ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
2024.05.06
02:08
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
2024.05.06
00:12
Не зважай. Так нерідко трапляється у житті. Силоміць не закохують. Ще не зумів ніхто це заперечити… Щастя – то казка на DVD. Там вино почуттів – тут у мене суцільний оцет. Не зважай. Хай лисиця-кохання мене гризе, як спартанця, чий образ пригадую все ч
2024.05.05
20:48
Кому – весна, кому – війна,
кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...кому – свята, кому – робота
не до крові, але до поту...
у мене – ода голосна,
а на душі найвища нота.
Не каюся... у самоті
я не сумую і не буду
у цьому повторяти Будду.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Нанея Золотинська (1987) /
Проза
Казка про нове розчарування
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Казка про нове розчарування
2002р
От і все. Поглянувши назад, я не побачила нічого. Все втрачено і навіть те в що вірила, сподівалась – усе зітерто в порох. Розвіяла по вітру своїх думок і тепер, повністю спустошена, дістаюся розуміння. Втрачено головне, те що майже досягнено, відчуття балансу. Невже так все й закінчиться? Відчуваю як душі все тяжче й тяжче, від того вона все падає до низу. Що тягне мене туди? І подумки собі весь час бурмочеш - "На зруйнованих істинах моралі не збудуєш".
Невже знову чую крики пустоти внутрішнього світу всіх чужих і незрозумілих. Щоб врятувати либонь крихту - звинувачую їх в цьому, у моїй моральній та духовній смерті. Вас немає для мене, як мене для вас. Називаєте себе людьми, а самі безглузді пусті жертви темряви. Так боляче із вами поряд. Ані краплинки співчуття чи прагнення стати кращими. Для вас слово життя лишень декілька звуків і більше нічого. Тому й не помічаєте якими крихітними іграшками ви є в руках демона, якого ви чомусь так і звете життям, чи долею. Тому в страшних пориваннях ви біжите в пекельні обійми. Все терпите приниження й насмішки, і врешті боїтеся відпустити його, загубитися. Так жахає інший світ? Той що Істинною зветься. Та для вас то просто смерть. Тому можливо гадаєте я трохи божевільна, та не звертатиму на то геть жодної уваги. Врешті зовсім не цікавлять думки й слова людей-заручників безглуздя. Один за одним всі лишаєтесь в минулому, такими ж німими і безглуздими істотами. Бо я не в силах розуміти вашу мову, слова усі геть до одного чужі для мене. Немає в них думок, немає істин і справжнього відчуття краси зла в гармонії з добрими намірами. Хтось один переконує вас що дійсність яскрава і сповнена світлом. Ви кажете у відповідь що все на Світі чорно-біле. Та жоден не розуміє що усе безбарвне, навіть не прозоре. Бо не існує. Усе просто ілюзія, мрія, легенда. Та в кожного вистава завжди однакова за темою та сценарієм, та дією – тупа й безглузда. Висновок один – я помиляюсь. Так у цьому повністю упевнена. Та ви помиляєтеся двічі, бо не помічаєте власних помилок.
От і все. Поглянувши назад, я не побачила нічого. Все втрачено і навіть те в що вірила, сподівалась – усе зітерто в порох. Розвіяла по вітру своїх думок і тепер, повністю спустошена, дістаюся розуміння. Втрачено головне, те що майже досягнено, відчуття балансу. Невже так все й закінчиться? Відчуваю як душі все тяжче й тяжче, від того вона все падає до низу. Що тягне мене туди? І подумки собі весь час бурмочеш - "На зруйнованих істинах моралі не збудуєш".
Невже знову чую крики пустоти внутрішнього світу всіх чужих і незрозумілих. Щоб врятувати либонь крихту - звинувачую їх в цьому, у моїй моральній та духовній смерті. Вас немає для мене, як мене для вас. Називаєте себе людьми, а самі безглузді пусті жертви темряви. Так боляче із вами поряд. Ані краплинки співчуття чи прагнення стати кращими. Для вас слово життя лишень декілька звуків і більше нічого. Тому й не помічаєте якими крихітними іграшками ви є в руках демона, якого ви чомусь так і звете життям, чи долею. Тому в страшних пориваннях ви біжите в пекельні обійми. Все терпите приниження й насмішки, і врешті боїтеся відпустити його, загубитися. Так жахає інший світ? Той що Істинною зветься. Та для вас то просто смерть. Тому можливо гадаєте я трохи божевільна, та не звертатиму на то геть жодної уваги. Врешті зовсім не цікавлять думки й слова людей-заручників безглуздя. Один за одним всі лишаєтесь в минулому, такими ж німими і безглуздими істотами. Бо я не в силах розуміти вашу мову, слова усі геть до одного чужі для мене. Немає в них думок, немає істин і справжнього відчуття краси зла в гармонії з добрими намірами. Хтось один переконує вас що дійсність яскрава і сповнена світлом. Ви кажете у відповідь що все на Світі чорно-біле. Та жоден не розуміє що усе безбарвне, навіть не прозоре. Бо не існує. Усе просто ілюзія, мрія, легенда. Та в кожного вистава завжди однакова за темою та сценарієм, та дією – тупа й безглузда. Висновок один – я помиляюсь. Так у цьому повністю упевнена. Та ви помиляєтеся двічі, бо не помічаєте власних помилок.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Казка про ту, що сильна і сміється над вселюдським злом"
• Перейти на сторінку •
"Казка про прагнення до тілесного"
• Перейти на сторінку •
"Казка про прагнення до тілесного"
Про публікацію