ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.04.28 08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:

Ілахім Поет
2024.04.28 08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.

Леся Горова
2024.04.28 07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.

Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн

Віктор Кучерук
2024.04.28 05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.

Володимир Каразуб
2024.04.27 10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг

Микола Соболь
2024.04.27 09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.

Ілахім Поет
2024.04.27 08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.

Леся Горова
2024.04.27 08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.

Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,

Віктор Кучерук
2024.04.27 05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.

Микола Соболь
2024.04.27 05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут

Іван Потьомкін
2024.04.26 23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / СвітЛана Нестерівська (1984) / Проза

 Eine Geschichte über die Krankheit, die ihm sehr passt(zufällige Notizen - Wortenzüge

Was ist eigentlich unsere Ewigkeit, von der wir uns so gerne und sooft träumen lassen. Das bedeutet nicht , dass du nicht verstehen kannst, dass deine Problemen nicht wichtiger als die von allen anderen sind. Du bist eine Welt! Oder so: DU BIST DIE BESTIMMTE WELT, wo ich mich einmal verloren habe und bis jetzt nicht wiederfinden kann. Du hast mich nicht gekauft, nur zerbrochen, verteilt und weggeschmissen … ich dich selbst. Danach hast du mich geistlich zerkleinert. Ich denke, dass du nicht gewusst hast, wie weitergross mein Geist ist. Und das war dein erster Fehler.

„Ти можеш зі мною не спілкуватися, не відповідати на мої повідомлення, можеш, навпаки, відповідати- мені байдуже, бо ти одкаво допомагатимеш мені у моєму дослідженні. Довгому та складному, яке допоможе усім зрозуміти, як людина може бути щасливою у ситуації, коли вона могла б бути лише нещасною.
Ти приходив цієї ночі до мене у сні. Вперше за десятки останніх місяців. Це теж вихід на контакт. Ти прислав мені фото своєї сестри(яка після народження дитини розповніла і постаріла), своєї простої та незграбної дружини, яка, як виявилось в ході сну, померла, залишивши тобі малого. Ми блукали сірими, цементностінними вулицями якогось міста, бо ти захотів мені показати розказане наяву. Мені стало шкода тебе, твоєї дружини, дитини. Але залишатись у цьому вимірі, щоб з тобою грати далі роль жертви, я не хотіла. Прикро було знати, що зі мною у тебе було б все по-іншому, зі мною ти б був щасливим, бо я кохала!Чому люди відкидають тих, хто їх любить, і є з тими, хто ними керує, хто їх використовує? Подумай.»
Niemand ist so wichtig fur mich, wie ich selbst, weil ich immer alleine bin. Ich wollte tippen „…fast immer“, aber es wuerde wirklich eine tolle Lüge, wie ich weiß-
Du kennst mich nicht. Du kannst mich auch nicht so gut kennen wie ich möchte. Und trotzdem du wie niemand darfst es. Weil ich es will- genau so stark wie dich.
Also, ich habe es gesagt. Es ist nicht leichter und einfacher geworden, weil es sowieso einfach und leicht ist.
Не пам’ятаю, коли мені перехотілося помилятися і чому я це роблю, але є те, що є. і мені не хочеться мінятися, виходити з духовного ідеалу, щоб стати такою як інші. Не можна прагнути на дно! Навіть якщо на вершині тобі нудно та самотньо.
До того ж, твоя вершина може бути для когось іншого дном! Ось так. Моя філософія.
А потым був перший день, коли Хтось почав писати віршіІ, щоби висловити свої почуття, бо по-іншому жити було неможливо і бачити щось чи когось нереально. А ти кохав! Чи змушений був кохати, наділяючи ворогів своїми помилками чи незрозумілостями.
Кохати було легко, ніби уперше.і пишучи під диктовку своєї свідомості, закриваєш у клітці тигра буденності, який намагається тебе зїсти.
Leiser – biettet er, weil nicht kennt und nicht könnt etwas zu unternehmen. Und du schweigst-
Niemand ist wichtiger als du, weil du die wichtigste bist, weil du alles kennst,was du willst, und alles hast,was du möchtest. Und er weisst das.
Warum nicht?weil er dich nicht mehr liebt?Er liebt doch niemande-du weisst das.
Und du? Du liebst doch auch keinen. Keinen? Ach ja, du meinst ja diesen Jungen aus IFS?Er hat dich auch lieb, aber kann dich nicht wiederfinden…
Ich bin immer dabei, sogar wenn du daran nicht glaubst, wenn du nicht willst, dass ich käme, ich komme. Weil du mich brauchst, weil di ein Teil von mir bist, weil ich dich so gerne habe!
Es klingelt. Dieser Gerausch hat mich erschreckt, weil ich nicht gewusst habe, wer du bist, wenn du mich so gerne sehen willst…
Die Zeit war wunderschoen. Ich habe dich getroffen. Auf dem Ufer, w ich dich schon einmal verloren habe. Du warst ja nicht allein. Du warst mit deiner Ex-Freundin. Ihr habt über mich geredet. Du hast gesagt, dass dumich, wie immer , liebst, und dass du mich, wie Luft, wie kaltes friesches Luft, brauchst…
Sie hat nicht geweint. Sie hat nur gesagt, dass du ein grosses Arschloch bist, dass sie sehr viel Zeit mit dir verloren hat, dass sie dich hasst!
Du konntest kaum diese Worte-Fragen beantworten, weil du mich gesehen hast. Ein schönes Lächeln hat deine Lippen mit dem Sonnenuntergang bemalt – das war unseres ersten Treffen nach vier Jahren! Wir waren anders: aber noch schöner, noch kluger, als damals. Du warst so stark und mutig – ein echter Mann, den ich immer gewollt habe. Ich war so jung und schön wie vor vier Jahren, aber auch anders, ruhiger, lebendiger.
In rasender Geschwindigkeit sind vier toten Jahren weggelaufen , um uns zu sagen, dass wir die Zeit gesiegt haben! Wir haben das getan!
„Wir haben das getan!“-habe ich gedacht.
-Wir haben das getan! - hast du gesagt. Und sie hat verschwunden, wie eine geistliche Form aus Träumen von unseren Gegnern, die uns trennen wollten,die das fast getan hatten.
Я відчуваю, що, щоб життя не було таким нецікавим, потрібно змінитися самій. А то все настільки набридло в останні роки, що не хочеться ні жити , ні вмерти. Дуже дивне відчуття , яке не потребує ні коректування, ні виправлень, ні цензури.
Скоро щось зміниться. Я знаю про це точно, настільки точно, як і те, що завтра я прокинусь. ( Правда, може статися, що я не прокинусь –(хотілось написати «… нарешті може статися», та я втрималась),- та це вже зовсім інша історія, яку писатиму не я.
Отож, життя цікаве. Воно нарешті розкриє для мене свої обійми, вкине мене у своє дике коло для незабутнього танцю: запоетить, закохає, заодружить, занародить-дітей… і я все це прийму з радісними обіймами, бо воно мене ой як треба.
- Was schreibst du? – hat er gefragt.
- … - keine Antwort. Sie sass, wie immer in den letzten Monaten, an ihrem beliebtem Tisch, trank ihr Tee und tippte etwas.
Er wusste nicht, ob sie, wie damals, in der Kindheit, ihre Gedichte schreibt, oder wissenschaftliche Arbeit aus Linguistik, oder mailt mit den Freundinnen, die sie noch nicht verpassthat, oder einfach chattet mit jemandem Unbekanntem. Sie wohnte in der Welt, wohin er kein Zugang hatte, weil … er sie liebt, weil wegen ihm sie so viel in dieser welt verpasst hat.
Seitdem er in seinem Rollstuhl sitzt, war sie ständig bei ihm, jeden Tag, jede Minute, fast fünf Jahren, die sie zusammengelebt haben. Am Anfang wollte er natührlich nicht, dass sie , wie Krankenschwester, bei ihm bleibt: das war nur sein Schuld und nur er war dafür verantwortlich. Aber nein. Vielleicht, sie liebt ihn noch stärker, als alle denken. Oder .. ist noch ein Grund dafür?
Вона була емпатом.
Прочитали про це?
Дивне відчуття якоїсь втоми вивітрювалося, коли відчувала те, що відчувають інші. Періоди адаптації пройшли болісно і , довго триваючи, завершилися залежністю від чужих емоцій.
Заздрість, невпевненість, зло проходили теплими нагадуваннями, що хтось, якщо не вона, ще живе на цьому світі, емоціонує, а, отже, є сенс для існування маленької забрудненої планети – існування до останньої емоції.
Sie hat deine Bilder jemandem gezeigt. Sie wollte genau wissen: liebt sie noch oder schon lange nicht-etwas in ihrem Herz hat sie schon bestimmt verpasst: du bist weggeflogen! Hurra!!! Auf sie wartet eine neute unvergessliche Liebe in millionen Kilomether von Hier und Da! Sie hat diese Liebe bestimmt verdient. Du kennst das ja!
Auf Wiederhören!
Oder anders: Vergiss sie! Dich gibt nicht in ihrer Welt!

Цей день був з тих, яким і не варто було приходити, не потрібно було починатися, не можна було зароджуватись, бо приніс біль, приніс утрату і купу непотрібних жалінь, бо забрав Душу, яка хотіла жити, а міліарди непотрібних залишив.
Я любила Її, так любила, як не розуміла досі, що можу любити, от-тільки б була завжди поруч, сміялася, здригаючись усією маленькою фігуркою, реагувала на мої тупі жарти, вимовляла своє тепле та ніжне «Сяню…». Просто була б! Інколи, як спогад з минулого життя, дулася на мою неввічливість, але тут же забувала, бо я завжди повторювала, що гніватись не можна,бо я можу й не дожити до завтра, а Вона винитиме себе, що не розмовляла зі мною.
Бабуню, люба моя Бабуню, як я скучила за Вами, а я ж не бачила Вас тільки декілька тижнів. І вже не побачу ніколи. Ніколи! Не поцілую Ваших зболених артритом рук. Бабцю моя люба, ми ж домовлялися, що Ви розповісте мені(або я – Вам, якщо швидше помру), що Там відбувається…
Я так скучила за Вами, так скучила!!!
Das alles, was ich kenne, ist eigentlich nicht so wir von unserer Ewiegkeit.Und eigentlich von dir.






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-12-31 03:20:16
Переглядів сторінки твору 1024
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.649 / 5.27)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.481 / 5.17)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.696
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2014.03.04 10:47
Автор у цю хвилину відсутній