ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Кассандра Рімскі (1982) /
Проза
Макарони по-флотськи
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Макарони по-флотськи
...кажуть, бродячі коти не дарма нявчать під вікнами з самого ранку й так, що ріже не просто вуха, а й горло починає хамськи боліти, ніби ж то не коти, а ти. Сільський народ в темі: ранкові співи котів - то є тваринна помста, то є замість півнів, що кричать, й уся шановна нєчість йде в чиюсь сраку відсипатися до моменту наступної темряви. І саме тоді, коли ранкові мурки та мурчики починають конкурс на найкращу імпровізацію Травіати, ти, така, прокидаєшся й розумієш, шо розчинна кава, власний кіт, що насцяв посеред кухні й собака, що його тре гуляти, й що він попереджає й погрожує ще однією проблемою на кшталт тих, що щоночі створює кіт, нехай він буде здоровий. І от, зробивши всі ранкові процедури, ти біжиш на маршрутку, щоб завітати, ох, як завітати до генделика під назвою кафе "Ювілейне" або "Юність", або "аюхвора" десь біля благбази, й все таке.
Достатньо прелюдій. Коти вже дакрічалі.
Я й дійсно стояла біля метро мєгаблагбази. Вчора вранці я придбала квиток до Парижу, а вчора ввечері, так само, як і позавчора, і як багато днів до позавчора я не мала грошей навіть на найдешевше пиво. Всі копійки, що я заробляла на написанні ідіотських статей про годування собак та нерозділене кохання, я витрачала на поповнення рахунку. Я обірвала всі його телефони, я тепер знаю не тільки його біографію, а й найважливіші дати в житті його батьків, сестер й інших братів, все родинне дерево. Я телефонувала сто тисяч разів. І ось, ми домовилися про інтерв'ю. Я стояла біля благбазького генделика й допалювала синій бонд за принципом, як сказала колись моя подруга, парламент палять на людях, а самій по собі, яка в біса різниця. Він прийшов у зелених підтяжках, а я почала мріяти про величезні зелені троси, що триматимуть мене на ногах.
-День добрий, Маша, - каже він мені, і я чомусь починаю оцінювати ступінь ідіатізму влясного імені й власного паспорту.
Я бачу його очі, й увесь напрацьований професіоналізм летить у болото.
-Добрий день, вибачте, я поспішаю, то ж почнемо, якщо ви не проти.
-Так, звичайно, як щодо кави?
Я прошу філіжанку чорної з молоком, офіціантка з начьосом і в фартуху у гарошек пропонує маккофє і пєтровскую слабаду з кон'яком. Обираю другий варіант.
-Ви кажете, що ви є незалежним письменником, проте ви приймаєте участь у передвиборній кампанії й підтримуєте відомого кандидата. Який гонорар ви отримуєте за цю специфічну діяльність?
-Я вважаю, що люди повинні боротися за краще майбутнє, - він відкидає чуба назад, - і найважливішим для мене є правильне сприйняття світу, тому я роблю це виключно на власному ентузіазмі, я вірю в найкраще й впевнено йду за власною вірою.
Він знову торкається до свого чуба...
-Віра... Я маю власну віру. Віру у вашу сорочку, віру у тембр вашого голосу й окей, батінки й дійсно ідіотські, проте ваш погляд компенсує все, - я думаю, поки він продовжує відповідати на питання.
-Добре, - перебиваю, - змінемо тему, - мої колінки починають виплескувати енергію мого мозку, і я відчайдушно шукаю факти, щоб підтвердити, що останній ще є, - я читала вашу останню книгу, - я брешу, я не читала жодної, - мені здається, що всі ці еротичні сцени в писали у момент душевної... - я роблю ніби то багатозначну паузу, - Як ви можете оцінити, це була душевна слабкість, або душевна сила?
Він йорзає, й я усвідомлюю, що його думки зараз знаходяться у напрямку макарон по-флотськи або не кладіть у борщ сметану, я сам покладу.
-Я думаю, що це не є слабкість, це й дійсно є сила...
Лишенько, звідки в тебе такі очі, і той погляд, про який я все думала, кого він мені нагадує. Нагадує мого знайомого Богдана, що ми в Москві з ним колись відчайдушно кохалися не одну добу... Як я його бачу, це не просто як Богдан, це більше, це інше, це... Я роблю ковток кави "пєтровская слобода", й вона мені смачніша за будь-яке шаблі біля нотрдаму.
Він говорить багато. Я печуся щодо пам'яті на диктофоні, сварю себе, що не видалила якусь хєрню, що вчора вночі морозила п'яна в сраку Нана чи Ніна, хєр з нею. Він говорить. Я хочу завітати до жіночої кімнати, але ноги протестують гірше за всі революції світу. В його очах квітнуть троянди.
Рожеві, зелені, сині у металіку, як лак для нігтів, той самий, що я вже й забула, як він виглядає. Я хочу його! Хочу терміново, й не так важливо, де воно станеться, хоч б у туалеті на благазі. А потім... А потім... А потім я приготую йому макарони по-флотськи. І ще, і ще щось, у мене дідусь консервує огірки з часником.
-Ви мене слухаєте? - він розлючений.
-Так, звичайно, - холодна вода, ****ь.
-Я думаю, ми достатнього поговорили, чекатиму на ваш черновик.
-Дякую, - відповідаю я, ховаючи не стільки обличчя, скільки коліна, - звичайно, я все надійшлю.
Ми залишаємо генделик біля благбази. Він сідає в машину.
Я сідаю у трамвай.
Я думаю про те, що я закохалася.
Він думає про те, що дружина приготувала макарони по-флотськи.
Я закриваю очі.
Він думає про завтра.
2013
Достатньо прелюдій. Коти вже дакрічалі.
Я й дійсно стояла біля метро мєгаблагбази. Вчора вранці я придбала квиток до Парижу, а вчора ввечері, так само, як і позавчора, і як багато днів до позавчора я не мала грошей навіть на найдешевше пиво. Всі копійки, що я заробляла на написанні ідіотських статей про годування собак та нерозділене кохання, я витрачала на поповнення рахунку. Я обірвала всі його телефони, я тепер знаю не тільки його біографію, а й найважливіші дати в житті його батьків, сестер й інших братів, все родинне дерево. Я телефонувала сто тисяч разів. І ось, ми домовилися про інтерв'ю. Я стояла біля благбазького генделика й допалювала синій бонд за принципом, як сказала колись моя подруга, парламент палять на людях, а самій по собі, яка в біса різниця. Він прийшов у зелених підтяжках, а я почала мріяти про величезні зелені троси, що триматимуть мене на ногах.
-День добрий, Маша, - каже він мені, і я чомусь починаю оцінювати ступінь ідіатізму влясного імені й власного паспорту.
Я бачу його очі, й увесь напрацьований професіоналізм летить у болото.
-Добрий день, вибачте, я поспішаю, то ж почнемо, якщо ви не проти.
-Так, звичайно, як щодо кави?
Я прошу філіжанку чорної з молоком, офіціантка з начьосом і в фартуху у гарошек пропонує маккофє і пєтровскую слабаду з кон'яком. Обираю другий варіант.
-Ви кажете, що ви є незалежним письменником, проте ви приймаєте участь у передвиборній кампанії й підтримуєте відомого кандидата. Який гонорар ви отримуєте за цю специфічну діяльність?
-Я вважаю, що люди повинні боротися за краще майбутнє, - він відкидає чуба назад, - і найважливішим для мене є правильне сприйняття світу, тому я роблю це виключно на власному ентузіазмі, я вірю в найкраще й впевнено йду за власною вірою.
Він знову торкається до свого чуба...
-Віра... Я маю власну віру. Віру у вашу сорочку, віру у тембр вашого голосу й окей, батінки й дійсно ідіотські, проте ваш погляд компенсує все, - я думаю, поки він продовжує відповідати на питання.
-Добре, - перебиваю, - змінемо тему, - мої колінки починають виплескувати енергію мого мозку, і я відчайдушно шукаю факти, щоб підтвердити, що останній ще є, - я читала вашу останню книгу, - я брешу, я не читала жодної, - мені здається, що всі ці еротичні сцени в писали у момент душевної... - я роблю ніби то багатозначну паузу, - Як ви можете оцінити, це була душевна слабкість, або душевна сила?
Він йорзає, й я усвідомлюю, що його думки зараз знаходяться у напрямку макарон по-флотськи або не кладіть у борщ сметану, я сам покладу.
-Я думаю, що це не є слабкість, це й дійсно є сила...
Лишенько, звідки в тебе такі очі, і той погляд, про який я все думала, кого він мені нагадує. Нагадує мого знайомого Богдана, що ми в Москві з ним колись відчайдушно кохалися не одну добу... Як я його бачу, це не просто як Богдан, це більше, це інше, це... Я роблю ковток кави "пєтровская слобода", й вона мені смачніша за будь-яке шаблі біля нотрдаму.
Він говорить багато. Я печуся щодо пам'яті на диктофоні, сварю себе, що не видалила якусь хєрню, що вчора вночі морозила п'яна в сраку Нана чи Ніна, хєр з нею. Він говорить. Я хочу завітати до жіночої кімнати, але ноги протестують гірше за всі революції світу. В його очах квітнуть троянди.
Рожеві, зелені, сині у металіку, як лак для нігтів, той самий, що я вже й забула, як він виглядає. Я хочу його! Хочу терміново, й не так важливо, де воно станеться, хоч б у туалеті на благазі. А потім... А потім... А потім я приготую йому макарони по-флотськи. І ще, і ще щось, у мене дідусь консервує огірки з часником.
-Ви мене слухаєте? - він розлючений.
-Так, звичайно, - холодна вода, ****ь.
-Я думаю, ми достатнього поговорили, чекатиму на ваш черновик.
-Дякую, - відповідаю я, ховаючи не стільки обличчя, скільки коліна, - звичайно, я все надійшлю.
Ми залишаємо генделик біля благбази. Він сідає в машину.
Я сідаю у трамвай.
Я думаю про те, що я закохалася.
Він думає про те, що дружина приготувала макарони по-флотськи.
Я закриваю очі.
Він думає про завтра.
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію