ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО-4, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО-4, або Щоденник Антипоетичного змагання
09.03.08
Вихідний на галявині антипоетичних змагань
пройшов майже спокійно.
Щоправда, були таки полуночні спалахи образи
на непроханих гостей:
00.30
Госпожа Любовь, зачем ко мне пришли,
Порвали душу без того пустую?
Может незачем вы чусвтво принесли,
Зовёте вдаль безликую, немую...?
але після прощеної молитви начебто попустило,
і навіть тінь отця Гамлета намуркотіла симпатичний мотивчик
і закликала рятувати душі…
12.12 Сезонний розпродаж у Золотому секс-шопі…
13.06 Секс-шоп не залишив байдужим, навіть озадачив:
Ніжний поцілунок
з губ запам’ятали…
15.26 Сеанс тотемного вигнання смердючих вужей з душі,
шашелів-червів з розуму і духу…
20.01 Надихавшись парами натхнення,
притихлі перегонівці
зголосили мобілізацію. Почалося масове
поповнення «потєшних полків», перевірка зброї, як то:
шаблі, шашки, нагаї, списи і т. п. (Невже знову погром?!)
Залунали сакраментальні питання про запроданість,
супроводжувані роздиранням одягу і шкіри на грудях…
20.26 Підготовка до палкої ночі…(а чого так довго чекати?)
І любов йому даруєш,
Щоб вставало на світанку.
20.27 Тінь отця Гамлета поділилася спогадами про рай
(а і справді гарно у тому ідеальному світі!)
21.02 – 21.45 Киснева подушка у вигляді Є. Плужника
і М. Фішбейна (Шото пізно, РМ!)
22.41 Свято на галявині!!! До нас спустився нєбожитель
і зовсім навіть по-зємному почав скаржитися:
Наїхали москалі! Рятуйте!!!
Наїхали москалі,
Як вовки на стерво
І пророчили тоді –
"Козацтво померло."
23.24 Легкий стогін перед ніччю:
Не віднайдене щастя
Пропадає з туги
На забутих вже властях
Де неволі сади
І галявина поснула….
(Далі буде. Сьогодні ж.)
10.03.08
10.31 Ранок розпочався безхмарно, навіть мрійливо,
з намагання осмислення предмету під назвою «Поезія»:
слова не просто стоять в ряд
фантазій дух, душі польоти
і чистих дум легкий заряд.
11.35 Ближче до обіду спостерігалося напруження думок
у напрямі: «Ти хто? А сам ти хто?» з неодмінним у цьому випадку пошуком ворогів:
А, може, ми самі є дурні,
свої не платимо борги?
Шукаємо ту правду в урні
серед заклятих ворогів.
12.01 Важкий мислітєльний процес перервало веселе цокання коханого:
Тебе, любий, дорога чекає
Манить золотом, блиском підков
12.40 Нарешті прокинулися ополченці, і розпочався запис добровольців до Руху опору, майстерно замаскований під романтичний п’ятистопні строфи-максими:
Торую свій шлях безнадійно до мудрості витоків,
поклавши дошкульний язик на жертовний вівтар,
і мови моєї, віднині ще більш соковитої,
краплинами-сім’ям займаю незайманий пар.
Зійдуть, не зійдуть – не вагаюсь, як діва незаймана.
Роблю свою справу, мовчанням гартуючи дух.
Як діва, такій же за духом сакральне «Пізнай мене»
спроможний сказати душі я у плетиві рук.
НАХдохтур тут, правда, розгледів признаки панспермії… Йому видніше, на те й він док…
15.15 Посеред мобілізаційних дій кревний брат небожителя вирішив нагадати про вічне… Цікаво, артистом Вчителя ще ніхто не називав…
Ти не помер ти все живий
Артист ти за всі покоління
Родиш поеми нашіх мрій
А мрії це дубова скриня
Слово це кайдан падіння
Шумить лутить шукає надій…
15.23 У перегони вступають важковики.
І це вам не «ля-ля», «кроф-любофф».
Питання на рівні: Quo vadis? Камо грядиши?
Хто ми? Куди йдемо? Що там, за поворотом?
І далі, прямо по рейках передвиборчого соцреалізму…
Нє-нє, нам туди не треба, ми там вже були…
Наближалась фієста… Де ти, Золота???
(Далі буде. Ще сьогодні)
17.05. Гумореска……………………………
Ні, нічого… Просто я дала слово одній людині не чипати іншу людину… Намагаюся дотримати слова…
19.41 Золота запізнилася майже на 3 години. Скоріше за все, репетирувала повільне роздягання поглядом з маняками. А на маняків був кастинг…
22.24 Останній сплеск гормональної активності перегонівців, пов’язаний з масовим ураженням телепатією…
Відбій був раннім і похмурим. А у всьому винні знов таки ті знахабнілі Тварюки, у яких з’являється все більше риторичних запитань…
________________________________________________________
Байдужий Місяць розливав своє тривожне сяйво на галявину… Витоптана травичка, яку ще недавно пофарбували в зелений колір, під цим сяйвом здавалася багнюкою, в якій валялися списи, шаблі, нагаї, трещотки, пукалки і ще багато чого… Холодний нічний вітер ганяв уламки чогось, схожого на паркан… А за парканом гостро пахло морем. Свіжим, живим, справжнім… І чекала бригантина з Малиновими вітрилами (бо рожеві пішли на бинти)…
– А нах нам все це потрібно? – поставив і своє риторичне питання доктор Критус Нахман…
Вихідний на галявині антипоетичних змагань
пройшов майже спокійно.
Щоправда, були таки полуночні спалахи образи
на непроханих гостей:
00.30
Госпожа Любовь, зачем ко мне пришли,
Порвали душу без того пустую?
Может незачем вы чусвтво принесли,
Зовёте вдаль безликую, немую...?
але після прощеної молитви начебто попустило,
і навіть тінь отця Гамлета намуркотіла симпатичний мотивчик
і закликала рятувати душі…
12.12 Сезонний розпродаж у Золотому секс-шопі…
13.06 Секс-шоп не залишив байдужим, навіть озадачив:
Ніжний поцілунок
з губ запам’ятали…
15.26 Сеанс тотемного вигнання смердючих вужей з душі,
шашелів-червів з розуму і духу…
20.01 Надихавшись парами натхнення,
притихлі перегонівці
зголосили мобілізацію. Почалося масове
поповнення «потєшних полків», перевірка зброї, як то:
шаблі, шашки, нагаї, списи і т. п. (Невже знову погром?!)
Залунали сакраментальні питання про запроданість,
супроводжувані роздиранням одягу і шкіри на грудях…
20.26 Підготовка до палкої ночі…(а чого так довго чекати?)
І любов йому даруєш,
Щоб вставало на світанку.
20.27 Тінь отця Гамлета поділилася спогадами про рай
(а і справді гарно у тому ідеальному світі!)
21.02 – 21.45 Киснева подушка у вигляді Є. Плужника
і М. Фішбейна (Шото пізно, РМ!)
22.41 Свято на галявині!!! До нас спустився нєбожитель
і зовсім навіть по-зємному почав скаржитися:
Наїхали москалі! Рятуйте!!!
Наїхали москалі,
Як вовки на стерво
І пророчили тоді –
"Козацтво померло."
23.24 Легкий стогін перед ніччю:
Не віднайдене щастя
Пропадає з туги
На забутих вже властях
Де неволі сади
І галявина поснула….
(Далі буде. Сьогодні ж.)
10.03.08
10.31 Ранок розпочався безхмарно, навіть мрійливо,
з намагання осмислення предмету під назвою «Поезія»:
слова не просто стоять в ряд
фантазій дух, душі польоти
і чистих дум легкий заряд.
11.35 Ближче до обіду спостерігалося напруження думок
у напрямі: «Ти хто? А сам ти хто?» з неодмінним у цьому випадку пошуком ворогів:
А, може, ми самі є дурні,
свої не платимо борги?
Шукаємо ту правду в урні
серед заклятих ворогів.
12.01 Важкий мислітєльний процес перервало веселе цокання коханого:
Тебе, любий, дорога чекає
Манить золотом, блиском підков
12.40 Нарешті прокинулися ополченці, і розпочався запис добровольців до Руху опору, майстерно замаскований під романтичний п’ятистопні строфи-максими:
Торую свій шлях безнадійно до мудрості витоків,
поклавши дошкульний язик на жертовний вівтар,
і мови моєї, віднині ще більш соковитої,
краплинами-сім’ям займаю незайманий пар.
Зійдуть, не зійдуть – не вагаюсь, як діва незаймана.
Роблю свою справу, мовчанням гартуючи дух.
Як діва, такій же за духом сакральне «Пізнай мене»
спроможний сказати душі я у плетиві рук.
НАХдохтур тут, правда, розгледів признаки панспермії… Йому видніше, на те й він док…
15.15 Посеред мобілізаційних дій кревний брат небожителя вирішив нагадати про вічне… Цікаво, артистом Вчителя ще ніхто не називав…
Ти не помер ти все живий
Артист ти за всі покоління
Родиш поеми нашіх мрій
А мрії це дубова скриня
Слово це кайдан падіння
Шумить лутить шукає надій…
15.23 У перегони вступають важковики.
І це вам не «ля-ля», «кроф-любофф».
Питання на рівні: Quo vadis? Камо грядиши?
Хто ми? Куди йдемо? Що там, за поворотом?
І далі, прямо по рейках передвиборчого соцреалізму…
Нє-нє, нам туди не треба, ми там вже були…
Наближалась фієста… Де ти, Золота???
(Далі буде. Ще сьогодні)
17.05. Гумореска……………………………
Ні, нічого… Просто я дала слово одній людині не чипати іншу людину… Намагаюся дотримати слова…
19.41 Золота запізнилася майже на 3 години. Скоріше за все, репетирувала повільне роздягання поглядом з маняками. А на маняків був кастинг…
22.24 Останній сплеск гормональної активності перегонівців, пов’язаний з масовим ураженням телепатією…
Відбій був раннім і похмурим. А у всьому винні знов таки ті знахабнілі Тварюки, у яких з’являється все більше риторичних запитань…
________________________________________________________
Байдужий Місяць розливав своє тривожне сяйво на галявину… Витоптана травичка, яку ще недавно пофарбували в зелений колір, під цим сяйвом здавалася багнюкою, в якій валялися списи, шаблі, нагаї, трещотки, пукалки і ще багато чого… Холодний нічний вітер ганяв уламки чогось, схожого на паркан… А за парканом гостро пахло морем. Свіжим, живим, справжнім… І чекала бригантина з Малиновими вітрилами (бо рожеві пішли на бинти)…
– А нах нам все це потрібно? – поставив і своє риторичне питання доктор Критус Нахман…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Критус Нахман | 6 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Володимир Мацуцький | 4 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ДЗЕРКАЛО НЕ ВИННЕ (Рубаї)"
• Перейти на сторінку •
"АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання"
• Перейти на сторінку •
"АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1669 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1669 seconds