"...нас непокоїть думка, що Сергій Жадан поволі покидає поезію..."

Не хвилюйтеся так, шановні, адже, на мій суб*єктивний, Жадан ніколи поезію і не залишав. Навіть в своїх останніх прозових доробках, що не припали мені до смаку, він залишився поетом, тож поетом певно і сконає. Але тут розпочинається зовсім інша історія...

А як на мене, то сильний той поет, на будь-який твір якого дуже важко скласти пародію. Бо як скласти пародію на щось високе і глибоке? Пародія - вона повинна охопити і твір, і деякі риси автора коротким влучним висновком. Боюсь, що деякі твори Сергія Жадана вельми підпадають під такі "витівки". Утім, я особисто вважаю, що без Жадана в українській поезії було би сумненько, особливо на нашому пролетарсько-бандитському сході.

Стаття, на превеликий жаль, не має логічної доказовості та аргументованості, натомість є велика кількість вивертів. Відчутно, що тією внутрішньою силою, що рухає інтелектуальною думкою статті, є не наукова об"єктивність. Через це стаття є "замальовкою із претензію", не бліьше. Немає чіткого розуміння наукових понять, вжитих у тексті, зокрема, якщо йдеться про модернізм та постмодернізм із усіма стильовими та естетичними домінінтами ("модернізм відкидає поняття Божественного Промислу"???). Та й стиль є досить розхристаним, висновки -необгрунтовані. Наразі рекомендую Авторові почитати щось із богословсько-літературозначого дискурсу, наприклад, Христоса Яннараса.
Отже, бракує наукового апарату, який зміг би допомогти "спробувати" проаналізувати творчість сергія Жадана відповідно до систем модернічтиного чи постмодерністського письма. Наразі така спроба виглядає перехарамарканою і незавершеною.

Власне, у статті немає аналітики та авторської позиції, що базувалася б на чітких естетичних домінантах стилю письменника. Є емоційнсть та експресії, що "переходять, часом, у фальцет", але такі речі не додають вартості статтям. Тож, раджу глибше попрацювати над теоретичною проблематикою та творчістю Сергія Жадана. "Спроба", на мою суб"єктивну думку, так і не відбулася.

У мене склалося враження, панове Дмитре та Жорже, що ваші взаємні оцінки в рейтингах починають залежати від коментарів, висловлених на чиюсь адресу. Практика "оцінкових воєн", або швидше біржових ігор, неодноразово доводила, що істина шукається і знаходиться не в зачіпках щодо особистостей, а у здоровій дискусії, де автори висловлювань не вдягають ані затермінологізованої маски, ні хустини з торочками - неодмінного атрибута перекупки на базарі.
"Давайте спробуємо без атомного бомбардування один одного", сказали Ви, Жорже, і тут у коментарі вдаєтесь до того, що в простому "ненауковому" підході називається "виносити сміття з хати". Питання аналізу віршів коментатора та їх оцінки, а також оцінки самого коментатора, коли ваша ласка й спромога, висвітлювати доречніше в коментарях на ВІРШІ або КРИТИКУ, а тут ми про Вашу статтю говоримо. Вам висунули певні аргументи, на них і опонуйте, а то відповідаєте, перепрошую, в стилі: "Сам дурень".
По-перше, про постмодерне усунення автора від творчого процесу Дмитро не говорив. Чого тоді ці слова йому фактично приписані?
По-друге, логіки у ваших висловлюваннях, Жорже, таки часом бракує, і то тоді, коли вдаєтеся в полемічний запал (це і не дивно, і типово). Як, "не навчившись самостійним поглядам", можна "їх так зберігати"? Тобто мати те, чого не маєш?
Мені сподобалась ваша думка про постмодернізм. Він справді як світогляд завершення якоїсь епохи, світогляд ностальгії, нудьги й переситу, існував завжди. Можна сказати, він як один із різновидів ревматизму, коли біль блукає від точки до точки. Позавчора "боліла" Європа, вчора озвалася Україна... Але тоді й модернізм як світогляд бунту, відмови від попередніх цінностей, формальних експериментів, культу мистецтва, - він теж існував вічно... Не варто жахатися ні традицій, ні відмови від них, бо однаково завжди була ротація традицій, це доконаний історичний факт. Язичницька релігія змінилася у нас християнською, християнська - "модерною", та - постмодерною терпимістю до будь-якої "релігії".
Між іншим, модернізм не відкидав ідеї Божественного Промислу. Існує лінія аналогій, що веде від бароко до романтизму, а відтак до модерну. Образ чи ідея Пальця Божого, власне, одна з них, почитайте посібники.
Дмитре, ви вдарилися в мудрствування, незрозумілі
не те що загалові, а й пересічним філологам. Купа термінів не робить думки переконливою. Такою її робить чіткість, доступність і простота вислову. Ви маєте перше, але забули про два останні багатства критика. База "святої філології" в переважній більшості випадків здатна лишень наплодити "ідолів", як називав сприймацькі заблуди один недурний філософ. Свою думку треба мати й відтак її доводити, але завше з оглядом на сприймача. Не гадайте, що література - це резервація інтелектуалів.
Удачі вам, любові й терпіння. Все. Наразі. Наразі... :)

Отож, Ірино, давайте маленькими фрагментами спілкуватися - ви вважаєте, що оцінка "2" поставлена Дмитром об'єктивна? І його пояснення можна прийняти, як об'єктивні?

Ні. Саме тому я й втрутилася до вашого діалогу. Я вважаю несправедливим як Дмитрову двійку, так і деякі ваші оцінки Дмитрові, Жорже. Саме тому, що ви, по суті, зчепилися вже на грунті особистостей. По-моєму, якщо при читанні наражаєшся на різке неприйняття світогляду автора, оцінки ставити взагалі не варто. А просто визнати, що автор суб'єктивно не сприймається, і при особливому напливі емоцій покоментарити.
Щодо вашої статті, Жорже. Я взагалі дивуюся, що тут оцінювати, крім доброго наміру звернути увагу читацького загалу на Жадана. Невже не видно, що матеріал не готовий і викладений лише конспективно? "Білі нитки", якими шито інформацію, видно навіть із залишків розподілу коментарів на "Укр.центрі", не кажучи вже про напис "далі буде". Яка тут аналітика? Це справді лише думки з приводу, засновок, та ще й з претензією захопити якомога більшу кількість проблем. Ось і в мистецькі напрями вдалися, а по ідеї цю проблему лише анонсували. Не знаю, може, на "Укр.центрі" вже є щось нове, подивлюся. Знаючи вас, Жорже, я б не стала вимагати особливої розбірливості в термінах чи логіки у викладі. Ви закінчували інші "університети" (це алюзія на Остапа Вишню) і говорите, як говорите. З погляду науковця багато що справді викликає сміх, а в когось - і обурення. Але виглядати на святого філолога, що всі розуми поїв, теж не маю ні найменшого бажання. З людьми треба по-людськи спілкуватися, зрозумілою їм мовою. Це останнє зауваження Дмитра стосується.
А коментар про вірш та особу Дроздовського доречний після самого цього вірша. Ми відхилилися від теми, люди добрі. Тема - Жадан. Я так розумію, в контексті літературних напрямів. Розтисніть кулаки, напружте мізки.

Подивилась. Саламандра правду каже.

Вирішив змінити оцінку (на жаль, не можу відмінити попереднього голосуваня взагалі), бо усвідомив одну дуже важливу річ після коментарів пані Ірини. Не можна ставити оцінку, якщо твір іде супроти власного бачення. Майже все в нашому світі суб"єктивне, але не можна гротескувати та спотворювати суб"єктивність остаточно. Через це вже поставив "3", але стаття (знову погоджуюсь із Пані Іриною) дуже слабенька, а про "виверти і переходи на особистісне" - хай буде так. Кожна людина має право сказати, те, що вона думає. Через це все гаразд. Щиро бажаю успіхів, Пане Жорже! Хай щастить!