Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Павло Якимчук (1958)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Ты мне нужна (из Н.Возиянова)
    В тебе огонь
    рубинового камня,
  •   Афішую вірш харьківського поета Анатолія Козакова
    ГОРОСКОП ДЛЯ РАВНОДУШНЫХ
    Все, кто спрятался и отвернулся,
  •   Так не піде!
    Заболіли в діда зуби. Ой, то страшна штука!
    Дід чотири дні проводить у нестерпних муках,
  •   Комплімент
    Пригадай, як корів ти доїла,
    А я чистив від гною сарай,
  •   Стон тишины
    Без жалости
    Холодный серый дождь
  •   Життя заради друга
    – Друже, я дійшов до риски,
    Так життя дістало,
  •   ЧИ – ТАК, ЧИ – НІ?
    “В купе затишно, штори на вікні
    і чай з лимоном, ложечка в стакані,
  •   Хто любить прозу
    Хто любить прозу(є ж такі на сайті?)
    Оці оповідання прочитайте:
  •   Із життя крокодилів
    До Терещенка Петра, десь після обіду
    На мобільній телефон - дзвінок від сусіда.
  •   Коні небесні
    1
    В літньому небі хмари мінливі.
  •   АНТИпесимістичний варіант вірша Лесі Романчук
    Мов блискавка, захована у хмарі
    Він вибухне, він вихлюпне із меж,
  •   БЕЗСИЛЛЯ МЕДИЦИНИ( До дня гумору)
    До професора в лікарні
    Прийшов його учень.
  •   Без назви
    Я Вас кохав…
    І ви мене кохали…
  •   Запрошення
    Легенди наших предків стародавні
    Схотілося мені переказати.
  •   Дволикий Янус
    Володимир Мацуцький написав
  •   Ваше вам. ( Рубаї?)
    Ви нас не дзеркалом лякали тут простим,
    Тут інквізиції вогонь і чадний дим.
  •   Душі жіночої загадка
    Сімейна трагікомедія у трьох діях
    Дія перша
  •   Пародія на вірш Жінки Чорнявої (Предгрозовое)
    Предчерноженское.
    Вовсе времени нет, и почти ничего не случилось,
  •   ПРИЗНАНИЕ
    (вольный перевод М.Непорады
    причем не от "я", а от "мы, мужчины")
  •   Ты
    (Переклад з Н.Виноградської)
    Когда тихий вечер
  •   КОКУРС НА КРАЩИЙ ПЕРЕКЛАД ВІРША ЛЕСІ РОМАНЧУК
    Хризантеми
  •   ПРЯМИЙ ЗВЯЗОК
    Посварився у неділю з жінкою Федотко.
    Ну яка ж ти, – каже, – жінко, в мене ідіотка!
  •   Повернення Микити
    - Знову п'яний?! Ну, це все!
    Не буду й сваритись!
  •   Великий день
    Прокинулася жінка
    і будить чоловіка:
  •   АНТИ вірш
    Еліна Форманюк
    2008.02.26 10:49
  •   Нова редакція
    Залюбили тебе, закохали,
    Не втовплюсь – залицяльників рій.
  •   ***
    З Олексія Бахаровського(?)
    ***
  •   Предчувствие
    Опять пишу стихи. Пишу не о событиях,
    Не о красотах и явлениях природы,
  •   З Ганни Ахматової(Горенко)
    У коханої сотні прохань,
    У розлюбленої – вже немає...
  •   З Ганни Ахматової(Горенко)
    А я навчилась просто, мудро жити,
    Дивитись в небо і молитись Богу,
  •   З Володимира Маяковського
    БОРГ УКРАЇНІ

  • Огляди

    1. Ты мне нужна (из Н.Возиянова)
      В тебе огонь
      рубинового камня,
      И колдовство
      В сияющих очах.
      Люблю тебя
      И знай, что ты нужна мне,
      Как ангел
      Возле правого плеча.

      Туман густой,
      Как чары у ворожки,
      Дождь моросящий
      Все еще прядет.
      Но глаз твоих
      Несорваны волошки
      Так голубеют –
      В пропасть заведет

      Конечно,
      Ты немного своенравна
      И обвиняешь часто
      Сгоряча.
      Прошу, не забывай,
      Что ты нужна мне,
      Как ангел
      Возле правого плеча.
      2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Афішую вірш харьківського поета Анатолія Козакова
      ГОРОСКОП ДЛЯ РАВНОДУШНЫХ
      Все, кто спрятался и отвернулся,
      Не забудьте - проснетесь едва -
      За спиною "балбеса" и "труса"
      Совершенно иная братва.
      Будет, милые, вам не до смеха,
      Чую, как Украине грозит
      Не "Ахметова", " Бебель" и " Чехов",
      А взапрадашних банд геноцид.

      А.Козаков



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Так не піде!


      Заболіли в діда зуби. Ой, то страшна штука!
      Дід чотири дні проводить у нестерпних муках,
      А на п’ятий каже: – Бабо, піду до зубного,
      Нехай вирве мені зуби, усі до одного.

      Дід зайшов до кабінету, в крісло вже сідає,
      Коли раптом у ці ж двері баба заглядає.
      Каже лікарю: – Будь ласка, дідові оцьому
      Всіх зубів не рвіть, залиште хоча б по одному.

      Хитру усмішку ховає лікар наш вусатий.
      – А для чого, – він питає, – щоб Вас міг кусати?
      –Тобто, як! – скипіла баба, – тобто як, для чого?
      Мої, значить, хай болять, а йому нічого?

      Так не піде! Я Вас прошу, гумор свій облиште,
      Найболючішого зуба іроду залиште!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Комплімент
      Пригадай, як корів ти доїла,
      А я чистив від гною сарай,
      Ти на ногу мені наступила,
      Я подумав - колгоспний бугай.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Стон тишины
      Без жалости
      Холодный серый дождь
      Из памяти все смоет
      Как с афиши
      Из боли выйду
      В мир пустой одна
      Как исповедь души своей
      Услышу,
      Как в мире этом
      Стонет
      Тишина.
      Твое лицо,
      Касанье губ и рук
      Останутся
      У прошлого
      В тумане.
      Душа пуста,
      Лиш нелюбови звук,
      И я, одна
      В своем
      Самообмане.
      (Из Нины Виноградской)









      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Життя заради друга
      – Друже, я дійшов до риски,
      Так життя дістало,
      Навкруги – противні писки.
      Вже й не тішить сало...

      То «менти», то податківці,
      То якась ангіна,
      А оце на рівнім місці
      Роздовбав машину.

      Наросла душевна рана
      В оцій круговерті.
      Все! Піду до ресторану
      І нап’юсь до смерті!

      –Друже мій, скажу одразу,
      В цю лиху годину
      Я тебе в біді не кину,
      Помиратимемо разом!




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ЧИ – ТАК, ЧИ – НІ?
      “В купе затишно, штори на вікні
      і чай з лимоном, ложечка в стакані,
      Вогні осель привітних вдалині,
      І ми з тобою, від свободи п’яні...”
      (Ніна Виноградська)

      Я ніч не сплю,
      все подумки з тобою розмовляю.
      Твої слова не йдуть
      у мене з голови.
      Я зрозумів, що я…
      що я тебе кохаю!
      Мені було-б напитись
      сон-трави,
      Та й спати міцно…Я ж
      не сплю, не сплю, ֶїй-богу,
      Слова твої не йдуть
      у мене з голови.
      Побачив муку й біль
      в очах твоïх вологих,
      То краще б я напився
      сон-трави!

      “В купе затишно, штори на вікні...”,
      Є й чай з лимоном, й ложечка в стакані.
      Тебе нема! Та мариться мені,
      Що ти навпроти, й знову ми кохані.

      Я цілу ніч не сплю,
      в душі якась тривога…
      Якийсь на серці біль…
      І в світі щось не так…
      Чи може не туди
      веде мене дорога?
      Куди ж іти мені?
      Чи кинути п’ятак?
      «Орел» чи «рєшка»? Ні!
      До чого тут гадання,
      Коли на серці біль
      і все мені не так…
      Скоріше б стрілись ми,
      щоб скінчилось чекання,
      Знялись напруга й біль...
      В усьому бачу знак,
      Тієї долі знак,
      якоï не минути,
      Не обійти ніяк,
      а хоч би захотів!
      Чи ж випаде мені
      навік з тобою бути?
      «Чи–Так-чи–Ні? Чи–Так-чи–Ні?» –
      мій поïзд стукотів.
      2001




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Хто любить прозу
      Хто любить прозу(є ж такі на сайті?)
      Оці оповідання прочитайте:
      http://www.maysterni.com/publication.php?id=34765
      http://www.maysterni.com/publication.php?id=20092



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Із життя крокодилів
      До Терещенка Петра, десь після обіду
      На мобільній телефон - дзвінок від сусіда.
      - Ой біда! Скоріш! Сюди! - чути в трубці галас,
      - Тільки що у мій басейн ваша теща впала!
      - Ну той що? Нехай вилазить. В неї хватить
      сили.
      - Як то що?! Так там же в мене живуть крокодили!
      Тож летіть сюди скоріш і часу не гайте!
      - Дзуськи!! Ваші крокодили, ви їх і спасайте!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Коні небесні
      1
      В літньому небі хмари мінливі.
      Ні, то не хмари по небу пливуть,
      Коні небесні, стрункі, білогриві
      Швидким алюром над полем ідуть

      Сполохи грають, громи гуркочуть,
      Білий за синім конем поспіша
      Вітер небесний їм ніздрі лоскоче,
      В полі шукають маленьких лошат.

      Взяв би того– в золотавій попоні,
      З білою зіркою -– тільки б його!
      Коні небесні, омріяні коні,
      Не обминайте горбочка мого.

      Кинусь я в небо , схоплюсь за гриву
      І, наче птах, на коня я злечу,
      З неба я вигукуну: - Мамо, щасливо!
      Хлопцям привіт!-і в світи полечу.

      Тільки в душі моїй, десь у куточку
      Щось ворухнеться, думка одна.
      Щось залишив я на тому горбочку,
      Що ж наробив я?!. А як же вона!?

      Думка гайнула і геть полетіла.
      Простір відкрився - сто тисяч доріг!
      Завжди зі мною хусточка біла,
      Твій подарунок,мій оберіг!



      2
      Довго я буду по білому світу
      Стрімко гасати в скрипучім сідлі
      Може весною, а може і літом
      Знову з’явлюся на рідній землі.

      Кінь мій як вкопаний стане під ганок,
      Добре знайоме віконце оте.
      Крикну щогруди я :- Здраствуй ,кохана!
      Я повернувся-я-я!!…
      Чого мовчите?

      Бачу в вікні я лице незнайоме,
      В чорній хустині, як привид сама.
      - Милий юначе, вертайся додому,
      Ти запізнився …, Її вже нема...

      Хай не повірять нероби та соні,
      Я все життя необачний такий…
      Лише зі мною небеснії коні,
      Білий...
      і синій... і вороний.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. АНТИпесимістичний варіант вірша Лесі Романчук
      Мов блискавка, захована у хмарі
      Він вибухне, він вихлюпне із меж,
      Він буде, бо записаний в сценарій,
      Той день, коли до мене ти прийдеш.

      Достоту, ти - моя остання пісня,
      Бо я - тебе знайшов поміж усіх.
      Ми - сонця схід, ми - пара, хоч і різні,
      Мов плач з бідою, або щастя й сміх.

      Хто тому радить: доля, Бог чи люди,
      Не зна ніхто, і ти не знаєш теж,
      Та буде, конче, неодмінно буде,
      Той світлий день - і ти тоді прийдеш.

      Не бійся - я не влада над тобою,
      Все добре зваж і поклади на карб,
      З останньою осінньою любов'ю
      Знайдеш свободи неоцінний скарб.

      Кохання злет, відомий добре людям,
      Іще одна з невидимих пожеж,
      Що спалахне, що достеменно буде
      В той день, коли до мене ти прийдеш.

      Р.S. Часто сперечаюся зі "знатоками"
      відносно наголосів у нашій мові:
      вони різні в різних кінцях України
      і це факт,
      а факти - річ уперта. То чи варто
      всіх ломати під якийсь один діалект?
      Хотілось би діскусію на цю тему.
      Це я стосовно "прИйдеш", бо я теж
      з дитинства звик до "прийдЕш" .





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. БЕЗСИЛЛЯ МЕДИЦИНИ( До дня гумору)

      До професора в лікарні
      Прийшов його учень.
      Каже : – Є у мене хворий,
      Який мене мучить.
      Хоч страшний діагноз має,
      Та страшенно впертий –
      Все живе. Теоретично
      Він вже рік як мертвий
      –Такі випадки бувають, –
      Мовив шеф повільно,
      –Якщо хворий хоче жити –
      Лікарі безсильні.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Без назви
      Я Вас кохав…
      І ви мене кохали…
      А може, це
      Здавалось нам тоді?
      В одному вирі
      Поряд пропливали,
      Як два вінки купальських
      На воді?

      Вже й сіно скошене,
      Вже й відросли отави...
      Минуле нам
      Нагадують лиш сни.
      І кожного
      Свої хвилюють справи,
      Свої турботи,
      Внуки і сини…

      Тече ріка,
      Несе нас між зірками,
      І кожен –
      Біля берега свого.
      Все те ж бажання
      Палить нас роками,
      А нам, можливо,
      Досить і того.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Запрошення
      Легенди наших предків стародавні
      Схотілося мені переказати.
      Як перші люди на землі зявились,
      І як ковальська справа завелася,
      Як прокладали першу борозну,
      Чи в кожного своя кується доля?
      Запрошую про все це прочитати
      У мене на сторінці, ось отут:
      http://maysterni.com/publication.php?id=20313



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Дволикий Янус
      Володимир Мацуцький написав

      Земля незорана тобою,
      не сіяна твоїм зерном
      не буде силою в двобою,
      бо не тобі життя дано.
      Бо не тобі земля і небо
      і не для тебе рідний дім,
      бо ти не робиш те, що треба,
      ти сам в собі на самоті,
      ти раб рабів, і все-то плачеш
      і меч твій гине у іржі…
      Своїм життям за все заплатиш,
      якщо свої тобі – чужі.

      Життя має дві сторони - чорну й біду,
      добро та зло, інь і янь і т.д.
      Н.Виноградська пише АНТИвірші саме в такому сенсі.
      Тут так і проситься АНТИвірш
      (оптимістичний):

      Земля, що зорана тобою,
      Засіяна твоїм зерном
      Хай стане силою в двобої-
      Бо це ж тобі життя дано.

      Тобі, тобі земля і небо,
      Саме для тебе рідний дім,
      І все ти робиш так, як треба,
      Тому й не сам ти у собі.

      І ти не раб рабів, не плачеш,
      І меч твій сяє без іржі.
      Своїм життям живи , юначе,
      Свої для тебе - не чужі




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Ваше вам. ( Рубаї?)
      Ви нас не дзеркалом лякали тут простим,
      Тут інквізиції вогонь і чадний дим.
      Ми ваше ж дзеркало тихенько вам піднесли
      До носа вашого ж. Потіштеся своїм.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Душі жіночої загадка
      Сімейна трагікомедія у трьох діях
      Дія перша

      Одружився наш Іван, не пройшло й неділі.
      По сучасному, в кафе, відгуляв весілля.
      Той Іван у нас крутий, як то кажуть нині.
      “Секонд хенд” із-за бугра возить Україні.

      На весіллі томада (найнятий, звичайно),
      Усе чисто розповів про сімейні тайни,
      Про терпіння, про любов (до борщу і після).
      А сваритись? Щоб ніколи не було і в мислях!

      Будувать нове життя вирішили стильно.
      – Їдем, жінко, на Канари, в подорож весільну.
      Зачинивши офіс свій (з ділом, каже, вспію),
      Іде містом молодий, про відпустку мріє.

      Закрив очі, уявив: море.., білий лайнер..,
      І вода – аж сліпить зір. Одинокі пальми..,
      І вона – струнка, мов лань... Боже, які ніжки!
      У прозорому парео.., і розкішне ліжко.

      Одиноке бунгало.., поцілунки ніжні,
      В тонких келихах вино…Цитрусові свіжі…
      Від отих думок Іван ледь не став співати.
      А обійми, поцілунки нащо відкладати?

      Де іще оті Канари… З настроєм веселим
      В двері власної квартири наш Іван гамселить.
      Жінка брязкає замками, двері відкриває.
      Весь в надіях у квартиру наш Іван влітає.
      ( Кому цікаво, чим діло закінчиться -
      читайте в моїх есеях.
      Усім жінкам ПМ мої найщиріші вітання)




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Пародія на вірш Жінки Чорнявої (Предгрозовое)
      Предчерноженское.
      Вовсе времени нет, и почти ничего не случилось,
      Только тени взвились и багрово пустились во пляс
      Кто-то рявкнул с небес,
      этим звуком земля подавилась,
      В изумрудной грязи змей прозрачною кожей потряс.

      И какой то святой в небесах перетаскивал мебель,
      Кинул вниз на деревья огромный тяжелый комод.
      Ну а ветру то что, он нездешний, он будто бы небыль
      Он колдует себе, и меблишка его не берет.

      Я узнал старика по ворчания гнусной привычке,
      Это Петя святой на деревья обрушил свой шквал,
      Руки им поломал, оборвал веток тонких косички,
      И притих, и простил
      …………………….....и святою
      …………………………водою
      …………………………………обдал.

      Оригінал:
      Земляничных полян предзакатная кровоточивость,
      Изумрудная влажность, прозрачная кожа змеи,
      В этот час межвременья почти ничего не случилось,
      Только звуки исчезли и спрятались в горле земли.

      Только ветер нездешний свою наколдовывал небыль,
      Только тени зловещей толпою багрово вились,
      В небесах кто-то мрачно давно перетаскивал мебель,
      И ворчал по привычке, и лишнее сбрасывал вниз.

      В ожидании гнева деревья пониже пригнулись,
      Защищаясь руками от высшего в мире суда...
      В этот миг, всех прощая, смущённо любя и волнуясь,
      На притихшую землю
      ...................раскаянно
      .............................пала
      ...................................вода...





      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    2. ПРИЗНАНИЕ
      (вольный перевод М.Непорады
      причем не от "я", а от "мы, мужчины")

      Возможно, что это грешно и безбожно,
      Возможно, весенняя давит пора,
      Пора заявить, что никак невозможно,
      Чтоб создали Вас из мужского ребра.

      Мозги закипают и варятся просто,
      Но все же прозренья в умах настает:
      Такой Идеал? Из какой-то там кости?
      Уверены, было все на-о-бо-рот!

      Да, да, это так, и не больше ни меньше.
      Великое Чудо Господь подарил –
      Из кости Мужчин Бог рубил, ну а Женщин
      По образу Божию он сотворил.

      В гармонии все – Содержанье и Форма
      А Чудо Рождения Жизни земной?
      А как они ходят! Легко и проворно,
      Как будто бы крылья у них за спиной.

      Мужчины, свою осознайте ничтожность,
      Мы выглядим с вами, как стадо горил.
      Признайтесь, что их не любить невозможно,
      Ведь Женщину Бог для любви сотворил.

      Оригинал стиха М.Непорады:

      Можливо, я грішний, можливо, безбожний,
      можливо, впливає весняна пора,
      та час вже зізнатись – і бути не може,
      щоб жінку з мого утворили ребра.

      Нехай закипають і варяться мізки,
      куди ж ти подінеш прозріння думки:
      «Таку Ідеальну? З якоїсь там кістки?!
      Ні-ні, це неправда. Усе навпаки».

      Насправді усе відбувалось інакше
      із цим Боготвореним Дивом із Див:
      мене Він із кістки утілював радше,
      ЇЇ ж Він за образом власним створив.

      Довершена Форма з Довершеним Змістом,
      Наділена Даром Давати Життя.
      Зробіть променад по вечірньому місту,
      послухай цокіт підборів взуття.

