Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Ірина Новіцька (1981)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Тетяна Мельник, [ 2006-06-06 22:48:17 ],
на сторінці поезії     "Легенда про святу Маргариту"   Новіцька Ірина

Злягалася з бісом, від нього вродила дитину.
Застали сусіди – душила її у садку.
А був же хлопчисько! За неї пішов на бантину!
Подумати тільки, за фурію, лярву таку…”

Мені здалося - що саме ця строфа є кульмінаційною. Навіть не зважаючи на те, що мова йде від імені "іншого". Пригадалась мені МАруся Чурай перед стратою... І порівняння це вживаю не тому, аби сказати про епігонство, а тому, що вперше після "Марусі Чурай" відчула щось подібне за силою та гостротою (те, що трагічне в своїй основі, і про що можна сказати саме так цинічно в лапках, брутально, і не інакше). А потім - пауза - це логічні зауваження, про які вже написано у попередніх коментарях. Чи зробить Ірина графічний переділ твору - не є суттю. Але читаючи твір, у мене не виникло думки про частини. Сприйняла його цілісно - мабуть саме із-за тієї строфи, про яку говорила на початку.

Вірш мене дуже вразив.

P.S.Такі "Маргарити" насправді належать обом. Але це вже з іншої опери...
Коментатор Андрій Мудрий, [ 2006-06-07 03:36:37 ],
на сторінці поезії     "Легенда про святу Маргариту"   Новіцька Ірина

Пречудово!
Останні два рядки кардинально міняють вектор настрою. Це як вправно загорнутий догори хвостик каліграфічно виведеного складного китайського ієрогліфа.
Коментатор Лариса Вировець, [ 2006-06-07 07:16:02 ],
на сторінці поезії     "Легенда про святу Маргариту"   Новіцька Ірина

Я спробувала вчора прочитати цей вірш вголос і зрозуміла, що обов’язково треба виділяти інтонацією мову різних героїв. і Зразу подумала, що непогано було б, у зв’язку з цим, розбити вірш на три частини, тобто розділити відстанню рядки з думками Маргарити, Мефістофеля і авторські.
Коментатор Оксана Лущевська, [ 2006-06-08 03:37:48 ],
на сторінці поезії     "***"   Новіцька Ірина

Ірино, прочитала всі коментарі...Що до мене, мені дуже сподобався вірш. Стиль - прекрасний, тема - сучасна, тема "сьогодні", хочеться сказати...
А про оцінки: не буду називати літ. сайт, але я деякий час писала російською, і розміщала все те написане там. І помітила: погані оцінки гарним віршам дозволяють собі ставити люди, ті, що власне, нічого не пишуть. Або ті, чий рейтинг упав. Ображаються :) Тоді вони ставлять одиниці і двійки всім у кого оцінка більше чим 6 балів. І все...Їм добре.
Але ж не оцінка говорить про твір, а сам твір. І тому я думаю, що ті твори, які хтось оцінив погано (хтось, а не більшість) мають залишатися на сторінках. Нехай інші читають і дивуються: "що за нехороша людина напакостила".
З повагою,
Оксана.
Коментатор Оксана Лущевська, [ 2006-06-08 03:52:26 ],
на сторінці поезії     "***"   Новіцька Ірина

Гарно!
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-06-10 20:17:53 ],
на сторінці поезії     "***"   Новіцька Ірина

При першому читанні-чисто чоловічий погляд на себе
зсередини побитого вояка, але потім виникає відчуття,що це асоціації тої,яка його чекає,незал
ежно від проблем ,якими переймається він.Мені,
як романтику-хроніку,сподобалось дуже.
Коментатор Вячеслав Семенко, [ 2006-06-10 20:38:56 ],
на сторінці поезії     "***"   Новіцька Ірина

Дійсно- твір неоднозначний І кожен зрозуміє
тлумачення вірності по своєму.Мені подумалось-
вірність непограбованим індіанкам, чи я правий?
А в часи Кортеса-це непоправимий подвиг.
Оцінка-висока.

Романтик - хронік.
Коментатор Ірина Новіцька, [ 2006-06-13 19:54:51 ],
на сторінці поезії     "Легенда про святу Маргариту"   Новіцька Ірина

Вибачайте, люди, за запізнення. Дуже вдячна всім за коментарі!

Справді, вірш варто розбити на частини. Бо перша - тільки експозиція, так би мовити, фактичний виклад, переданий вустами якоїсь пліткарки. А друга - те, що йде вглиб, входження в чужу душу. Я досить далеко тоді зайшла, гадаю. На тому крапка.

Модифікація Фауста (герой-чоловік) - це "я", обернене як до канонічного Фауста-науковця, так і до мене особисто, як складник оберненої пропорції. Особа, одержима інфернальними знаменнями, непосидюча, з трагічним розламом психіки. Через неї й Маргарита стає заручником темних сил, і насправді в героєві причина того, що ілюзорне щастя триває так коротко. Він не належить нікому, окрім усього світу. І по-фаустівськи "застопорити" мить спокою неможливо.

Слів Мефістофеля у вірші нема. Остання строфа - це епілог. Тобто, як я побачила, досить виразно виконує функції епілогу, що раніше не спадало на гадку.

Ще раз усім дякую.
Коментатор Ванда Савранська, [ 2006-06-13 23:01:01 ],
на сторінці поезії     "Легенда про святу Маргариту"   Новіцька Ірина

Люблю трансформацію у часі, у вас це -"модифікація" Фауста, входження в душу Маргарити.
Вдалося!! Згодна в усьому з Татчиним, а також з і"єрогліфічним хвостиком" - родзинка!
Так, філософський, мудрий вірш.

(Трохи боляче від першої частини. Про батька, якщо у Гете, щось не пам'ятаю - жарт).
Коментатор Вікторія Осташ, [ 2006-06-14 17:43:47 ],
на сторінці поезії     "***"   Новіцька Ірина

Вражає гармонія "політики", "реальностей" і внутрішньої напруги (філософічної, емоційної, вольової...) - безумовно, це робить твір більш вартісним. Так виходимо на рівень "узагальненого досвіду сучасників" (щось на зразок "собирательного образа", якщо звернутися до "росіянської" мови). І ще - дуже цікавий ритм. За що і спасибі!
Коментатор Фешак Адріана, [ 2006-06-22 16:31:42 ],
на сторінці поезії     "Диптих"   Дементьєва Ірина

Хтось убив листоношу, або тих хто мені їх писали
Хтось прострелив чеканням усі мої дні
І листи недотисані. Чи писати їх не починали?
Чи написані може, але уже не мені...
Коментатор Лариса Вировець, [ 2006-07-02 17:41:10 ],
на сторінці поезії     "За мотивами Стівена Кінга (подарунок Дабі-Дабі-Дабі на день народження)"   Новіцька Ірина

Ірино, я перечитала кілька разів. Дуже подобається, але так і не збагнула, який епізод висвічується у вірші. Не дасте коментарів? Можливо, виключно для мене. :))
Коментатор Володимир Вакуленко, [ 2006-07-03 19:55:32 ],
на сторінці поезії     "За мотивами Стівена Кінга (подарунок Дабі-Дабі-Дабі на день народження)"   Новіцька Ірина

Ой падати як з вершини... А за вирш щиро дякую, мени сподобався. Доречи, знаки не вищують ничого.
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-07-13 10:45:49 ],
на сторінці поезії     "Фаетон"   Новіцька Ірина

"5" Виглядає цікаво, але останній рядок видається мені не зовсім вдалим, як з огляду заключного акорду, так і з огляду на суть легенди?
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-07-13 10:58:52 ],
на сторінці поезії     "***"   Новіцька Ірина

"5". Вважаю, що вірш має чимало змістових суперечностей, які заважають сприймати текст без внутрішнього опору. Але сама спроба дуже цікава.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2006-07-13 12:20:33 ],
на сторінці поезії     "***"   Новіцька Ірина

Я попросив нашу сайтову публіку у переддень визначення переможців таки переглянути кандидатів і виставити їм оцінки. Отож Іринко не дивуйтесь, якщо рейтинги кудись хитнуться. Я попередив знайомих, а також проголошую усім, що редакція вважає шановну Ірину Новіцьку претендентом на статус R1, тому і вимоги до творів вищі.

одже успіхів, Ірино!
Коментатор Майстер Рим, [ 2006-07-13 12:30:05 ],
на сторінці поезії     "Легенда про святу Маргариту"   Новіцька Ірина

За стилем чимось нагадує Ліну Костенко.
Є декілька явно невдалих слів і змістові розширення (те, що між рядками, для подальших роздумів читача), на жаль, видаються трохи банальними. Але це ж тільки початок дороги?
Коментатор Ірина Новіцька, [ 2006-07-17 14:14:53 ],
на сторінці поезії     "Легенда про святу Маргариту"   Новіцька Ірина

Отож відкриваю карти - в певному сенсі.

По-перше, пане Жорже-під-Майстер, "вітаю" з черговою появою на сайті.

По-друге, щодо ваших х (фройдівська "очетапка") "зауважень". Ляшкевич мене чесно попередив (благородства не забракло), що сайтівська публіка буде переглядатися у зв'язку з конкурсом особливо строго і з підвищеними вимогами, а перегляд буде робитися професіоналами. Пане професіонале, гляньте на власний рейтинг - навіть перед коментами Паші він був не вельми. тож ваші вимоги можна мені сприймати вибірково.
Стоп, а де вимоги? Де хоча б одна конкретна вимога, якщо на те пішло? Я вас питаю! Га?
Ваші приводи до незадоволення віршем (даним). "За стилем чимось нагадує Ліну Костенко.
Є декілька явно невдалих слів і змістові розширення (те, що між рядками, для подальших роздумів читача), на жаль, видаються трохи банальними. Але це ж тільки початок дороги?" Розгляну.
1. Так, я дійсно нагадую в традиційно розмірно складених віршах Ліну Костенко. Це, пане Жорже, смертний гріх? Я вичислила б вашу ідентичність, навіть якби ви не зачіпали цієї теми. "Стилістика" коменту видає вас із головою.
Коментатор Ірина Новіцька, [ 2006-07-17 14:29:12 ],
на сторінці поезії     "Легенда про святу Маргариту"   Новіцька Ірина

(продовження)
Так, я нагадую Ліну Костенко - це свідома конвергенція літературознавчих, ідеологічних, світоглядних засад і аж ніяк не плагіат. Ви звернули увагу, що про це вже говорилося (мабуть, замислились про те, як витягти козир із коменту Тані Мельник; напружили мізки сильно, бідолашний ви, чи не перегрілись вони після цього?), тож ваш закид відносно й опосередковано справедливий, але я ТАКУ подібність до товариша Ліни гріхом не вважаю.
2. Рядок про невдалі слова нагадує мені критику одного маленького імператора на музичний твір початкуючого композитора: "Ваша опера може бути, але в ній є деякі невдалі ноти..." Імператор трішечки знав музику і вибрав деякі вдалі слова для свого відгуку. Щоправда, що з того? Ви фільм "Амадей" дивилися? Може, зрозумієте десь рочків у вісімдесят. Отже, які конкретно невдалі слова ви мали на увазі? Прошу уточнити, пане професіонале! Я відповім на зауваги. Як професіонал професіоналові. Мій початок дороги вже позаду, а ось ви починати будете довго - повірте на слово. Мені жаль вас.
3. Опишіть, як ви розумієте зміст розширень поміж частинами тексту. Що, на вашу думку, за ними стоїть? Потрудіться написати хоча б твір-роздум у манері четвертого класу. Це трошки почесно, пане Жорже, коли вам так захотілося витягти мене на розмову. Охоче подискутую. От переможці конкурсу бачили своє (щось їм змістові розширення підозріло сподобались, чи не так?), а ви своє. Хто як мислить, той так і бачить.

До вас усе. Ви ж, напевно, знову втечете? О, не робіть цього, будь ласка! "Так негарно" (цитую назву вашого вірша й відсилаю читачів до нього, щоб вигідно порівняти наші з вами, Жорже, професійні якості.
Коментатор Ірина Новіцька, [ 2006-07-17 14:41:10 ],
на сторінці поезії     "Легенда про святу Маргариту"   Новіцька Ірина

Одразу відповідаю на зауваги до ще одного вірша, під яким нема де писати (хитрий ви, думали, останнє слово - ан нєт!) "Якщо вставляти свої 5 копійок, то підкидую один із варіантів відповіді на запитання
"Чому нам вітер ентропій
палкі серця прошив?.."
Ентропія, як явище, стосується тільки речей "матеріальних", одже, в певному розумінні, тих сердець, що далі битись перестали. Себто йдеться про попередній рух сердець у напрямку від життя. З цього зору саме запитання виглядає трохи наївним? І до чого тут тоді терновий вінок, якщо не жили, не розвивалися, не ставали чимось більшим, а банально деградували?" Ось зміст коменту.

1. Фізично-метафізичні роздуми про ентропію. Рух серця - абсолютне безглуздя, воно, пане анатоме, не рухається нікуди, а тільки скорочується. І навіть якщо образно, то я мала на увазі скорочення серця в ритмі доби, яка йде вперед, Жорже, і цим серцям ніколи думати про матерії ваших "рухів". Їм треба набрати знань, осмислити цю добу, провідчути її, залишитися в ній - і коли вона ворожа і треба йти пробоєм, ця місія рівнозначна терновому вінкові і, незважаючи на зусилля, часто нездійсненна. Чи слід ставити в вину героям тотальну деградацію доби, Жорже? Хіба вони винні в тому, що ентропія засмоктує, як болото? Ось це останнє речення ви попри ваш склад розуму мали би зрозуміти дуже добре, бо ж ви й є складник цієї ентропії.
2. Знайдіть мені якесь одне ненаївне запитання в світі - крім, звісно, риторичних, які ви, впевнений у власній непогрішимості, є мастаком ставити.

3. Пане професіонале, а все-таки пишіть "отже" через правильну літеру "т". А то якось несолідно виходить. "Так негарно..."
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14