Передвесняне

Недопитий ковток
Скрижанілого вчора…
Наполоханий зойк,
Потривожена штора.

Переляканим «Ні!»,
Хижо зблиснуло око.
До весни – ще два дні.
Небо ще неглибоке.

Незелено іще,
Сумно, сухо і сіро.
Промайнуло плащем
Синє око довіри.

Ти куди? Обмини
Негідь й проголодь світу.
Ще два дні до весни.
Ще дожити, дожити…
27.02.08

Ми

Ти десь там… Де ти, де?
Де твій погляд, твій подих?
Небо висвятить день,
Невагомий на дотик.

Небо – німб, небо – гніт,
Кілометри повітря.
Ми тримаємо світ.
Коли світ – проти вітру.

Де ти? Де я? Руці
Надзусиллям тремтіти.
За обидва кінці
Ми тримаємо вітер.

Люди скажуть – талант,
Людям не зрозуміти…
Та хіба ж ти – атлант?
Чи я – каріатида?

Де я? Де ти? Оці
Кілометри угору…
Люди наприкінці
Скажуть – браво, актори!

Неба німб, неба гніт
На чолі твоїм сяє.
Ми тримаємо світ.
А нас – слово тримає.

25.02.08