ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
2024.05.20
05:12
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
2024.05.20
01:53
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, як зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не вибиті свинособаки,
2024.05.20
00:49
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
2024.05.20
00:04
биті жаки й калачики терті
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
2024.05.19
21:12
Місто зустрічей, місто небажаних втрат.
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Володимир Ляшкевич (1963) /
Критика | Аналітика
/
Дискурси
Українська і російська мови в ширшому контексті
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Українська і російська мови в ширшому контексті
1. Що поєднує.
Варто розуміти, що праукраїнці колись дійшли аж за Урал, несучи світло ведичності - це стало основою і для можливого розвитку тамтешніх ординців, і це не єдина спроба допомогти поневоленим там народам.
Звідси українська небайдужість до того живого, що ми там насаджували.
2. Що нас розділяє.
Убивчий дух ваалівської орди і в рф, і в її адептах, вкрай сильний, і він нищить всі паростки людяності.
Саме це протиріччя й привело до нападу зла на нашу свободу і волю. В цьому проблема і російської мови, основи якої були принесені нами в ту тьму, як чисті води первинної європейської першомови кельтів і галів, як живі традиції з найдавніших часів.
Але наразі нинішня рос.мова і рештки культури знаходяться під ідеологічним і духовним контролем зла і ординського усвідомлення.
Це потрібно ясно розуміти, і хірургія чітка - боротьба з тамтешнім злом і його метастазами, що проникли в Україну.
Але боротьба саме зі злом, з поступовим очищенням і нашого культурного простору як і територій - і саме від зла, окупантів, ненависті, недорозвинутості, нелюбові.
- Кажуть, що надто довго йде цей процес? -----
І всі хочуть миттєвого потрапляння в мирський рай, як вони його бачать?
Тож чимало хто наполягає на максимальній рішучості дій щодо мови. Говорять про 32 роки бездіяння в цьому питанні...
Особливо палкі в нас гуманітарії.
Та хочу дещо нагадати і запитати - хто і як мав змінювати рішуче ситуацію 5-10 років тому, не кажучи вже про більш ранні часи? Комуністи, партія регіонів, проросійські партії в парламенті? Нинішні слуги? Ми ж памятаємо, що в нас усе починається з парламенту, а не від повелінь якогось царя?
Тож якщо відверто, ми завжди знаходилися на волосинці від смертельної ін'єкції - введення другої державної, і саме через баланси політичних поглядів в країні.
Україна ніколи за ці 32 роки не мала можливості до швидкого виправлення ситуації в природній бік, бо ж і українська мова - природне мовне вирішення.
І добре, попри всі негаразди, що зараз поволі ми зрушилися з межі моворозділу до цієї природно обумовленої українізації.
І це відбувається суто на тлі захисту України, любові до неї - ось тому цей вектор і напрямок єдиновірний і дієвий.
Саме тому не потрібно ні зверхності до цього, мовного питання, і особливо від філологів, ні втрати пильності в наступних виборах.
Тож варто правильно оцінювати ситуацію в усі часи.
Та чи розповість нам хоч один філолог, що ми не просто древній, але й глибоко ведичний народ?
І тому обирати на посади над собою нижні варни (верстви за призванням) - смертний гріх, що ні міняйл-торгашів, ні скоморохів, ні шудр (слуг) у керівництві країною бути не може!
Тож рятує не тільки мова, далеко не вона одна!
Моральність у всіх питаннях і совість!
І без провокативних "москворотостей" наліво і направо, бо ті, що вживають це слово чомусь забувають, що воно значить саме "кремлецентризм", а не те, що їм найперше спадає в голови.
І останнє.
Нашого найбільшого ворога не цікавить, як ми говоримо, та чорнота прагне, щоби ми їй належали і мовчали, як мовчать і вже поневолені ним...
І це не єдиний ворог України і всього українського...
___
Варто розуміти, що праукраїнці колись дійшли аж за Урал, несучи світло ведичності - це стало основою і для можливого розвитку тамтешніх ординців, і це не єдина спроба допомогти поневоленим там народам.
Звідси українська небайдужість до того живого, що ми там насаджували.
2. Що нас розділяє.
Убивчий дух ваалівської орди і в рф, і в її адептах, вкрай сильний, і він нищить всі паростки людяності.
Саме це протиріччя й привело до нападу зла на нашу свободу і волю. В цьому проблема і російської мови, основи якої були принесені нами в ту тьму, як чисті води первинної європейської першомови кельтів і галів, як живі традиції з найдавніших часів.
Але наразі нинішня рос.мова і рештки культури знаходяться під ідеологічним і духовним контролем зла і ординського усвідомлення.
Це потрібно ясно розуміти, і хірургія чітка - боротьба з тамтешнім злом і його метастазами, що проникли в Україну.
Але боротьба саме зі злом, з поступовим очищенням і нашого культурного простору як і територій - і саме від зла, окупантів, ненависті, недорозвинутості, нелюбові.
- Кажуть, що надто довго йде цей процес? -----
І всі хочуть миттєвого потрапляння в мирський рай, як вони його бачать?
Тож чимало хто наполягає на максимальній рішучості дій щодо мови. Говорять про 32 роки бездіяння в цьому питанні...
Особливо палкі в нас гуманітарії.
Та хочу дещо нагадати і запитати - хто і як мав змінювати рішуче ситуацію 5-10 років тому, не кажучи вже про більш ранні часи? Комуністи, партія регіонів, проросійські партії в парламенті? Нинішні слуги? Ми ж памятаємо, що в нас усе починається з парламенту, а не від повелінь якогось царя?
Тож якщо відверто, ми завжди знаходилися на волосинці від смертельної ін'єкції - введення другої державної, і саме через баланси політичних поглядів в країні.
Україна ніколи за ці 32 роки не мала можливості до швидкого виправлення ситуації в природній бік, бо ж і українська мова - природне мовне вирішення.
І добре, попри всі негаразди, що зараз поволі ми зрушилися з межі моворозділу до цієї природно обумовленої українізації.
І це відбувається суто на тлі захисту України, любові до неї - ось тому цей вектор і напрямок єдиновірний і дієвий.
Саме тому не потрібно ні зверхності до цього, мовного питання, і особливо від філологів, ні втрати пильності в наступних виборах.
Тож варто правильно оцінювати ситуацію в усі часи.
Та чи розповість нам хоч один філолог, що ми не просто древній, але й глибоко ведичний народ?
І тому обирати на посади над собою нижні варни (верстви за призванням) - смертний гріх, що ні міняйл-торгашів, ні скоморохів, ні шудр (слуг) у керівництві країною бути не може!
Тож рятує не тільки мова, далеко не вона одна!
Моральність у всіх питаннях і совість!
І без провокативних "москворотостей" наліво і направо, бо ті, що вживають це слово чомусь забувають, що воно значить саме "кремлецентризм", а не те, що їм найперше спадає в голови.
І останнє.
Нашого найбільшого ворога не цікавить, як ми говоримо, та чорнота прагне, щоби ми їй належали і мовчали, як мовчать і вже поневолені ним...
І це не єдиний ворог України і всього українського...
___
Щодо походження поняття "русь".
* Ведизм і веди, від "вести", як шлях, і перебування в дійсному просторі, на відміну від "відати", знати, мати лише умовне знання.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію