ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
2024.05.20
05:12
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
2024.05.20
01:53
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
2024.05.20
00:49
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
2024.05.20
00:04
биті жаки й калачики терті
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Ом (1987) /
Публіцистика
ЖИТИ, ЩОБ ЛЮБИТИ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЖИТИ, ЩОБ ЛЮБИТИ
Розмова з греко-католицьким владикою про сучасні релігійні та суспільні проблеми.
Часто, життя людини схоже на невідомий нікому простір. Здійснюючи певні дії, особа рідко замислюється над їхніми наслідками. Суспільний хаос, безупинні політичні та релігійні конфлікти знищують богоподібне в людині. Єдине, що залишається в таких непростих обставинах - навчитись жити так, щоб не знищити у серці любов. Цією вічною та актуальною проблемою займається усе своє життя владика Гліб Лончина. Будучи Прокуратором Верховного Архієпископа в Римі та Візитатором для українців греко-католиків Італії та Ірландії, єпископ пропагує "місію добра". Проповідує не лише на теренах України, а в багатьох країнах Європи, США, Азії....
-Отче, Ви народилися у м.Стюбенвілл, Огайо, США, в українській родині. Ваші батьки були емігрантами?
Батьки виїхали зі Львова 1944 року у період фронтових наступів, у період, коли емігрувало багато українців через важкі матеріальні умови. Саме тому батьки емігрували в Америку. Згодом переїхали у Краків, а ще пізніше - до Мюнхена. Батько працював в місцевому коледжі, викладав романські мови. Моєю першою батьківщиною стала Америка.
-Коли вперше відвідали Україну?
Перші візити на україну відбулись у 80-ті роки. Приїхав, як турист. Хотілося побачити землю своїх батьків, відвідати родину, що залишилася у Львові. Проте не вірив, що щиро полюблю цю країну, буду тут проповідувати і працювати.
-Відомо що священиче рукопокладання отримали від Йосипа Сліпого...
Так. Для мене це була велика подія. Ще з дитинства мріяв з ним зустрітись. Пам"ятаю, як 1963 року Він приїхав несподівано у Рим, а 74-го і я туди прибув, студіюючи філософію. Йосип Сліпий милостиво прийняв мене до колегії. Тоді ж з благословення отримав і Його посвячення.
-Відвідавши Україну до незалежності і після, що здивувало найбільше?
По-перше - це відсутність усміхнених облич. Суспільство було пригноблене, що й справляло сумне враження. Вже з 90-х років почала розвиватись церква. Люди відчули себе вільними, а найголовніше, що кожен міг спокійно сповідувати власну віру.
-На Вашу думку, ми незалежні сьогодні?
Слово незалежність є зовсім новим для нашого народу. Люди лише вчаться бути незалежними і відчувати себе господарями власної землі. Проте не зникають ні зовнішні, ні внутрішні труднощі, зокрема на церковному рівні. Коли церква знаходилась в підпіллі, то серед духовенства відчувався дух єдності, а коли вийшла, то спільне життя, на жаль, стає лише необхідністю.
-Звучить як послання до православ"я...
Так, бо розподіл церкви - дуже сумне явище. В християнстві не існує поняття "ворожнечі". Це - релігія любові. Ми часто говоримо, що Бог - це любов, але чомусь між людьми вона відсутня. Хіба це не парадокс? Такі обставини можна перемогти лише єдністю...
-Чи правильним, на Вашу думку, є втручання церкви в політику?
Ні, через таке "втручання" церковні проблеми не вирішуються. Якщо духовенство стає політичним співучасником, то автоматично втрачає внутрішню церковну концепцію Бога, що найголовніше для мудрого благочестивого життя.
-Що насправді потрібно українцям і людству, щоб відчути себе щасливими?
У кожного своє щастя. Але потрібно пам"ятати, що без Бога не існувало б людини, без людини не існувало б світу, а справжнє щастя перестало б існувати без любові....
Часто, життя людини схоже на невідомий нікому простір. Здійснюючи певні дії, особа рідко замислюється над їхніми наслідками. Суспільний хаос, безупинні політичні та релігійні конфлікти знищують богоподібне в людині. Єдине, що залишається в таких непростих обставинах - навчитись жити так, щоб не знищити у серці любов. Цією вічною та актуальною проблемою займається усе своє життя владика Гліб Лончина. Будучи Прокуратором Верховного Архієпископа в Римі та Візитатором для українців греко-католиків Італії та Ірландії, єпископ пропагує "місію добра". Проповідує не лише на теренах України, а в багатьох країнах Європи, США, Азії....
-Отче, Ви народилися у м.Стюбенвілл, Огайо, США, в українській родині. Ваші батьки були емігрантами?
Батьки виїхали зі Львова 1944 року у період фронтових наступів, у період, коли емігрувало багато українців через важкі матеріальні умови. Саме тому батьки емігрували в Америку. Згодом переїхали у Краків, а ще пізніше - до Мюнхена. Батько працював в місцевому коледжі, викладав романські мови. Моєю першою батьківщиною стала Америка.
-Коли вперше відвідали Україну?
Перші візити на україну відбулись у 80-ті роки. Приїхав, як турист. Хотілося побачити землю своїх батьків, відвідати родину, що залишилася у Львові. Проте не вірив, що щиро полюблю цю країну, буду тут проповідувати і працювати.
-Відомо що священиче рукопокладання отримали від Йосипа Сліпого...
Так. Для мене це була велика подія. Ще з дитинства мріяв з ним зустрітись. Пам"ятаю, як 1963 року Він приїхав несподівано у Рим, а 74-го і я туди прибув, студіюючи філософію. Йосип Сліпий милостиво прийняв мене до колегії. Тоді ж з благословення отримав і Його посвячення.
-Відвідавши Україну до незалежності і після, що здивувало найбільше?
По-перше - це відсутність усміхнених облич. Суспільство було пригноблене, що й справляло сумне враження. Вже з 90-х років почала розвиватись церква. Люди відчули себе вільними, а найголовніше, що кожен міг спокійно сповідувати власну віру.
-На Вашу думку, ми незалежні сьогодні?
Слово незалежність є зовсім новим для нашого народу. Люди лише вчаться бути незалежними і відчувати себе господарями власної землі. Проте не зникають ні зовнішні, ні внутрішні труднощі, зокрема на церковному рівні. Коли церква знаходилась в підпіллі, то серед духовенства відчувався дух єдності, а коли вийшла, то спільне життя, на жаль, стає лише необхідністю.
-Звучить як послання до православ"я...
Так, бо розподіл церкви - дуже сумне явище. В християнстві не існує поняття "ворожнечі". Це - релігія любові. Ми часто говоримо, що Бог - це любов, але чомусь між людьми вона відсутня. Хіба це не парадокс? Такі обставини можна перемогти лише єдністю...
-Чи правильним, на Вашу думку, є втручання церкви в політику?
Ні, через таке "втручання" церковні проблеми не вирішуються. Якщо духовенство стає політичним співучасником, то автоматично втрачає внутрішню церковну концепцію Бога, що найголовніше для мудрого благочестивого життя.
-Що насправді потрібно українцям і людству, щоб відчути себе щасливими?
У кожного своє щастя. Але потрібно пам"ятати, що без Бога не існувало б людини, без людини не існувало б світу, а справжнє щастя перестало б існувати без любові....
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію