А чому це в "Іншій поезії"? Це ж верлібр з відчутним ритмом. Правда ж, шановна Редакціє?

Як цікаво,Володимире. Редакторська оцінка авторів, які потрапили до "Іншої поезії", аж ніяк не позначається на їх "явлєнії народу". Як були нулі, так і залишилися. Дуже зручно, авжеж.
Може, якось передачити і цим авторам можливість з"являтися на головній?

І в "Іншої поезії" таки вже є своя головна сторінка, на якій автор з'являється http://maysterni.com/?type=18

До того ж, аби потрапляти на відповідні головні сторінки "Любителям поезії" потрібно і проголосувати хоча би раз, якщо таке попередження з'являється.
Авторів про це попереджають при кожній публікації.
Так чи інакше, відразу в рай не потрапиш.
Терпіння, Любо, і ще раз терпіння.
А також можна зайнятися і критеріями - це вельми важливо для оцінювання не ритмізованої поезії.

Ті, які не вміють писати вірші, наразі не можуть бути на рівні з тими, хто вміє.
Освіта є освіта.

А критерії оцінювання віршів досить зрозумілі,
критерії щодо оцінювання "Іншої поезії" - не зрозумілі, над цим потрібно ще працювати.

Чому ж нема?
"Інша поезія" - це те, що не є віршами.

Наш сайт не експериментальних напрямків, а, в першу чергу, класичних, про це на кожному нашому повороті висять оголошення.

Потрібно вміти писати вірші, і все.
Якщо деякі автори вірші принципово не пишуть, то до чого тут адміністрація, яка має свої принципи?
Автори принципові, і адміністрація теж, так що усе добре.

Як на мою думку, все не так. І не точно поданий переклад. Оригінала бракує. Бо, вибачте, К. Чуковський, як перекладач, для мене, та й не думаю, що тільки для мене, у цьому не авторитет.
Тобто, ви, Любо, навели переклад К.Чуковського і не більше того. Віршів Чуковського на тему Уітмена нам навряд чи потрібно. Або серйозні перекладачі, на кшталт Содомори, які не змінюють ритміки оригіналів, або робота із самими оригіналами.

Любо, ще раз повторю услід за словниками, що вірш - це строго ритмізована композиція.

РИТМ, -у, ч. 1. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ.

Отже, якщо не має ритму, то це не вірш. І крапка в цій дискусії.

Додам іще одне, я допускаю, що означення "верлібр" у нас, в Україні, не точно трактується, бо як на мої скромні знання іноземних мов, наш "верлібр" (vers libre - французькою!) - не має в собі натяку на те, що це обов'язково вірш, і навіть (через німецьку) можна сприймати як "хто свободніше", чи "хто вільніше", так? :)

Тому ми й ділимо на вірші і не вірші.

Тому на "Поетичних Майстернях" ми й ділимо композиції на вірші і не вірші ("Інша поезія").

А щодо свободи і волі. У сенсі "хто свободніше", чи "хто вільніше".
Як на мене, варто бачити тут, як я про це вже і казав, дві різні системи координат для перебування автора.
Перша - де присутній Творець, і друга - хаос (який на думку атеїстів ніби теж впорядковується, але виключно наукою і цивілізацією, словом, модерністичні погляди). Себто дві протилежності.

Свобода у першій системі координат означає можливість зростання в напрямку Творця, себто безконечного особистого розвитку.
Свобода у другій системі координат - нічого не означає, бо означення "свободи" належить тільки першій системі, а тут (без Бога) це слово беззмістовне.

Отже композиції, де свобода пов'язана із вищими вимогами автора до себе в Божистому контексті, та ще й у царині поезії, повинні вирізнятися особливо високими якостями набутих автором чеснот - і це зовсім не позбавлення ритму і рим, - це вищі відкриття, котрі, напевно поєднують всі достоїнства, а не відмовляються від них.

Так звані "свободні" композиції від модернізму, себто від системного хаосу мислення і світосприйняття, можуть собі дозволити будь-що, тому вони і є будь-що.

Щодо "волі" (у контексті "вільний" вірш), то окрім "свободи", про яку ми вже говорили, з'являється момент - волі, як влади над собою, керування своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки.

І знову ми приходимо до Творця, або до хаосу.
Тому що окрім нашої волі, що є відображенням сили нашого Духу, в нас є ще і Божий Дух у Божественній системі координат, - тому і "вільний" - у цій системі світосприйняття, завжди не конфліктно споріднений із Божественним, а отже, "вільний" і незалежний від смерті згасаючої в ентропії бездуховної матерії.

У "хаосі" можливо усе, тому цю систему світобачення залишаємо для опікування всім бажаючим.

Звідси, Любо, і наші розбіжності в баченні, і упорядкуванні. Я не вважаю, що можливо усе.