Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
До Володі в Москву Матіас Ґьоріц переклад з німецької
І стрибаю у тихий вечір
Що роблять на небі?
Хто вмирає, тих більше немає на світі
На небі дають їм морозиво
І чи існують там фарби?
Або фарби тільки уявний простір
Я в животі у мами
Бог робить там піцу
Коли виходжу назовні, здіймається галас
Мама кричить
Я кричить
Пекло, лишень, годі мені уявити
Я впевнений тільки, що воно є
На відміну від інших речей
У небуття колір білий
Мої мами походять від мавпи
Я більше не хочу дивитися на банани
Все це створює ґалас
І чистилище є, вірю я, ніби хімічна пральня
Все існуюче в світі вмирає
Та коли ми і далі живемо, приміром на небі
Капає дощ.
2017
Für Wolodja in Moskau
Matthias Gölitz
Ich gehe ans Fenster
und werde ein schöner Abend
Was macht man im Himmel?
Wer stirbt ist nicht mehr auf der Welt
Im Himmel essen sie Eiscreme
Und wenn es die Farbe gibt?
Ist die Farbe nur ein geträumter Raum
Ich bin im Bauch von Mama
Gott macht dort Pizza
Wenn ich rauskomm, gibt´s Lärm
Mama schreit
Ich schreit
Die Hölle stell ich mir lieber gar nicht erst vor
Ich bin mir ziemlich sicher, daß es sie gibt
Im Unterschied zu den vielen Dingen
hat das Nichts die Farbe weiß
Meine Mütter kommen vom Affen
Ich kann keine Banane mehr sehn
All das macht Lärm
Und das Fegefeuer ist, glaube ich, wie die chemische Reinigung
Alles was auf der Welt ist, stirbt
Und wenn wir dann weiterleben, zum Beispiel im Himmel
regnet es
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)