ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Леся Низова (1967) /
Публіцистика
Заукраїнена душа Слобожанщини
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Заукраїнена душа Слобожанщини
Кілька років тому у літературно-просвітницьких колах Сватівщини відзначали піввікову річницю літстудії "Світанок", яку заснував у далеких п'ятдесятих роках минулого століття відомий на Слобожанщині письменник Микола Щепенко разом з пристрасними шанувальниками українського красного письменства лікарем Тимофієм Поляковим, культпрацівником Миколою Уманцем, вчителями Олександром Пархоменком й Олександром Гаренком. Ці потужні творчі постаті визначили зміст і напрямок розвитку літературного процесу в нашому краї на десятки років наперед. Підбиваючи підсумки зробленого, незмінний керівник літоб'єднання, член Національної спілки письменників України Микола Щепенко наголошував: "Сьогодні можемо впевнено сказати, що працювали: прагнули, вчилися, набували творчої майстерності, творили не даремно. "Світанок" висвітлив і вивів на широку дорогу літературного творення багатьох здібних – хороших і різних: поетів, прозаїків, драматургів, нарисовців, і кожного зі своєю мірою таланту, своїми уподобаннями та оригінальним голосом".
Відомий український поет Іван Низовий, з-під пера якого вийшло понад сто книжок, якого знають і люблять не тільки на Луганщині, а й у найвіддаленіших куточках України, був не лише справжнім і надійним товаришем кожного з фундаторів "Світанку", а й брав безпосередню активну участь у творчому житті сватівчан. Іван Данилович давно і щиро любить наше місто Сватове, наш рідний край слобожанський. І не згасає ця любов, можливо, тому, що Сватівщина нагадує поетові білопільське село Марківку на Сумщині, де він народився і виріс. Нагадує не лише мальовничими краєвидами, а й милою його серцю українською слобідською говіркою.
Прагнучи гідно відзначити ювілей літстудії "Світанок", Сватівське товариство шанувальників української мови "Джерело" імені Миколи Щепенка спільно з літературним товариством "Вибір" звернулися з проханням до Майстра поетичного слова, члена Національної спілки письменників України Івана Низового зібрати все написане за десятки років про Сватове та сватівчан і видати книжку. Поет охоче погодився.
Незабаром побачила світ книга з хвилюючою душу кожного українця назвою "У Сватовім світає Україна", до якої увійшли твори, присвячені нашому чарівному куточку Слобожанщини, її прекрасним людям, зокрема, Миколі Назаровичу Щепенку, поету й культпрацівникові Миколі Уманцю, хліборобу Івану Дробицькому, вчителю й пісняру Сергію Зятєву, поету й композитору, педагогу вищої категорії Сватівської школи мистецтв імені В. Зінкевича Василю Леоненку, керівнику району, Господарю з великої літери Івану Забурдаєву, фермеру, бізнесмену і неперевершеному пасічнику, справжньому патріоту землі нижньодуванської Олександру Кошовому, поетесі Олені Балабі, лікарю й господарнику, філософу й поету Івану Русавському, мілуватському літератору Івану Павленку. Йдеться у збірнику й про історико-культурні та духовні зв'язки з білопільцями – земляками автора, які брали участь у Сватівськму фестивалі "Слобожанський Спас".
Володимир Просін,
голова Сватівського товариства
шанувальників української мови
"Джерело" імені М.Н. Щепенка
Відомий український поет Іван Низовий, з-під пера якого вийшло понад сто книжок, якого знають і люблять не тільки на Луганщині, а й у найвіддаленіших куточках України, був не лише справжнім і надійним товаришем кожного з фундаторів "Світанку", а й брав безпосередню активну участь у творчому житті сватівчан. Іван Данилович давно і щиро любить наше місто Сватове, наш рідний край слобожанський. І не згасає ця любов, можливо, тому, що Сватівщина нагадує поетові білопільське село Марківку на Сумщині, де він народився і виріс. Нагадує не лише мальовничими краєвидами, а й милою його серцю українською слобідською говіркою.
Прагнучи гідно відзначити ювілей літстудії "Світанок", Сватівське товариство шанувальників української мови "Джерело" імені Миколи Щепенка спільно з літературним товариством "Вибір" звернулися з проханням до Майстра поетичного слова, члена Національної спілки письменників України Івана Низового зібрати все написане за десятки років про Сватове та сватівчан і видати книжку. Поет охоче погодився.
Незабаром побачила світ книга з хвилюючою душу кожного українця назвою "У Сватовім світає Україна", до якої увійшли твори, присвячені нашому чарівному куточку Слобожанщини, її прекрасним людям, зокрема, Миколі Назаровичу Щепенку, поету й культпрацівникові Миколі Уманцю, хліборобу Івану Дробицькому, вчителю й пісняру Сергію Зятєву, поету й композитору, педагогу вищої категорії Сватівської школи мистецтв імені В. Зінкевича Василю Леоненку, керівнику району, Господарю з великої літери Івану Забурдаєву, фермеру, бізнесмену і неперевершеному пасічнику, справжньому патріоту землі нижньодуванської Олександру Кошовому, поетесі Олені Балабі, лікарю й господарнику, філософу й поету Івану Русавському, мілуватському літератору Івану Павленку. Йдеться у збірнику й про історико-культурні та духовні зв'язки з білопільцями – земляками автора, які брали участь у Сватівськму фестивалі "Слобожанський Спас".
Володимир Просін,
голова Сватівського товариства
шанувальників української мови
"Джерело" імені М.Н. Щепенка
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію