ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Ігор Деркач
2019.08.19 11:24
Я тішуся собою однією.
Куди захочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?

Сергій Губерначук
2019.08.19 10:39
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
Я йду по землі, бо бажання звільнив
і більш не літаю в світи протилежні.

Я йду по ріллі на те світло земне,
яке на стовпі, над хлівом, у хатині.
Я йду, щоб бездумно любили мене

Олександр Сушко
2019.08.19 10:04
Подам свій голосок із тилу
Я ж - патріот, не "cosa nostra".
Накрию совість підопрілу
Благеньким клаптем благородства.

Не воював, але при владі,
А був Майдан - жував у ліжку.
Тому життя у шоколаді,

Тетяна Левицька
2019.08.19 07:20
Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
а після замовчав зненацька у зажурі.
А я шукала, поміж змучених рядків,
зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
Не відпуск

Микола Соболь
2019.08.19 06:49
Ранок не випитих думок.
В роси ступаю прохолоду.
Туман дрімає край городу
Та вчасно вийшов. Саме строк.
По зелені дзвенить коса.
І стеляться трави покоси
І соловей дзвінкоголосо
Виспівує… Яка краса!

Вікторія Лимарівна
2019.08.18 20:25
Хто сіє вітер, пожинає бурю!
Емоціям потрібно дати лад!
Нарешті визначитись: що ж не так?
Позбутися думок про авантюру.
Здоров’я берегти прискіпливо, фігуру.

Позбутися дурних, шкідливих звичок!
Щоденної отрути гіркота:

Ірина Білінська
2019.08.18 18:48
Душе моя,
гармоніє - привіт!
Світи тобі
даровані у спадок!
У кожної загадки -
свій отвіт -
не відаєм
ні правди,

Олександр Сушко
2019.08.18 17:03
На трон, буває, лізуть по приколу,
І хоч із цього діла завжди пшик -
Володаря не критикуй ніколи,
А будь розумним, віршики пиши.

Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
Безпечно й до вподоби читачам.
Тому, братва, візьму себе у руки

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі і душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що ц

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Літо
Теща спала. Від богатирського хропіння дрижали шибки. Покрутившись ще трохи під боком у жінки я чмихнув і встав. Спати геть не хотілося. Чулося натужне харчання, схлипи. Час від часу жінка схропувала і на хвилинку все стихало. А за мить чулося свистіння з носа, спочатку тихеньке, а потім носоглотковий концерт набирав децибелів і будив сонних мух. Встромляти нічній артистці оригінального жанру соломинку в носа було якось несолідно, тому я вийшов на подвір’я.
Тепла глупа ніч дихала вологою та лісом. Зоряне небо підморгувало згори, немов казало : «Чого паришся? Хапай вудки і бігом на річку!».
І справді! Черв’яки ще звечора стояли в холодильнику в банці. Є макуха, одварений горох. Хутко повкидував причандалля в торбу, витягнув вудки, велосипеда і гайда на луг. На північному сході з’явилася ледь рожева заграва, отже скоро буде ранок.
Село знаходиться трішки вище заливних луків, тому за туманом їх не видно. Але з’їхавши донизу пасма туману опиняються над головою, пливуть чудернацькими полосами, заплітаються у бурунці, аби незабаром розчинитися під першими променями сонця.
Дійшовши до річки зупинився аби роздягнутися. Очерет, мишій, огірочник та кропива були вище людського зросту: три кроки і весь одяг буде мокрий. А прочикиряти півкілометра росяною травою голяком навіть корисно. Повернув ліворуч і пішов проти течії. Кілька особливо нахабних комарів попили трохи крівці, але то пусте. Придибавши до свого звичного місця спочатку пірнув у річку аби нагрітися. Від вранішньої роси з’явилися дрижаки і позаходили зашпори в п’ятки. Виліз на берег і хутко одягнувся.
Вудки закинуто. Донку на сома облаштував трохи далі. Бухнув попід берегом піввідра приманки і вкляк. Люблю цей стан невагомості, чую як б’ється власне серце.
Заквакала жаба, але зрозумівши, що зарано одразу вмовкла. Під ногами заворушилися полівки. Їхні носи нанюхали крихти макухи та гороху які я зронив під ноги і невдоволено пищали, боялися мене, ворушилися навколо. Я завмер, і за хвилину добрий десяток гризунів уже порядкував біля ніг. Не сумнівався: як тільки піду – всі крихти зникнуть в їхніх животах.
До вуха долинув сильний сплеск води, а за хвилину поруч з поплавками проплив бобер Вася. Як і завжди, він допливе до зарослів молодого верболозу і буде обгризати молоде гілля та листя. Повернеться десь за годину.
Після бобра обходить свою територію видра. Не люблю її. Як і вона мене. Часто бовтьохається поруч, гнівно шкабарчить, колошкає рибу. Такої нахаби ще пошукати. Тихо вилазить з води, обходить з тилу і сидить у траві, чигає доки я зловлю рибу та викину її на берег. Одного разу озирнувся і побачив що мій улов як мінімум переполовинено.
А ось почалися ігрища норок. На тому березі самець ганяє по чагарях самичку, ґвалт чути і в сусідньому селі. Небо посвітлішало, прокинулися чаплі та журавлі. Поруч знаходяться сім величезних ставків рибгоспу – їхнє постійне місце харчування. Над головою пропливають невеличкі ключі пернатих, кожен хоче якнайскоріше напхати воло і повернутися до гнізда з пташатами.
На тому березі із чагарів вигулькнула єнотовидна собака, піідійшла до берега, понюхала сліди норок і рушила за ними вниз за течією. Брильянтовими краплинами світла над водою шугнули зимородки. І одразу клюнуло: в’язь! Гарний, до кіла. Тільки зняв з гачка – задрижав спінінг. Витягую сома. На півтора, не менше. Ще один в’язь! Карась, короп, карась, лящ!
Бухнув ще піввідра макухи під берег. Вода забурлила від верховодок. Витягнув ще два дебелих карасі. І одразу як одрізало. Повернулася видра, висунула з води нахабного писка і невдоволено запищала. Гаразд, йду вже. Мені досить.
Тим самим шляхом повертаюся у село. Нарешті виліз із мокрого верболозу, вдягнувся та вийшов на лугову дорогу. І одразу зійшло сонце.

11.01.2018р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2018-01-11 17:45:27
Переглядів сторінки твору 727
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.086 / 5.5  (4.979 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 5.086 / 5.5  (4.981 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.776
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2019.08.19 10:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-01-11 20:54:01 ]
позитив, як він є
без будь-якої нетребної риторики
чи недоречного проповідництва
та й ’весна’ такий самий позитив

а щодо вдивляння в безодню -
у тім нічого такого неймовірного нема
безодня собі як безодня


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (Л.П./Л.П.) [ 2018-01-12 16:05:06 ]
Позитив то добре. Інколи від такого письма і сам можу в транс впасти.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ніна Калина (Л.П./Л.П.) [ 2018-02-22 05:42:03 ]
Спасибі! Так смачно написано) Поринула у світ звуків і літньої насолоди)