ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.15
05:30
Невтомні мурашки
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,
Будують мурашник
І тягнуть до нього хвоїнки сосни, –
Злагоджено й дружно
Працюють натужно
У лісі від ранку до ночі вони.
Одвічно й повсюди
В них учаться люди,
2024.05.15
05:07
Безсоння. Думки про минуле.
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
2024.05.15
00:26
Ким народжений, тим і повзаю.
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
Ну куди мені в солов’ї?
Та виспівую про любов все я…
І про чари очей твоїх.
До фіналу цієї арії -
Як у Греції до календ.
Чи ймовірний у цім сценарії
Занебесний мій хепі-енд?
2024.05.15
00:25
це смертельний танець під хіт війни
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти
ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі
бек-вокали – дрони, вокал - гармати
що ж настільки, вороже, ти дурний
розізлив чогось мене ой дарма ти
ну давай, підспівуй, збирач землі
розсувай пілотку - ти заробив це
два квадратні метри ось ай люлі
2024.05.14
10:00
Василий Куролесов
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
Я свято верю, что собака -
последний Ангел на Земле.
Когда затянет душу мраком -
2024.05.14
05:55
Одне питання зріє у мені,
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
а відповідь заплутана до краю,
країна вигорає у вогні
та дехто навіть дотепер не знає,
куди ведуть історії сліди
у цім давно забутім Богом світі,
ми покручі московської орди
чи козаків нащадки гордовиті?
2024.05.14
04:53
Вже розвидняється надворі,
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
Запіяв когут десь зо сну,
А я, працюючи над твором,
Іще повіки не зімкнув.
Мов тінь, за вікнами майнула
Весняна ніч, а я іще
Сиджу незрушно, мов під дулом,
Упертим ворогом в лице.
2024.05.14
01:31
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
2024.05.14
00:51
Ніхто так запекло не нищить людей, як «спасители человечества».
Нечисть завжди береться повчати інших, як їм належить бути чистими.
Російські цінності дочекаються свого базарного дня.
Московити настільки захоплені загарбанням чужих земель, що їм
2024.05.14
00:12
Це кохання – мистецтво і таїнство, наш обряд…
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
А взаємні бажання такі креативні й творчі!
Обопільно натхненністю очі у нас горять.
Ну а передчуття викликають солодкі корчі.
Це кохання навіки з’єднає тебе й мене.
Так лунають зірки, так смакуються нап
2024.05.13
23:32
Боялась, щоб він не пішов од нас ,
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
не попрощавшись...
Яка печаль в очах:
в кутиках вуст гіркота залягла,
він здавався б справжнім в забавках немовлят,
гармидерував би і враз би замовкнув , як кажуть нараз...
І буде вечір, і на стрічі товаришів
його
2024.05.13
17:53
Справді, з першого погляду видалося - стара.
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
Наче мумія, тільки в очах щось незвичне гра.
Взагалі щось від відьом було в ній, щось – від віщунок.
Це лякало. І думалось навіть: чи не дарма
На уклін сюди йшов, чи не візьме в полон пітьма?
Чи тим самим
2024.05.13
10:55
Тінохрінь
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
Олександр Сушко опублікував чергову, за його словами, «сатиру». Як завжди, вишукано і дотепно:
Хрінотінь звичайна (vulgaris)
Гномик уявив себе титаном,
Графоман поетом. От біда-а-а!
Та на світі все іде ПО плану,
2024.05.13
10:45
Хоча на подвір’ї не чутно
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
І в хаті не видно давно, –
Ти в серці моєму присутня,
Забути тебе не дано.
І долею, знаю, до згуби
Призначено щиро мені
Твої заціловувать губи,
Для тебе співати пісні.
2024.05.13
01:24
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
2024.05.12
23:39
Чи промовлялися слова,
Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись, між тим,
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чи у рядки ставали струнко,
Та правди тей потік не мав-
Нещирість вищого гатунку.
І, розтікаючись, між тим,
У ефімерності безмежній,
Лягали маревом густим
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лерія Кот (1997) /
Проза
Про любов, як про книгу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про любов, як про книгу
Що таке любов? Та поясни, нарешті, в чому вона полягає! Любов це слабкість! Тільки це я розумію, з вище сказаних п’яти літер. Суспільство виховало мене так, що невпевнено, але все таки можу сказати, що любити не вмію. Почувши мої роздуми ти не втримаєшся і запитаєш:
– Невже за все життя ти ні разу не закохувалась?
– Ні – відповім я.
– Не вірю – скажеш ти, плескаючи в долоні.
І тоді я скажу, що мені подобаються книги, але я не люблю читати; книга красива, та через просту обкладинку я не можу взяти її в свою колекцію.
Все таки я ганялась за обкладинками книг, сторінки яких вже давно прогризли терміти, тобто не для моєї бібліотеки.
Я не люблю, я вивчаю, я читаю і не дочитую до кінця. Я пропускаю абзаци і цілі розділи, я дивлюся на шрифт, якість сторінок і розумію, це ідеал, але обкладинка далеко не від відомого дизайнера, пробач.
Іноді, в бібліотеці, лише одна книга приверне увагу. Тоді доводиться брати драбину, щоб дістатися найвищої полиці. А вона тут раз і звалюється в низ, сторінки розлітаються і падають як листопад. І тут, ти сходиш з розуму, скуштувавши горе радості, що єдиний екземпляр ось так безглуздо постраждав. Посміхнувшись, як божевільний, ти відпускаєш руки і падаєш вниз до мрії. Але тут найцікавіше, обкладинка виявляється гострою як лезо, і ти падаєш на неї, а краплі крові на сторінки. Може це та любов, про яку всі говорять? Збираючи сторінки, ти розумієш, що там вже не розібрати текст, бо кров все заляпала. Ти ремонтуєш книгу і не як-небудь, а клеїш, прошиваєш, приводиш в той вид, в якому вона була спочатку. Береш ту гостру обкладинку, яка ріже пальці і ти радий. Ти радий, що ти її дістав, хоч обкладинка невиміряної краси ріже до крові.
Так, це мій найкращий екземпляр, хоч було боляче. Це любов? Так, ось саме так я її і бачу. Але кров скінчиться, а що буде потім?
– Невже за все життя ти ні разу не закохувалась?
– Ні – відповім я.
– Не вірю – скажеш ти, плескаючи в долоні.
І тоді я скажу, що мені подобаються книги, але я не люблю читати; книга красива, та через просту обкладинку я не можу взяти її в свою колекцію.
Все таки я ганялась за обкладинками книг, сторінки яких вже давно прогризли терміти, тобто не для моєї бібліотеки.
Я не люблю, я вивчаю, я читаю і не дочитую до кінця. Я пропускаю абзаци і цілі розділи, я дивлюся на шрифт, якість сторінок і розумію, це ідеал, але обкладинка далеко не від відомого дизайнера, пробач.
Іноді, в бібліотеці, лише одна книга приверне увагу. Тоді доводиться брати драбину, щоб дістатися найвищої полиці. А вона тут раз і звалюється в низ, сторінки розлітаються і падають як листопад. І тут, ти сходиш з розуму, скуштувавши горе радості, що єдиний екземпляр ось так безглуздо постраждав. Посміхнувшись, як божевільний, ти відпускаєш руки і падаєш вниз до мрії. Але тут найцікавіше, обкладинка виявляється гострою як лезо, і ти падаєш на неї, а краплі крові на сторінки. Може це та любов, про яку всі говорять? Збираючи сторінки, ти розумієш, що там вже не розібрати текст, бо кров все заляпала. Ти ремонтуєш книгу і не як-небудь, а клеїш, прошиваєш, приводиш в той вид, в якому вона була спочатку. Береш ту гостру обкладинку, яка ріже пальці і ти радий. Ти радий, що ти її дістав, хоч обкладинка невиміряної краси ріже до крові.
Так, це мій найкращий екземпляр, хоч було боляче. Це любов? Так, ось саме так я її і бачу. Але кров скінчиться, а що буде потім?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію