ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Радкевич (1992) /
Проза
Проза.Адже я кохаю тебе...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Проза.Адже я кохаю тебе...
Нас розділяє максимум 50-т кілометрів.Я у Рівному, а ти в Костополі. Здається, це не так далеко, але сум, туга за тобою переповнює мене...Здається, я тебе не кохаю...але тоді що змінилось за цей місяць? Здається, нічого...
А може? Та, ні...це лише здогадки, які блукають темним лісом у пошуках поживи, у пошуках інформації...
А де губимося ми? Серед темних хащів думок, тернистих почуттів..у цьому лісі ми блукаємо вже давно..з тих пір, як почали розуміти сенс життя та межі його тенет...
Я так за тобою сумую...я не бачила тебе лише три-чотири дні, лише сітки інтернету захопили нас...але там ми не розуміємо інтонації, не бачимо рис обличчя...а що нам важливіше? Сама людина, чи її слова? О,так...тупе запитання, але ми живемо по таким принципам...принципам, що тягнуть за собою безвихідь...
Мені так хотілось написати тобі "Кохаю...", але щось мене стримало...Думка про те що ти можеш завдати болі абсолютно не тішить мене, лише засмучує і вводить в депресію..."А як хотілось би..." лише це тішить наш тупий матеріальний мозок, та руйнує нашу духовність...Чому ми завжди страждаємо через помилки інших? А на свої закриваємо очі?!
Цей біль...ось ця зневага..це все залежить від нас...
Давай ми з тобою сьогодні поглядами зустрінемось на зірці..самій яскравій...нашій...я буду тебе там чекати...сьогодні...завтра..тоді коли мені без тебе сумно і одиноко...Адже я кохаю тебе...Але ніколи тобі цього не скажу..Я закреслю своє минуле заради тебе...Я хочу почати нове життя, нове життя з тобою...адже я кохаю тебе...Пам"ятаєш, той день на качелях? Я сиділа на гойдалці, а ти мене розгойдував..так, той день я пам"ятатиму все своє життя, навіть якщо ми не будемо разом...
Твої очі...в них заховане щось таємниче, ще не розвідане...Я завжди бачу в них себе...але чи довго це триватиме? хто мені дасть відповідь? Цікаво, який колір та запах має моє кохання? І якого кольору твоє кохання до мене?З чим ти можеш його порівняти?
Нас розділяє відстань і час....Ти в іншому місті, а я дома..в себе...Ти зараз солодко спиш...А я думаю про тебе, адже я кохаю тебе...
Субота, 18 квітня 2009 рік.
А може? Та, ні...це лише здогадки, які блукають темним лісом у пошуках поживи, у пошуках інформації...
А де губимося ми? Серед темних хащів думок, тернистих почуттів..у цьому лісі ми блукаємо вже давно..з тих пір, як почали розуміти сенс життя та межі його тенет...
Я так за тобою сумую...я не бачила тебе лише три-чотири дні, лише сітки інтернету захопили нас...але там ми не розуміємо інтонації, не бачимо рис обличчя...а що нам важливіше? Сама людина, чи її слова? О,так...тупе запитання, але ми живемо по таким принципам...принципам, що тягнуть за собою безвихідь...
Мені так хотілось написати тобі "Кохаю...", але щось мене стримало...Думка про те що ти можеш завдати болі абсолютно не тішить мене, лише засмучує і вводить в депресію..."А як хотілось би..." лише це тішить наш тупий матеріальний мозок, та руйнує нашу духовність...Чому ми завжди страждаємо через помилки інших? А на свої закриваємо очі?!
Цей біль...ось ця зневага..це все залежить від нас...
Давай ми з тобою сьогодні поглядами зустрінемось на зірці..самій яскравій...нашій...я буду тебе там чекати...сьогодні...завтра..тоді коли мені без тебе сумно і одиноко...Адже я кохаю тебе...Але ніколи тобі цього не скажу..Я закреслю своє минуле заради тебе...Я хочу почати нове життя, нове життя з тобою...адже я кохаю тебе...Пам"ятаєш, той день на качелях? Я сиділа на гойдалці, а ти мене розгойдував..так, той день я пам"ятатиму все своє життя, навіть якщо ми не будемо разом...
Твої очі...в них заховане щось таємниче, ще не розвідане...Я завжди бачу в них себе...але чи довго це триватиме? хто мені дасть відповідь? Цікаво, який колір та запах має моє кохання? І якого кольору твоє кохання до мене?З чим ти можеш його порівняти?
Нас розділяє відстань і час....Ти в іншому місті, а я дома..в себе...Ти зараз солодко спиш...А я думаю про тебе, адже я кохаю тебе...
Субота, 18 квітня 2009 рік.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1469 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1469 seconds