Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Микола Вінграновський (1936)

Рубрики / 1964 рік

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ЛЮДИНА І НІЧ
    Усе роздягнено, і все напоготові.
    Ніч повертає голову: пора!
  •   ІМПЕРАТРИЦЯ ВАРВАРА
    Ні бекання, ні мекання у мжичці,
    Куди не кинь — по голову плюта.
  •   * * *
    Так треба. Повернень — доволі!
    Не треба. Даремно.
  •   НА БОЛОТІ
    Хто розцвів, хто розцвів —
    запитало.
  •   * * *
    Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
    Де на колінах яблуні спить вітер.
  •   * * *
    Учора ще я в цьому колі жив,
    Я думав, що ж, міщани, ну, міщани,
  •   * * *
    Води із очерету хлюпавиця,
    І місяця над очеретом ріг,
  •   * * *
    Ти плачеш. Плач. Сльозам немає влади.
    Нема закону, перешкод нема.
  •   * * *
    Стоять сухі кукурудзи,
    Й сухе волоття суше просо.
  •   * * *
    Лошиця з дикими і гордими ногами,
    Із ніздрями рожевими на сонці
  •   * * *
    Що хулою протята хвала?
    Що хвалою протята зневидь?
  •   ПРИСВЯЧУЮ ОЛЕКСАНДРУ ДОВЖЕНКОВІ
    Сосновий день хиливсь в сосновий вечір,
    І помідорне сонце обливалось
  •   * * *
    Дитиноньку мені носить,
    Тихо плаче в ночі.
  •   * * *
    То дощ, то сніг, то знову дощ,
    І листя лопотіло,
  •   ПРОРОК        З Пушкіна
    Духовним присмерком жахливим
    Гнітився я, йдучи один.
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки