ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.06.09
00:20
Які слова солодкі та чудові:
"Абняцца, паміріцца і прастіть"!
Запрошую вас, пані та панове,
До Харкова, де чорна - кожна мить.
В моєму місті бомби та ракети -
Залізна безперервність. Вічний струм.
Тут дуже важко пишуться сонети
"Абняцца, паміріцца і прастіть"!
Запрошую вас, пані та панове,
До Харкова, де чорна - кожна мить.
В моєму місті бомби та ракети -
Залізна безперервність. Вічний струм.
Тут дуже важко пишуться сонети
2024.06.08
21:14
Біля дошки став Микита.
Треба в реченні одному
Відшукати хлопцю швидко
Однорідні члени в ньому.
Він зітхав, чесав за вухом,
Бурмотів про школу, втому,
Бо не знав ні сном, ні духом,
Треба в реченні одному
Відшукати хлопцю швидко
Однорідні члени в ньому.
Він зітхав, чесав за вухом,
Бурмотів про школу, втому,
Бо не знав ні сном, ні духом,
2024.06.08
20:17
Джумалумба пригорок не більше,
до вершин Парнасу лізуть всі,
чупакабра наплодила віршів
й дожирає руцями мюслі.
Хоч тваринка пише примітивно,
базгранину видає за хист
так воно не надто, друзі, дивно
гицель - поетичний аноніст.
до вершин Парнасу лізуть всі,
чупакабра наплодила віршів
й дожирає руцями мюслі.
Хоч тваринка пише примітивно,
базгранину видає за хист
так воно не надто, друзі, дивно
гицель - поетичний аноніст.
2024.06.08
19:02
БАНАЛЬНА ДРАМА
ДІЯ ДРУГА
Та сама кімната.
На обшарпаному диванчику сидять Сатир і Сенсей.
СЕНСЕЙ. А чого ти мовчиш про цю драму?
САТИР. Ти маєш на увазі «Тріо письменничів»?..
СЕНСЕЙ. Так-так - «поетичів»!
САТИР. Та я ж її не читав. Без окул
2024.06.08
16:15
Я розгубився у джунглях
нескоримих питань,
вічних викликів буття.
Вони нагадують
хаотичний порив думок,
клубок суперечностей,
із яких неможливо вийти,
мене дряпають чагарники,
нескоримих питань,
вічних викликів буття.
Вони нагадують
хаотичний порив думок,
клубок суперечностей,
із яких неможливо вийти,
мене дряпають чагарники,
2024.06.08
11:07
Життя переходить в грозу за плечима,
За спинами поглядів, що розвертаються в профіль,
Кривавий чорнозем, закидує пензель в картину,
І зганяє вгорі темні хмари вітрів художник.
Він міркує про час, він вслухається у водоспади,
У те, як гойдається маятн
За спинами поглядів, що розвертаються в профіль,
Кривавий чорнозем, закидує пензель в картину,
І зганяє вгорі темні хмари вітрів художник.
Він міркує про час, він вслухається у водоспади,
У те, як гойдається маятн
2024.06.08
10:03
Гайдельберг на долоні.
Ночі сумливобезсонні
Тихо вмостились на крівлі
І сповивали будівлі.
Дзеркало, манкей та річка.
В хвилі пірнула нічка.
Сон чи реальність...Не знаю.
Смуток в каштани вплітаю.
Ночі сумливобезсонні
Тихо вмостились на крівлі
І сповивали будівлі.
Дзеркало, манкей та річка.
В хвилі пірнула нічка.
Сон чи реальність...Не знаю.
Смуток в каштани вплітаю.
2024.06.08
08:44
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури.
Через деякий час завідуючий
2024.06.08
07:42
Дід Петро і баба Люба
Гратись в схованки почали.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.
Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,
Гратись в схованки почали.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.
Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,
2024.06.08
07:03
Чекає ранок сонячного вітру,
на повні груди дихає земля,
Аврора примиряє небу митру,
під неповторний танець журавля,
наповнене чарівності Полісся,
у повній тиші чути Божий глас…
Куди там до краси природи місту?
У цьому я увірився не раз.
на повні груди дихає земля,
Аврора примиряє небу митру,
під неповторний танець журавля,
наповнене чарівності Полісся,
у повній тиші чути Божий глас…
Куди там до краси природи місту?
У цьому я увірився не раз.
2024.06.08
06:49
І не маниш, і не кличеш,
І не ждеш на мене теж, –
Лиш смієшся таємничо
Та спокою не даєш.
Бо з думок іти не хочеш
І вриваєшся у сни
Або голосом співочим,
Або поглядом ясним.
І не ждеш на мене теж, –
Лиш смієшся таємничо
Та спокою не даєш.
Бо з думок іти не хочеш
І вриваєшся у сни
Або голосом співочим,
Або поглядом ясним.
2024.06.08
00:53
Ніч… Засинають Стокгольм, Копенгаген і Осло.
Ритм уповільнили Лондон, Варшава та Рим.
Знаю, все знаю… Ти справді давно вже доросла.
Я взагалі відрекомендуватись старим
Інколи можу… Такі вже у мене приколи.
І якщо справді багатство – це наші роки,
Ритм уповільнили Лондон, Варшава та Рим.
Знаю, все знаю… Ти справді давно вже доросла.
Я взагалі відрекомендуватись старим
Інколи можу… Такі вже у мене приколи.
І якщо справді багатство – це наші роки,
2024.06.08
00:36
Сиджу у кріслі. Зібрані валізи.
Куди мені? Питання всіх питань!
Гармонія сумного вокалізу -
Останній подих марних сподівань.
З надією пірнаючи в минуле,
Де восени не бачив сірих злив,
Я намагався так, щоб всі почули,
Куди мені? Питання всіх питань!
Гармонія сумного вокалізу -
Останній подих марних сподівань.
З надією пірнаючи в минуле,
Де восени не бачив сірих злив,
Я намагався так, щоб всі почули,
2024.06.07
16:42
Сонце радісно блискоче,
В небі плещеться блакить, –
Я від світла мружу очі,
Тінь шукаючи щомить.
Спекотливе літо душні
Дні дарує щедро так,
Що засмаг і непорушно
Сад причаєно закляк.
В небі плещеться блакить, –
Я від світла мружу очі,
Тінь шукаючи щомить.
Спекотливе літо душні
Дні дарує щедро так,
Що засмаг і непорушно
Сад причаєно закляк.
2024.06.07
11:52
Коли йдеться про Отто Вайнінґера, то спершу спадає на думку його характеристика статей. Але на нашу думку значно важливішим і цікавішим є його вчення про сутність і критерії ґеніальности та принципову різницю між ґеніальністю й талантом. У вітчизняній
2024.06.07
08:29
У Жмеринці тихій
будинок гостинний -
гратчаста стріха,
на стінах картини
і феєричний стіл...
Песик рудий на заваді
флюїдам недобрих сил,
на ліжку -
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...будинок гостинний -
гратчаста стріха,
на стінах картини
і феєричний стіл...
Песик рудий на заваді
флюїдам недобрих сил,
на ліжку -
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Швець (1953) /
Проза
Пам'яті Євгена Євтушенка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пам'яті Євгена Євтушенка
Памяти Евгения Евтушенко
Евгений Евтушенко... Судьба несколько раз сводила нас в Филадельфии и Нью-Йорке. Впервые я увидела его «живьём» на вечере в Филадельфии в 1990-м году. Это был мой первый год в Штатах, и ощущение марсианских хроник только усилилось известием о том, что к нам едет Евтушенко. Могла ли я помечтать о том, чтобы попасть на его вечер, будучи в Одессе!
Зал был в полном смысле загипнотизирован его аурой, его дивной энергетикой, из которой рождалась его манера чтения. Он сначала словно зажигался изнутри, начинал светиться, и колебания этого внутреннего накала захватывали зал прежде, чем он произносил что-то. Первое слово буквально взрывало пространство. А потом всё – образы, ритмы, звук его голоса, мы – сливалось в единую вселенную, перемешивалось, страдало, восходило. И только он имел власть прервать эту соборность. Я ушла совершенно ошеломлённая, не в состоянии даже подойти и поблагодарить, как это делали почти все.
А на следующий день зазвонил телефон и голос сказал:
– Здравствуйте, это говорит Евгений Евтушенко. Могу ли я поговорить с Верой Зубревой?
Оказалось, что устроитель вечера передал ему вырезку из моей публикации в журнале «Смена» с предисловием Беллы Ахмадулиной.
– Что вы здесь делаете? Ваше место в России, – сказал мне тогда он. Разговор был серьёзный, сложный, трудный для меня, совсем не такой, как с Ахмадулиной, сказавшей мне слова успокоения на прощание.
Спустя год он номинировал меня на Поэта года в Пушкинском обществе в Нью-Йорке, куда я и приехала, и сидела с ним рядом, и читала стихи со сцены, а он мне аплодировал...
А ещё спустя год его пригласили читать курс лекций в аспирантуру Пенсильванского университета, где я училась, и я была свидетелем того, как завороженно слушали его американские аспиранты. Слушали, практически ничего не понимая. Он пел свои лекции, и маленькая аудитория вдруг раздувалась, как дирижабль, и все мы плыли, подчиняясь волнам его речитатива. Это было абсолютно нетрадиционное чтение лекций. Никто никогда ничего подобного не слышал в стенах американского университета. Лекции, которые нельзя было законспектировать, по которым невозможно было задать вопросов, и уж тем более сдавать экзамен. Зато можно было в полной мере ощутить и соприкоснуться с не имеющим себе аналога в мировой литературе явлением русской поэзии и русского поэта.
Светлая память! Вера Зубарева
Филадельфия 2 апреля 2017 года
https://45parallel.net/evgeniy_evtushenko/#biography
Перевела на украинский язык 24.04.20 9.22
Пам'яті Євгена Євтушенка
Євген Євтушенко... Доля кілька разів зводила нас у Філадельфії та Нью-Йорку. Вперше я побачила його «живцем» на вечорі у Філадельфії в 1990-му році. Це був мій перший рік в Штатах, і відчуття марсіанських хронік тільки посилилося звісткою про те, що до нас їде Євтушенко. Чи Могла я помріяти про те, щоб потрапити на його вечір, будучи в Одесі!
Зал був у повному розумінні загіпнотизований його аурою, його чудовою енергетикою, з якого народжувалася його манера читання. Він спочатку немов запалювався зсередини, починав світитися, і коливання цього внутрішнього напруження захоплювали зал перш, ніж він вимовляв щось. Перше слово буквально взрывало простір. А потім все – образи, ритми, звук його голосу, ми – зливалося в єдину всесвіт, перемішувалося, страждало, сходило. І тільки він мав владу перервати цю соборність. Я пішла абсолютно приголомшена, не в змозі навіть підійти і подякувати, як це робили майже все.
А на наступний день задзвонив телефон і голос сказав:
– Здрастуйте, це говорить Євген Євтушенко. Чи можу я поговорити з Вірою Зубревой?
Виявилося, що організатор вечора передав йому вирізку з моєї публікації в журналі «Зміна» з передмовою Белли Ахмадуліної.
– Що ви тут робите? Ваше місце в Росії, – сказав мені тоді він. Розмова була серйозна, складний, важкий для мене, зовсім не такий, як з Ахмадуліної, яка сказала мені заспокійливі слова на прощання.
Через рік він номінував мене на Поета року в Пушкінському суспільстві в Нью-Йорку, куди я приїхала, і сиділа з ним поруч, і читала вірші зі сцени, а він мені аплодував...
А ще через рік його запросили читати курс лекцій в аспірантуру Пенсільванського університету, де я вчилася, і я була свідком того, як зацікавлено слухали його американські аспіранти. Слухали, практично нічого не розуміючи. Він співав свої лекції, та маленька аудиторія раптом роздувалася, як дирижабль, і всі ми пливли, підкоряючись хвилях його речитативу. Це було абсолютно нетрадиційне читання лекцій. Ніхто ніколи нічого подібного не чув у стінах американського університету. Лекції, які не можна було законспектувати, за якими неможливо було поставити питань, і вже тим більше здавати іспит. Зате можна було в повній мірі відчути і пізнати не має собі аналога у світовій літературі явищем російської поезії і російського поета.
Світла пам'ять! Віра Зубарєва
Філадельфія 2 квітня 2017 року
Переклала на українську мову 24.04.20 9.22
Евтушенко Евгений Александрович
Нежность
Разве же можно,
чтоб все это длилось?
Это какая-то несправедливость...
Где и когда это сделалось модным:
"Живым - равнодушье,
внимание - мертвым?"
Люди сутулятся,
выпивают.
Люди один за другим
выбывают,
и произносятся
для истории
нежные речи о них -
в крематории...
Что Маяковского жизни лишило?
Что револьвер ему в руки вложило?
Ему бы -
при всем его голосе,
внешности -
дать бы при жизни
хоть чуточку нежности.
Люди живые -
они утруждают.
Нежностью
только за смерть награждают.
https://poems.net.ua/poet
Перевела на украинский язык 24.04.20 13.10
Євтушенко Євген Олександрович
Ніжність
Хіба ж можна,
щоб все це тривало?
Це якась несправедливість ...
Де і коли це сталося модним:
"Живим - байдужість,
увагу - мертвим? "
Люди сутуляться,
випивають.
Люди один за іншим
вибувають,
і вимовляються
для історії
ніжні мови про них -
в крематорії ...
Що Маяковського життя позбавило?
Що револьвер йому в руки вклало?
Йому б -
при всьому його голосі,
зовнішності -
дати б за життя
хоч трішки ніжності.
Люди живі -
вони обтяжують.
Ніжністю
тільки за смерть нагороджують.
https://poems.net.ua/poet
Переклала українською мовою 24.04.20 13.10
Евгений Евтушенко... Судьба несколько раз сводила нас в Филадельфии и Нью-Йорке. Впервые я увидела его «живьём» на вечере в Филадельфии в 1990-м году. Это был мой первый год в Штатах, и ощущение марсианских хроник только усилилось известием о том, что к нам едет Евтушенко. Могла ли я помечтать о том, чтобы попасть на его вечер, будучи в Одессе!
Зал был в полном смысле загипнотизирован его аурой, его дивной энергетикой, из которой рождалась его манера чтения. Он сначала словно зажигался изнутри, начинал светиться, и колебания этого внутреннего накала захватывали зал прежде, чем он произносил что-то. Первое слово буквально взрывало пространство. А потом всё – образы, ритмы, звук его голоса, мы – сливалось в единую вселенную, перемешивалось, страдало, восходило. И только он имел власть прервать эту соборность. Я ушла совершенно ошеломлённая, не в состоянии даже подойти и поблагодарить, как это делали почти все.
А на следующий день зазвонил телефон и голос сказал:
– Здравствуйте, это говорит Евгений Евтушенко. Могу ли я поговорить с Верой Зубревой?
Оказалось, что устроитель вечера передал ему вырезку из моей публикации в журнале «Смена» с предисловием Беллы Ахмадулиной.
– Что вы здесь делаете? Ваше место в России, – сказал мне тогда он. Разговор был серьёзный, сложный, трудный для меня, совсем не такой, как с Ахмадулиной, сказавшей мне слова успокоения на прощание.
Спустя год он номинировал меня на Поэта года в Пушкинском обществе в Нью-Йорке, куда я и приехала, и сидела с ним рядом, и читала стихи со сцены, а он мне аплодировал...
А ещё спустя год его пригласили читать курс лекций в аспирантуру Пенсильванского университета, где я училась, и я была свидетелем того, как завороженно слушали его американские аспиранты. Слушали, практически ничего не понимая. Он пел свои лекции, и маленькая аудитория вдруг раздувалась, как дирижабль, и все мы плыли, подчиняясь волнам его речитатива. Это было абсолютно нетрадиционное чтение лекций. Никто никогда ничего подобного не слышал в стенах американского университета. Лекции, которые нельзя было законспектировать, по которым невозможно было задать вопросов, и уж тем более сдавать экзамен. Зато можно было в полной мере ощутить и соприкоснуться с не имеющим себе аналога в мировой литературе явлением русской поэзии и русского поэта.
Светлая память! Вера Зубарева
Филадельфия 2 апреля 2017 года
https://45parallel.net/evgeniy_evtushenko/#biography
Перевела на украинский язык 24.04.20 9.22
Пам'яті Євгена Євтушенка
Євген Євтушенко... Доля кілька разів зводила нас у Філадельфії та Нью-Йорку. Вперше я побачила його «живцем» на вечорі у Філадельфії в 1990-му році. Це був мій перший рік в Штатах, і відчуття марсіанських хронік тільки посилилося звісткою про те, що до нас їде Євтушенко. Чи Могла я помріяти про те, щоб потрапити на його вечір, будучи в Одесі!
Зал був у повному розумінні загіпнотизований його аурою, його чудовою енергетикою, з якого народжувалася його манера читання. Він спочатку немов запалювався зсередини, починав світитися, і коливання цього внутрішнього напруження захоплювали зал перш, ніж він вимовляв щось. Перше слово буквально взрывало простір. А потім все – образи, ритми, звук його голосу, ми – зливалося в єдину всесвіт, перемішувалося, страждало, сходило. І тільки він мав владу перервати цю соборність. Я пішла абсолютно приголомшена, не в змозі навіть підійти і подякувати, як це робили майже все.
А на наступний день задзвонив телефон і голос сказав:
– Здрастуйте, це говорить Євген Євтушенко. Чи можу я поговорити з Вірою Зубревой?
Виявилося, що організатор вечора передав йому вирізку з моєї публікації в журналі «Зміна» з передмовою Белли Ахмадуліної.
– Що ви тут робите? Ваше місце в Росії, – сказав мені тоді він. Розмова була серйозна, складний, важкий для мене, зовсім не такий, як з Ахмадуліної, яка сказала мені заспокійливі слова на прощання.
Через рік він номінував мене на Поета року в Пушкінському суспільстві в Нью-Йорку, куди я приїхала, і сиділа з ним поруч, і читала вірші зі сцени, а він мені аплодував...
А ще через рік його запросили читати курс лекцій в аспірантуру Пенсільванського університету, де я вчилася, і я була свідком того, як зацікавлено слухали його американські аспіранти. Слухали, практично нічого не розуміючи. Він співав свої лекції, та маленька аудиторія раптом роздувалася, як дирижабль, і всі ми пливли, підкоряючись хвилях його речитативу. Це було абсолютно нетрадиційне читання лекцій. Ніхто ніколи нічого подібного не чув у стінах американського університету. Лекції, які не можна було законспектувати, за якими неможливо було поставити питань, і вже тим більше здавати іспит. Зате можна було в повній мірі відчути і пізнати не має собі аналога у світовій літературі явищем російської поезії і російського поета.
Світла пам'ять! Віра Зубарєва
Філадельфія 2 квітня 2017 року
Переклала на українську мову 24.04.20 9.22
Евтушенко Евгений Александрович
Нежность
Разве же можно,
чтоб все это длилось?
Это какая-то несправедливость...
Где и когда это сделалось модным:
"Живым - равнодушье,
внимание - мертвым?"
Люди сутулятся,
выпивают.
Люди один за другим
выбывают,
и произносятся
для истории
нежные речи о них -
в крематории...
Что Маяковского жизни лишило?
Что револьвер ему в руки вложило?
Ему бы -
при всем его голосе,
внешности -
дать бы при жизни
хоть чуточку нежности.
Люди живые -
они утруждают.
Нежностью
только за смерть награждают.
https://poems.net.ua/poet
Перевела на украинский язык 24.04.20 13.10
Євтушенко Євген Олександрович
Ніжність
Хіба ж можна,
щоб все це тривало?
Це якась несправедливість ...
Де і коли це сталося модним:
"Живим - байдужість,
увагу - мертвим? "
Люди сутуляться,
випивають.
Люди один за іншим
вибувають,
і вимовляються
для історії
ніжні мови про них -
в крематорії ...
Що Маяковського життя позбавило?
Що револьвер йому в руки вклало?
Йому б -
при всьому його голосі,
зовнішності -
дати б за життя
хоч трішки ніжності.
Люди живі -
вони обтяжують.
Ніжністю
тільки за смерть нагороджують.
https://poems.net.ua/poet
Переклала українською мовою 24.04.20 13.10
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію