ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нанея Золотинська (1987) /
Проза
Казка про солдата
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка про солдата
2014р.
Для чого така втрата? Чому наш світ такий. Не встигнеш і впіймати за хвіст свою мрію, як та крилами змахне й розвіє всі ілюзії прощальним криком… Ось так кохана твоя, мов билиночка лишилась. Наодинці з сумом за тебе Богу ночами безсонними молила, щоб повернувся...
Чому ти став солдатом? Немов той рицар, наш герой від темряви державу захищати? І знає кожен з нас, чому цей світ такий. Бо ми тут кожен другий боягузи. Не здатні встати гордо з рівною спиною, все ховаємося по домівках. Всі мишенята вже у нірках. Сидять та сподіваються на рицаря-солдата. Що ж ми накоїли. Навіщо Всесвіту дозволили ось так забрать героя рятівника. Лиш так можемо протверезіти?! Ось які жертви ладні, щоб зрозуміли – мишенятам час вилазити назовні і врешті захистити дім свій і дітей. Ох, довго й тяжко так до нас доходить розуміння.
То ж знову… що залишилось нам?
Мовчати й плакати? Пробач, що так ми тихо сиділи лиш на кухні і не зробили більш нічого. Нам лячно було? Ми все боялись міфів з телебачень. Не знаю. Добре мабуть, що не всі такі. Шкода лиш що саме ти на нас, боягузів, був не схожий. Пробач солдате. Та ми не будемо більше сидіти й плакати. Так! Ми візьмемо себе в руки і віддамо тобі належне, те що навік тепер зобов’язані. Ми будемо так, як і ти, у світі множити добро. Я знаю, є багато готових дати тобі обіцянку не здатися . Що не дарма ти жертвував найдорожчим. Не дарма рідні сльози лили від гіркої утрати. Адже все одно всім нам шкода, що саме ти став солдатом. Хто ж знав, що людське тіло смертне. Душа лиш вічна й непереможна! Слава герою! Вічна пам’ять…
Для чого така втрата? Чому наш світ такий. Не встигнеш і впіймати за хвіст свою мрію, як та крилами змахне й розвіє всі ілюзії прощальним криком… Ось так кохана твоя, мов билиночка лишилась. Наодинці з сумом за тебе Богу ночами безсонними молила, щоб повернувся...
Чому ти став солдатом? Немов той рицар, наш герой від темряви державу захищати? І знає кожен з нас, чому цей світ такий. Бо ми тут кожен другий боягузи. Не здатні встати гордо з рівною спиною, все ховаємося по домівках. Всі мишенята вже у нірках. Сидять та сподіваються на рицаря-солдата. Що ж ми накоїли. Навіщо Всесвіту дозволили ось так забрать героя рятівника. Лиш так можемо протверезіти?! Ось які жертви ладні, щоб зрозуміли – мишенятам час вилазити назовні і врешті захистити дім свій і дітей. Ох, довго й тяжко так до нас доходить розуміння.
То ж знову… що залишилось нам?
Мовчати й плакати? Пробач, що так ми тихо сиділи лиш на кухні і не зробили більш нічого. Нам лячно було? Ми все боялись міфів з телебачень. Не знаю. Добре мабуть, що не всі такі. Шкода лиш що саме ти на нас, боягузів, був не схожий. Пробач солдате. Та ми не будемо більше сидіти й плакати. Так! Ми візьмемо себе в руки і віддамо тобі належне, те що навік тепер зобов’язані. Ми будемо так, як і ти, у світі множити добро. Я знаю, є багато готових дати тобі обіцянку не здатися . Що не дарма ти жертвував найдорожчим. Не дарма рідні сльози лили від гіркої утрати. Адже все одно всім нам шкода, що саме ти став солдатом. Хто ж знав, що людське тіло смертне. Душа лиш вічна й непереможна! Слава герою! Вічна пам’ять…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію