ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.19
09:09
Кажеш з Чорноволом за столом
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили у тарілці супу?!
19.05.24р.
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили у тарілці супу?!
19.05.24р.
2024.05.19
06:04
Зігріває сонечко повіки
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…
2024.05.19
04:20
Открытое письмо Артуру Курдиновскому
Артур Дмитриевич,
меня смутили и даже весьма огорчили Ваши последние по времени публикации.
Несколько цитат.
О русском языке - «свинособача мова» («Народу, отрезающему головы»).
Однако в миру, как говорится, Вы об
2024.05.19
02:31
У колгоспі "Червоне дишло"
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
2024.05.18
20:22
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
2024.05.18
18:30
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
2024.05.18
11:26
Шановна редакція майстерень!
Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт
2024.05.18
06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
2024.05.18
05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
2024.05.18
01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
2024.05.18
00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
2024.05.17
20:47
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
2024.05.17
19:20
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
2024.05.17
15:23
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
2024.05.17
09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
2024.05.17
09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Місс Абсурд (1994) /
Проза
Таємниця історії почуттів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Таємниця історії почуттів
Ось так просто вона жила. Просто просиналась, просто вчилась, просто дружила, просто сміялась, просто плакала, просто читала, просто лягала спати і кожного ранку все просто повторювалося знову. Серце її жадало любові, але, незважаючи на це, нічим не переймалося і просто перекачувало кров, билося рівномірно, спокійно…
Життя текло спокійно, як річка посеред широкого зеленого лугу, і ніщо не віщувало тривоги. Але одного разу вона познайомилася з тим, хто і є винуватцем написання цієї історії (ну, назвемо його Андрієм).
Спершу все було досить гарно: він смикався за кіски, а вона билася книжкою по голові. Проте, раптом настав переломний момент, коли визріло рішення стати трішки дорослішою. Стосунки з зовнішнім світом поступово налагоджувалися і все, здавалося, по трішки ставало на свої місця.
Згодом вони стали найкращими друзями, разом поверталися зі школи і ходили гуляти. Він проводив її до дому і по дорозі вони завжди знаходили, про що поговорити.
Аж раптом, як грім серед ясного неба, з’явився інший (нехай він буде Сашком). Цілий рік вона не звертала на нього особливої уваги. Звичайно, він – досить цікавий, розумний, дотепний хлопець, виділяється з сірої маси, але, в принципі, особливо великого інтересу в неї він не викликав.
Коли їй довелося надовго розлучитися з Андрієм, вони часто зідзвонювалися, говорили про все і ні про що. Часто сиділи «на лінії» до ночі, або й до півночі. І їй чомусь здалося, що вона закохалася. Серце тьохнуло, забилося частіше, сади зацвіли, пташки заспівали, сонце засвітило яскравіше… Впродовж розлуки вона була переконана, що кохає, і навіть почала будувати плани на майбутнє…
Але не було б цієї історії, якби все було так просто.
Одного разу її подруга закохалася в Сашка. Як чуйна людина, наша героїня щиро переймалася щастям близької людини. Але, поки піклувалася про подругу, навіть не помітила як сама ним зацікавилася. От просто не помітила, і все. А серце добре запам’ятало Сашка (принаймні зі слів подруги) і причаїлося, тихо перекачуючи кров…
Прийшов день зустрічі з Андрієм. Все було чудово. Вони сумували один за одним і були дуже раді зустрічі. Вона, переконана що закохана, була щасливою і вірила у взаємність почуттів. Андрій же не дуже поспішав виявляти почуття, які вирували в ньому. він просто не міг цього зробити. Чи то йому було страшно почути відмову, чи він не був впевнений в своїх почуттях, але вона не чула і не знала про його любов. Та й, більше того, вона мала причини для ревнощів і невпевненості у взаємності своїх почуттів. Це її просто дратувало.
Аж тут навчання знову звело її з Сашком. Серце тьохнуло вдруге, та вже сильніше і ще перед тим, як вона вирішила, що це любов. Згадавши всі хороші слова і переваги Сашка (до яких належала і чарівна посмішка), серце почало подавати знаки, починаючи частіше битися при зустрічі і тріпотіти при погляді в очі хлопця. Вона зрозуміла, що це щось сильне, непереборне і дуже приємне. Ось це напевно і є любов…
Але як же Андрій? Що скаже подруга? І як відноситься до неї Сашко?
Після важких роздумів і суперечок із серцем, вона зрозуміла, що Андрій – це найкращий друг, який часто їй допомагає і розділяє з нею багато секунд свого життя, але він ніколи не стане її коханням. Не затремтить її серце від щастя, після його слів «я тебе люблю»,не зможе воно віддатись йому навіки і повністю. Адже другові можна довірити зберігання своїх таємниць, думок, почуттів і частинки, лише частинки серця, але любов, душу і серце цілком, повністю ми можемо віддати назавжди лише справжньому коханню.
Вона тепер точно знає, що хоче сказати їй Андрій. І саме цього вона боїться. Їй соромно і боляче, тому що вона не зможе відповісти йому взаємністю…
Що ж вона наробила!!!
Вона поспішила зробити висновки і розіб’є серце Андрієві. Їй буде ще більше сумно і боляче, ніж йому, адже від самої думки про це її серце ніби обливається кров’ю, зжимається від болю і перестає перекачувати кров.
Подруга, хоча й переконує її, що розлюбила Сашка, все ж обманює, її видають очі… І вона любить Сашка! Він же навіть інколи звертає на неї увагу, виділяє її з натовпу, але…
Вона заплуталась в своєму житті, в своїх почуттях, відчуттях, і весь світ навколо ніби поглинув її цілком. І тут, у череві, так темно, лячно і незрозуміло де вхід, де вихід і де хто…
Чому ж життя таке складне?????????
2010
Життя текло спокійно, як річка посеред широкого зеленого лугу, і ніщо не віщувало тривоги. Але одного разу вона познайомилася з тим, хто і є винуватцем написання цієї історії (ну, назвемо його Андрієм).
Спершу все було досить гарно: він смикався за кіски, а вона билася книжкою по голові. Проте, раптом настав переломний момент, коли визріло рішення стати трішки дорослішою. Стосунки з зовнішнім світом поступово налагоджувалися і все, здавалося, по трішки ставало на свої місця.
Згодом вони стали найкращими друзями, разом поверталися зі школи і ходили гуляти. Він проводив її до дому і по дорозі вони завжди знаходили, про що поговорити.
Аж раптом, як грім серед ясного неба, з’явився інший (нехай він буде Сашком). Цілий рік вона не звертала на нього особливої уваги. Звичайно, він – досить цікавий, розумний, дотепний хлопець, виділяється з сірої маси, але, в принципі, особливо великого інтересу в неї він не викликав.
Коли їй довелося надовго розлучитися з Андрієм, вони часто зідзвонювалися, говорили про все і ні про що. Часто сиділи «на лінії» до ночі, або й до півночі. І їй чомусь здалося, що вона закохалася. Серце тьохнуло, забилося частіше, сади зацвіли, пташки заспівали, сонце засвітило яскравіше… Впродовж розлуки вона була переконана, що кохає, і навіть почала будувати плани на майбутнє…
Але не було б цієї історії, якби все було так просто.
Одного разу її подруга закохалася в Сашка. Як чуйна людина, наша героїня щиро переймалася щастям близької людини. Але, поки піклувалася про подругу, навіть не помітила як сама ним зацікавилася. От просто не помітила, і все. А серце добре запам’ятало Сашка (принаймні зі слів подруги) і причаїлося, тихо перекачуючи кров…
Прийшов день зустрічі з Андрієм. Все було чудово. Вони сумували один за одним і були дуже раді зустрічі. Вона, переконана що закохана, була щасливою і вірила у взаємність почуттів. Андрій же не дуже поспішав виявляти почуття, які вирували в ньому. він просто не міг цього зробити. Чи то йому було страшно почути відмову, чи він не був впевнений в своїх почуттях, але вона не чула і не знала про його любов. Та й, більше того, вона мала причини для ревнощів і невпевненості у взаємності своїх почуттів. Це її просто дратувало.
Аж тут навчання знову звело її з Сашком. Серце тьохнуло вдруге, та вже сильніше і ще перед тим, як вона вирішила, що це любов. Згадавши всі хороші слова і переваги Сашка (до яких належала і чарівна посмішка), серце почало подавати знаки, починаючи частіше битися при зустрічі і тріпотіти при погляді в очі хлопця. Вона зрозуміла, що це щось сильне, непереборне і дуже приємне. Ось це напевно і є любов…
Але як же Андрій? Що скаже подруга? І як відноситься до неї Сашко?
Після важких роздумів і суперечок із серцем, вона зрозуміла, що Андрій – це найкращий друг, який часто їй допомагає і розділяє з нею багато секунд свого життя, але він ніколи не стане її коханням. Не затремтить її серце від щастя, після його слів «я тебе люблю»,не зможе воно віддатись йому навіки і повністю. Адже другові можна довірити зберігання своїх таємниць, думок, почуттів і частинки, лише частинки серця, але любов, душу і серце цілком, повністю ми можемо віддати назавжди лише справжньому коханню.
Вона тепер точно знає, що хоче сказати їй Андрій. І саме цього вона боїться. Їй соромно і боляче, тому що вона не зможе відповісти йому взаємністю…
Що ж вона наробила!!!
Вона поспішила зробити висновки і розіб’є серце Андрієві. Їй буде ще більше сумно і боляче, ніж йому, адже від самої думки про це її серце ніби обливається кров’ю, зжимається від болю і перестає перекачувати кров.
Подруга, хоча й переконує її, що розлюбила Сашка, все ж обманює, її видають очі… І вона любить Сашка! Він же навіть інколи звертає на неї увагу, виділяє її з натовпу, але…
Вона заплуталась в своєму житті, в своїх почуттях, відчуттях, і весь світ навколо ніби поглинув її цілком. І тут, у череві, так темно, лячно і незрозуміло де вхід, де вихід і де хто…
Чому ж життя таке складне?????????
2010
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію