Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Сергій Вітровський

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Сергій Вітровський, [ 2007-07-13 14:50:38 ],
на сторінці поезії     "Кохання в кавунах..."   Жінка Золота

От я тут прочитав і хочу сказати дівчатам, що не всі чоловіки люблять отаких жінок, яких описує Золота Жінка. Знаєте як в народі говорять? Погуляти б з такою, що при першій же зустрічі ні в чому не відмовить, а одружитися б з іншою. Я уважно слідкую за творчістю ЗЖ. Багато віршів мені подобаються і деякі я навіть знаю напам"ять :). Дуже сумніваюся, що їх писала жінка. Бо автор у своїх віршах змальвує її такою, якою хотіли б бачити її мужчини. Тому-то так багато прихильників серед мужчин :) Але коли про одне й те ж саме постійно, то починає набридати, хочеться чогось нового, чистого.
Коментатор Сергій Вітровський, [ 2007-07-13 17:15:36 ],
на сторінці поезії     "Кохання в кавунах..."   Жінка Золота

Будемо критикувати:
Читав Оксанині розтлумачення, але думаю, що автор сам здивується від такої фантазії. Хочеться читати вірш, щоб там було все зрозуміло, а не думати чому героїня сама стягує з себе штани і т.д. А тепер моє бачення цього вірша. Це явно не згадка про колишнє кохання, бо виразом "О, ці таємні ночі" сказано що це відбувається тепер. Якщо б героїня згадувала минулі ночі, то вона б сказала " О, ті таємні ночі". Окрім того "Чергуємо" теж теперішній час. Виходить, що героїня не пригадує, а просто говорить про сьогодення. Далі розповідь про кавун, який тріщить.
Якщо б автор хотів зробити екскурс у минуле, а потім знову повернути до реальності, то це треба було зробити чіткіше. Межі немає, тому й виходить суцільний каламбур між вагітними ягодами і диким танцем спраглих тіл. А солома до чого тут? Я взагалі не розумію. Хіба що сподобалися слова Вінграновського.
Не думаю, Святославе, що ви хотіли б бути тим чоловіком, який чекає вдома, поки його дружина гарцює серед кавунів. Тому тут, як вірно підмітила Мирослава, лірична героїня з вірша до вірша викладає свою ненависть до власного чоловіка. З тематикою до своїх віршів пан автор трохи вже переборщив. І взагалі, можна було б придумати щось інше, а то вже всі наступні вірші стають передбачуваними. А це – не цікаво.
Коментатор Сергій Вітровський, [ 2007-09-10 15:53:07 ],
на сторінці поезії     " * * *"   Вітровський Сергій

Дякую вам! Мелодія вже пишеться і дуже скоро (сподіваюся) пісня зазвучить.
Якщо вам не важко, Варваро, то напишіть, яку ви пісню мали на увазі. Цікаво почитати-послухати :) Наперед вдячний.

Ваш СВ.
Коментатор Сергій Вітровський, [ 2007-09-10 16:25:30 ],
на сторінці поезії     " * * *"   Вітровський Сергій

Дякую, Варваро, зараз пошукаю :)
Коментатор Сергій Вітровський, [ 2007-09-10 16:31:58 ],
на сторінці поезії     " * * *"   Вітровський Сергій

Щось я знайшов тільки це.


"Снова брошен в окна лунный свет,
Дом мой сонный серебром одет

Лунной кисти не достичь глубин -
Эту бездну знаю я один

Все, все как вчера
Но без тебя

Ревность, жалость, словно заодно,
Птицей скорби падаю на дно."

Але то не важно, бо почуття кохання і почуття розлуки, страждання у всіх схожі, хоч і для кожного індивідуальні. Я теж інколи читаю чиїсь вірші і мені здається, що то моє відчуття, про мене написано ;)
Коментатор Сергій Вітровський, [ 2007-09-10 16:46:06 ],
на сторінці поезії     " * * *"   Вітровський Сергій

Так-так. Коли хтось закоханий, то йому здається, що так кохати більше ніхто не може - тільки він. І головне, що так думає кожен ;)

І вам також успіхів!