ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Злочин та покарання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Злочин та покарання
Дехто вірить в Біблію, як в панацею від усіх бід. Хоча не читав ні Тори, ні Корану, ні Бгахваадгіти. Взагалі нічого не читав. І не думав над тим, що життя набагато складніше, аніж те, що описане арамеями тисячу років тому, ще й переписане слово у слово у шумерів. Бо критично думати - важко. А вірити - простіше. Навіть дурницям. Чи ви не згодні?
Якщо не згодні - кивніть головою, а якщо згодні - не кивайте. Просто поставте лайк.
Кума прийшла, каже:
- Важко жити. Порося здохло. Це мене Бог покарав за гріхи.
А я кажу:
- Ти коли його останній раз годувала?
- Позавчора.
- А ти знаєш, якщо свиня не поїсть учасно, то починає верещати?
- Так вона верещала у мене і вдень, і вночі. Надокучила своїм голосінням страшенно. Ще й сусіди постійно лаялися, бо не могли спати.
- То, може, потрібно було вчасно натоптувати кендюх підсвинку?
- Я завжди вчасно годую і свиню, і чоловіка! О шостій вечора - варена картопля і чай. Хіба цього мало?
- Чоловік працює на пилорамі, тягає важезні дровиняки. Йому б дати трохи сала потрібно, чи мняса.
- Яке мнясо? Яке сало? Мені до зарізу потрібні гроші на французьке біде та нову сукню зі стразами від Сваровськи!
- Тут потрібно вибирати: або біде, або порося.
- Я й вибрала.
- Так до чого тут Бог?
Дуже розлютилася сусідка, лаялася, чомусь.
А от у мене свиня не верещить, а тихенько рохкає від вдоволення. І вагою вже під два центнери. На Різдво будуть ковбаси та шашлики. Жінка дуже їх любить. Та яка жінка не любить шашлики? Хіба що якась анорексична вегетаріанка. Або хвора на некроз печінки.
А оце кум прийшов. Каже:
- Бог мене покарав за гріхи.
- Які такі гріхи, ану ж бо, розповідай.
- Випив учора трохи. Після важкої праці. І понесла мене нечиста сила на риболовлю. Сів у "Жигулі" та чкурнув по карасі.Але не встиг вчасно загальмувати і з розгону шубовснув машину в річку. Добре, хоч сам виплив на поверхню. А машина на дні. Як її дістати - не знаю
- Та хай там спочиває залізяка. Її облюбують соми та раки.
Розсердився на мене кум, теж лаявся, казав, що я безсердечний антихрист. Не маю нічого святого.
А оце причалапала Чикилдиха, пустила гірку сльозу і теж каже:
- Ох, Олександре! Бог мене покарав за гріхи. Дуже сильно. Не знаю, чи йти сповідатися до попа, чи тобі розказати...
- Розказуй. Ти знаєш, я - людина мовчазна, все що влітає у мої вуха лишається там назавжди, як покійник у могилі.
І підморгнув їй по-змовницьки, заохочуючи до сповіді.
- Ну, гаразд, умовив. Тільки тобі розкажу, більш нікому. Так от... у травні в Одарки, було повно розсади у парнику. Я прийшла до неї, а хата зачинена. Ну, то я залізла у парник і набрала тієї розсади скільки душа забажала. Висадила штук п'ятсот саджанців капусти. І така вона гарна виросла, що кожна головка важила з десяток кіло, не менше. Думала продати урожай і купити корову. І козу на додачу. Домовилася з Іваном Москвином зібрати урожай на його вантажівку та одвезти на ринок.
Приїхали уранці по качанисту, а там одні стовбури стирчать з землі. Немає капусти!
Злодії усе вночі покрали. Ой горе! Ой, біда-а-а! Але ти нікому не розповідай, домовилися?
- Зуб даю, все буде чікі-пукі.
Не буду ж я їй розповідати, що весною ми з Одаркою зачинилися в її хаті, аби нам ніхто не заважав кохатися. А у вікно бачили, як Чикилдиха краде розсаду. Одарка рвалася надвір, аби трохи полаятися, а я її одмовив. Кажу:
- Зробимо розумніше. Хай одсадиться, виростить урожай, а ми зберемо. Ти уявляєш скільки сил зекономимо?
Вантажівкою до Чикилдихиного городу приїхали глупої ночі, з вимкненими фарами. Працювали шпарко, як і належить досвідченим господарям. Урожай звезли до мене у хлів. Вийшла гора, трохи менша за Говерлу, але теж чималенька.
І знаєте що - корову ми і справді купили. І козу. Тепер Чикилдиха ходить до нас і по молоко, і по сметану, і навіть по сир. Ми їй продаємо по-божеськи: на десятку менше, аніж в крамниці. І вона дуже вдячна. Каже, що таких добрих та чуйних сусідів їй бог послав.
А розсаду ми цьогоріч у парнику теж будемо вирощувати. Можете заходити, дорогі сусіди, брати, що душа забажає.Але знайте: якщо купите - будете з урожаєм, а якщо поцупите - бог покарає неодмінно. Тобто я.
А тепер вибачайте, пора іти козу видоювати, бо вона така норовлива, що жінка з нею не справляється. До своїх циць тільки мої руки допускає. Мабуть, дуже поважає. Чи любить. Або ревнує до жінки. Як ви гадаєте?
11.06.2023р.
Якщо не згодні - кивніть головою, а якщо згодні - не кивайте. Просто поставте лайк.
Кума прийшла, каже:
- Важко жити. Порося здохло. Це мене Бог покарав за гріхи.
А я кажу:
- Ти коли його останній раз годувала?
- Позавчора.
- А ти знаєш, якщо свиня не поїсть учасно, то починає верещати?
- Так вона верещала у мене і вдень, і вночі. Надокучила своїм голосінням страшенно. Ще й сусіди постійно лаялися, бо не могли спати.
- То, може, потрібно було вчасно натоптувати кендюх підсвинку?
- Я завжди вчасно годую і свиню, і чоловіка! О шостій вечора - варена картопля і чай. Хіба цього мало?
- Чоловік працює на пилорамі, тягає важезні дровиняки. Йому б дати трохи сала потрібно, чи мняса.
- Яке мнясо? Яке сало? Мені до зарізу потрібні гроші на французьке біде та нову сукню зі стразами від Сваровськи!
- Тут потрібно вибирати: або біде, або порося.
- Я й вибрала.
- Так до чого тут Бог?
Дуже розлютилася сусідка, лаялася, чомусь.
А от у мене свиня не верещить, а тихенько рохкає від вдоволення. І вагою вже під два центнери. На Різдво будуть ковбаси та шашлики. Жінка дуже їх любить. Та яка жінка не любить шашлики? Хіба що якась анорексична вегетаріанка. Або хвора на некроз печінки.
А оце кум прийшов. Каже:
- Бог мене покарав за гріхи.
- Які такі гріхи, ану ж бо, розповідай.
- Випив учора трохи. Після важкої праці. І понесла мене нечиста сила на риболовлю. Сів у "Жигулі" та чкурнув по карасі.Але не встиг вчасно загальмувати і з розгону шубовснув машину в річку. Добре, хоч сам виплив на поверхню. А машина на дні. Як її дістати - не знаю
- Та хай там спочиває залізяка. Її облюбують соми та раки.
Розсердився на мене кум, теж лаявся, казав, що я безсердечний антихрист. Не маю нічого святого.
А оце причалапала Чикилдиха, пустила гірку сльозу і теж каже:
- Ох, Олександре! Бог мене покарав за гріхи. Дуже сильно. Не знаю, чи йти сповідатися до попа, чи тобі розказати...
- Розказуй. Ти знаєш, я - людина мовчазна, все що влітає у мої вуха лишається там назавжди, як покійник у могилі.
І підморгнув їй по-змовницьки, заохочуючи до сповіді.
- Ну, гаразд, умовив. Тільки тобі розкажу, більш нікому. Так от... у травні в Одарки, було повно розсади у парнику. Я прийшла до неї, а хата зачинена. Ну, то я залізла у парник і набрала тієї розсади скільки душа забажала. Висадила штук п'ятсот саджанців капусти. І така вона гарна виросла, що кожна головка важила з десяток кіло, не менше. Думала продати урожай і купити корову. І козу на додачу. Домовилася з Іваном Москвином зібрати урожай на його вантажівку та одвезти на ринок.
Приїхали уранці по качанисту, а там одні стовбури стирчать з землі. Немає капусти!
Злодії усе вночі покрали. Ой горе! Ой, біда-а-а! Але ти нікому не розповідай, домовилися?
- Зуб даю, все буде чікі-пукі.
Не буду ж я їй розповідати, що весною ми з Одаркою зачинилися в її хаті, аби нам ніхто не заважав кохатися. А у вікно бачили, як Чикилдиха краде розсаду. Одарка рвалася надвір, аби трохи полаятися, а я її одмовив. Кажу:
- Зробимо розумніше. Хай одсадиться, виростить урожай, а ми зберемо. Ти уявляєш скільки сил зекономимо?
Вантажівкою до Чикилдихиного городу приїхали глупої ночі, з вимкненими фарами. Працювали шпарко, як і належить досвідченим господарям. Урожай звезли до мене у хлів. Вийшла гора, трохи менша за Говерлу, але теж чималенька.
І знаєте що - корову ми і справді купили. І козу. Тепер Чикилдиха ходить до нас і по молоко, і по сметану, і навіть по сир. Ми їй продаємо по-божеськи: на десятку менше, аніж в крамниці. І вона дуже вдячна. Каже, що таких добрих та чуйних сусідів їй бог послав.
А розсаду ми цьогоріч у парнику теж будемо вирощувати. Можете заходити, дорогі сусіди, брати, що душа забажає.Але знайте: якщо купите - будете з урожаєм, а якщо поцупите - бог покарає неодмінно. Тобто я.
А тепер вибачайте, пора іти козу видоювати, бо вона така норовлива, що жінка з нею не справляється. До своїх циць тільки мої руки допускає. Мабуть, дуже поважає. Чи любить. Або ревнує до жінки. Як ви гадаєте?
11.06.2023р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію