ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
КИРЬЯТ-МЕНАХЕМ БЕЗУТЕШНЫЙ
До сих пор он никак не может объяснить, почему кинулся бежать в противоположную, более дальнюю сторону. Ведь рядом была остановка.
Скорее всего по привычке. Увидел, как по Мексико спускается автобус, и побежал что есть силы. Ведь каждое утро выходил. Видимо, сработал также и фактор опоздания, когда уже логика бессильна перед желанием успеть любой ценой. Он было кинулся даже на красный свет, но кто-то из водителей засигналил так, что поневоле ноги сами остановились. Это, собственно, и спасло его.
Оглушительной силы взрыв он услышал у входа в садик, куда устремился, чтобы сократить путь к остановке. Еще не догадываясь, что произошло, побежал к выходу. И уже по дороге его оглушил рев амбулансов, душераздирающие крики, звавшие на помощь, тошнотворный запах горелого...
А потом, как в замедленной съемке, он увидел женщину с оторванной щекой... Полураздетую окровавленную девушку, которая прижимала руки к горлу, силясь что-то сказать... Мальчика с широко окрытыми глазищами на вырванной дверце автобуса... Ползущую по битому стеклу школьницу... А еще разорванные в клочья ранцы, рюкзаки и сумки... Тлеющие страницы. Яблоки... Мандаринки. Целлофановые кулечки с бутербродами...
– Чего глазеешь? – крикнули ему. – Помогай!
Он бросился переносить и укладывать раненых на носилки. Кому-то подставил плечо. Кого-то взял на руки. Действовал автоматически. А когда сказали, что его помощь уже не нужна, пошел почему-то не домой, что было делом нескольких минут, а к “Мифлецету“. Там только вспомнил, что опаздывает на службу. Как сел в автобус, как прибыл в часть – не помнит. А там психолог лишь увидел его изможденное, запыленное лицо, воспаленные слезящиеся глаза и ищущие что-то, черные от копоти руки, спросил:
– Ты что, оттуда? – и тут же с провожатым отправил домой.
До сих пор Кирьят-Менахем оставался одним из немногих районов Иерусалима, где за все время интифады не было даже попытки террористического акта. С балконов и крыш жители этой западной окраины видели трассирующий поток, летящий в сторону Гило. Им слышны были артиллерийские раскаты в Бейт-Лехеме. До них докатилась волна взрыва из супермаркета в соседнем Кирьят-Йовеле. А завывания амбулансов, торопящихся в больницу “Адаса Эйн-Керем “, стали уже будничными....
И никто из них, живущих в этом зеленом массиве, который с полным правом можно было бы назвать “Отрадный”, не мог даже подумать, что когда-нибудь ужас и смятение в одночасье сравняют их с жителями других районов.
Но вот на том самом месте, где еще так недавно, в Йом-Кипур, не заботясь о безопасности, на велосипедах и роликах детвора мчалась во всю прыть с крутой улицы Мексико вниз, притормаживая перед поворотом на шоссе, в четверг, 21 ноября, в 7.15, террорист, оглядев битком набитый автобус и решив, что пора, нажал на взрывное устройство...
11 убитых...Десятки раненых... Стенания и слезы, слезы, слезы...
И только теперь начинаешь вникать в подтекст названия – Кирьят-Менахем. Кто он, тот человек, который утешал соплеменников в их безутешном горе? Было ли это имя собственное или же просто награда за участие в чужой беде? И найдется ли сейчас кто-то, чтобы так же, как когда-то Менахем, утешить сирот, вдов, матерей?..
Нынешние претенденты в Утешители заняты предвыборной возней. Сколачивают блоки, ищут компромат на соперников, подыскивают мастеров хлестких лозунгов...
А в Кирьят-Менахеме на автобусной остановке горят свечи, увядают и распускаются цветы. На столике – Теилим. Молча приходят сюда. Каждый молится о своем и по-своему. Но кажется, что в самом воздухе звучит одно и то же: “До каких пор будут злодеи – о, Господь! – до каких пор будут злодеи торжествовать?”
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КИРЬЯТ-МЕНАХЕМ БЕЗУТЕШНЫЙ
До сих пор он никак не может объяснить, почему кинулся бежать в противоположную, более дальнюю сторону. Ведь рядом была остановка.
Скорее всего по привычке. Увидел, как по Мексико спускается автобус, и побежал что есть силы. Ведь каждое утро выходил. Видимо, сработал также и фактор опоздания, когда уже логика бессильна перед желанием успеть любой ценой. Он было кинулся даже на красный свет, но кто-то из водителей засигналил так, что поневоле ноги сами остановились. Это, собственно, и спасло его.
Оглушительной силы взрыв он услышал у входа в садик, куда устремился, чтобы сократить путь к остановке. Еще не догадываясь, что произошло, побежал к выходу. И уже по дороге его оглушил рев амбулансов, душераздирающие крики, звавшие на помощь, тошнотворный запах горелого...
А потом, как в замедленной съемке, он увидел женщину с оторванной щекой... Полураздетую окровавленную девушку, которая прижимала руки к горлу, силясь что-то сказать... Мальчика с широко окрытыми глазищами на вырванной дверце автобуса... Ползущую по битому стеклу школьницу... А еще разорванные в клочья ранцы, рюкзаки и сумки... Тлеющие страницы. Яблоки... Мандаринки. Целлофановые кулечки с бутербродами...
– Чего глазеешь? – крикнули ему. – Помогай!
Он бросился переносить и укладывать раненых на носилки. Кому-то подставил плечо. Кого-то взял на руки. Действовал автоматически. А когда сказали, что его помощь уже не нужна, пошел почему-то не домой, что было делом нескольких минут, а к “Мифлецету“. Там только вспомнил, что опаздывает на службу. Как сел в автобус, как прибыл в часть – не помнит. А там психолог лишь увидел его изможденное, запыленное лицо, воспаленные слезящиеся глаза и ищущие что-то, черные от копоти руки, спросил:
– Ты что, оттуда? – и тут же с провожатым отправил домой.
До сих пор Кирьят-Менахем оставался одним из немногих районов Иерусалима, где за все время интифады не было даже попытки террористического акта. С балконов и крыш жители этой западной окраины видели трассирующий поток, летящий в сторону Гило. Им слышны были артиллерийские раскаты в Бейт-Лехеме. До них докатилась волна взрыва из супермаркета в соседнем Кирьят-Йовеле. А завывания амбулансов, торопящихся в больницу “Адаса Эйн-Керем “, стали уже будничными....
И никто из них, живущих в этом зеленом массиве, который с полным правом можно было бы назвать “Отрадный”, не мог даже подумать, что когда-нибудь ужас и смятение в одночасье сравняют их с жителями других районов.
Но вот на том самом месте, где еще так недавно, в Йом-Кипур, не заботясь о безопасности, на велосипедах и роликах детвора мчалась во всю прыть с крутой улицы Мексико вниз, притормаживая перед поворотом на шоссе, в четверг, 21 ноября, в 7.15, террорист, оглядев битком набитый автобус и решив, что пора, нажал на взрывное устройство...
11 убитых...Десятки раненых... Стенания и слезы, слезы, слезы...
И только теперь начинаешь вникать в подтекст названия – Кирьят-Менахем. Кто он, тот человек, который утешал соплеменников в их безутешном горе? Было ли это имя собственное или же просто награда за участие в чужой беде? И найдется ли сейчас кто-то, чтобы так же, как когда-то Менахем, утешить сирот, вдов, матерей?..
Нынешние претенденты в Утешители заняты предвыборной возней. Сколачивают блоки, ищут компромат на соперников, подыскивают мастеров хлестких лозунгов...
А в Кирьят-Менахеме на автобусной остановке горят свечи, увядают и распускаются цветы. На столике – Теилим. Молча приходят сюда. Каждый молится о своем и по-своему. Но кажется, что в самом воздухе звучит одно и то же: “До каких пор будут злодеи – о, Господь! – до каких пор будут злодеи торжествовать?”
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію