ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
20:32
А тепер забери у мови усю її кров,
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося біллю старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острову.
До острову, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося біллю старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острову.
До острову, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Народна Творчість /
Публіцистика
Структура давньої весільної обрядовості
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Структура давньої весільної обрядовості
У народі створенню сім’ї завжди надавали надзвичайно великого значення. Створення сім’ї – це продовження роду людського. Відповідно до цього формувалась і весільна обрядовість – урочиста драма, яка супроводжувалась іграми, співами, музикою, танцями, набуваючи характеру народного свята.
Українська весільна обрядовість поділялась на три цикли: передвесільний, весілля, післявесільний. Кожен цикл складається з окремих обрядів.
Першим обрядом у передвесільному циклі було сватання. Посли від молодого йшли до батьків молодої укладати попередню угоду про шлюб. Сватання проводили на М’ясницькі свята та від Паски до Трійці. На Гуцульщині перед сватанням ходили на «обзорини» – огляд господарства молодих. Сватати (старостати) обирали дотепних, поважних мужчин, зазвичай, з числа родичів. З ними йшов парубок, батьки парубка (на Поділлі), брат або сестра (на Закарпатті).
Після успішного сватання через певний час відбувалися оглядини (умовини, домовини). Це було знайомство з господарством молодого.
За два тижні до весілля влаштовували заручини (на Волині їх називали запоїнами) – своєрідне скріплення договору про шлюб. На заручини до оселі молодої приходили батьки й родичі молодого, сідали до столу, а дівчину й хлопця виводили на посад. Після певного ряду церемоній дівчина і хлопець вважалися заручиними і вже не мали права відмовлятися від шлюбу.
Важливим обрядом передвесільного циклу вважалось випікання короваю (випікання долі). Коровай випікали заміжні жінки з хорошою «супружою» долею – коровайниці. Коровай печеться один раз в житті молодих.
Перед обрядом весілля влаштовували прощання нареченого та нареченої з парубочою та дівочою свободою. Цей обряд мав назву дівич-вечора (вечорини, підвесілок, дружбин, вінкоплетени).Такі вечори влаштовувалися окремо в оселях молодого і молодої. Це був обрядовий акт відокремлення наречених від несімейної групи молоді. Головними елементами дівич-вечора були: вбирання весільного деревця, розплетеня коси, одягання вінка, обмін подарунками та посад молодих, після якого молоді називалися «князем» і «княгинею». Вони збирали весільний поїзд та йшли просити рідню та сусідів на весілля.
Весільний поїзд складався з двох груп:1) група нареченого (старший боярин, бояри, світилки); 2) група нареченої (старша дружка, дружки, брати). Також був цілий ряд весільних чинів, які виконували певні обрядові функції ( приданки, свашки, посадженні –хрещені батьки).
Завершальним обрядом передвесільного циклу вважалося вінчання (в окремих регіонах України майже до початку ХХ ст.), але протягом ХІХ ст. вінчання поступово стає традиційним весільним обрядом. Тут, основна роль у благословінні молодих, їх зустрічі та проводах належала батькам наречених, вони виряджали молодих до церкви на вінчання.
Другий цикл весільної обрядовості починався із запросин, що включали урочисте вирядження дочки та сина у село у супровіді дружок і бояр. Також сюди входив викуп молодої.
Наступний найдраматичніший весільний обряд – розплітання коси та покривання голови молодої очіпком. Це символізувало перехід дівчини до заміжжя. За покриванням голови відбувався урочистий розподіл короваю, що означав приєднання всіх гостей до сімейних урочистостей. Потім збирали наречену в дім молодого і перевозили посад. У домі молодого відбувався урочистий посад молодих, який набував значення їх обрядового з’єднання.
Цикл весілля завершувався обрядом комори (шлюбної ночі): 1) приготування до шлюбної ночі; приготування шлюбного ложа; 2) «комора» – здійснення статевого акту; 3) демонстрація (не)збереженої цноти нареченої; 4) величання або осуд молодої і її батьків.
Останній післявесільний цикл охоплює ряд обрядів, що виконувалися протягом тижня. Ці обряди пов’язані з шануванням батьків з нагоди одруження сина, приєднання невістки до родини чоловіка . Це, свого роду, скріплення родинних стосунків двох сімей, що супроводжувалися пропоєм (останнім викупом молодої), мінами (наречені йшли до батьків молодої; тесть віддавав молодому те, що обіцяв – «мінив» тоді, коли укладали шлюбну угоду).
Закінчувалася весільна обрядовість повесільним ритуалом – колачини (розхідний борщ), що відбувався через місяць після весілля. Молодий купував колачі та напої, запрошував весільних батьків та гостей, щоб «запити» свою «господарність».
Приблизно в такій послідовності здійснювався весільний обряд наших предків. Але за нових соціально-економічних і культурних умов весільна обрядовість змінюється, хоча її основа залишається традиційною.
ШАНОВНА МОЛОДЬ, не будьте байдужими до звичаїв і традицій свого народу. Вдаримо натхненням по байдужості і відтворимо весільний обряд з родзинкою сучасності.
етномузиколог
Оксана КАЛИНА
Українська весільна обрядовість поділялась на три цикли: передвесільний, весілля, післявесільний. Кожен цикл складається з окремих обрядів.
Першим обрядом у передвесільному циклі було сватання. Посли від молодого йшли до батьків молодої укладати попередню угоду про шлюб. Сватання проводили на М’ясницькі свята та від Паски до Трійці. На Гуцульщині перед сватанням ходили на «обзорини» – огляд господарства молодих. Сватати (старостати) обирали дотепних, поважних мужчин, зазвичай, з числа родичів. З ними йшов парубок, батьки парубка (на Поділлі), брат або сестра (на Закарпатті).
Після успішного сватання через певний час відбувалися оглядини (умовини, домовини). Це було знайомство з господарством молодого.
За два тижні до весілля влаштовували заручини (на Волині їх називали запоїнами) – своєрідне скріплення договору про шлюб. На заручини до оселі молодої приходили батьки й родичі молодого, сідали до столу, а дівчину й хлопця виводили на посад. Після певного ряду церемоній дівчина і хлопець вважалися заручиними і вже не мали права відмовлятися від шлюбу.
Важливим обрядом передвесільного циклу вважалось випікання короваю (випікання долі). Коровай випікали заміжні жінки з хорошою «супружою» долею – коровайниці. Коровай печеться один раз в житті молодих.
Перед обрядом весілля влаштовували прощання нареченого та нареченої з парубочою та дівочою свободою. Цей обряд мав назву дівич-вечора (вечорини, підвесілок, дружбин, вінкоплетени).Такі вечори влаштовувалися окремо в оселях молодого і молодої. Це був обрядовий акт відокремлення наречених від несімейної групи молоді. Головними елементами дівич-вечора були: вбирання весільного деревця, розплетеня коси, одягання вінка, обмін подарунками та посад молодих, після якого молоді називалися «князем» і «княгинею». Вони збирали весільний поїзд та йшли просити рідню та сусідів на весілля.
Весільний поїзд складався з двох груп:1) група нареченого (старший боярин, бояри, світилки); 2) група нареченої (старша дружка, дружки, брати). Також був цілий ряд весільних чинів, які виконували певні обрядові функції ( приданки, свашки, посадженні –хрещені батьки).
Завершальним обрядом передвесільного циклу вважалося вінчання (в окремих регіонах України майже до початку ХХ ст.), але протягом ХІХ ст. вінчання поступово стає традиційним весільним обрядом. Тут, основна роль у благословінні молодих, їх зустрічі та проводах належала батькам наречених, вони виряджали молодих до церкви на вінчання.
Другий цикл весільної обрядовості починався із запросин, що включали урочисте вирядження дочки та сина у село у супровіді дружок і бояр. Також сюди входив викуп молодої.
Наступний найдраматичніший весільний обряд – розплітання коси та покривання голови молодої очіпком. Це символізувало перехід дівчини до заміжжя. За покриванням голови відбувався урочистий розподіл короваю, що означав приєднання всіх гостей до сімейних урочистостей. Потім збирали наречену в дім молодого і перевозили посад. У домі молодого відбувався урочистий посад молодих, який набував значення їх обрядового з’єднання.
Цикл весілля завершувався обрядом комори (шлюбної ночі): 1) приготування до шлюбної ночі; приготування шлюбного ложа; 2) «комора» – здійснення статевого акту; 3) демонстрація (не)збереженої цноти нареченої; 4) величання або осуд молодої і її батьків.
Останній післявесільний цикл охоплює ряд обрядів, що виконувалися протягом тижня. Ці обряди пов’язані з шануванням батьків з нагоди одруження сина, приєднання невістки до родини чоловіка . Це, свого роду, скріплення родинних стосунків двох сімей, що супроводжувалися пропоєм (останнім викупом молодої), мінами (наречені йшли до батьків молодої; тесть віддавав молодому те, що обіцяв – «мінив» тоді, коли укладали шлюбну угоду).
Закінчувалася весільна обрядовість повесільним ритуалом – колачини (розхідний борщ), що відбувався через місяць після весілля. Молодий купував колачі та напої, запрошував весільних батьків та гостей, щоб «запити» свою «господарність».
Приблизно в такій послідовності здійснювався весільний обряд наших предків. Але за нових соціально-економічних і культурних умов весільна обрядовість змінюється, хоча її основа залишається традиційною.
ШАНОВНА МОЛОДЬ, не будьте байдужими до звичаїв і традицій свого народу. Вдаримо натхненням по байдужості і відтворимо весільний обряд з родзинкою сучасності.
етномузиколог
Оксана КАЛИНА
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію