ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2020.02.24
23:41
Так сталося у житті двох поетів у 2011 році, що вони стали королем і королевою рими на одному із дійств поетичного фестивалю «Уманьфест», започаткованого знаною поетесою, уродженкою славного гайдамацького міста Софією Кримовською. Поетичні читання відбува
2020.02.24
20:27
Ти збудила в мені те, що довго у серці дрімало,
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Ти була весняна, як грайливі очиці конвалій,
Все було без умов, без вагань, без стрічань і без слів.
Та минула весна, літо й осінь, мов в казці, злетіли,
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Ти була весняна, як грайливі очиці конвалій,
Все було без умов, без вагань, без стрічань і без слів.
Та минула весна, літо й осінь, мов в казці, злетіли,
2020.02.24
20:08
Зимі давно весінні сняться сни,
А в них маляток в'яже волосінню
Пташина, що із променя-струни
Сяйливі бризки сипле ластовинням.
Мережить сонця променем душа
Розвою і любові серенади
І ллється із небесного ковша
Нове вино з отого винограду,
А в них маляток в'яже волосінню
Пташина, що із променя-струни
Сяйливі бризки сипле ластовинням.
Мережить сонця променем душа
Розвою і любові серенади
І ллється із небесного ковша
Нове вино з отого винограду,
2020.02.24
17:42
Таволга колюча спину обпекла,
Каторга проклята сили відняла.
Важко від незвички це весло тягти.
Та наглядачеві – спробуй не гребти!
Налетить, як яструб. Таволга в руці,
Закривавлять спину рванії рубці.
- Звідки узялася таволга оця?
Молодий п
Каторга проклята сили відняла.
Важко від незвички це весло тягти.
Та наглядачеві – спробуй не гребти!
Налетить, як яструб. Таволга в руці,
Закривавлять спину рванії рубці.
- Звідки узялася таволга оця?
Молодий п
2020.02.24
16:25
Вгрузаючи у простір швидкостями,
змиваючи промінням шкіру, я
переплітаю відстані з часами
минулими й майбутніми. Земля,
обточена й розплескана до диска,
тримається трьома китами над
усім що разом віддалік і зблизька
акваріума трьох координат
змиваючи промінням шкіру, я
переплітаю відстані з часами
минулими й майбутніми. Земля,
обточена й розплескана до диска,
тримається трьома китами над
усім що разом віддалік і зблизька
акваріума трьох координат
2020.02.24
15:59
Бургомістр починає нараду з переліку вад.
Він бурмоче про сором – і склянка тремтить у руці.
Промовляє подяку тому,
хто його лікував;
проклинає того,
хто слідкує за ним у приціл.
Новин
Він бурмоче про сором – і склянка тремтить у руці.
Промовляє подяку тому,
хто його лікував;
проклинає того,
хто слідкує за ним у приціл.
Новин
2020.02.24
14:18
То вверх, то вниз життєва карусель,
Ховає личко терція за квінту.
У дурника є відповідь на все,
А я не знаю жодного одвіту.
Навіщо тут живу і хліб жую,
Намацуючи істини печальні.
В кишені ззаду - пташка Гамаюн,
Ховає личко терція за квінту.
У дурника є відповідь на все,
А я не знаю жодного одвіту.
Навіщо тут живу і хліб жую,
Намацуючи істини печальні.
В кишені ззаду - пташка Гамаюн,
2020.02.24
13:04
Міцніє гріховна навала
Нечистих моральних калік,
Ув’язнення жінка обрала
У скиті духовнім навік.
Чатують ікони тривожно,
Формують кордон заборон,
Щілинка захрещена кожна,
Упав на минуле заслон.
Нечистих моральних калік,
Ув’язнення жінка обрала
У скиті духовнім навік.
Чатують ікони тривожно,
Формують кордон заборон,
Щілинка захрещена кожна,
Упав на минуле заслон.
2020.02.24
11:05
Є висока гора Химера,
на піку якої крах,
в ній, мов прірви, – печери,
де змії
мріють
у черепах,
де плекають надії
і вирощують перли,
на піку якої крах,
в ній, мов прірви, – печери,
де змії
мріють
у черепах,
де плекають надії
і вирощують перли,
2020.02.24
09:54
Читач від насолоди крекче "Ах!"
(терзало недаремно ніч натхнення).
Он там - пейзаж в рожевих кольорах,
А ось - любов, солодка як варення.
Невже цей мед вподобуєш і ти,
Збираєш поміж строф солодку піну?
Доллю у барви сірий наратив
(терзало недаремно ніч натхнення).
Он там - пейзаж в рожевих кольорах,
А ось - любов, солодка як варення.
Невже цей мед вподобуєш і ти,
Збираєш поміж строф солодку піну?
Доллю у барви сірий наратив
2020.02.24
08:06
Я маю бути молодим
І мушу стати терпеливим
І перед дзеркалом кривим,
І з безнадійно юродивим.
Потрібно, зрештою, дійти
Лукавству й совісті до згоди,
Але не втратить чистоти
Душі, утісі на догоду.
І мушу стати терпеливим
І перед дзеркалом кривим,
І з безнадійно юродивим.
Потрібно, зрештою, дійти
Лукавству й совісті до згоди,
Але не втратить чистоти
Душі, утісі на догоду.
2020.02.24
06:42
Портрет поцілувала: «Здрастуй, тату,
Я стала старшою на рік,
Себе, на жаль, ти не вберіг,
Хотіла про одне спитати –
У спокою на небесах,
Чи бачиш ти мене у снах?
Посивіла геть зовсім мати.
Твого не вистача тепла,
Я стала старшою на рік,
Себе, на жаль, ти не вберіг,
Хотіла про одне спитати –
У спокою на небесах,
Чи бачиш ти мене у снах?
Посивіла геть зовсім мати.
Твого не вистача тепла,
2020.02.24
01:04
А вечір тихо морщив лоба,
В ріденьких складочках між хмар.
Зими розвіялась подоба
Мов сивий чаклував мольфар.
Так не хотілося морозу
І ожеледиці в льодах…
Лише з трояндою – мімозу
В ріденьких складочках між хмар.
Зими розвіялась подоба
Мов сивий чаклував мольфар.
Так не хотілося морозу
І ожеледиці в льодах…
Лише з трояндою – мімозу
2020.02.23
22:07
Священик УГКЦ із Немирова Іван Кипріян у Сибіру замерз разом із засудженими дітьми.
Вже помирали діти у Сибіру,
Бо для держави були вороги.
Не виросли, не квітли, не любили,
А тільки промовляли: «…Ми самі.
Прийди до нас,
Дай слово, дай молитву,
Поб
Вже помирали діти у Сибіру,
Бо для держави були вороги.
Не виросли, не квітли, не любили,
А тільки промовляли: «…Ми самі.
Прийди до нас,
Дай слово, дай молитву,
Поб
2020.02.23
21:24
Видихів наших атоми, наче птахи в повітрі.
і перед ними далечі - вільні, пастельні, світлі.
Що їм тепер легені, крові гарячі ріки,
жили, сердець пориви, мудро-важкі повіки?
Видихів наших виливи хмарам подібні, хвилі,
човникам під вітрилами, що не
і перед ними далечі - вільні, пастельні, світлі.
Що їм тепер легені, крові гарячі ріки,
жили, сердець пориви, мудро-важкі повіки?
Видихів наших виливи хмарам подібні, хвилі,
човникам під вітрилами, що не
2020.02.23
20:13
Коли слова збираються у зграю,
Це не потік, а це - стрімка ріка,
Що русло вже собі не обирає,
І напролом ідуть її війська.
І все тоді для неї незначуще -
Ламає, трощить, осідає в мул.
У цій словесній зграї, словогущі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Це не потік, а це - стрімка ріка,
Що русло вже собі не обирає,
І напролом ідуть її війська.
І все тоді для неї незначуще -
Ламає, трощить, осідає в мул.
У цій словесній зграї, словогущі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2020.01.31
2020.01.20
2020.01.19
2020.01.18
2020.01.12
2020.01.01
2019.11.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Катря Межуровська /
Проза
Хочеш?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хочеш?
Чути.
Відчувати.
Торкатись…
Пестити всю ніч, втамовуючи спрагу й бажання холодною водою.
Холодною ванною, яку боляче били роки.
Ступаючи крок за кроком білим мармуром підлоги,
обережніше, усвідомлюючи жах холоду на своєму обличчі.
Крутнутись різко і впасти, вдарившись спиною,
але відловлюючи кайф від того божевільного,
болючого відчуття, що тане в переповненій крижаною водою ванні.
Переливається через край синтетична рідина.
Життєдайна колись, мертва тепер.
Але світло в ній так само, з тією ж силою живо грає…
Зі стелі дивляться два великих синьо-зелених ока.
Пестять білу шкіру віями і тануть. Не було їх?
І знов зігріває м’яке ліжко, зім’яте ранком,
з ароматом кави між складочок,
з найсолодшими снами під подушкою,
з найнебезпечнішим палким коханням під ковдрою…
Хочеш? Коли зриває дах, то зовсім не боляче.
Відчувати.
Торкатись…
Пестити всю ніч, втамовуючи спрагу й бажання холодною водою.
Холодною ванною, яку боляче били роки.
Ступаючи крок за кроком білим мармуром підлоги,
обережніше, усвідомлюючи жах холоду на своєму обличчі.
Крутнутись різко і впасти, вдарившись спиною,
але відловлюючи кайф від того божевільного,
болючого відчуття, що тане в переповненій крижаною водою ванні.
Переливається через край синтетична рідина.
Життєдайна колись, мертва тепер.
Але світло в ній так само, з тією ж силою живо грає…
Зі стелі дивляться два великих синьо-зелених ока.
Пестять білу шкіру віями і тануть. Не було їх?
І знов зігріває м’яке ліжко, зім’яте ранком,
з ароматом кави між складочок,
з найсолодшими снами під подушкою,
з найнебезпечнішим палким коханням під ковдрою…
Хочеш? Коли зриває дах, то зовсім не боляче.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0842 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0842 seconds