ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.18
12:48
Якщо хтось за тебе летить, мов танк,
змітаючи наклепи злі, -
тож ти не просто марнуєш життя,
виходить, що був на землі…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
змітаючи наклепи злі, -
тож ти не просто марнуєш життя,
виходить, що був на землі…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.05.18
12:27
Микола Соболь щойно опублікував лист «До редакції майстерень».
У шести реченнях - 8 (!) помилок.
Давайте порахуємо!
1. Після звернення «Шановна редакція» потрібен знак не ?, а !, бо він наче сумнівається, чи шановна вона.
2. У кличній формі правильно
2024.05.18
11:26
Шановна редакція майстерень!
Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт
Чому видалено мій допис-відповідь гундарєву і при цьому його юрко-гав залишився не тронутим? Це така вибірковість? Я маю свою думку щодо гундарєва і дорофієвської і висвітив це без порушень правил сайту. гундарєва дуже зачипт
2024.05.18
06:42
Уже навкіл не міражі,
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
А дійсність повсякденна, –
Як сирота в сім’ї чужій,
Вчуваю скверни терні.
Стає все важче далі жить
Мені в хисткій хатині, –
Тривоги множаться щомить
В новім життєвім плині.
2024.05.18
05:41
– Крок у небо.
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
– А далі що?
– Тиша.
Більше такої не буде ніде.
І тільки вітер купол колише,
навіть двигун літака не гуде –
тиша.
Тут горизонти зовсім інакші,
2024.05.18
01:39
Я - твій промінчик, вірний оберіг.
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув. Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В життя твоє. Я добре розумію:
2024.05.18
00:04
Зроби це, поки я ще не встиг на око зважити pro і contra.
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
В моєму світі нема святих. То страть його поцілунком шльондри.
А хочеш – ніжно-грайливим «ні» розбий його на слова та звуки.
Будь найзначнішим митцем брехні та диригентом моєї туги.
Замкни в ду
2024.05.17
20:47
«Це добре, – розум говорив, –
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
Що стрілися вони, сказати б,
Вже на фінішній прямій.
Але навіщо?»
«Навіщо? – озвалось серце. –
А стільки часу переконувать себе,
Що то лиш спогад отроцтва?»
«Стривай, чи ще когось
2024.05.17
19:20
Починаючи з міста в якому усе слова,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
Починаючи з вулиць де трава обростає камінь,
Кроки стирають підошви запилюжених сандаль,
І пейзаж витісняє пам'ять
Про все, що залишилось вчора, як сонце близьким
Здається далеким, — насправді, як на листівці,
2024.05.17
15:23
А ви б хотіли чути танго ночі,
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
а чи ранково-світанковий вальс,
або закрити з насолоди очі
і серце в такт забилося у вас?
А як щодо отримати утіху
або відчути раювання смак
і помирати жартома зі сміху?.
2024.05.17
09:49
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
2024.05.17
09:24
Ти людина-пригода,
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
та надовго тебе не стає…
Увертюра і кода –
неодмінне обличчя твоє.
Лише ступиш на сцену,
тільки соло своє заведеш –
і лице Авіценни
обертається махом на треш!.*
2024.05.17
09:03
Укотре Микола Соболь починає першим. Незважаючи на свої постійні виправдовування: «Не я першим починаю!»…
Так, на мій вірш «Моя вишиванка», який 16 травня був опублікований на всіх провідних літературних порталах, зокрема урядовому, Соболь надіслав прово
2024.05.17
05:31
Припадаю до шиби
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
І дивлюсь, як у вись
Доокола садиби
В млі тумани звелись.
Не ясніє світання
За зволоженим склом, -
Виникає бажання
Знов забутися сном.
2024.05.17
04:22
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
2024.05.17
00:04
Мої сни - це апокриф, безцінне руно чорнокнижжя
На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На пергаменті із ненароджених досі ягнят.
Вище, ніж зіккурат, та від оргій Тіберія нижче.
Це мереживо з тіней, що зникли у розпалі дня.
В них скорбота, яка витікає вночі з Пенелопи,
Коли знов розпускают
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Пристая /
Публіцистика
Спокусливий Сад Сіминих пісень
Контекст : Наталія Сіма. Збірка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спокусливий Сад Сіминих пісень
ЇЇ світ - особливий. Наніжений, зігрітий свіжим весняним променем, рожево-блакитно-смарагдовий, як вечірнє небо, і бентежний, мов викрите кохання. Тільки тут буденність убирається фарбами, цілунками, чуттями, недвозначими поглядами, чеканнями щастя. У цьому невигаданому світі упізнаєш життєвий щодень, і вражаєшся, наскільки гарним може бути (і є насправді) життя. Тобі навіть може привидітися, ніби класична «Карпатська Мадонна» зійшла з картини Андрія Коцки, вдягла ждинси і пішла блукати брукованими вуличками міста. Ніби чарівна бізнес-леді, наша сучасниця – то загадкова «А.С.» Адальберта Ерделі. Ніби теплі барви Бокшая заграли не на посмішці простої верховинки, а в лукавому погляді зеленоокої жінки-кішки. (Художників Бокшая, Ерделі та Коцку вона справді вважає своїми вчителями і не відкидає їх впливу на свою творчість.) Та насправді на полотні – вона. САМА СІМА. Хто ще зможе так передати світлий сум закоханої і слабкої? І сильної. Та водночас безмежно жіночної. Хто, як не вона? Бо сама і є НЕЮ. Тією, що «Перед великоднем» вмиває свою душу, гречно тримає кавове горнятко при ритуалі «Ранкової кави», солодко муркає на сонечку, купається в квітах, мов у щасті, пливе в «Невагомості», виписуючи у повітрі граційні хвилі. Поталанило Ужгороду мати Наталію Сіму-Павлишин. Не як художницю чи особистість. А як гармонію. Якщо хочете - карпатську Мадонну. У всьому, чого вона торкнеться – суцільна краса. Вона - приклад служіння своєму мистецтву до кінчиків пензлів та її тендітних пальчиків. Сіма сама, здається, є витвором свого пензля. А він – надзвичайно вибагливий, і недосконалості не створить. Її покликання, обов’язок і щастя – бути для нас Сімою.
Сіма живе і пише. Пише картини, і «йде, мов пише», пише книгу свого життя і автографи, але і буквально ПИШЕ. Творча особистісь не знає спокою. Експериментує з сюжетами, барвами і ... видами мистецтва. «Це мене так захопило, що я зараз, напевно, більше хочу писати, ніж малювати, і щодня з нетерпінням поспішаю до свого комп’ютера.» - каже пані Наталя.
Відкриваю журнал «Мистецтво?» №.. Автори: Андрухович, Римарук,... Сіма! Як вам? Сіма-письменниця!
А що за письменник без книги? І пані Наталя вже запрошує нас до ужгородського салону спілки художників на відкриття виставки, а заодно - на презентацію збірки поезій «Невагомість».
Все міняється
але навіщо?
коли я хочу залишити
один-однісінький день
назавжди
хай буде ранок...
з легким паморочливим хвилюванням
у душовій коли натираю своє тіло
бальзамом Маргарити
у передчутті блаженства
політ вулицею в цвітінні сакури
і саме блаженство в пік дня
до нестями
до втоми
до вечора...
а завтрашній день щоб почався
точнісінько там, де вступив у свої права
попередній...
І знов несподіванка. Чи закономірність (це ж бо Сіма). «Невагомість» - не просто книжка. Це прекрасна пісня від першої до останньої сторінки. Кожен аркуш цього літературно-художнього видання ретельно підібраний, співзвучно до задуму збірки. Усе: і репродукції, і фото, і поезії витають у форматі ніби в „Невагомості”. Текстово-графічні розвороти вирішені у теплому складному кольорі (дизайнер відмовився від використання чорного). Стильний інтелігентний шрифт органічно взаємодіє із тонким колажем. Поезії перебувають ніби у танці із фотопортретами своєї чарівної авторки. То торкнуться її волосся, то прихиляться перед нею на коліна. І своїм любовно-чуттєвим змістом нестримно щепочуть їй на вушко таємні освічення. Образний світ її поезій продовжує атмосферу полотен художниці. Якщо вчитатися – то розумієш, що це героїні її картин говорять з нами. Погодьтеся, цікаво буде збагнути глибший зміст знайомої і улюбленої картини, коли вона освячена художнім словом її ж авторки.
Крім того, книжку просто приємно узяти до рук. Як художник пані Наталя разом з дизайнером .. та фотографом .. представила чудовий приклад естетського концептуального видання. Презентована робота – це цілісний довершений твір мистецтва. Чудовий подарунок закарпатському читачу, а особливо – читачці до квітучих днів свята весни.
Сіма живе і пише. Пише картини, і «йде, мов пише», пише книгу свого життя і автографи, але і буквально ПИШЕ. Творча особистісь не знає спокою. Експериментує з сюжетами, барвами і ... видами мистецтва. «Це мене так захопило, що я зараз, напевно, більше хочу писати, ніж малювати, і щодня з нетерпінням поспішаю до свого комп’ютера.» - каже пані Наталя.
Відкриваю журнал «Мистецтво?» №.. Автори: Андрухович, Римарук,... Сіма! Як вам? Сіма-письменниця!
А що за письменник без книги? І пані Наталя вже запрошує нас до ужгородського салону спілки художників на відкриття виставки, а заодно - на презентацію збірки поезій «Невагомість».
Все міняється
але навіщо?
коли я хочу залишити
один-однісінький день
назавжди
хай буде ранок...
з легким паморочливим хвилюванням
у душовій коли натираю своє тіло
бальзамом Маргарити
у передчутті блаженства
політ вулицею в цвітінні сакури
і саме блаженство в пік дня
до нестями
до втоми
до вечора...
а завтрашній день щоб почався
точнісінько там, де вступив у свої права
попередній...
І знов несподіванка. Чи закономірність (це ж бо Сіма). «Невагомість» - не просто книжка. Це прекрасна пісня від першої до останньої сторінки. Кожен аркуш цього літературно-художнього видання ретельно підібраний, співзвучно до задуму збірки. Усе: і репродукції, і фото, і поезії витають у форматі ніби в „Невагомості”. Текстово-графічні розвороти вирішені у теплому складному кольорі (дизайнер відмовився від використання чорного). Стильний інтелігентний шрифт органічно взаємодіє із тонким колажем. Поезії перебувають ніби у танці із фотопортретами своєї чарівної авторки. То торкнуться її волосся, то прихиляться перед нею на коліна. І своїм любовно-чуттєвим змістом нестримно щепочуть їй на вушко таємні освічення. Образний світ її поезій продовжує атмосферу полотен художниці. Якщо вчитатися – то розумієш, що це героїні її картин говорять з нами. Погодьтеся, цікаво буде збагнути глибший зміст знайомої і улюбленої картини, коли вона освячена художнім словом її ж авторки.
Крім того, книжку просто приємно узяти до рук. Як художник пані Наталя разом з дизайнером .. та фотографом .. представила чудовий приклад естетського концептуального видання. Презентована робота – це цілісний довершений твір мистецтва. Чудовий подарунок закарпатському читачу, а особливо – читачці до квітучих днів свята весни.
Контекст : Наталія Сіма. Збірка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію