку – а не намірюся ніяк :(

Шепніть мені на вушко ваше прізвище (електронною поштою), а я скажу чи писати :)
Якщо серйозно, то колись я писала під псевдо, мала їх 2. Та "правдошукачі" висліджували і щоразу намагалися викрити, ніби то злочин великий. Я й написала тоді опус "Здираємо маски, панове".
Іноді нам видається, що хтось не так оцінить нашу творчість. Ми ховаємося за псевдо, не виставляємо фото, ховаємо вік.. Та наш стиль хтось зможе легко упізнати, навіть якщо нам самим здається, що осягаємо щоразу щось нове і вище..
І ще. Я недавно усвідомила, що мої друзі та родина мають право знати мене таку, яка я є насправді. Тому від недавніх пір я пишу свої твори просто, як Оксана Яблонська. Лише на ГАК додаю до свого прізвища назву сайту, бо на ГАКу ж є моя повна тезка Оксана Яблонська зі Львова :)

Оксанко, бачите, Ви переконали мене :))

вітаю, Василинко, з відкриттям себе :)))

...трунок осінній –
трунок полинний;
меду краплинка –
це Василинка :))