      Одразу впадає у око різниця
      між тим вайлуватим ходінням макак
      і летом Життя і Наснаги Криниці,
      що в серце повагу вкарбовує в такт.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    3. Ты
      (Переклад з Н.Виноградської)
      Когда тихий вечер
      Ко мне просочится
      Сквозь сонные окна -
      Исчезнет печаль,
      Появишся ТЫ
      И тоска растворится
      И нам ее будет
      Нисколько не жаль.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    4. КОКУРС НА КРАЩИЙ ПЕРЕКЛАД ВІРША ЛЕСІ РОМАНЧУК
      Хризантеми

      У запаху осінніх хризантем
      Скорботний відчай марного чекання
      І біла паморозь осіннього світання,
      Й невиразно-холодний серця щем.
      І вечора прозоро-синій сум.
      Чом пальці до букета мов приковані?
      Тобою повна вщерть, до тебе причарована
      Крізь погляди, мов постріли, несу
      Ці квіти, не тобою подаровані.

      Мій переклад

      А в запахе осенних хризантем
      Печаль и ожиданье без ответа,
      Как будто изморозь осеннего рассвета,
      Невыразительно-холодный сердца трем.
      И вечера прозрачно-синий хор.
      Букет к рукам приклеенный застыл.
      Тобой полна я вщерть, бреду почти без сил,
      Несу сквозь взгляды, словно выстрелы в упор,
      Цветы, цветы…. Не ты их подарил.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ПРЯМИЙ ЗВЯЗОК
      Посварився у неділю з жінкою Федотко.
      Ну яка ж ти, – каже, – жінко, в мене ідіотка!
      А вона ж йому: - Ой, правда-а! Тут ні грама фальші!.
      Ось пішла б за генерала – була б генеральша!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    6. Повернення Микити
      - Знову п'яний?! Ну, це все!
      Не буду й сваритись!
      Нам з тобою, чоловіче, треба розлучитись!
      - Пропозиція цікава. Кажучи між нами,
      Голосую жінко "за", обома рогами!



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. Великий день
      Прокинулася жінка
      і будить чоловіка:
      – Послухай-но, Микито,
      Сьогодні ж день великий!
      Пройшло п’ятнадцять років,
      Як ми з тобою в шлюбі,
      То як же ми це свято
      Відзначимо, мій любий?
      Пробуркотів Микита:
      – Не спиться тобі зрання!.
      Давай вшануєм свято
      Хвилиною мовчання.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. АНТИ вірш
      Еліна Форманюк
      2008.02.26 10:49
      не реп не хоку не верлібри
      не ніч не ти не песимізм
      не граєш сам у прісні ігри
      не ловиш зайців тьмяних призм

      не так не вчасно не весною
      відбилось сонце на щоці
      не та молитва не з тобою
      не срібний хрестик у руці

      не спокій грішника жорстокий
      не та любов і не на трьох
      не мій німий до щастя дотик
      не happy end
      не
      епілог

      Антивірш за методом Н. Виноградської

      І реп і хоку і верлібри
      і ніч і ти і песимізм
      все граєш сам у прісні ігри
      і ловиш зайців ясних призм

      все так і вчасно і весною
      прилипло сонце на щоці
      і та молитва все з тобою
      і срібний хрестик у руці

      і спокій грішника мов котик
      і та любов і все на трьох
      і мій дзвінкий до щастя дотик
      і happy end
      і
      епілог




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    9. Нова редакція
      Залюбили тебе, закохали,
      Не втовплюсь – залицяльників рій.
      Мабуть, змалку тебе умивали
      У джерельній воді молодій.

      Джерела вже нема, – заорали,
      Залицяльників рій не гуде…
      Де ті ліки, щоб їх прописали,
      Як потреба любить упаде?

      Закохали тебе, залюбили
      Що ж робити мені?
      Ну чому
      Поєдинки вже заборонили?
      Я би серце прострелив йому!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.17 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    10. ***
      З Олексія Бахаровського(?)
      ***
      Залюбили тебе, закохали,
      Не втовплюсь – залицяльників рій.
      Мабуть, змалку тебе умивали
      У джерельній воді молодій.

      Джерела вже нема, – заорали,
      Залицяльників рій не гуде…
      Де ті ліки, щоб їх прописали,
      Як потреба любить упаде?

      Закохали тебе, залюбили
      Що ж робити мені?
      Ну чому
      Поєдинки нам заборонили?
      Я би серце прострелив йому!





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    11. Предчувствие
      Опять пишу стихи. Пишу не о событиях,
      Не о красотах и явлениях природы,
      Пишу о тех души моей открытиях,
      Что вдруг, как озарение, приходят.

      Я вечно мыслью жажд и голоден душою.
      Хоть горьких неудач микстуру часто пью,
      Но, не успев допить, опять готовлюсь к бою,
      Опять уверен я, что своего добьюсь.

      Мой звездный час придет, я в это свято верю.
      Предчувствую триумф тех сказочных минут…
      Приди скорей! Я жду. Я – открываю двери.
      С тобой придет успех, и все враги падут.

      Успех мой Бог, кумир, ему я поклоняюсь
      И на его алтарь свой разум отдаю.
      Перед успевшими я голову склоняю,
      А преуспевшим – славу воздаю.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    12. З Ганни Ахматової(Горенко)
      * * *
      У коханої сотні прохань,
      У розлюбленої – вже немає...
      Рада я, що в сьогоднішню рань
      Лід тонкий на воді завмирає.

      І я стану – Христос поможи –
      На цей лід, ще хрумкий, слабосилий…
      А ти вірші мої збережи,
      Для нащадків, щоб нас розсудили.

      Хай роздивляться в гущі подій,
      Що сміливим ти був, наймудрішим.
      В біографії славній твоїй
      Білу пляму не можна залишить.

      Засолодка вже чаша сія,
      Вже затісно коханню горіти.
      Хай моє невідоме ім’я
      Прочитають в підручниках діти.

      Хто цю повість сумну прочитав –
      Той нехай посміхнеться лукаво…
      Коли щастя й кохання не дав,
      Цю гірку подаруй мені славу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    13. З Ганни Ахматової(Горенко)
      ***
      А я навчилась просто, мудро жити,
      Дивитись в небо і молитись Богу,
      І довго пішки вечором ходити,
      Щоб непотрібну притомить тривогу.

      Коли бур’ян в яру почне буяти
      І горобини грона звиснуть рясно,
      Веселі вірші буду я писати
      Про це життя, що тлінне і прекрасне.

      Я повертаюсь. Лиже у долоню
      Пухнастий кіт, мурликає барвисто.
      Яскравий розгоряється вогонь
      Над озером. Веселий, променистий.

      І зрідка долинає з темноти
      Лелеки крик, що у гнізді ночує...
      Якщо постукаєш до мене в двері ти,
      Мені здається, я і не почую.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. З Володимира Маяковського
      БОРГ УКРАЇНІ

      Ми знаємо,
      ......курить,
      ............чи що п’є Чаплін.
      Ми знаємо
      .........Риму безрукі руїни.
      Ми знаємо
      .......Дуласа
      ............галстук в крапку...
      А що ми знаємо
      ............про Україну?
      Від знань росіянин
      ............чоло не морщить –
      Тим, хто поруч –
      ................ поваги мало.
      Знають про
      ............український борщ,
      Знають про
      ............українське сало.
      І з культури
      ............зняли лиш пінку:
      Окрім двох
      ............прославлених Тарасів –
      Бульби
      ......та Шевченка
      .................три сторінки,
      Більше з нас не вижмеш, -
      .................скільки не старайся.
      А якщо притиснуть –
      ................червоніє рожею.
      Застарілий доказ
      ................висуває знову:
      Візьме та й розкаже
      ................декілька розхожих
      курйозів
      .........про цю
      ................українську мову.
      Кажу
      ....собі:
      .........товаришу москаль,
      На Україну
      .........зуби не скаль.
      Вивчіть
      ........мову,
      .............що на стягах-лексиконах стала,
      Бо вона
      ........велична і проста:
      “– Чуєш,
      ........ сурми заграли,
      час розплати
      ........ настав...”
      Що може бути більш
      ..................обтріпаним
      ............................й тихішим
      Ніж це слово
      ............затрапезне:
      ......................„слишішь”!?
      Я
      ..чимало слів
      ............придумав вам,
      Зважуючи їх
      ...........одне мудрую,
      Хочу, щоб були
      ..............моїх віршів
      ..........................слова
      ясноважними,
      .............як слово „чуєш”.
      Народи
      ......не змелеш –
      .................ось в чому річ.
      Не дуже
      ........себе
      ............ величаймо.
      Чи знаємо ми
      .............українську ніч?
      Ми
      ......української ночі
      .......................не знаємо.
      1926р.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5