•  Грудень. Верхів'я кленів

Холод сповзає привидом із гори. Та
Ще не підкорена, приморозком укрита,

•  А небо у сумнівах

А небо у сумнівах: вбратися нині сіро –
В сорочку з дощами, як з смугою бахроми,

•  Червневий грім

Бо усе, що я маю, – свобода сказати слово.
Ця свобода на дотик, як перший червневий грім.

•  Сильний вітер

Я розсипала душу на вітер,
На сильний вітер,

•  Як первородство Якова

День потопає в обіймах з густою мрякою,
Сонце відсунувши з шляху, як п'яти Якова*.

•  Ясному дню

Червень хрестиком вишивається на багнистій землі-канві.
Спочиває зело розмотане із клубка шерстяної нитки.

•  Старка неба

Хмариться. Парко. Вись затягнулася старкою.
Плівкою збрижиться неба сиваве дно коли

•  Квітникарка

Краплі дощу по пошерхлій бруківці грають в шум.
Шелехом стишеним листя гортензій грає у краплі дощу.

•  Дивні люди

Березень на мені закладає свої бруньки, –
Ось тобі: в плечі – яблуню, в око – вишню!

•  Мороз

Криється за Карпатами
У кожусі картатому.

•  Небо над містом

Небо над містом таке присоромлене!
Очі ховає за віями з променів.

•  Скеля

Я – скеля.
Я – скеля і скоро мене проб'ють.

•  Грудневий фон

Ну от, саме час написати чудовий вірш
Про те, що людина пішла і не прийде більш,

•  Чужа любов

О, намалюй! О, намалюй для нас
Прощання час –

•  Допоки сон

Чую пхикання в праве вухо –
Те, що тиснеться в центр Землі.

•  Луна зі слів

Луна висить.
І ніч, мов киця, муркотлива.

•  Світанки

Пломенить.
Так спалюють фенікса або ж останню чаклунку.

•  Штрих

Ти кажеш: неначе в казці! А я киваю.
Ці ночі на перше пробуджують в нас художників.

•  Ігри осені

Що ти знаєш про осінь цю? Золото, молоко?..
Для грабіжників сховок ранкові її тумани,

•  У дубовому листі грається вранішній промінь

Ну навіщо тобі ці записки? – Скрутив, підкинув...
Я коханка твоя улюблена – цілуй нестримно!

•  З Венери до Марсу

Я роздягаю для тебе душу,
У непорушну ступаю тишу,

•  Ти вимагаєш

Ти вимагаєш: золота! Золота! Направду немовби циган,
Тож я восени крутився, мов дзига, зриваючи урожай.

•  Поруч вітру

І осінь, осінь...
І листя, листя...

•  Я вітер

Здіймається лист у вир прощальний.
Натужний свист.

•  З води

Я колись давно когось любила, –
Так зречуся клятви і біди,

•  Верес

Як верес чіпляє голінне коріння за схили цієї гори,
Як сосни виприскують пряні рідини в легені всього живого, –

•  Поєдинок

Зважніла з квіткою рука.
Короткий рух.

•  Серпневий дощ

Спроквола ступить на підвіконня,
Збентежить тишу,

•  Серпню

Ось же, серпню, падіння твоє на пошерхлу земну твердь
Передує (чи скажеш, що вісник ти, або ж пророк?) поразкам!

•  Осінній сад

А літо сяде на ослоні і зів'яне.
Осінній день. Осінній листопад.

•  Неділі

А на серці – зима –
Заморожує світло й тінь,

•  Між зуб'ятами обрію

Літо грає на вилиця хрускотом кісточок.
Зрубу першого іскорки-трісочки розлітаються.

•  В сивім небі тривожна пташка

В сивім небі тривожна пташка
Точить крила в ялиці кінчик.

•  Весна молодиться

А далі, як далі, – весна піддається літу,
Зриває сновиддя із сонних галузок світу –

•  Тривога

Тривога
З дня на день, як невідступна ідея,

•  Осяйний

Осяйний, розкажи, як вершини ведуть попід хмари, як мирно там!
Нас до бою життя повертає обличчям і ми воюємо.

•  І ти також

І ти також, коханий мій, і ти
Змовчиш, коли слова покине сила?

•  Часи моєї дружби з ними

Пташки шугнуть понадо мною, лиш закурличуть.
Цією ранньою весною мене не кличуть

•  Шляхи усіх

В мені немає ні високих нот,
Котрі беруть естети цього світу,

•  Кохання не стидайсь

І що воно таке? І як цьому не бути?
Найменша із прикрас, остання із прикрас –

•  Як покличу тебе за собою

Як покличу тебе за собою, – ти просто йди!
Все, що має ціну, те ніколи не стане втратою.

•  Вишні в січні

А вишні в січні такі морозні! –
На груди білі, на плахту снігу.

•  Вікно навпроти

Буває, – день докотиться до ночі
І так собі безжурно позіхне!

•  В повноті себе

Душе моя, мій полудневий промене,
Осяйно так у ці святкові миті!

•  Крапом кроку

На чистих сторінках нового дня
Все – вперше, несміливим крапом кроку.

•  Про паперового змія

Що ти, літуне, видів за горизонтами –
Грізними швами двох неосяжних твердей?

•  Моїми губами

Як ти, коханий? Чи гинеш без мене? Привіт!
Сонце блукає захмареним небом Полісся.

•  Стань у мені молитвою

Небо таке, наче Бог простягає руку
І відкидає локон з людських очей.

•  Трохи музики поміж нами

Доки осінь байки тріскоче і морозить незграбні руки –
Цуцик злизує з шовку носа прілі ягоди, що дощі.

•  Це не дощ

Це не дощ, це не дощ, це освячення душ!
Пробуди і мою, – попрошу.

•  Намалюй мені шлях

Намалюй мені шлях і осипаних листям нас,
І холодний пейзаж, що його не зігріє час,

•  Як мисливець іде до пастки

Боже, Боже, приходь до мене, як мисливець іде до пастки!
Пташка вирвала власні крила, пташка змучилася за ніч.

•  Цвітуть матіоли поночі

Я вечорію, п'янію, я розтікаюсь димкою.
Це поєдинок на гойдалках, вибрики сойки,

•  Ніжності

Ніжносте, перепроси!
Стань мені за осу –

•  Надщерблене небо

Надщерблене небо літеплом повного горизонту,
Як медом у молоці, напоює змучений день.

•  Червневі чола

Вдаряються об вітряне крило
Високі чола нашого мовчання.

•  Я кажу

Я кажу, мені без тебе легко і солодко, і співається, кажу. А він мовчить.–
Я кажу, – мені без тебе точно так, наче крила шкіру прорізали, тільки лиш не пече.

•  Ароматом півоній

В привідкрите вікно крадеться вечірня свіжість,
Околяса одежі торкає рельєфи шкіри,

•  Істерія. Сад душі

Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила

•  Циганська королева

Ще мить і зникну в мареві, як в сонця полум'ї.
Пекуча манить синява очей притомлених.

•  Вогненна квітка

Він стояв як примара на тім мосту, весь прозорий і світлий.
Я боялась торкнутися крапель дощу, не проснули б!

•  Плине по небу пташечка

Плине по небу пташечка,
Ріже вітрилом борозни.

•  Свободі

А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося!

•  Прекрасне в руці

Смійтеся з мене, зимові мої страхіття!
Я у зело увібралася – пишне, квітчасте.

•  І не вірші

Нехай не день,
Нехай не ніч,

•  Амортизація весни

Ця сіра смуга нескінченних днів
І незліченних поворотів долі

•  А потім із мене посходили васильки

А потім із мене посходили васильки.
Вже сон добігав кінця, як гроза насунулась.

•  Із серцевини

Заговори до мене нині вітрами світу,
Із серцевини дерева життя витесаний!

•  Медоносні

Досить безглуздо, здавалося б, зважувати думки.
Димкою дух розстилається з домішками квітковими.

•  Найкращі люди

А скільки тої правди поміж нами!
А скільки облюбованих речей!