ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
2024.04.18
08:26
Циклопу треба жертва, voila,
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
і він знайшов її в центрі Европи,
нема потвори гірше москаля,
не люди, а трикляті азіопи.
У світі всі стурбовано мовчать.
Не можна, кажуть, монстра турбувати.
Коли вода затопить Арарат,
то хай потопить й полчища сохатих
2024.04.18
08:16
Не ласкає нас море життєве лазурними хвилями.
Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не втішають його буруни, у вітрах неприкаяні.
Ми - дві чайки утомлені, низько літаємо й квилимо.
І чи крила піднімуть у завтра, напевно не знаємо.
Ми з тобою - дві чайки. І берег в такій невідомості.
З-
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Книга про життя, як воно є
Хоч події у романі відбуваються переважно у чотирьох стінах київської квартири родини інтелігентних лікарів Вербицьких, авторка відкриває перед читачем цілу низку життєвих проблем та ситуацій, які постійно вимагають вибору, що в майбутньому визначає долю людини: Ліда відчуває обов’язок перед матір’ю та хворим братом Платоном, її материнське серце до краю сповнює туга за втраченим ненародженим дитям. Саме жертовна любов до матері стала сенсом життя Лідочки і нищівний авторитет матері, яка не визнавала жодних заперечень своїх дій та вчинків здійснив руйнівний влив на всіх членів її родини. Втечу Платона і його коханої дівчини Раї, яку спочатку всі вважали «бездушною лялькою для розваги сина» можна трактувати як бунт людини проти абсурдності сучасного світу. З приголомшуючою правдивістю Люко Дашвар змальовує страхітливі будні жителів занедбаного хутора, які безпробудно пиячать, не дбаючи про елементарні умови проживання своїх малолітніх дітей.
Ще однією темою, яка червоною ниткою проходить крізь сюжетну канву роману є занепад та знецінення моральних норм та принципів. Кожний персонаж ніби відчуває підсвідомий страх порушити та зруйнувати звичний повсякденний уклад життя.
«Родзинкою» роману «Мати все» є вміння авторки тримати інтригу до останнього рядка, кожний читач відкриватиме його для себе по новому від одного прочитання до іншого. Саме правдивість сюжету, надзвичайна реалістичність та простота його викладу забезпечили прихильність численних вдячних читачів по всій Україні та за її межами.
Читання книги буде приємним, легким та незабутнім. У Вас без сумніву виникне бажання відкривати для себе вражаючий світ романів Люко Дашвар знову і знову.
Довідка газети «Високий Замок»
Люко Дашвар (Ірина Чернова) народилася у 1954 р. у Херсоні. Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік) і Академія державного управління при президентові України (магістр державного управління). Перший роман «Село не люди» (2007 р.) здобув ІІ премію на «Коронації слова». Наступний твір «Молоко з кров’ю» (2008 р.) став переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі». А роман «Рай. Центр» (2009 р.) отримав диплом у номінації «Вибір видавців» «Коронації слова».
30.12.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Книга про життя, як воно є
Відгук на роман "Мати все" відомої сучасної письменниці Люко Дашвар
Прочитавши новий захоплюючий роман «Мати все» відомої сучасної письменниці Люко Дашвар, мимоволі ловлю себе на думці, що це книга про життя як воно є. Адже на сторінках цієї неперевершеної літературної новинки, яка побила, здається, всі можливі рекорди продажів і спричинила революцію на ринку українського книговидання, життя змальоване в усіх його проявах без жодних прикрас чи недомовок. Тут Ви зустрінете весь спектр людських відчуттів, переживань та справжніх емоцій, які переповнюватимуть вашу душу аж доки не перегорнете останню сторінку і, напевне, подумаєте: обов’язково варто взяти до рук ще одну книгу цієї талановитої авторки, бо вона, направду, того варта. За словами письменниці, вона, аж ніяк, не прагне вчити своїх читачів, вони самі повинні зробити висновки з прочитанного.
Хоч події у романі відбуваються переважно у чотирьох стінах київської квартири родини інтелігентних лікарів Вербицьких, авторка відкриває перед читачем цілу низку життєвих проблем та ситуацій, які постійно вимагають вибору, що в майбутньому визначає долю людини: Ліда відчуває обов’язок перед матір’ю та хворим братом Платоном, її материнське серце до краю сповнює туга за втраченим ненародженим дитям. Саме жертовна любов до матері стала сенсом життя Лідочки і нищівний авторитет матері, яка не визнавала жодних заперечень своїх дій та вчинків здійснив руйнівний влив на всіх членів її родини. Втечу Платона і його коханої дівчини Раї, яку спочатку всі вважали «бездушною лялькою для розваги сина» можна трактувати як бунт людини проти абсурдності сучасного світу. З приголомшуючою правдивістю Люко Дашвар змальовує страхітливі будні жителів занедбаного хутора, які безпробудно пиячать, не дбаючи про елементарні умови проживання своїх малолітніх дітей.
Ще однією темою, яка червоною ниткою проходить крізь сюжетну канву роману є занепад та знецінення моральних норм та принципів. Кожний персонаж ніби відчуває підсвідомий страх порушити та зруйнувати звичний повсякденний уклад життя.
«Родзинкою» роману «Мати все» є вміння авторки тримати інтригу до останнього рядка, кожний читач відкриватиме його для себе по новому від одного прочитання до іншого. Саме правдивість сюжету, надзвичайна реалістичність та простота його викладу забезпечили прихильність численних вдячних читачів по всій Україні та за її межами.
Читання книги буде приємним, легким та незабутнім. У Вас без сумніву виникне бажання відкривати для себе вражаючий світ романів Люко Дашвар знову і знову.
Довідка газети «Високий Замок»
Люко Дашвар (Ірина Чернова) народилася у 1954 р. у Херсоні. Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік) і Академія державного управління при президентові України (магістр державного управління). Перший роман «Село не люди» (2007 р.) здобув ІІ премію на «Коронації слова». Наступний твір «Молоко з кров’ю» (2008 р.) став переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі». А роман «Рай. Центр» (2009 р.) отримав диплом у номінації «Вибір видавців» «Коронації слова».
30.12.2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію