ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Проза
КОРОВА І СЕКС (майже непридумана історія)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОРОВА І СЕКС (майже непридумана історія)
Корова Мілка вже другий тиждень літиться. Не знаєте, що то таке? Кажуть в народі: хоче бика! Але вона вже немолода і телят наплодила з добрий десяток. Саме тепер у стайні підростає файна телиця, а їй, старій, пора на бойню, тому запліднювати її не збирались. Вона ніби відчуваючи це, літиться „по чорному“ : варто якісь корові з′явитися на горизонті, Мілка біжить до неї і скаче, наче бик. Буває що й на людину може заскочити. От недавно... добре, що я встиг крикнути : тікай, Іване! Була б заскочила і на сусіда. На той час вже всі довкола знали про сексуальну стурбованість нашої кормилиці і сторонились її, мов прокаженої.
Як в народі кажуть: любов то велика штука, і страждають з цієї причини не тільки корови. От і син того сусіда Івана ―Андрій зачарований Марійкою, дочкою Степана , ще одного сусіда ─ так і ввивається довкола неї.Якщо любовний шал Андрійка інколи доходив до рівня коров′ячого,то Марійчин був поки що, можна сказати, на нулю ─ обняти-притулитися, а далі, ну, ніяк ... Андрій─ вайлуватий, міцний, середнього зросту хлопець після армії, Марійка ― уже цілком сформоване дівчисько після школи: звабливі жіночі форми так і випирали звідусюди. Стосунків своїх молодята не приховували ─ все йшло до одного: всі уже сподівалися на весілля.
Ото паслась собі на лузі, перебуваючи в „любовній тривозі“, цілий день припнятою Мілка… А під вечір вирвала припона, та й полетіла кудись. Андрійко саме тоді мав здибанку в занедбаному колгоспному садку з Марійкою…Ох, вже цього разу вдастся... ─ крутилось в його голові. І дівчина була якоюсь смирнішою, як зазвичай. Обняв, притулився, зашепотів на вушко, мовляв, яка ж то вона красива і смілива ― нічого в світі не боїться. Марійка приглушено зреготнула, зрозумівши натяки кавалера, і дозволила себе поцілувати. Тоді Андрійко розійшовся „на повну катушку“: поліз рукою під спідницю ─ все начебто добре йде : от зараз … ─ кров бухнула йому в голову, і вінпритиснувдівчину, що є сили… Але чи то перестарався, чи Марійці ще „кров в голову не бухнула“, ─ нараз вона шаленно запручалась, а потім так штовхнула кавалера, що той аж відлетів на кілька кроків : що ти робиш, бицюро!?
Тим часом, поки Андрій приходив до тями і думав, як би знову підступитись до Марійки, промовляючи подумки: я вже буду, ну, такий ніжний, до них, як то кажуть „ на всіх парах“, наближалась „ стурбована“ Мілка… Але на корову розпалений хлопець не звертав ніякої уваги. Зробив крок до дівчини: Марійцю, я більше так не буду! ─ спробував знову обняти дівчину, але „любов закінчилася“─ знову відлетів на кілька кроків. Від збудження хлопець зовсім втратив голову: дурненька, то так буде файно! ─ спробував ще ― той же результат… Аж тут на нього наскочила шалена корова. Він ледве встиг налякано відступитись ─ корова за ним, він тікати, та ― навздогін… А сердита Марійка, поправляючи спідничку, ошелешено спостерігала за дійством. Здогадавшись, чого хоче корова Мілка... як зарегоче на весь голос: ага, бицюро! Так тобі і треба! Думав собі, що я дурненька теличка, ─ то маєш тепер цілу корову, ─ „то так файно буде“― чо тікаєш? ─ Ха! Ха! Ха!
Мілку цього разу мені не довелося шукати, її привела усміхнена Марійка. А поганяв сусідський Андрійко. Корова весь час на нього оглядалась, і він був якийсь наляканий. Марійка раз по раз шарпала корову за мотузок, загадково примовляючи: Ге! Ну, йди додому! Нащо він тобі здався, ─ і аж душилася зо сміху.
Любовні пригоди Марійки та Андрійка на цьому не закінчилися. Провівши дівчину до воріт її дому, вгамований хлопець у темноті знайшов руку коханої і нарешті тихо сказав теплі-щирі слова любові, а вона натомість сама , що є сили, притулиласядонього і припалавустами*. Він зрозумів: ось тепер...
* Обгрунтування подібних стиснень тексту див.Записки неграмотного (публіцистика).
2010
Як в народі кажуть: любов то велика штука, і страждають з цієї причини не тільки корови. От і син того сусіда Івана ―Андрій зачарований Марійкою, дочкою Степана , ще одного сусіда ─ так і ввивається довкола неї.Якщо любовний шал Андрійка інколи доходив до рівня коров′ячого,то Марійчин був поки що, можна сказати, на нулю ─ обняти-притулитися, а далі, ну, ніяк ... Андрій─ вайлуватий, міцний, середнього зросту хлопець після армії, Марійка ― уже цілком сформоване дівчисько після школи: звабливі жіночі форми так і випирали звідусюди. Стосунків своїх молодята не приховували ─ все йшло до одного: всі уже сподівалися на весілля.
Ото паслась собі на лузі, перебуваючи в „любовній тривозі“, цілий день припнятою Мілка… А під вечір вирвала припона, та й полетіла кудись. Андрійко саме тоді мав здибанку в занедбаному колгоспному садку з Марійкою…Ох, вже цього разу вдастся... ─ крутилось в його голові. І дівчина була якоюсь смирнішою, як зазвичай. Обняв, притулився, зашепотів на вушко, мовляв, яка ж то вона красива і смілива ― нічого в світі не боїться. Марійка приглушено зреготнула, зрозумівши натяки кавалера, і дозволила себе поцілувати. Тоді Андрійко розійшовся „на повну катушку“: поліз рукою під спідницю ─ все начебто добре йде : от зараз … ─ кров бухнула йому в голову, і вінпритиснувдівчину, що є сили… Але чи то перестарався, чи Марійці ще „кров в голову не бухнула“, ─ нараз вона шаленно запручалась, а потім так штовхнула кавалера, що той аж відлетів на кілька кроків : що ти робиш, бицюро!?
Тим часом, поки Андрій приходив до тями і думав, як би знову підступитись до Марійки, промовляючи подумки: я вже буду, ну, такий ніжний, до них, як то кажуть „ на всіх парах“, наближалась „ стурбована“ Мілка… Але на корову розпалений хлопець не звертав ніякої уваги. Зробив крок до дівчини: Марійцю, я більше так не буду! ─ спробував знову обняти дівчину, але „любов закінчилася“─ знову відлетів на кілька кроків. Від збудження хлопець зовсім втратив голову: дурненька, то так буде файно! ─ спробував ще ― той же результат… Аж тут на нього наскочила шалена корова. Він ледве встиг налякано відступитись ─ корова за ним, він тікати, та ― навздогін… А сердита Марійка, поправляючи спідничку, ошелешено спостерігала за дійством. Здогадавшись, чого хоче корова Мілка... як зарегоче на весь голос: ага, бицюро! Так тобі і треба! Думав собі, що я дурненька теличка, ─ то маєш тепер цілу корову, ─ „то так файно буде“― чо тікаєш? ─ Ха! Ха! Ха!
Мілку цього разу мені не довелося шукати, її привела усміхнена Марійка. А поганяв сусідський Андрійко. Корова весь час на нього оглядалась, і він був якийсь наляканий. Марійка раз по раз шарпала корову за мотузок, загадково примовляючи: Ге! Ну, йди додому! Нащо він тобі здався, ─ і аж душилася зо сміху.
Любовні пригоди Марійки та Андрійка на цьому не закінчилися. Провівши дівчину до воріт її дому, вгамований хлопець у темноті знайшов руку коханої і нарешті тихо сказав теплі-щирі слова любові, а вона натомість сама , що є сили, притулиласядонього і припалавустами*. Він зрозумів: ось тепер...
* Обгрунтування подібних стиснень тексту див.Записки неграмотного (публіцистика).
2010
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію