ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.15
10:14
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
2024.05.15
05:30
Невтомні мурашки
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,
2024.05.15
05:07
Безсоння. Думки про минуле.
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
2024.05.15
00:26
Ким народжений, тим і повзаю.
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
2024.05.15
00:25
це смертельний танець під хіт війни
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти
ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти
ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі
2024.05.14
10:00
Василий Куролесов
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
2024.05.14
05:55
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
2024.05.14
04:53
Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
2024.05.14
01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
2024.05.14
00:51
Ніхто так запекло не нищить людей, як «спасители человечества».
Нечисть завжди береться повчати інших, як їм належить бути чистими.
Російські цінності дочекаються свого базарного дня.
Московити настільки захоплені загарбанням чужих земель, що їм
2024.05.14
00:12
Це кохання – мистецтво і таїнство, наш обряд…
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
2024.05.13
23:32
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
2024.05.13
17:53
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
2024.05.13
10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
2024.05.13
01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оля Бойчук (1985) /
Рецензії
Сторінками прочитаної книги
Час нестерпно біжить. Життя змінюється. Чи на краще, чи на гірше – не знає ніхто. Не кожен думає що на нього чекає у невідомому майбутньому. Рідко хто замислюється над життям власним і своїх предків. Можливо, такою є людська природа, що мимоволі змушує нас жити одним днем, конкурувати з собі подібними, нарікати на все, що нам не до вподоби і бачити проблеми там, де їх немає. Наше покоління не влаштовує низька зарплата, паршиві політики чи погана погода, а справжніми цінностями вважаються масова культура країн - побратимів, західна мораль і, звичайно ж – гроші. Про таку річ як книга згадують зрідка. Ні, популярними зараз дешевими романами, детективами та чиєюсь хворобливою фантазією захоплюється багато хто, а взяти в руки історію чи класику не хочуть. Може, вважають це пережитком минулого, чи занадто складним для сприйняття або просто бояться. Такою і є наша історія насправді – складним і страшним для сприйняття минулим. Але це єдине минуле, про яке забувати не можна, яку слід переглядати знову і знову, вчитися, порівнювати і просто пам’ятати.
Ми завели мову про життя і книгу тому, що ще не перевелися справжні патріоти України і поціновувачі книги, які прагнуть нагадати сучасності про їхнє історичне минуле, не дати забути тяжку долю їхніх предків і на такому прикладі показати, що не так вже й погано сьогодні живеться. Варто лише взяти до рук унікальну працю п. Кардаша «Злочин». Вже сам обсяг говорить про її важність, ряди фактів історичних документів доказують її функціональність та вагому цінність, а фото кадри досі витають страхом і болем перед очима.
Ми читали її довго, дещо оминали, до чогось повертались, інколи не вірили прочитаному і завжди докоряли собі та іншим в тому, що ми так багато не знаємо і не хотіли знати.
Досі не можемо усвідомити, що все нами прочитане відбувалось насправді, рік за роком, подія за подією, і все те в результаті виявилось страшним злочином сусідньої держави проти українського народу.
Ми намагались ставити себе на місце очевидців і жертв, переживали в уяві те, що насправді пережили вони, але…страшно, боляче, принизливо.
Українці –сильна нація і добра. Настільки сильна, що вистояла перед війнами, окупацією, голодом і вигнаннями. Настільки добра, що прощає кривду злочинцям і катам, що знову і знову прагне дружби з вічним ворогом. А можливо ті, хто ведуть народ за собою, не знають за що вмирали їхні батьки і діди, проти кого боролись і кого ненавиділи?
Якби там не було, книга «Злочин» багатогранно унікальна і цінна. Нам пощастило тримати її в руках і прочитати. Хотілося б , щоб таку змогу мали й сотні інших небайдужих людей. Прочитавши «Злочин» , ніхто б більше не зміг забути ні саму книгу, ні справжні злочини; ніхто без сліз і болю не зміг би переповісти прочитане та не захотів би щодня молити Бога про щасливе майбутнє для України.
Щиро дякуємо автору та всім, хто має відношення до видання та розповсюдження цієї неоціненної пам’ятки нашої історії.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сторінками прочитаної книги
Час нестерпно біжить. Життя змінюється. Чи на краще, чи на гірше – не знає ніхто. Не кожен думає що на нього чекає у невідомому майбутньому. Рідко хто замислюється над життям власним і своїх предків. Можливо, такою є людська природа, що мимоволі змушує нас жити одним днем, конкурувати з собі подібними, нарікати на все, що нам не до вподоби і бачити проблеми там, де їх немає. Наше покоління не влаштовує низька зарплата, паршиві політики чи погана погода, а справжніми цінностями вважаються масова культура країн - побратимів, західна мораль і, звичайно ж – гроші. Про таку річ як книга згадують зрідка. Ні, популярними зараз дешевими романами, детективами та чиєюсь хворобливою фантазією захоплюється багато хто, а взяти в руки історію чи класику не хочуть. Може, вважають це пережитком минулого, чи занадто складним для сприйняття або просто бояться. Такою і є наша історія насправді – складним і страшним для сприйняття минулим. Але це єдине минуле, про яке забувати не можна, яку слід переглядати знову і знову, вчитися, порівнювати і просто пам’ятати.
Ми завели мову про життя і книгу тому, що ще не перевелися справжні патріоти України і поціновувачі книги, які прагнуть нагадати сучасності про їхнє історичне минуле, не дати забути тяжку долю їхніх предків і на такому прикладі показати, що не так вже й погано сьогодні живеться. Варто лише взяти до рук унікальну працю п. Кардаша «Злочин». Вже сам обсяг говорить про її важність, ряди фактів історичних документів доказують її функціональність та вагому цінність, а фото кадри досі витають страхом і болем перед очима.
Ми читали її довго, дещо оминали, до чогось повертались, інколи не вірили прочитаному і завжди докоряли собі та іншим в тому, що ми так багато не знаємо і не хотіли знати.
Досі не можемо усвідомити, що все нами прочитане відбувалось насправді, рік за роком, подія за подією, і все те в результаті виявилось страшним злочином сусідньої держави проти українського народу.
Ми намагались ставити себе на місце очевидців і жертв, переживали в уяві те, що насправді пережили вони, але…страшно, боляче, принизливо.
Українці –сильна нація і добра. Настільки сильна, що вистояла перед війнами, окупацією, голодом і вигнаннями. Настільки добра, що прощає кривду злочинцям і катам, що знову і знову прагне дружби з вічним ворогом. А можливо ті, хто ведуть народ за собою, не знають за що вмирали їхні батьки і діди, проти кого боролись і кого ненавиділи?
Якби там не було, книга «Злочин» багатогранно унікальна і цінна. Нам пощастило тримати її в руках і прочитати. Хотілося б , щоб таку змогу мали й сотні інших небайдужих людей. Прочитавши «Злочин» , ніхто б більше не зміг забути ні саму книгу, ні справжні злочини; ніхто без сліз і болю не зміг би переповісти прочитане та не захотів би щодня молити Бога про щасливе майбутнє для України.
Щиро дякуємо автору та всім, хто має відношення до видання та розповсюдження цієї неоціненної пам’ятки нашої історії.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію