ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Хазир бетшува
– Послушай, – остановил меня уже почти у входа в автобус приятель, – если не торопишься, давай пройдем пешком. Сообщу такое, что ты тут же упадешь от удивления.
– Тогда хоть место выбери помягче, – посоветовал я, в сущности не ожидая ничего необычного, если не считать очередное сообщение о неприятностях с кем-то из наших общих знакомых, что всегда было под рукой у моего собеседника.
– Ты знаешь, кого я видел в ешиве, что в Центре Гутник?
– Да мало ли кто там бывает в поисках дешевых книг по иудаизму...
– Борю К. ! – не сказал, а выкрикнул он.
-??
– Да, того самого...
"Того самого" означало для нас обоих одно и то же. И он, и я лишились возможности заниматься наукой, а вместо этого вынуждены были на протяжении десятка лет менять места работы, выслушивать наставления и унизительные предложения сотрудников КГБ...
...Мне повезло больше, чем товарищу. После безуспешных попыток склонить к сотрудничеству мой “наставник” признался:
– Прошу тебя как человека – скажи моему генералу, что согласен информировать о некоторых неблагополучных писателях. Мне – вторая звездочка на погоны, а тебе – вскорости работа в нашей фирме за границей.
И он назвал несколько фамилий, среди которых был и любимый учитель.
Встреча состоялась в одном из крохотных номеров гостиницы, что напротив здания КГБ. Непонятно почему, но генерал вместо ожидаемых преимуществ сотрудничества с его заведением пошел в наступление и поставил меня, как он неоднократно подчеркнул, – “по ту сторону баррикад”. Правда, под занавес своих страшилок несколько успокоился и сообщил, что такое может быть в случае моего несогласия.
– А теперь извольте выслушать меня, – начал я нарочито выспренним тоном. – Но при одном условии – не перебивать. При первом же нарушении умолкаю.
Не был я таким смельчаком, как может показаться. Но кто-то свыше, будто в отместку за глумление над элементарными нормами человеческого поведения голосами осужденных и преследуемых диктовал мне обвинения и я бросал их в лицо оппонентам.
Закончилась беседа требованием не разглашать даже сам факт встречи. Зная, что часть угроз, высказанных генералом, может быть осуществлена, я рассказал обо всем товарищу по работе, и он предложил стать моим добровольным телохранителем.
Но то ли оттого, что мой “попечитель” вскорости ушел в мир иной, то ли оттого, что я поменял работу, КГБ почему-то отстало от меня. Как оказалось впоследствии, – навсегда. И хоть супруге отказали в поездке в Болгарию, я посчитал это всего-навсего отголоском былой песни.
– Но как ты вычислил Бориса? – спросил я.
– Да мы же с ним были не-разлей-вода... Пока на допросе, сопоставив факты, не убедился, что это именно он заложил нас.
– И каким ты нашел его?
– Настоящий хасид – с пейсами, в бороде. Увидев меня, отвернулся. Вместе с другими перебирал рис на кошерность.
– Интересно, как же?
– Когда я спросил об этом так похожего на вчерашнего комсомольского активиста неофита, тот на ухо прошептал мне: “А кто его знает”.
Прошло какое-то время после той встречи и где-то накануне еврейского Нового года, во время слихот, когда евреи просят друг у друга прощения за прегрешения, звонит мой приятель из ешивы, где работал охранником.
– Дружище, тут рядом со мной Боря. Хочет поговорить с тобой.
Без особого энтузиазма выслушал я извинения теперь уже не Бори, а Баруха Бен Мазальтов, ответственного за кошерную пищу в нескольких ешивах. Простить не простил, а пожелал успехов на поприще кашрута. А впрочем, как говорят, повинную голову меч не сечет. Да и Всевышний любит кающихся больше, чем праведников.
--------------------------------------------------------------------------хазир (иврит) - свинья
бетшува -возвращение в лоно иудаизма
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хазир бетшува
– Послушай, – остановил меня уже почти у входа в автобус приятель, – если не торопишься, давай пройдем пешком. Сообщу такое, что ты тут же упадешь от удивления.
– Тогда хоть место выбери помягче, – посоветовал я, в сущности не ожидая ничего необычного, если не считать очередное сообщение о неприятностях с кем-то из наших общих знакомых, что всегда было под рукой у моего собеседника.
– Ты знаешь, кого я видел в ешиве, что в Центре Гутник?
– Да мало ли кто там бывает в поисках дешевых книг по иудаизму...
– Борю К. ! – не сказал, а выкрикнул он.
-??
– Да, того самого...
"Того самого" означало для нас обоих одно и то же. И он, и я лишились возможности заниматься наукой, а вместо этого вынуждены были на протяжении десятка лет менять места работы, выслушивать наставления и унизительные предложения сотрудников КГБ...
...Мне повезло больше, чем товарищу. После безуспешных попыток склонить к сотрудничеству мой “наставник” признался:
– Прошу тебя как человека – скажи моему генералу, что согласен информировать о некоторых неблагополучных писателях. Мне – вторая звездочка на погоны, а тебе – вскорости работа в нашей фирме за границей.
И он назвал несколько фамилий, среди которых был и любимый учитель.
Встреча состоялась в одном из крохотных номеров гостиницы, что напротив здания КГБ. Непонятно почему, но генерал вместо ожидаемых преимуществ сотрудничества с его заведением пошел в наступление и поставил меня, как он неоднократно подчеркнул, – “по ту сторону баррикад”. Правда, под занавес своих страшилок несколько успокоился и сообщил, что такое может быть в случае моего несогласия.
– А теперь извольте выслушать меня, – начал я нарочито выспренним тоном. – Но при одном условии – не перебивать. При первом же нарушении умолкаю.
Не был я таким смельчаком, как может показаться. Но кто-то свыше, будто в отместку за глумление над элементарными нормами человеческого поведения голосами осужденных и преследуемых диктовал мне обвинения и я бросал их в лицо оппонентам.
Закончилась беседа требованием не разглашать даже сам факт встречи. Зная, что часть угроз, высказанных генералом, может быть осуществлена, я рассказал обо всем товарищу по работе, и он предложил стать моим добровольным телохранителем.
Но то ли оттого, что мой “попечитель” вскорости ушел в мир иной, то ли оттого, что я поменял работу, КГБ почему-то отстало от меня. Как оказалось впоследствии, – навсегда. И хоть супруге отказали в поездке в Болгарию, я посчитал это всего-навсего отголоском былой песни.
– Но как ты вычислил Бориса? – спросил я.
– Да мы же с ним были не-разлей-вода... Пока на допросе, сопоставив факты, не убедился, что это именно он заложил нас.
– И каким ты нашел его?
– Настоящий хасид – с пейсами, в бороде. Увидев меня, отвернулся. Вместе с другими перебирал рис на кошерность.
– Интересно, как же?
– Когда я спросил об этом так похожего на вчерашнего комсомольского активиста неофита, тот на ухо прошептал мне: “А кто его знает”.
Прошло какое-то время после той встречи и где-то накануне еврейского Нового года, во время слихот, когда евреи просят друг у друга прощения за прегрешения, звонит мой приятель из ешивы, где работал охранником.
– Дружище, тут рядом со мной Боря. Хочет поговорить с тобой.
Без особого энтузиазма выслушал я извинения теперь уже не Бори, а Баруха Бен Мазальтов, ответственного за кошерную пищу в нескольких ешивах. Простить не простил, а пожелал успехов на поприще кашрута. А впрочем, как говорят, повинную голову меч не сечет. Да и Всевышний любит кающихся больше, чем праведников.
--------------------------------------------------------------------------хазир (иврит) - свинья
бетшува -возвращение в лоно иудаизма
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію